Ухвала суду № 140790743, 21.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" жовтня 2026 р. Справа № 911/1262/26

за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, м. Буча

(ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із заявою від 29.04.2026 р. б/н (вх. № 10013, 30.04.2026 р.) про відкриття справи про його неплатоспроможність.

Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 р., передано до розгляду судді Лопатіну А.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.05.2026 р. прийнято заяву боржника ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у даній справі призначено на 20.05.2026 р.; викликано в судове засідання, яке відбудеться 20.05.2026 р., ОСОБА_1 , явку останнього визнано обов`язковою; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2026 р. відкрито провадження у справі № 911/1262/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну, попереднє засідання господарського суду призначено на 08.07.2026 р.

08.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "Еко Фін" надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 11.06.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "Еко Фін" призначено на 08.07.2026 р.

19.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла кредиторська заява.

22.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "Авентус Україна" надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 23.06.2026 р. розгляд кредиторської заяви АТ КБ "ПриватБанк" та розгляд кредиторської заяви ТОВ "Авентус Україна" призначено на 08.07.2026 р., встановлено строк до 03.07.2026 р. для подання боржником та керуючим реструктуризацією боргів пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторської заяви АТ КБ "ПриватБанк" та кредиторської заяви ТОВ "Авентус Україна", з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.

29.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючої реструктуризацією надійшло повідомлення про розгляд вимог кредиторів.

03.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючої реструктуризацією надійшов звіт про результати перевірки декларацій боржника.

06.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючої реструктуризацією надійшов звіт про виконану роботу, від ТОВ "Авентус Україна" надійшли додаткові пояснення.

07.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2026 р. визнано кредиторські вимоги ТОВ "Еко Фін" до боржника ОСОБА_1 на суму 27 119,80 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 21 795,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу, в іншій частині кредиторські вимоги ТОВ "Еко Фін" відхилено, визнано кредиторські вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника ОСОБА_1 на суму 72 773,76 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 67 448,96 грн. підлягають задоволенню у другу чергу, визнано кредиторські вимоги ТОВ "Авентус Україна" до боржника ОСОБА_1 на суму 70 384,80 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору та 1 700,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 63 360,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу, в іншій частині кредиторські вимоги ТОВ "Авентус Україна" відхилено, судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 09.09.2026 р.

03.08.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" призначено на 09.09.2026 р.; встановлено строк до 02.09.2026 р. для подання боржником та керуючим реструктуризацією боргів пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторської заяви ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.

02.09.2026 р. через систему "Електронний суд" керуючим реструктуризацією боргів боржника подано проект плану реструктуризації боргів, повідомлення про результат розгляду кредиторських вимог.

07.09.2026 р. через систему "Електронний суд" керуючим реструктуризацією боргів боржника подано клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про долучення до матеріалів справи реєстру вимог кредиторів.

08.09.2026 р. через систему "Електронний суд" керуючим реструктуризацією боргів боржника подано заяву про долучення документів до матеріалів справи.

09.09.2026 р. судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 21.10.2026 р.

У судове засідання учасники справи та заявники кредиторських вимог, належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення судового засідання, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу та заявників кредиторських вимог не перешкоджає проведенню судового засідання.

Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2026 р., у відповідності до приписів частини шостої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом (№ публікації 79472).

З пропущенням встановленого частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30-денного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулось ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" на суму 146 462,53 грн.

Розглянувши кредиторську заяву ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" з грошовими вимогами на суму 146 462,53 грн., проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви кредитора та доданих до неї документів, 15.10.2025 р. між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103005488, відповідно до умов якого Товариство надало Клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Позичальнику грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами договору.

Водночас, у порушення положень договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Позичальник користуючись коштами наданими йому Товариством не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у Позичальника утворилася заборгованість за вищезазначеним договором.

25.03.2026 р. ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги № 127-МЛ/Т.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "МІЛОАН", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103005488 від 15.10.2025 р.

Так, станом на дату подання заяви заборгованість боржника перед ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" за кредитним договором № 103005488 від 15.10.2025 р. становить 57 884,36 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 21 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 13 566,36 грн.; заборгованість за комісією 15 318,00 грн.; заборгованість за неустойкою 8 000,00 грн.

Крім того, 02.11.2025 р. між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 04306-11/2025, відповідно до умов якого Товариство надало Клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Позичальнику грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами договору.

Водночас, у порушення положень договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Позичальник користуючись коштами наданими йому Товариством не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у Позичальника утворилася заборгованість за вищезазначеним договором.

23.01.2026 р. ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит- Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 23012026.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 04306-11/2025 від 02.11.2025 р.

Так, станом на дату подання заяви заборгованість боржника перед ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" за кредитним договором № 04306-11/2025 від 02.11.2025 р. становить 3 730,5 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 1 500,00 грн.; заборгованість за відсотками 1 120,5,00 грн.; заборгованість за комісією 150,00 грн.; заборгованість за неустойкою 960,00 грн.

Також 27.10.2025 р. між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8171307, відповідно до умов якого Товариство надало Клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Позичальнику грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами договору.

Водночас, у порушення положень договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Позичальник користуючись коштами наданими йому Товариством не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у Позичальника утворилася заборгованість за вищезазначеним договором.

25.03.2026 р. ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги № 18-МЛ/А.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "МІЛОАН", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8171307 від 27.10.2025 р.

Так, станом на дату подання заяви заборгованість боржника перед ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" за кредитним договором № 8171307 від 27.10.2025 р. становить 31 646,40 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 11 400,00 грн.; заборгованість за відсотками 0,00 грн.; заборгованість за комісією 14 546,4,00 грн.; заборгованість за неустойкою 5 700,00 грн.

Також 28.09.2025 р. між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2515979, відповідно до умов якого Товариство надало Клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Позичальнику грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами договору.

Водночас, у порушення положень договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Позичальник користуючись коштами наданими йому Товариством не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у Позичальника утворилася заборгованість за вищезазначеним договором.

18.05.2026 р. ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 1805-26.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "СЛОН КРЕДИТ", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2515979 від 28.09.2025 р.

Так, станом на дату подання заяви заборгованість боржника перед ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" за кредитним договором № 2515979 від 28.09.2025 р. становить 53 201,27 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 15 217,48,00 грн.; заборгованість за відсотками 22 483,79 грн.; заборгованість за неустойкою 15 500,00 грн.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Враховуючи зазначене, до Кредитора відповідно до укладених Договорів відступлення прав вимоги перейшло право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором № 103005488 від 15.10.2025 р. на загальну суму 57 884,36 грн., за Кредитним договором № 04306-11/2025 від 02.11.2025 р. на загальну суму 3 730,50 грн., за Кредитним договором № 8171307 від 27.10.2025 р. на загальну суму 31 646,40 грн. та за Кредитним договором № 2515979 від 28.09.2025 р. на загальну суму 53 201,27 грн.

Боржник заперечень щодо заявлених вимог не подав. Водночас арбітражний керуючий у повідомленні про результати розгляду грошових вимог ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" зазначив про наявність підстав для їх часткового визнання.

Згідно з повідомленням арбітражного керуючого, визнанню підлягають грошові вимоги кредитора в частині основного боргу та процентів за кредитними договорами, а також судовий збір у розмірі 5 324,80 грн.

Водночас арбітражний керуючий заперечив щодо включення до складу кредиторських вимог неустойки (штрафу, пені) у розмірі 30 160,00 грн., посилаючись на те, що такі нарахування здійснені в період дії воєнного стану та суперечать положенням пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, та комісії у розмірі 30 014,40 грн.

Щодо вимог ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" в частині стягнення з боржника основної суми заборгованості та нарахованих відсотків суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. у справі № 127-33824/19.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частини другої ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, за кожним із кредитних договорів сторони в електронній формі погодили всі істотні умови правочину, зокрема розмір кредиту, валюту (грошову одиницю) зобов`язання, строк та порядок його повернення, розмір і порядок нарахування відсотків, а також інші умови кредитування.

Укладення договорів здійснювалося в електронному вигляді шляхом підписання їх Боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджує волевиявлення останнього на приєднання до визначених умов та прийняття на себе відповідних зобов`язань.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про неналежне виконання боржником умов укладених кредитних договорів у частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

Зокрема, за Кредитним договором № 103005488 від 15.10.2025 р. 21 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 13 566,36 грн. заборгованості за процентами; за Кредитним договором № 04306-11/2025 від 02.11.2025 р. 1 500,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 1 120,50 грн. заборгованості за процентами; за Кредитним договором № 8171307 від 27.10.2025 р. 11 400,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; за Кредитним договором № 2515979 від 28.09.2025 р. 15 217,48 грн. заборгованості за тілом кредиту та 22 483,79 грн. заборгованості за процентами.

Зазначені вимоги визнані керуючим реструктуризацією, не заперечені боржником та є такими, що підлягають визнанню судом.

Щодо заборгованості по комісії за обслуговування кредиту за Кредитним договором № 103005488 від 15.10.2025 р. у сумі 15 318,00 грн., за Кредитним договором № 04306-11/2025 від 02.11.2025 р. у сумі 150,00 грн., за Кредитним договором № 8171307 від 27.10.2025 р. у сумі 14 546,40 грн., суд зазначає наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У рішенні від 03.10.1997 р. № 4-зп Конституційний Суд України роз`яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori "наступний закон скасовує попередній".

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10.06.2017 р. набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 р. № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 р. у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Крім того, в постанові від 01.04.2020 р. у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) Верховний Суд встановив, що "оспорюваними пунктами кредитного договору позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". За наслідками касаційного перегляду справи Верховний Суд положення частини другої пункту 1.10, а також пункту 6 кредитного договору від 21 листопада 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості визнав недійсними відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".".

Також, у постанові Верховного Суду від 15.03.2021 р. у справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20) підставою визнання недійсними пунктів кредитного договору від 16 липня 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості вказано частини першу-п`яту статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) наголосила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Дані висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

Врахувавши все вищенаведене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, наведених у зазначених постановах, суд дійшов висновку про нікчемність пунктів наведених кредитних договорів щодо можливості нарахування позичальнику комісії за обслуговування кредиту, так як такі умови договорів суперечать наведеному законодавству, чинному на дату укладення договорів, у зв`язку із чим, грошові вимоги ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до боржника ОСОБА_1 в частині комісії за обслуговування кредиту за Кредитним договором № 103005488 від 15.10.2025 р. у сумі 15 318,00 грн., за Кредитним договором № 04306-11/2025 від 02.11.2025 р. у сумі 150,00 грн., за Кредитним договором № 8171307 від 27.10.2025 р. у сумі 14 546,40 грн., відхиляються судом.

Щодо вимог ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до боржника в частині стягнення неустойки у розмірі 30 160,00 грн., суд зазначає таке.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 р. у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 р., яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 р., який набрав чинності 24.12.2023 р. Зміни чи виключення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України не здійснювалося.

Також, вказаним Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 р. у Законі України "Про споживче кредитування" у розділі IV "Прикінцеві та перехідні положення" пункт 6 викладено в такій редакції: "6. У разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 р. до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Отже, на час розгляду справи в суді є чинними положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, на необхідності застосування яких вказує керуючий реструктуризацією боргів боржника, та положення пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 р. у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 р. у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 р. у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 р. у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів, Верховним Судом вже викладалися. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 р. у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 р. у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12.02.2025 р. у справі № 758/5318/23.

Отже, заявлені кредитором грошові вимоги в частині неустойки у розмірі 30 160,00 грн. (за кредитним договором № 103005488 від 15.10.2025 р. у сумі 8 000,00 грн., за кредитним договором № 04306-11/2025 від 02.11.2025 р. у сумі 960,00 грн., за кредитним договором № 8171307 від 27.10.2025 р. у сумі 5 700,00 грн. та за кредитним договором № 2515979 від 28.09.2025 р. у сумі 15 500,00 грн.) не визнаються судом.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 91 612,93 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 86 288,13 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Крім того, відповідно до вимог частини четвертої ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Суд звертає увагу ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", що у зв`язку з пропуском встановленого Кодексом України з процедур банкрутства строку для заявлення грошових вимог, товариство є конкурсним кредитором без права вирішального голосу на зборах кредиторів.

Отже, з урахуванням установлених обставин справи та визнання судом кредиторських вимог ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів боржника з метою прийняття рішення щодо схвалення плану реструктуризації боргів боржника або звернення до господарського суду з клопотанням про перехід до процедури погашення боргів боржника чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, з урахуванням визнаних судом кредиторських вимог ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".

З огляду на необхідність проведення зборів кредиторів та подання до суду рішення, прийнятого за результатами їх проведення, суд відкладає судове засідання, призначене для розгляду питання щодо затвердження плану реструктуризації боргів боржника або переходу до процедури погашення боргів чи закриття провадження у справі про неплатоспроможність на 02.12.2026 р.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до боржника ОСОБА_1 на суму 91 612,93 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 86 288,13 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

2. В іншій частині кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" відхилити.

3. До реєстру вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 підлягають внесенню кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на суму 91 612,93 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 86 288,13 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

4. Зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів боржника для прийняття рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, з урахуванням визнаних судом кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал". Відповідний протокол подати до суду у строк до 25.11.2026 р.

5. Судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкласти на "02" грудня 2026 року о 10:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

6. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, а заяви та клопотання в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 ГПК України, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування в заявах по суті відповідно до статті 161 ГПК України.

7. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника та завірена печаткою цієї організації); у разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом або засновниками - відповідним документом, що підтверджує його призначення або обрання (або засвідчені належним чином витяги з них).

8. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Примірники даної ухвали надіслати: боржнику, керуючому реструктуризацією, кредиторам та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена у строки та в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Дата підписання 21.10.2026 р.

Суддя А.В. Лопатін