Ухвала суду № 140792402, 19.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 921/442/23УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

розглянув заяву №б/н (вх. №7399) від 16.09.2026 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про заміну кредитора правонаступником у справі

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність

за участі кредитора: ОСОБА_2 , представник ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" (в режимі відеоконференції).

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 , якого постановою суду від 28.03.2024 визнано банкрутом, введено процедуру погашення боргів боржника та ухвалою від 03.12.2025 керуючим реалізацією майна банкрута призначено арбітражного керуючого Микитіва О.І. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №229 від 26.02.2013 року).

Через систему "Електронний суд" 17.09.2026 від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надійшла заява про заміну кредитора правонаступником, яка призначена до розгляду на 19.10.2026.

19.10.2026 через систему "Електронний суд" від АТ КБ "Приватбанк" надійшло клопотання №921/442/23 (вх. №8417) від 19.10.2026 про проведення судового засідання без участі представник Банку.

Представник ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" в судовому засіданні підтримала викладені у заяві обставини в повному обсязі.

Представники інших кредиторів, керуючий реалізацією майна та боржник в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце його проведення.

Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу не перешкоджає розгляду клопотання №б/н від 16.09.2026.

Розглянувши заяву ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк", суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 52 ГПК України передбачено, що у разі заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Вирішуючи питання про правонаступництво, суд досліджує обставини передачі прав кредитора новому кредитору та встановлює відповідність їх підставам, визначеним законодавством. У процесі дослідження цих обставин судом може бути встановлено недійсність передання кредитором своїх прав іншій особі (наприклад, нікчемність відповідного договору відступлення права вимоги).

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18.

Статтею 43 КУзПБ встановлено, що у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора в зобов`язанні. Пунктом 1 частини 1 цієї статті унормовано, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 21.03.2024 ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" визнано кредитором боржника ОСОБА_1 та включено його вимоги до реєстру вимог кредиторів на загальну суму 183 525,30 грн та 6 056,00 грн судового збору.

Водночас, 07.08.2024 відбулися торги по лоту GL19N1126314 з продажу пулу активів АТ "МР БАНК", АТ "МЕГАБАНК" та ПАТ "Промінвестбанк", що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, укладеними з суб`єктами господарювання і фізичними особами, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю. https://prozorro.sale/auction/GFD001 - UA-20240712-32543/. Зокрема, до пулу активів увійшли права вимоги ПАТ "Промінвестбанк" за кредитними договорами №03-1/62, №03-1/118, що були укладені з фізичною особою підприємцем Сендецьким Богданом Михайловичем.

03.09.2024 між ПАТ "Промінвестбанк" (в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Промінвестбанк" Караченцева А.Ю. (далі Банк) та ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар" (далі Новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги (далі Договір), згідно з яким: за цим правочином в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Основні договори, надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Сторони домовились, що за відступлення права вимоги за Основним договором, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 10 231 106,23 грн без ПДВ. Ціна договору сплачується Новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до п. 15 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор (п. 4 правочину).

Пунктом п.5 Договору передбачено, що наявні у Банку документи, що підтверджують Права вимоги до Боржників, передаються Банком Новому кредитору за відповідним актом не пізніше п`яти днів із дати настання відкладальної обставини відповідно до пункту 17-1 цього Договору.

Сторони домовились, що цей Договір укладається з відкладальною обставиною (в розумінні частини першої статті 212 Цивільного кодексу України), передбаченою пунктом 17-1 цього Договору, та породжує права й обов`язки у Сторін відповідно до пункту 17-1 цього Договору виключно після настання відкладальної обставини, передбаченої пунктом 17-1 цього Договору (п. 15 Договору). Права вимоги переходять від Банку до Нового кредитора після настання відкладальної обставини. До моменту настання Відкладальної обставини Права вимоги належать Банку.

Згідно поданих платіжних інструкцій №№54, 55, 56 від 21.08.2024 Новим кредитором - ТОВ "ФК "ВІНСТАР" сплачено на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" кошти в сумі 10 426 844,42 грн, призначення платежу: оплата за лот №GL19N1126314; Протокол №GFD001-UA20240712-32543 від 07.08.2024. Дані платежі товариством здійснено на виконання зобов`язань за договором як умови переходу права вимоги до Фінансової компанії.

03.09.2024 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "ФК Вінстар" складено та підписано Акт прийому-передачі документів згідно з Договором, за яким Новому кредитору були передані документи, що стосуються передачі права вимоги, в тому числі ОСОБА_1 .

Підставою для заміни позивача є заміна кредитора у матеріальних правовідносинах, у зв`язку із чим суд насамперед має з`ясувати, чи первісному кредиторові належало право вимоги до боржника на момент його відступлення, а також перевірити дійсність/чинність вимоги на момент звернення до суду з відповідною заявою.

У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду розмежувала поняття "право вимоги", "цесія" та "договір про відступлення права вимоги". У пункті 73 постанови від 08 серпня 2023 року у справі №910/19199/21, сформульований висновок про те, що відступленням права вимоги (цесією) є сам факт заміни особи в зобов`язанні. Цесія є не окремим самостійним договором, а правовим наслідком укладення договору про відступлення права вимоги.

У пункті 132 постанови від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Отже, суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника.

На відміну від перевірки дійсності та чинності самої вимоги, оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі, сторони у справі) є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою в статті 204 ЦК України.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010).

Велика Палата Верховного Суду у постанові №369/13444/20 від 10.09.2025 наголосила, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається лише у двох випадках:

1) коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності);

2) якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

В інших випадках діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) суд повинен тлумачити на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

У постанові від 17 січня 2020 року у справі №916/2286/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що суд має вирішувати питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником, якщо немає обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, з огляду на принцип правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих на обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №369/13444/20 від 10.09.2025 підтримала зазначений висновок та наголосила на тому, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

Суд також повинен враховувати, що у частині третій статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18).

За загальним правилом, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 515 ЦК України).

Отже, під час вирішення заяви про заміну сторони суд також повинен дослідити, чи не встановлено законом або договором заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах.

Крім окреслених вище питань, суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника.

З огляду на наведені вище правові позиції та законодавчі приписи, при вирішенні питання щодо процесуального правонаступництва у спірних правовідносинах, суд враховує, що договір про відступлення права вимоги, укладений зазначеними у цій справі учасниками, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, тож до нього повністю є застосовною презумпція правомірності правочину.

Також судом не встановлено визначеної законом чи договором заборони на відступлення права вимоги.

Частиною 1 статті 516 ЦК України обумовлено, що заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, заміна кредитора в зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100)) зазначено, що для правильного вирішення питання заміни кредитора у справі про банкрутство його правонаступником слід встановити чи були визнані кредиторські вимоги правопопередника та в якому розмірі, а також обсяг переданих правонаступнику прав вимоги до банкрута. При цьому, оцінюючи обсяг переданих прав, слід врахувати загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

З вищезазначеного вбачається, що станом на поточну дату ТОВ "ФК "Вінстар" на підставі Договору про відступлення права вимоги №1 від 03.09.2024, набуло право вимоги до боржника, що належало ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та визнано ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2024 у даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про заміну позивача обґрунтована, не суперечить вимогам діючого законодавства та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства ст. ст. ст. 52, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.

2. Замінити кредитора у даній справі з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (вул. Малопідвальна, буд. 8, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00039002) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" (вул. Новозабарська, буд. 2/6 офіс 240, м. Київ, 04074, ЄДРПОУ 44630056).

3. Зобов`язати керуючого реалізацією - арбітражного керуючого Микитіва О.І. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України та рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст ухвали підписаний 21.10.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко