Рішення № 140791896, 30.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24114/26

Провадження 2/127/6609/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/24114/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 08.07.2026 року. 13.08.2026 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Вимоги мотивовані тим, що 24.10.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 559004-КС-002 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором в порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Бізнес позика» про укладення договору про надання споживчого кредиту № 559004-КС-002 від 24.10.2025 року на умовах, визначених офертою.

Позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3907 на номер тел. +038 0990057462, зазначений відповідачем в анкеті в особистому кабінеті, який боржником було введено/відправлено.

Сторони погодили, що кредитні кошти 11 000 грн. надані на засадах строковості, поворотності, платності.

Процентна ставка фіксована, - 0, 7 % за кожен день користування кредитом.

Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів; сторони погодили графік платежів.

Крім того, в межах зазначеного договору 12.12.2025 року було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої відповідачеві позивач надав додатково кредитні кошти 5 000 грн.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 559004-КС-002 від 24.10.2025 року та додатковою угодою від 12.12.2025 року виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 11 000 грн. та 5 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , реквізити якої вказані відповідачем при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту та додатковою угодою виконав частково, тому, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, станом на 13.08.2026 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 24 651, 80 грн.

Дана сума складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 1 872,40 грн., суми прострочених платежів по процентах 15 219, 40 грн., суми заборгованості по відсоткам згідно ст. 625 ЦК України 7 560 грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «Бізнес позика» просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту № 559004-КС-002 від 24.10.2025 року в загальній сумі 24 651, 80 грн. та судовий збір 2 662,40 грн.

11.08.2026 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повідомив, що 31.07.2026 року він звернувся до позивача із заявою про розстрочення заборгованості на 3 місяці та 31.07.2026 року вніс перший платіж 13 657,10 грн., що було зафіксовано в системі позивача. Вважає звернення до суду з даним позовом передчасним, спрямованим на подвійне стягнення коштів з відповідача. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

13.08.2026 року було зареєстровано додаткові пояснення позивача, згідно з якими, лише повне погашення заборгованості відповідачем є підставою для закриття провадження у справі. У разі, якщо буде ухвалене рішення до моменту повного погашення відповідачем умов акційної пропозиції, позивач не буде звертатись до виконавчої служби щодо примусового виконання судового рішення.

17.08.2026 року судом зареєстровано заперечення відповідача на відповідь на відзив про те, що позивач всупереч власній пропозиції лояльності передчасно ініціював та продовжив судовий процес, що відповідач не має технічної та матеріальної можливості продовжувати добровільне помісячне погашення за графіком позивача. Заперечив щодо стягнення відсотків на підставі ст. 625 ЦК України. Наголосив, що реальний залишок за тілом кредиту складає лише 1 872,40 грн.. Розмір процентів 15 219, 40 грн. просив зменшити з врахуванням принципів розумності та справедливості.

Представник позивача Виноградов Ю.Е.в судове засідання не з`явився, в заяві про зменшення позовних вимог зазначив про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 30.09.2026 року не з`явився, в заявах по суті справи просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки сторони не з`явились в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 24.10.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 559004-КС-002 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором в порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Бізнес позика» про укладення договору про надання споживчого кредиту № 559004-КС-002 від 24.10.2025 року на умовах, визначених офертою.

Позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3907 на номер тел. +038 0990057462, зазначений відповідачем в анкеті в особистому кабінеті, який боржником було введено/відправлено.

Сторони погодили, що кредитні кошти 11 000 грн. надані на засадах строковості, поворотності, платності.

Процентна ставка фіксована, - 0, 7 % за кожен день користування кредитом.

Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів; сторони погодили графік платежів.

Крім того, в межах зазначеного договору 12.12.2025 року було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої відповідачеві позивач надав додатково кредитні кошти 5 000 грн.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 559004-КС-002 від 24.10.2025 року та додатковою угодою від 12.12.2025 року виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 11 000 грн. 24.10.2025 року та 5 000 грн. 12.12.2025 року шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , реквізити якої вказані відповідачем при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Крім іншого, сторонами, з урахуванням, що позичальник буде дотримуватись умов договору та додаткової угоди, погоджено графік платежів, згідно з яким повернення кредиту, відсотків, комісіїрозділений на 12 платежів, останній платіж 29.05.2026 року. На суму кредиту 15 871 грн. проценти за користування кредитом складають 12 648, 44 грн, комісія 1 000 грн., несплачені проценти 532, 70 грн., загалом 30 052, 14 грн.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконав частково, після звернення до суду з позовом погасив частину заборгованості.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 13.08.2026 року борг становить 24 651,80 грн.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, судом було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення з ОСОБА_1 кредитного договору № 559004-КС-002 від 24.10.2025 року та додаткової угоди від 12.12.2025 року та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 16 000 грн.

В зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 559004-КС-002 від 24.10.2025 року та додатковою угодою від 12.12.2025 року права позивача порушені і підлягають захисту.

Так, останній платіж за договором згідно графіка платежів згідно умов, обраних клієнтом, мав бути здійснений відповідачем 29.05.2026 року, однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту та додатковою угодою у повному обсязі не виконав.

Згідно квитанції від 31.07.2026 року на погашення боргу відповідачем була сплачена сума 13 657,10 грн.

Згідно розрахунку позивача із врахуванням сплачених 31.07.2026 року відповідачем 13 657,10 грн., станом на 13.08.2026 року заборгованість відповідача в загальному розмірі складає 24 651, 80 грн.

Дана сума складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 1 872, 40 грн., суми прострочених платежів по процентах 15 219, 40 грн., суми заборгованості по відсотках згідно ст. 625 ЦК України 7 560 грн.

Оскільки станом на день розгляду справи заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 17 091, 80 грн., яка складається з прострочених платежів по тілу кредиту та процентах (1 872, 40 + 15 219, 40 = 17 091, 80).

Законних підстав для зменшення процентів в сумі 15 219,40 грн. немає, тому заперечення відповідача в цій частині суд вважає необгрунтованими.

Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в сумі 7 560 грн., оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Сплата судового збору (з застосуванням коеф. 0, 8) 2 662, 40 грн. підтверджена платіжною інструкцією від 06.07.2026 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (69, 33 %) в розмірі 1 845, 84 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239, інд. 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411) заборгованість за кредитним договором № 559004-КС-002 від 24.10.2025 року в розмірі 17 091 (сімнадцять тисяч дев`яносто одна) грн. 80 коп. та судові витрати судовий збір в розмірі 1 845 (одна тисяча вісімсот сорок п`ять) грн. 84 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 30 вересня 2026 року.

Суддя: