Ухвала суду № 140791692, 21.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

21 жовтня 2026 року Справа № 915/1532/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АС АГРОМЕХАНІКА», вул. Миру, буд. 183, село Могутнє, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27612, код ЄДРПОУ 43933842 про видачу судового наказу

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН БУГ», вул. Херсонська, буд. 8, м. Новий Буг, Баштанський район, Миколаївська область, 55601, код ЄДРПОУ 34543182

заборгованості у розмірі 42 391,84 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АС АГРОМЕХАНІКА» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» заявою № 12/10-26 від 12.10.2026 (вх. № 14984/26 від 12.10.2026) про видачу судового наказу, в якій просить суд:

1. Видати судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН БУГ» (код ЄДРПОУ 34543182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС АГРОМЕХАНІКА» (код ЄДРПОУ 43933842) грошової заборгованості в загальному розмірі 42 391,84 грн (сорок дві тисячі триста дев`яносто одна гривня 84 копійки), з яких:

- 42 246,00 грн основна заборгованість за виконані ремонтні роботи, надані послуги та використані матеріали;

- 145,84 грн 3 % річних, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за період з 01.09.2026 до 12.10.2026 включно.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН БУГ» (код ЄДРПОУ 34543182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС АГРОМЕХАНІКА» (код ЄДРПОУ 43933842) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), понесені Заявником у зв`язку з підготовкою та поданням заяви про видачу судового наказу, відповідно до договору про надання правової допомоги № 23/09/26 від 23.09.2026, рахунку на оплату № 23/09/26 від 23.09.2026 та платіжної інструкції № 2841 від 06.10.2026.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН БУГ» (код ЄДРПОУ 34543182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС АГРОМЕХАНІКА» (код ЄДРПОУ 43933842) витрати зі сплати судового збору в розмірі, підтвердженому платіжним документом, доданим до заяви.

Заяву обґрунтовано неналежним виконанням з боку боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН БУГ» умов Договору на виконання робіт від 06.09.2026 щодо повної та своєчасної оплати за технічне обслуговування, ремонт сільськогосподарської техніки, ремонт кондиціонера з використанням власних матеріалів.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

За змістом статей 148, 154 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Разом з цим, Господарським процесуальним кодексом України встановлено певні вимоги до заяви про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами ч. 2 (пункти 4, 5), ч. 3 (пункти 3, 4) ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, яка виникла на підставі договору укладеного між сторонами в письмовій формі, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Відповідно до ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перш за все, суд звертає увагу заявника на те, що за текстом заяви про видачу судового наказу, товариство посилається на наявність укладеного між сторонами в письмовій формі договору (Договір на виконання робіт від 06.08.2026), на підставі якого і пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості.

Разом із тим, як вбачається із долученої до заяви копії Договору на виконання робіт від 06.08.2026, вказаний договір скріплено лише підписом та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «АС АГРОМЕХАНІКА», підпис та печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН БУГ» на договорі відсутній.

При цьому, умовами п. 7.1 Договору застережено про те, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання і скріплення печатками Сторін.

За змістом заяви товариством зазначено, що з метою письмового оформлення домовленостей щодо виконання ремонтних робіт Заявником було підготовлено договір на виконання робіт від 06 серпня 2026 року між ТОВ «АС АГРОМЕХАНІКА» та ТОВ «АЛЛАН БУГ». Зазначений договір був оформлений та підписаний зі сторони Заявника і переданий Боржнику для підписання. Однак Боржник підписаний зі свого боку примірник договору Заявнику не повернув. При цьому, товариство виснує про те, що відсутність у Заявника примірника договору з підписом Боржника повинна оцінюватися у взаємозв`язку з іншими обставинами, які характеризують фактичне волевиявлення сторін та зміст їхніх домовленостей.

Крім того, посилаючись на норми щодо можливості укладання договорів в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, а також у спрощений спосіб шляхом вчинення конклюдентних дій, заявник зазначає, що 05.08.2026 представник Боржника звернувся до Заявника з повідомленням: «Добрий день, можете завтра приїхати і відремонтувати кондиціонер». Зміст зазначеного повідомлення, на переконання заявника, свідчить про безпосереднє звернення Боржника щодо виконання конкретних ремонтних робіт та визначення бажаного часу прибуття спеціаліста. Надалі, як стверджує товариство, сторони продовжили узгоджувати організаційні питання проведення ремонту, зокрема прибуття спеціаліста та його перебування за місцем знаходження техніки. Факт такої взаємодії, за даними заявника, підтверджується подальшим листуванням, а також матеріалами щодо виїзду спеціаліста Заявника до місця виконання робіт.

Таким чином, заявник виснує про те, що зміст електронних повідомлень та фактичні дії сторін підтверджують існування між ними домовленості щодо проведення ремонту кондиціонера комбайна John Deere 2066.

Суд дослідив вказані аргументи заявника щодо порядку укладання договору між сторонами та вважає за необхідне заважити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом враховано, що здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину, однак, сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону, незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

У ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 вказаної статті).

Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

При цьому, суд наголошує на тому, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Як свідчать матеріали даної справи, Договору на виконання робіт у письмовій формі між Товариством з обмеженою відповідальністю «АС АГРОМЕХАНІКА», як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН БУГ», як замовником, не укладалося, а відповідно, істотних умов, необхідних для укладання відповідного договору, сторони не погоджували.

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «АС АГРОМЕХАНІКА» про укладання між сторонами договору шляхом обміну повідомленнями з посиланням лише на наявність від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН БУГ» запиту «приїхати і відремонтувати кондиціонер» та подальше оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «АС АГРОМЕХАНІКА» проєкту договору не може трактуватися як узгодження сторонами усіх істотних умов.

Водночас, суд наголошує, що наведений висновок не означає встановлення судом обставини про те, що жодних договірних правовідносин між сторонами у даній справі не могло виникнути на підставі документів, на які посилається заявник. Судом встановлюється лише те, що до заяви про видачу судового наказу заявником не додано укладеного між сторонами у письмовій (в тому числі електронній) формі Договору, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Крім того, слід зауважити, що повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).

Однією з основних умов задоволення заяви про видачу судового наказу у розумінні ст. 12 ГПК України є безспірність предмету заявлених вимог. У той самий час заявлення вимог конкретно неузгоджених сторонами ( у тому числі їх розміру) призводить до виникнення між ними відповідного спору.

При цьому, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Водночас, у поданій заяві відсутні належні докази, які підтверджують безспірність вимог заявника.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Оскільки заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АС АГРОМЕХАНІКА» № 12/10-26 від 12.10.2026 (вх. № 14984/26 від 12.10.2026) про видачу судового наказу подана з порушеннями вимог ч. 3 ст. 150 ГПК України, а заявлена вимога не відповідає приписам ст. 148 ГПК України, вказане є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст.152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

При цьому, господарський суд звертає увагу заявника, що у відповідності до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. 150, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 152, ч.2 ст.152, ст.153 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «АС АГРОМЕХАНІКА» у видачі судового наказу за заявою № 12/10-26 від 12.10.2026 (вх. № 14984/26 від 12.10.2026) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН БУГ» грошової заборгованості в загальному розмірі 42 391,84 грн.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Ухвала господарського суду у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.О. Семенчук