Ухвала суду № 140791209, 20.10.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2293/26

провадження № 2/136/1131/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Липовецького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної виконавчої служби,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Держави Україна в особі Липовецького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позов не у повній мірі відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України.

Так, на вирішення суду позивач ставить вимоги про стягнення із Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 500 000,00 грн компенсації моральної шкоди завданої протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як вбачається з визначеного предмету позову він стосується відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу ДВС, яка фінансується за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно з ч. 1 ст. 1173, ч.1 ст.1174 ЦК України, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) (пункти 63, 64), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) (пункт 71) зазначено, що у справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діянням якого завдано шкоду.

Разом з цим згідно з усталеними позиціями Верховного Суду, кошти на відшкодування шкоди із відповідача, який є органом державної влади, стягуються з Державного бюджету України, відтак розпорядником коштів є Державна казначейська служба України.

За таких обставин позивачеві слід визначитись із колом суб`єктів, які мають відповідати за даним позовом.

Відповідно до приписів п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач зазначив у позові обставини, що стали підставою звернення до суду.

Разом з тим, у порушення зазначеної вище норми не вказав у позові та не додав до нього усіх доказів, зокрема: на підтвердження його мобілізації до ЗСУ; стягнення отриманих ним виплат в рахунок аліментів; судове рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Правилами п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, у позові зазначаються докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, однак позивач вказаних доказів не зазначає, вказуючи, що у нього наявні оригінали, а решта - в ДВС.

Водночас позивач ініціював клопотання про витребування доказів, у порядку ст.84 ЦПК України, а саме від Липовецького відділу ДВС належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження № 47741811, у тому числі: постанову від 04.03.2019; постанову від 20.09.2024 з усіма підставами; щомісячні розрахунки аліментної заборгованості та рух коштів за 2022-2024 роки; документи про направлення виконавчого документа для утримання аліментів із військового грошового забезпечення; листування з військовою частиною; відомості АСВП про дату отримання інформації щодо мобілізації; докази направлення постанови про скасування обмеження до поліції та дату фактичного внесення відповідних відомостей.

Відповідно до ч.1, 4 ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Перевіривши зміст доданих до позову документів встановлено, що не всі копії документів, що додаються до позову долучено до позовної заяви для відповідача, мається місце застереження "додатки лише для суду", тоді як норми ч.2 ст.177 ЦПК України, щодо можливості неподання копій документів за ініційований позивачем позов іншим учасникам справи не поширюються на даний позов, отож позивачем не долучено копій документів для відповідача: розрахунок державного виконавця, процесуальні документи винесені ним у межах виконавчого провадження та відповідне листування і супровідні листи, що вказує про недотримання норм діючого законодавства.

Також судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331, 20 грн., про що надав платіжний документ.

Положеннями ч. 2 ст. 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється ЗУ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами і доповненнями).

Відповідно до частини першої статті 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, із позовної заяви про відшкодування моральної шкоди 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 7500,00 грн.

Відповідно до поданого разом із позовом клопотання позивач просив зменшити розмір судового збору, вказуючи на складне матеріальне становище, він являється учасником бойових дій, встановлена ІІІ група інвалідності, отримує пенсію, має на утриманні троє дітей.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов визначених даною статтею.

Вказана норма кореспондується із ст.136 ЦПК України.

У той же час позивач ініціюючи клопотання про зменшення розміру судового збору не надає доказів на підтвердження обставин, що униможливлює прийняття такого судового рішення .

Слід зазначити, що в рішенні у справі "Креуз проти Польщі" Європейський Суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням доступу до суду.

Отож з урахуванням встановлених судом обставин позивачеві необхідно надати докази на виконання вимог ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", в іншому випадку сплатити недоплачений розмір судового збору 6 168,80 грн та перерахувати грошові кошти за сплату судового збору за платіжними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Він.обл./м.Липовець/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37979858; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA508999980313131206000002880; Код класифікації доходів бюджету 22030101, про що надати до суду відповідний документ.

Із позовом позивач ініціював клопотання про витребування доказів.

Разом з цим, положеннями ст.84 ЦПК України, передбачено вимоги до клопотання про витребування доказів.

На противагу вказаній нормі позивач не зазначає вжиті ним заходи для отримання доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного їх отримання.

Суд зважає, що якщо позивач є боржником у виконавчому провадженні, отож має доступ до матеріалів виконавчого провадження та державний виконавець має забезпечити реалізацію йому прав визначених Законом України "Про виконавче провадження", однак доказів на підтвердження складнощів позивач не навів та не надав до позову.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, може зокрема: сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Додержання процесуальної форми, змісту та порядку подання позовної заяви є однією з обов`язкових вимог законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на те, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості вирішення питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою, яка не оплачена судовим збором, тому суд надає позивачеві строк для усунення зазначених вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 260 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Липовецького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, - надавши позивачу строк для усунення недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити, що якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона буде вважатись неподаною і повернеться позивачеві.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.В. Шпортун