Рішення № 140792524, 20.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2727/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Божко Є.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомФірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61031, Харківська обл., місто Харків, проспект Аерокосмічний (раніше - Гагаріна), будинок 360)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (54003, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Колодязна, будинок 4)простягнення коштівза участю представників:

позивача - Басарт Л.А. (довіреність №1 від 02.10.2026),

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фірма "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Господарського суду Харківської області звернулася з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар", в якій просить суд:

1. Стягнути з ТОВ «ТЕПЛО-КВАР» (ЄДРПОУ 34329599) на користь ФІРМИ «ОНІКС» ЛТД у формі ТОВ (ЄДРПОУ 21190223) основний борг у розмірі 494 404 (чотириста дев`яносто чотири тисячі чотириста чотири) грн 64 коп.

2. Стягнути з Відповідача три відсотки річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення з 21.10.2025 (за накладною № 115) та з 19.11.2025 (за накладною № 147) у розмірі 9610,68 (дев`яносто шість тисяч десять) грн 68 коп.

3. Стягнути з Відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 29550,83 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 83 коп.

4. Стягнути з Відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору поставки № 5 від 21.06.2024, укладеного між Фірмою "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 позовну заяву Фірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вх.№ 2727/26) залишено без руху. Встановлено Фірмі "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Фірмі "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача; уточнення місцезнаходження відповідача; зазначення відомостей про наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; зазначення реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, а також надання документа, що підтверджує наявність такого рахунку;

12.08.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 19800/26).

Також 12.08.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення документів (вх. № 19804/26).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2727/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 08 вересня 2026 року о 12:00.

04.09.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання (вх.№ 21755/26), в якому представник позивача повідомляє, що позивач не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті та просить суд вирішити зазначене питання за відсутності представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30 вересня 2026 року об 11:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2026 розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2026 року на 12:00.

12.10.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують повноваження представника, що буде брати участь у судовому засіданні (вх.№ 25166/26).

16.10.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 25598/26), в якому позивач повідомляє, що в процесі підготовки до розгляду справи представнику позивача стало відомо про зміну місцезнаходження відповідача ТОВ Тепло-Квар", а також складу учасників та керівника. Нова адреса відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 15.10.2026 - Україна, 54003, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Колодязна, будинок 4.

У судовому засіданні 20.10.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач у судове засідання, призначене на 20.10.2026 на 12:00, свого повноважного представника не направив.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідач копії ухвал суду отримував шляхом доставки в його електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи; відповідач визнається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

У судовому засіданні 20.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2024 року між Фірмою "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (далі - Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 5 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 код 44160000-9, магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби в кількості та за ціною, визначеною сторонами. Асортимент, кількість і вартість товару визначається сторонами в рахунку-фактурі Переданий Покупцеві рахунок-фактура є підставою для оплати Покупцем Товару, але не є підтвердженням передачі Товару.

Відповідно до п. 2.1-2.4 Договору ціни на Товар, що поставляється за даним Договором, вказуються з урахуванням ПДВ в рахунках до даного Договору, а також в видаткових накладних. Ціна вказується за метр погонний, штуки. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Розрахунки за товари, що поставляються за даною угодою, здійснюються Покупцем після передачі Продавцем відповідної партії товару в безготівковій формі протягом 90 діб. Розрахунки можуть проводитися іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України на основі взаємної домовленості Сторін, оформленої письмово.

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору поставка Товару здійснюється в термін не пізніше 90 робочих днів з моменту отримання заявки від Покупця. Право власності на товар, ризики і зобов`язання, пов`язані з правом власності, переходять від Постачальника до Покупця під час підписання повноважним представником Покупця накладної.

Пункт 5.1 Договору передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до норм чинного законодавства України та відшкодовують іншій Стороні завдані таким невиконанням або неналежним виконанням збитки.

За положеннями п. 9.1, 9.2 Договору даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами й діє до 31 грудня 2024 р., але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань. У разі, коли за 20 календарних днів до закінчення дії Договору не надійдуть інші пропозиції (заяви) будь-якої із сторін, термін його дії автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік та на тих же умовах.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач здійснив дві поставки товару відповідачу:

- за видатковою накладною № 115 від 22.07.2025 поставлено Комплект ізол. стиків з ТУМ ППУ П ф630/800 у кількості 15 шт. загальною вартістю 166 428,00 грн (рахунок на оплату покупцю №168 від 15.07.2025);

- за видатковою накладною № 147 від 21.08.2025 поставлено Комплект ізол. стиків з ТУМ ППУ П ф630/800 у кількості 40 шт. загальною вартістю 443 808,00 грн (рахунок на оплату покупцю №182 від 22.07.2025).

Позивач стверджує, що граничний строк оплати за накладною № 115 від 22.07.2025 (90 календарних днів) спливав 21 жовтня 2025 року, за накладною № 147 від 21.08.2025 19 листопада 2025 року.

При цьому, відповідачем здійснено часткові оплати за платіжною інструкцією № 1379 від 12.09.2025 на суму 67 390,08 грн (згідно рахунка №98 від 24.06.2024), за платіжною інструкцією №1391 від 29.09.2025 на суму 100 000,00 грн (згідно рахунка №98 від 24.06.2024), за платіжною інструкцією №1431 від 30.10.2025 на суму 84 168,64 грн (згідно рахунка №98 від 24.06.2024), за платіжною інструкцією №1432 від 30.10.2026 на суму 115 831,36 грн (згідно рахунка №168 від 15.07.2025).

Позивач стверджує, що з урахуванням заборгованості, що існувала станом на 22.07.2025 у розмірі 251 558,72 грн, та часткових оплат, здійснених відповідачем, згідно з Актом звіряння розрахунків № 32 від 08.05.2026 загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 494 404,64 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 9 610,68 грн та інфляційні втрати у розмірі 29 550,83 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість протягом 7 календарних днів, проте, як повідомляє позивач, відповідач вимогу не виконав, заборгованість не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 21 червня 2024 року між Фірмою "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" укладено Договір поставки № 5, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 код 44160000-9, магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби в кількості та за ціною, визначеною сторонами.

Відповідно до п. 2.1-2.4 Договору ціни на Товар, що поставляється за даним Договором, вказуються з урахуванням ПДВ в рахунках до даного Договору, а також в видаткових накладних. Ціна вказується за метр погонний, штуки. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Розрахунки за товари, що поставляються за даною угодою, здійснюються Покупцем після передачі Продавцем відповідної партії товару в безготівковій формі протягом 90 діб. Розрахунки можуть проводитися іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України на основі взаємної домовленості Сторін, оформленої письмово.

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору поставка Товару здійснюється в термін не пізніше 90 робочих днів з моменту отримання заявки від Покупця. Право власності на товар, ризики і зобов`язання, пов`язані з правом власності, переходять від Постачальника до Покупця під час підписання повноважним представником Покупця накладної.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивач здійснив дві поставки товару відповідачу:

- за видатковою накладною № 115 від 22.07.2025 поставлено Комплект ізол. стиків з ТУМ ППУ П ф630/800 у кількості 15 шт. загальною вартістю 166 428,00 грн (рахунок на оплату покупцю №168 від 15.07.2025);

- за видатковою накладною № 147 від 21.08.2025 поставлено Комплект ізол. стиків з ТУМ ППУ П ф630/800 у кількості 40 шт. загальною вартістю 443 808,00 грн (рахунок на оплату покупцю №182 від 22.07.2025).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося, у Договорі сторони закріпили, що розрахунки за товари, що поставляються за даною угодою, здійснюються Покупцем після передачі Продавцем відповідної партії товару в безготівковій формі протягом 90 діб.

Позивач стверджує, що граничний строк оплати за накладною № 115 від 22.07.2025 (90 календарних днів) спливав 21 жовтня 2025 року, за накладною № 147 від 21.08.2025 19 листопада 2025 року.

Разом з тим, за розрахунком суду, останнім днем оплати товару за накладною № 115 від 22.07.2025 є 20 жовтня 2025 року, а за накладною № 147 від 21.08.2025 останнім днем оплати є 19 листопада 2025 року.

З урахуванням наведеного, прострочення відповідача за накладною № 115 від 22.07.2025 розпочалося з 21.10.2025, а за накладною № 147 від 21.08.2025 - з 20.11.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено часткові оплати за платіжною інструкцією № 1379 від 12.09.2025 на суму 67 390,08 грн (згідно рахунка №98 від 24.06.2024), за платіжною інструкцією №1391 від 29.09.2025 на суму 100 000,00 грн (згідно рахунка №98 від 24.06.2024), за платіжною інструкцією №1431 від 30.10.2025 на суму 84 168,64 грн (згідно рахунка №98 від 24.06.2024), за платіжною інструкцією №1432 від 30.10.2026 на суму 115 831,36 грн (згідно рахунка №168 від 15.07.2025).

Судом встановлено, що відповідачем не вчинено необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та всупереч умовам Договору не здійснено оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі, жодних доказів на доведення відсутності заборгованості або факту оплати за Договором поставки № 5 від 21.06.2024 на суму 494 404,64 грн відповідачем не надано. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 494 404,64 грн основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст. 625 ЦК України, право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Судом досліджено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних і встановлено, що останній здійснено частково арифметично невірно.

Як встановлено судом, прострочення відповідача за накладною № 115 від 22.07.2025 розпочалося з 21.10.2025, а за накладною № 147 від 21.08.2025 - з 20.11.2025.

Разом з тим, позивачем за накладною № 147 від 21.08.2025 нараховано 3% річних та інфляційні втрати з 19.11.2025.

Отже, вірним періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних за накладною № 115 від 22.07.2025 є з 21.10.2025 по 12.07.2026, а за накладною № 147 від 21.08.2025 - з 20.11.2025 по 12.07.2026.

За підрахунком суду, за вказані періоди підлягають до стягнення інфляційні втрати у загальному розмірі 29 550,83 грн (3 216,61 грн за накладною № 115 та 26 334,22 грн за накладною № 147), а також 3% річних у загальному розмірі 9 674, 20 грн (1102,02 грн за накладною № 115 та 8572,18 грн за накладною № 147).

При цьому, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 9 610,68 грн та інфляційні втрати у розмірі 29 550,83 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад господарського судочинства є диспозитивність.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог (постанова КГС ВС від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21).

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 9 610,68 грн та інфляційних втрат у розмірі 29 550,83 грн.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (54003, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Колодязна, будинок 4, код ЄДРПОУ 34329599) на користь Фірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61031, Харківська обл., місто Харків, проспект Аерокосмічний (раніше - Гагаріна), будинок 360, код ЄДРПОУ 21190223, НОМЕР_1 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», МФО 320984) заборгованість у розмірі 494 404,64 грн, 3% річних у розмірі 9 610,68 грн, інфляційні втрати у розмірі 29 550,83 грн, а також судовий збір у розмірі 8 003,49 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фірма "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61031, Харківська обл., місто Харків, проспект Аерокосмічний (раніше - Гагаріна), будинок 360, код ЄДРПОУ 21190223).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (54003, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Колодязна, будинок 4, код ЄДРПОУ 34329599).

Повне рішення складено "21" жовтня 2026 р.

СуддяО.О. Присяжнюк