Рішення № 140792637, 21.10.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/6070/26

Провадження № 2-а/484/105/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7775820 від 25.08.2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ремського Є.В. звернувся до суду з наданим позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, мотивуючи тим, що 25.08.2026 року постановою серії ЕНА № 7775820, винесеної інспектором Голованіського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Лабчаком Я.В. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. Відповідно до змісту постанови він 25.08.2026 року об 11:02 годині в с. Пушкове, дорога Н-24 Благовіщенське-Миколаїв/32/ керував транспортним засобом марки Renault Kango д.н.з. НОМЕР_1 та рухався в крайній лівій смузі руху при вільній правій, чим порушив п.11 ПДР України, - порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, та скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП. З Постановою про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не згоден та вважає, що працівником поліції при винесенні рішення по адміністративній справі було порушено вимоги ст.ст. 251, 268,278-280 КУпАП, не враховано дійсних обставин справи, у зв`язку з чим вказана постанова підлягає скасуванню. Зазначив, що він дійсно рухався по автодорозі Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» у напрямку м. Первомайськ, Первомайського району, Миколаївської області за кермом автомобіля «RENAULT KANGOО» д.н.з. НОМЕР_2 та перебував на ділянці вказаної автомобільної дороги де спочатку проїзна частина має одну смугу для руху в даному напрямку, після чого на ділянці підйому проїзна частина розширюється та утворюються дві смуги для руху в одному напрямку. Позивач, усвідомлюючи вимоги Правил дорожнього руху України щодо необхідності рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, мав намір здійснити перестроювання з лівої смуги на праву. Однак безпосередньо під час наближення до відповідної ділянки дороги позивач побачив, що попереду, на підйомі, знаходяться два службові автомобілі працівників поліції, які здійснювали зупинку та перевірку іншого транспортного засобу. При цьому автомобіль, який був зупинений працівниками поліції, знаходився безпосередньо в районі правої смуги руху, фактично займаючи частину правої смуги та створюючи перешкоду для безпечного перестроювання на неї. Крім того, права смуга руху на зазначеній ділянці дороги була забруднена, а на ній знаходилися залишки збитої тварини, що також створювало перешкоду та додаткову небезпеку для безпечного руху транспортного засобу. Таким чином, права смуга, на яку відповідно до постанови позивач нібито повинен був безперешкодно перестроїтися, фактично не була вільною та безпечною для виконання такого маневру. Позивач, оцінюючи дорожню обстановку, переконався, що безпосередньо позаду нього транспортні засоби відсутні, а виконання маневру не створюватиме небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Після цього позивач розпочав виконання маневру перестроювання у напрямку правої смуги, однак, враховуючи фактичну дорожню обстановку, наявність службових автомобілів працівників поліції, зупиненого ними транспортного засобу, забруднення проїзної частини та залишків збитої тварини, не продовжив виконання такого маневру, оскільки подальше перестроювання могло створити небезпеку для руху. Позивач продовжив рух по своїй смузі, після чого через певну відстань працівниками поліції його транспортний засіб було зупинено. Отже, обставини, зазначені у постанові, а саме те, що позивач нібито рухався в лівій смузі при вільній правій смузі, не відповідають фактичній дорожній обстановці, яка склалася на момент події. Права смуга руху на момент проїзду позивача не була вільною, оскільки на ній або безпосередньо біля неї перебували транспортні засоби працівників поліції, які здійснювали зупинку іншого автомобіля, а також на проїзній частині були наявні забруднення та залишки збитої тварини. Таким чином, позивач не здійснював рух лівою смугою без будь-якої необхідності чи всупереч дорожній обстановці, а його дії були обумовлені конкретними обставинами, які склалися на дорозі. Крім того, після зупинки автомобіля позивачем були надані працівникам поліції всі необхідні документи. Разом з тим, під час спілкування з позивачем працівники поліції фактично одразу повідомили йому, що він нібито порушив Правила дорожнього руху, оскільки не перестроївся на праву смугу. Позивач намагався пояснити працівникам поліції фактичну дорожню обстановку, зокрема те, що права смуга була зайнята та забруднена, а також на ній знаходилися залишки збитої тварини, однак один із працівників поліції постійно перебивав позивача та не надавав йому можливості належним чином викласти свої пояснення щодо обставин події. Під час складання та винесення оскаржуваної постанови позивачу не було належним чином продемонстровано будь-яких доказів, які б підтверджували саме факт порушення ним вимог пункту 11.2 Правил дорожнього руху України. При цьому в оскаржуваній постанові зазначено лише загальне формулювання про «порушення п. 11 ПДР - порушення розташування ТЗ на проїзній частині», без конкретизації, яку саме вимогу пункту 11 Правил дорожнього руху, зокрема пункту 11.2, було порушено позивачем, та в чому саме полягали його протиправні дії. Такий опис обставин правопорушення є неконкретним та не дає можливості однозначно встановити, яку саме норму Правил дорожнього руху було інкриміновано позивачу та які конкретно його дії стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Зокрема, працівниками поліції не було продемонстровано позивачу повного відеозапису з нагрудної камери чи іншого технічного засобу, який би об`єктивно відображав усю дорожню обстановку, наявність транспортних засобів поліції, зупиненого автомобіля, стан правої смуги та наявність на ній залишків збитої тварини. Також працівниками поліції не здійснювалася фото- чи відеофіксація саме тієї дорожньої обстановки, яка існувала на момент події, не проводилося будь-яких вимірювань, не фіксувалося фактичне розташування транспортних засобів на проїзній частині та не встановлювалися інші обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. За таких умов, на переконання позивача, фактичні дані, які підтверджують наявність його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення, відсутні. y Зі змісту постанови серії ЕНА №7775820 також не вбачається належного та повного опису фактичної дорожньої обстановки, яка передувала зупинці позивача, а саме не зазначено про наявність на правій смузі службових автомобілів працівників поліції, зупиненого ними транспортного засобу, забруднення проїзної частини та залишків збитої тварини. Вважаю, що зазначена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки винесена без належного встановлення всіх обставин справи та з порушенням вимог ст.ст. 251, 268, 278-280 КУпАП. Постанова не містить належного посилання на докази, які б об`єктивно підтверджували зафіксоване правопорушення, а при винесенні постанови було порушено права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, працівниками поліції не було належним чином враховано пояснення позивача щодо фактичної дорожньої обстановки, а сам розгляд справи фактично звівся до констатації працівниками поліції того, що позивач нібито повинен був перестроїтися на праву смугу. Відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Позивач зазначає, що відповідач по справі не надав переконливих доказів в обґрунтування наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за викладених у постанові серії ЕНА №7775820 обставин є недоведеним та не тягне за собою вищевказану адміністративну відповідальність. За таких обставин просив визнати зазначену постанову протиправною та скасувати її, а також закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в наданій справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ст. 257 КАС України, без виклику сторін, за наявними матеріалами справи, з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України.

08.09.2026 року від Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву в якому представниця Кондрашенко Д.В. просила відмовити в задоволенні позову та залишити оскаржувану постанову без змін, посилаючись на те,що 25.08.2026 року поліцейським Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Лабущаком Ярославом Володимировичем винесено постанову серії ЕНА № 7775820 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу на суму 510 грн. Відповідно до зазначеної постанови 25.08.2026 об 11:02 Позивач керував транспортним засобом марки RENAULT KANGOO, державний номерний знак НОМЕР_3 , за адресою: с. Пушкове, Н-24 32 км та рухався в лівій смузі при вільній правій, чим порушив п. 11.2, 11.5 ПДР України, і таким чином скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи встановлені під час розгляду справи та докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Вважає, що стягнення застосоване без порушення в межах санкції частини 2 статті 122 КУпАП, за якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства.

14.09.2026 року від Голованівського РВП в Кіровоградській області надійшов диск з відеозаписом щодо фіксування даного правопорушення та копії оскаржуваної постанови та протоколу.

Сторони, їх представники належним чином повідомлені про розгляд справи.

Інші заяви по суті справи від сторін та їх представників не надходили.

Вирішуючи справу у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, з врахуванням позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, на основі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення Правил дорожнього руху.

Згідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Відповідно частини 3 статті 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з вимогами п.1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.

Згідно з п.п.1.3, 1.9. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Згідно частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Стаття 8 КУпАП передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З наданої суду позивачем копії оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7775820 вбачається, що 25.08.2026 року об 11:02 годині в с. Пушкове, дорога Н-24 Благовіщенське-Миколаїв/32/ керував транспортним засобом марки Renault Kango д.н.з. НОМЕР_1 та рухався в крайній лівій смузі руху при вільній правій, чим порушив п.11 ПДР України, - порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п.8 ч.1 зазначеної статті встановлено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Положеннями ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням правил дорожнього руху, зокрема, передбачені ч.ч.1, 2, 3, 4, 6, 7 статті 122КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Відповідно до п.1 та п.2 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Перевіривши доводи сторін, суд встановив наступне.

25.08.2026 року об 11:02 годині в с. Пушкове, дорога Н-24 Благовіщенське-Миколаїв/32/ було зупинено транспортний засіб марки Renault Kango д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 за рух в крайній лівій смузі руху при вільній правій.

Пунктом 8.1 ПДР України встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно п.1.10 ПДР України смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів.

Відповідно до п.11 ПДР України порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині.

Водночас позивачем було порушено зазначені вище вимоги ПДР України, хоча він як особа, яка має посвідчення водія транспортного засобу, зобов`язаний був знати та виконувати норми ПДР України.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Фактично незгода позивача з винесеною постановою зводиться до його твердження про те, що він рухався в крайній лівій смузі, оскільки Позивач, усвідомлюючи вимоги Правил дорожнього руху України щодо необхідності рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, мав намір здійснити перестроювання з лівої смуги на праву. Однак безпосередньо під час наближення до відповідної ділянки дороги позивач побачив, що попереду, на підйомі, знаходяться два службові автомобілі працівників поліції, які здійснювали зупинку та перевірку іншого транспортного засобу. При цьому автомобіль, який був зупинений працівниками поліції, знаходився безпосередньо в районі правої смуги руху, фактично займаючи частину правої смуги та створюючи перешкоду для безпечного перестроювання на неї. Крім того, права смуга руху на зазначеній ділянці дороги була забруднена, а на ній знаходилися залишки збитої тварини, що також створювало перешкоду та додаткову небезпеку для безпечного руху транспортного засобу. Таким чином, права смуга, на яку відповідно до постанови позивач нібито повинен був безперешкодно перестроїтися, фактично не була вільною та безпечною для виконання такого маневру. Позивач, оцінюючи дорожню обстановку, переконався, що безпосередньо позаду нього транспортні засоби відсутні, а виконання маневру не створюватиме небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Після цього позивач розпочав виконання маневру перестроювання у напрямку правої смуги, однак, враховуючи фактичну дорожню обстановку, наявність службових автомобілів працівників поліції, зупиненого ними транспортного засобу, забруднення проїзної частини та залишків збитої тварини, не продовжив виконання такого маневру, оскільки подальше перестроювання могло створити небезпеку для руху. Позивач продовжив рух по своїй смузі, після чого через певну відстань працівниками поліції його транспортний засіб було зупинено.

Однак дане твердження позивача не відповідає дійсності та спростовується сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи, що були досліджені судом.

Так, з відеозапису наданого з бодікамер працівників поліції Голованівського РВП в Кіровоградській області вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Kango д.н.з. НОМЕР_1 рухався в крайній лівій смузі для руху на дорозі, що має дві смуги в кожному напрямку при вільній правій смузі для руху та був зупинений працівниками поліції. З відеозаписів чітко видно, що дорога, по якій рухався позивач в крайній лівій смузі руху при вільній праві смузі руху, має саме дві смуги в кожному напрямку, на зазначених смугах руху нанесена відповідна розмітка, яка вказує стрілками прямо напрямок руху, тож в даному випадку діяли норми п.11.5 ПДР України, відповідно до якого на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів неможливості руху транспортного засобу позивача в правій смузі для руху з дотриманням правил дорожнього руху останнім надано не було та в матеріалах справи відсутні. Тож перешкоди позивачу зайняти праву смугу для руху не було.

Отже суд приходить до висновку про те, що працівником патрульної поліції правомірно розглянуто надану справу на місці вчинення адміністративного правопорушення та винесено відповідну постанову.

Крім того, ОСОБА_1 не спростовує у позовній заяві факту проїзду в крайній лівій смузі для руху на дорозі, що має дві смуги в кожному напрямку при вільній правій смузі для руху, а відтак ним підтверджене порушення вимог п.11.5 ПДР України.

Твердження позивача про те, що інспектор під час винесення оскаржуваної постанови, спілкувався зовні спокійно, однак характер спілкування та наполягання на тому, що ОСОБА_1 порушив ПДР створили у нього психологічний тиск та фактично не дали йому можливості спокійно та послідовно викласти свою позицію у зав`язку з чим він перебуваючи в розгубленому стані, фактично погодився з твердженням працівників поліції щодо наявності правопорушення і підписав постанову не знайшло свого підтвердження, та спростовується наданим до матеріалів справи відеозаписом, де чітко видно, як працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було повідомлено позивача про вчинене ним правопорушення, повідомлено пункт правил дорожнього руху, який він порушив, були роз`яснені водію його права, передбачені статтею 268 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 252 КУпАП та п.10 Інструкції № 1395 поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У випадках, передбачених ч 4 ст. 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що поліцейський - це посадова особа, яка діє в межах наданих йому повноважень та відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395 та інших законодавчих актів, які регламентують діяльність поліції.

В даному випадку діє імператив презумпції правоти поліцейського, тобто при виконанні службового обов`язку поліцейський діє завідомо правомірно, в межах закону. Порушень повноважень поліцейського судом не встановлено. Порушення Правил дорожнього руху виявлено ним безпосередньо при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, виявленням порушників і притягнення їх до відповідальності.

Всі встановлені поліцейськими під час несення служби обставини відображені у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7775820 від 25.08.2026 року.

Встановлено, що поліцейський при складанні протоколу про адміністративне правопорушення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Будь-яких порушень законодавства поліцейськими, які б могли вплинути на вирішення справи, судом не встановлено.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку про те, що інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення належним чином відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП. Факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, який відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано виніс постанову за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Твердження позивача, викладені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та мають на меті уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже постанова серії ЕНА № 7775820 від 25.08.2026 року відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виявивши правопорушення, поліцейський виконав свої безпосередні посадові обов`язки і притягнув винну особу до відповідальності. При цьому діяв правомірно, в межах своїх повноважень.

Позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності у його діях складу правопорушення. Наведені в позові обставини не відповідають фактичним обставинам, за яких його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відтак, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, які спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а відповідачем доведено правомірність дій інспектора поліції, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн. відповідає вимогами чинного законодавства, принципу невідворотності покарання і прагнення народу України жити в правовій державі, що передбачає не лише відповідальність держави перед громадянами, а і обов`язок громадян дотримуватись вимог закону.

Відповідно до вимог пункту 1 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог закону, підстави для її скасування відсутні, а тому рішення суб`єкта владних повноважень щодо винесення останньої слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7775820 від 25.08.2026 року, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст. 286 КАС України).

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 40108709, адреса: вул. В. Чміленка, 41, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 жовтня 2026 року.

СУДДЯ: