Ухвала суду № 140791822, 20.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №136/128/17

Провадження №1-кп/127/78/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 12 у режимі конференц зв`язку кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2016 за № 42016020000000266, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Краснопілка Старокостянтинівського району Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України (далі КК).

Захисник обвинуваченого заявила клопотання про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Обвинувачений ОСОБА_5 заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Частиною четвертою статті 286 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) регламентовано, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Зі змісту частини першої статті 285 КПК випливає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Санкцією частини другої статті 190 КК передбачене покарання у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Згідно з частиною четвертою статті 12 КК інкриміноване ОСОБА_5 діяння є нетяжким злочином.

Пунктом 3 частини першої статті 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Застереження, визначені пунктом 2 частини першої статті 49 КК вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років судом під час судового розгляду кримінального провадження не встановлені.

Оцінюючи доводи прокурора в частині відсутності відомостей про судимості або притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності на час звернення до суду з відповідним клопотанням, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Вище суд навів приписи частини четвертою статті 286 КПК, якою визначено, що суд має невідкладно розглянути клопотання сторони кримінального провадження про звільнення від кримінальної відповідальності. Вимоги частини другої та третьої статті 285 КПК щодо роз`яснення судом обвинуваченому наявності правових підстав для його звільнення від кримінальної відповідальності було здійснене під час проведення підготовчого судового засідання 16.01.2024 та у подальшому під час судового розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення. У зв`язку з відмовою обвинуваченого від його звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності суд продовжив судовий розгляд кримінального провадження, оскільки приписи частини третьої статті 285 КПК унеможливлюють ухвалення процесуального рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, якщо останній проти цього заперечує.

Суд враховує, що пунктом 5 частини першої статті 91 КПК визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно з частиною першою статті 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Крім того, у постанові від 14.05.2026 (справа № 371/111/25) Верховний Суд (далі ВС) зазначив, що у випадку, коли на момент правової оцінки судом певного діяння особи за правилами статті 46 КК, інші діяння цієї ж особи в інших кримінальних провадженнях не одержали з боку інших судів такої правової оцінки, яка б унеможливлювала застосування положень вказаної статті, суд може розглядати діяння, яке є предметом його правової оцінки, як вчинене вперше. Водночас, якщо кримінальні правопорушення розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, наявність ознак реальної сукупності унеможливлює застосування статті 46 КК, що узгоджується з положеннями статті 62 Конституції України, статті 7 та частини першої статті 17 КПК.

У постанові від 06.05.2026 (справа № 462/9530/24) ВС зазначив, що винуватість особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, який, в свою чергу, може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Факт перебування на розгляді в місцевому суді обвинувального акта відносно обвинуваченого може мати місце, проте, враховуючи конституційно закріплену презумпцію невинуватості, за відсутності відповідного судового рішення, не вказує на доведеність вчинення ним злочину.

Також у постанові від 18.02.2025 (справа № 712/8174/23) ВС зазначив, що положення частин першої третьої статті 49 КК, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією. Адже законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу у разі існування підстав для застосування положень статті 49 КК. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною.

У постанові від 06.12.2021 (справа № 521/8873/18) ВС зазначив, що імперативний обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.

За змістом пункту 1 частини другої статті 284, частини третьої статті 285, частин першої, четвертої статті 286, частини третьої статті 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою статтею 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, визначеному КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження за пунктом 1 частини другої статті 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Суд враховує, що за час здійснення судового розгляду і тривалого відкладення судових засідань у зв`язку з неявкою свідків сторони обвинувачення прокурором не надані доказів того, що ним були вжиті заходи, спрямовані на виконання імперативних вимог частини першої статті 92 КПК щодо встановлення обставин, визначених пунктом 5 частини першої статті 91 КПК. Саме тому суд вважає, що подане захисником клопотання судом має бути вирішене невідкладно.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 на підставі розпорядження Президента України № 1088/2014-рп від 03.10.2014 призначений на посаду голови Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області. До виконання повноважень голови Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_5 приступив 08.10.2014 згідно з розпорядженням № 137-рк від 08.10.2014.

На початку серпня 2016 року директор СВК «Агрокомплекс Калинівський» ОСОБА_6 звернувся до голови Скитівської сільської ради Липовецького району Вінницької області з питань оформлення СВК «Агрокомплекс Калинівський» договору оренди земельної ділянки, зайнятою багаторічними плодовими насадженнями (садом) орієнтовною площею 25 га, який відмовив у наданні будь-якої інформації з цього приводу в зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка перебуває поза межами населеного пункту.

У зв`язку з цим ОСОБА_6 звернувся до голови Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_5 , якому повідомив, що СВК «Агрокомплекс Калинівський» бажає укласти договір оренди земельної ділянки, зайнятої багаторічними плодовими насадженнями (садом) орієнтовною площею 25 га, яка розташована на території Скитівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Після з`ясування обставини про орендаря та предмет оренди у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння коштами ОСОБА_6 шляхом обману останнього з використанням професійних стосунків, що між ними склались.

З цією метою ОСОБА_5 , являючись головою Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, тобто згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII), обіймаючи посаду державної служби категорії «А» (вищий корпус державної служби), діючи умисно, в особистих інтересах, з корисливих спонукань, зрозумівши, що ОСОБА_6 не обізнаний про порядок отримання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, довіряє йому як представнику державної виконавчої влади на території Липовецького району Вінницької області, повідомив ОСОБА_6 , що надасть в оренду земельну ділянку в разі передачі йому коштів у сумі 150 доларів США за 1 га. Зазначені кошти потрібно було передати ОСОБА_5 до початку процедури оформлення усіх необхідних документів з цього питання. ОСОБА_6 погодився на зазначену пропозицію ОСОБА_5 , не здогадуючись, що у власність або користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передає Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, а районні державні адміністрації такими повноваженнями не наділені.

Згодом ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 про те, що укласти договір оренди зазначеної земельної ділянки на території Скитівської сільської ради Липовецького району Вінницької області на цей час неможливо, але наявна інша земельна ділянка, зайнята багаторічними плодовими насадженнями (садом) орієнтовною площею 25 га, яка розташована на території Вахнівської сількорі ради Липовецького району Вінницької області. Умови надання цієї земельної ділянки в оренду ті ж самі, тобто для отримання зазначеної земельної ділянки в оренду потрібно до початку процедури оформлення усіх необхідних документів з цього питання передати ОСОБА_5 кошти в сумі 150 доларів США за 1 га.

Таким чином ОСОБА_5 з метою заволодіння чужим майном шляхом обману ОСОБА_6 запевнив останнього, що тільки передача ним грошових коштів є запорукою отримання в оренду земельної ділянки, зайнятої багаторічними плодовими насадженнями (садом).

Однак ОСОБА_6 , зрозумівши, що передача коштів голові Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_5 є злочином, звернувся до правоохоронних органів Вінницької області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Після цього ОСОБА_6 26.08.2016 у проміжок часу з 08.30 по 08.40 год зустрівся з ОСОБА_5 у приміщенні службового кабінету, розташованого за адресою: вул. Героїв Майдану, 4 в м. Липовець Вінницької області, де ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 , що той має сісти у автомобіль марки Honda, р.н. НОМЕР_1 , яким керуватиме водій Липовецької районної державної адміністрації ОСОБА_7 . Після цього поїхати з останнім на АЗС «Окко» та покласти в речовий ящик автомобіля грошові кошти в сумі 3900 доларів США за надання в оренду земельної ділянки, зайнятої багаторічними плодовими насадженнями (садом) площею 26 га, розташованої на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

На виконання вказівки голови Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_5 26.08.2016 у період часу з 08.40 по 09.00 год ОСОБА_6 , перебуваючи у автомобілі марки Honda, р.н. НОМЕР_1 , який перебував на території АЗС «Окко» по вул. Героїв Майдану, 57 в м. Липовець Вінницької області, за відсутності в салоні водія ОСОБА_7 поклав у речовий ящик зазначеного автомобіля грошові кошти в сумі 3900 доларів США, що складало 98787 грн.

Отже, ОСОБА_5 шляхом обману заволодів отриманий у такий спосіб грошовими коштами ОСОБА_6 в сумі 3900 доларів США, завдавши останньому шкоди на зазначену суму.

За наведеним фактом діяння ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною другою статті 190 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому.

Відповідно до положень частини четвертої статті 12 КК ОСОБА_5 обвинувачений у вчиненні нетяжкого злочину.

Вище суд зазначив, що пунктом 3 частини першої статті 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України (далі ВС) у пункті 1 постанови Пленуму № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (далі Постанова) зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК, а саме у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

У абзаці п`ятому пункту 2 наведеної Постанови зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Згідно з роз`ясненнями, наданими в абзаці четвертому пункту 2 Постанови підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

Вище суд також навів висновки ВС щодо застосування приписів статті 49 КК.

З пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення убачається, що інкриміноване йому діяння було вчинене 26.08.2016. Правові підстави для застосування приписів частини другої статті 49 КК, тобто зупинення перебігу давності судом не встановлені. За таких обставин на час вирішення заявленого захисником клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності минуло понад п`ять років з дня вчинення інкримінованого діяння. Отже, підставою для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності є настання певної події, а саме закінчення строків давності на час розгляду кримінального провадження судом.

Вирішуючи питання щодо наявності умов для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності суд враховує таке.

Як вже суд зазначив вище, сторона обвинувачення під час досудового розслідування дійшла до переконання, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати саме за частиною другою статті 190 КК.

Суд вже зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що Верховний Суд (далі ВС) в ухвалі від 13.06.2019 (справа № 322/5602/13-к) зазначив, що застосування положень кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності для суду є обов`язковими. Тобто положення статті 49 КК носять імперативний характер та у разі встановлення судом закінчення цього строку безпідставної відмови у звільненні від відповідальності процесуальним законом не передбачено, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду, наполягаючи на завершенні розгляду пред`явленого обвинувачення винній особі в загальному порядку.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Аналогічний висновок зроблений ВС і у постанові від 29.05.2019 (справа № 287/359/14-к) та постанові від 19.11.2019 (справа № 345/2618/16-к).

При цьому у постанові від 19.11.2019 ВС додатково зауважив, що пунктом 1 частини другої статті 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Суд вже зазначив вище, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені частиною першою статті 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у частині першій статті 49 КК строків не вчинила нового кримінального правопорушення.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених частиною першою статті 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Про обов`язок суду вирішити питання про звільнення особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, за наявності відповідних умов та підстав зазначив ВС і у постанові від 26.03.2020 (справа № 730/67/16-к).

У постанові від 18.02.2025 (справа № 712/8174/23) ВС зауважив, що положення частин першої третьої статті 49 КК, якими передбачені підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією, оскільки законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу в разі існування підстав для застосування положень статті 49 КК. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною.

ВС додатково зазначив, що у результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Отже, суд враховує, що строк, передбачений пунктом 3 частини першої статті 49 КК сплинув 27.08.2021, обвинувачений проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності не заперечував, інші правові застереження, які б свідчили про неможливість такого звільнення, в судовому засіданні встановлені не були. Тому суд дійшов до переконання, що клопотання сторони захисту слід задовольнити, звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до положень статті 100 КПК.

У постанові від 12.09.2022 (справа № 203/241/17) ВС зазначив, що у разі якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Враховуючи, що суд дійшов до переконання про необхідність звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд вважає, що судові витрати у даному кримінальному провадженні слід покласти на державу.

Відповідно до речення першого частини четвертої статті 174 КПК суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Зі змісту речення другого частини першої статті 174 КПК випливає, що суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Отже, арешт майна, вилученого під час обшуку автомобіля Honda, державний номерний знак НОМЕР_1 , освідування ОСОБА_7 , огляду службового кабінету ОСОБА_5 та огляду особистих речей, переданих відповідно до акту прийому-передачі від 26.08.2026, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.08.2016, необхідно скасувати.

Згідно з частиною першою статті 203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Саме тому застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання слід скасувати.

Керуючись статтями 100, 284, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, на підставі пункту 3 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2016 за № 42016020000000266, закрити.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 , у вигляді особистого зобов`язання скасувати.

Автомобіль марки Honda, державний номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), переданий ОСОБА_8 на відповідальне зберігання на підставі постанови начальника відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 від 27.10.2016, залишити останній.

Арешт, майна, вилученого під час обшуку автомобіля Honda, державний номерний знак НОМЕР_1 , освідування ОСОБА_7 , огляду службового кабінету ОСОБА_5 та огляду особистих речей, переданих відповідно до акту прийому-передачі від 26.08.2026, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.08.2016, а саме змиви з внутрішньої поверхні бардачка; грошові кошти в сумі 3,9 тис. доларів США, мобільний телефон ОСОБА_7 марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_3 ; автомобіль «Honda CR V», державний номерний знак НОМЕР_4 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_2 ); змиви з правої та лівої рук ОСОБА_10 ; грошові кошти в сумі - 2042 грн. (дві тисячі сорок дві гривні); купюра номіналом 2 (два) дол. США; посвідчення голови Липовецької РДА ОСОБА_5 ; записник; записник темно-синього кольору; мобільний телефон «GOOSPERY»; грошові кошти в сумі 5400 грн.; ноутбук HP SRS Premium SOUND із зарядним пристроєм до нього, скасувати.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в сумі 4574 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят чотири) гривні 52 копійок, покласти на державу.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: