Рішення № 140790715, 20.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/101/21 (911/2330/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» (08350, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Глибоке, вул. Леніна, буд. 2; код ЄДРПОУ 30608366) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127; код ЄДРПОУ 00032112)

до відповідача Селянсько-фермерського господарства «Добробут» (17454, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Петрівка, вул. Близнюка А., буд. 35; код ЄДРПОУ 31000744)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (08350, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Глибоке, вул. Окружна, буд. 21Б; код ЄДРПОУ 31856098)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Наріжний С.Ю.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/101/21 про банкрутство ТОВ «Агрохімсервіс» на стадії судової процедури - ліквідація банкрута.

02.09.2024 до суду звернувся ліквідатор ТОВ «Агрохімсервіс» арбітражний керуючий Демчан О.І. з позовною заявою від 27.08.2024 № 02-91/145 (вх. № 1215/24) до СФГ «Добробут» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2024 (суддя Янюк О.С.) вказану заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в межах справи № 911/101/21 про банкрутство ТОВ «Агрохімсервіс».

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2025 (суддя Янюк О.С.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025, зазначену позовну заяву задоволено; витребувано від СФГ «Добробут» на користь ТОВ «Агрохімсервіс» комбайн CASE 2166, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , 1997 року випуску; здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 15.09.2025 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2025 у справі № 911/101/21 (911/2330/24); справу № 911/101/21 (911/2330/24) направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

За наслідками автоматизованого розподілу справу № 911/101/21 (911/2330/24) передано для розгляду судді Наріжному С.Ю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.10.2025 прийнято до провадження судді Наріжного С.Ю. справу № 911/101/21 (911/2330/24) за позовною заявою ТОВ «Агрохімсервіс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. від 27.08.2024 № 02-91/145 (вх. № 1215/24) до СФГ «Добробут» про витребування майна з чужого незаконного володіння; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін; зобов`язано Позивача та Відповідача у строк протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали надати суду письмові пояснення по суті справи з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 15.09.2025 у справі № 911/101/21 (911/2330/24); зобов`язано Третю особу - АТ «Укрексімбанк» у строк протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали надати суду письмові пояснення по суті справи з урахуванням висновків, викладених в п. 114, 115 постанови Верховного Суду від 15.09.2025 у справі № 911/101/21 (911/2330/24).

29.10.2025 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшли письмові пояснення Відповідача від 28.10.2025 б/№ (вх. № 14994/25) по суті справи, на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2025.

31.10.2025 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшли письмові пояснення Позивача від 30.10.2025 № 02-91/179 (вх. № 15108/25) по суті справи, на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2025.

10.11.2025 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення Відповідача від 10.11.2025 б/№ (вх. № 15619/25) по суті справи.

14.11.2025 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення Позивача від 14.11.2025 б/№ по суті справи.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

В позовній заяві Позивач просить суд витребувати від СФГ «Добробут» на користь ТОВ «Агрохімсервіс» комбайн CASE 2166, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , 1997 року випуску.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Агрохімсервіс» 01.03.2010, у період коли у Боржника вже була наявна заборгованість перед державним бюджетом, безоплатно відчужено сільськогосподарську техніку, яка перебувала в заставі АТ «Укрексімбанк» без погодження із заставодержателем.

Позивач зазначає, що єдиним засновником ТОВ «Агрохімсервіс» в період відчуження основних активів, у т.ч. спірної сільськогосподарської техніки, був ОСОБА_1 , який станом на 20.06.2010 також був керівником, єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Хлібороб» (за яким 15.06.2010 було зареєстровано спірний комбайн після зняття останнього з обліку ТОВ «Агрохімсервіс»).

Таким чином Позивач стверджує, що майно Банкрута вибуло із його власності на користь заінтересованої особи - ТОВ «Хлібороб», що доводить спрямованість таких дій виключно на завдання шкоди кредиторам ТОВ «Агрохімсервіс».

Позивач вказує, що відчуження ТОВ «Агрохімсервіс» майна безпосередньо призвело до втрати Боржником платоспроможності та неможливості у подальшому погасити свої зобов`язання перед кредитором, зокрема Державою.

Позивач стверджує, що Відповідач - СФГ «Добробут» не є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки станом на дату набуття Відповідачем вказаного комбайна (25.10.2010), в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна існував відповідний запис про заборону відчуження спірного комбайна, отже Відповідач не міг не знати про незаконність відповідної господарської операції з купівлі-продажу комбайна.

Відтак Позивач вважає наявними підстави для витребування спірного комбайна від Відповідача на користь Позивача в порядку ст. 387, 388 ЦК України.

Заперечуючи проти доводів Позивача Відповідач у відзиві і письмових поясненнях просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи Відповідача є наступними.

Відповідач стверджує, що він є добросовісним набувачем спірного комбайна, оскільки комбайн був придбаний ним у продавця ТОВ «Хлібороб», за яким Держава в особі компетентних органів 15.06.2010 визнала право власності (шляхом проведення відповідної реєстрації), а в подальшому з 25.10.2010 відповідне право власності визнане Державою за покупцем СФГ «Добробут», що підтверджено інформацією Держпродспоживслужби.

СФГ «Добробут» було придбано спірне майно за оплатним правочином, зокрема було сплачено продавцю грошові кошти в розмірі 70000,00 грн.

СФГ «Добробут» не міг передбачити наявність ризику того, що право власності на спірний комбайн може бути припинено; не міг ставити під сумнів законність дій щодо зняття з обліку та реєстрації вказаного комбайну, а також ставити під сумнів дані з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно яких було відсутнє будь-яке обтяження спірного комбайна.

Відповідач зазначає, що СФГ «Добробут» відкрито та тривало (понад 14 років) володіє і користується майном за цільовим призначенням.

Відповідач стверджує, що він є добросовісним суб`єктом господарювання, а непропорційність можливого втручання Держави у право добросовісного набувача на мирне володіння майном та непропорційність такого втручання його меті, буде порушенням загальних засад цивільного судочинства.

Таким чином Відповідач вважає наявними підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки зняття з обліку спірного майна внаслідок його відчуження Боржником відбулось 15.03.2010, отже строк позовної давності закінчився 15.03.2013, тоді як Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 02.09.2024, тобто поза межами вказаного строку.

Відносно вказаних доводів Відповідача Позивач зазначив, що СФГ «Добробут» не може вважатись добросовісним набувачем майна, оскільки станом на дату набуття права на спірне майно (25.10.2010) в ДРОРМ був наявний запис про обтяження спірного комбайна (запис про державну реєстрацію застави був чинний з 01.03.2010 по 01.03.2015 і був вилучений автоматично по завершенню п`ятирічного терміну). Отже, протилежні доводи Відповідача щодо відсутності обтяження не відповідають дійсності.

Доводи Відповідача про оплатність правочину щодо набуття спірного комбайна Позивач вважає спростовними, оскільки платіж на суму 70000,00 грн, на який посилається Відповідач, здійснено з призначенням «оплата за комбайн згідно рахунка № СФ-0000025 від 26.08.2010», без будь-яких ідентифікуючих ознак комбайна.

В подальшому Відповідачем було надано копію рахунка № СФ-0000025 від 26.08.2010 та видаткової накладної № ЛНА-000004 від 26.08.2010, в яких зазначено товар: «Комбайн CASE 2166», також без зазначення реєстраційного номера комбайна чи будь-яких інших ідентифікуючих ознак конкретної сільськогосподарської техніки.

Додатково Позивач звертає увагу на те, що стверджувана Відповідачем вартість спірного майна (70000,00 грн) є очевидно заниженою, оскільки заставна вартість майна - двох ідентифіних комбайнів, у т.ч. спірного комбайна CASE 2166, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , заводський номер НОМЕР_5 , була визначена на рівні 950744,40 грн.

Факт придбання Відповідачем майна за очевидно заниженою вартістю на думку Позивача додатково свідчить про обізнаність Відповідача про обставини вибуття такого майна з володіння ТОВ «Агрохімсервіс» та незаконність відчуження майна на користь ТОВ «Хлібороб», що в свою чергу є підставою для висновку про недобросовісність Відповідача.

Стосовно строків позовної давності Позивач зазначив, що господарська діяльність ТОВ «Агрохімсервіс» була фактично припинена у 2010 році.

Провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрохімсервіс» було відкрите у 2021 році; при цьому, дії по стягненню заборгованості, що стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, вчинялись відповідними суб`єктами починаючи з 2009 року, в період 2009-2020 років, шляхом направлення претензії; в подальшому шляхом звернення з позовом у червні 2014 року; вжиттям заходів щодо виконання судового рішення у справі № 911/2226/14 від 05.08.2014; подальшим зверненням контролюючого органу із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином Позивач вважає наявними підстави для задоволення позову.

Згідно ч. 5 ст. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно постанови Верховного Суду від 15.09.2025 у даній справі, вбачається, що під час нового розгляду необхідним є з`ясування обставин щодо наявності/відсутності волі Позивача на відчуження майна; встановлення обставин оплатності придбання майна Відповідачем; оцінку обставин щодо давності правовідносин та функціонування підприємства-боржника протягом 11 років після відчуження комбайна; оцінку обставин на предмет пропорційності втручання в права набувача майна; з`ясування обставин щодо наявності у заставодержателя АТ «Укрексімбанк» вимог до Боржника у справі про банкрутство; з`ясування об`єктивної можливості/неможливості Відповідача бути обізнаним про можливу незаконність вибуття спірного майна з володіння Боржника, про недобросовісну поведінку Боржника; з`ясування обставин наявності в ДРОРМ відомостей про обтяження майна перед відчуженням предмета застави; надання оцінки обставинам справи на предмет добросовісності/недобросовісності кінцевого набувача майна.

Детально дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові пояснення і докази судом встановлено наступне.

31.12.2003 Міністерством фінансів України (Мінфін), Українською аграрною біржею (Боржник) та ТОВ «Агрохімсервіс» (поручитель), в особі директора Нетеси Миколи Івановича, підписана Угода про реструктурування № 130-04/178, відповідно до п. 1 якої Мінфін прострочену заборгованість станом на 01.01.2003 реструктурує державою в сумі 107768,03 дол. США за кредитами, наданими Боржнику на умовах кредитної угоди від 24.07.1997 №18/03-149, укладеної між Укрексімбанком від імені Кабінету Міністрів України та Боржником, та кредитної угоди від 23.07.1997, укладеної між Боржником та банком «Societe General. New York Branch», а Боржник погашає цю заборгованість у строки та на умовах, що визначені в угоді.

Відповідно до п. 3 Угоди, Поручитель у порядку та на умовах, визначених цією угодою зобов`язується солідарно з Боржником у повному обсязі відповідати перед Мінфіном за виконання Боржником зобов`язань, що виникли з цієї угоди.

Поручитель зобов`язується за письмовою вимогою Мінфіну сплатити за зобов`язаннями Боржника, визначеними цією угодою, включаючи пеню, протягом трьох банківських днів з дати отримання зазначеної вимоги (п. 8 Угоди).

У разі невиконання або виконання не в повному обсязі Боржником зобов`язань за угодою понад 90 днів несплачена сума заборгованості та/або відсотків визнається простроченою заборгованістю перед державою та підлягає стягненню разом із сумою пені, нарахованої за весь період такого невиконання або виконання не в повному обсязі, в установленому законодавством порядку, в тому числі шляхом звернення до Поручителя, звернення стягнення на предмет договору застави (п. 15 Угоди).

Ця Угода набирає чинності одночасно з набранням чинності договором застави, який укладається банком-агентом від імені держави з заставодавцем щодо забезпечення виконання зобов`язань Боржника за цією угодою, та діє до повного виконання зобов`язань за цією угодою (п. 18 Угоди).

30.04.2004 ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», що діє від імені і за дорученням Кабінету Міністрів України, представленим Мінфіном (банк - агент заставодержатель) за цим договором застави та ТОВ «Агрохімсервіс» (заставодавець) в особі директора Нетеси Миколи Івановича, уклали договір застави № 130-04/178/011 (далі - Договір застави), відповідно до п. 1.1. якого заставою за цим Договором забезпечуються всі вимоги заставодержателя, що випливають із Угоди про реструктурування, відповідно до якої заставодержатель, при виконанні Боржником певних її умов, реструктурує прострочену станом на 01.01.2003 заборгованість перед державою у сумі 107768,03 дол. США за кредитами, наданими Боржнику на умовах Кредитної угоди від 24.07.1997 №18/03-149, укладеної між заставодержателем та Боржником, та Кредитної угоди від 23.07.1997, укладеної між Боржником та банком «Societe General. New York Branch», а Боржник погашає прострочену заборгованість не пізніше 31.10.2010, на умовах, зазначених в Угоді про реструктурування.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави, в забезпечення виконання зобов`язань Боржника за Угодою про реструктурування заставодавець заставляє сільськогосподарську техніку (предмет застави), а саме: комбайн CASE 2166 в комплексі з навісним обладнанням, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , заводський номер НОМЕР_8 ; комбайн CASE 2166 в комплексі з навісним обладнанням, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , заводський номер НОМЕР_5 .

Предмет застави знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Леніна, 2. Право власності на предмет застави підтверджено: договором викупу с/г техніки від 09.03.2004 № 2003-В/3, укладеного між заставодавцем та боржником; видатковою накладною від 11.03.2004 № 2003-В/3; податковою накладною від 11.03.2004 № 178; довідкою заставодавця про врахування предмету застави на балансі заставодавця із зазначенням інвентарних номерів кожного транспортного засобу; свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця (п. 1.4. Договору застави).

Відчуження предмету застави застоводавцем дозволяється лише за письмовою згодою заставодержателя (п. 1.6. Договору застави).

Застава зберігає силу, якщо заставлене майно переходить у власність іншої особи, або якщо заставодержатель уступить вимогу, забезпечену заставою, іншій особі або боржник переведе за згодою заставодержателя борг, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. У випадку реорганізації заставодавця зобов`язання за цим договором розповсюджується на його правонаступника (п.п. 1.9., 1.10. Договору застави).

Згідно п. 2.1.5. Договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави достроково, якщо, зокрема: проти заставодавця та/або Боржника порушено провадження у справі про банкрутство або прийнято рішення про його/їх ліквідацію.

Пунктом 2.3.4. Договору застави визначені зобов`язання заставодавця по відношенню до предмету застави без письмової згоди заставодержателя не здійснювати дій, пов`язаних із зміною права власності на предмет застави або його частину, а також дій, пов`язаних з передачею предмету застави третім особам.

Відповідно до п. 2.4.3. Договору застави визначені права заставодавця по відношенню до предмету застави реалізовувати предмет застави за письмовим дозволом заставодержателя дотримання вимог чинного законодавства України, цього договору та Угоди про реструктурування.

Право застави виникає з моменту підписання цього договору повноважними представниками сторін (п. 3.1. Договору застави).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором та виконання Боржником зобов`язань за Угодою про реструктурування (п. 6.3. Договору застави).

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.08.2014 у справі № 911/2226/14 стягнуто з ТОВ «Агрохімсервіс» як поручителя у дохід державного бюджету 641141,40 грн у зв`язку із невиконанням Боржником своїх зобов`язань за Угодою. 11.09.2014 судом виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення.

У зв`язку з відсутністю майна у ТОВ «Агрохімсервіс» та повернення державним виконавцем зазначеного наказу, Головним управлінням ДПС у Київській області ініційоване питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрохімсервіс» (ухвала суду від 14.06.2021 справа № 911/101/21).

Відповідно до інформації, наданої Головними управліннями Держпродспоживслужби в Київській та Кіровоградській областях, зокрема, комбайн зернозбиральний CASE IH 2166, рік випуску 1997, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 (пояснення від 05.11.2021 №10-12/2447/17): з 07.07.2000 по 19.03.2004 - зареєстрований за Українською аграрною біржею, номерний знак НОМЕР_9 ; з 22.03.2004 по 01.03.2010 - зареєстрований за ТОВ «Агрохімсервіс», номерний знак НОМЕР_4 ; з 15.06.2010 по 30.08.2010 - зареєстрований за ТОВ «Хлібороб», номерний знак НОМЕР_10 ; з 25.10.2010 - зареєстрований за СФГ «Добробут», номерний знак НОМЕР_11 .

Як зазначено у листі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 27.07.2024, спірне майно зареєстроване за СФГ «Добробут», після 25.10.2010 перереєстрації на третіх осіб не здійснювалося.

Щодо питання встановлення наявності/відсутності волі відчужувача майна (ТОВ «Агрохімсервіс») суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять правочинів, на підставі яких здійснювалася реєстрація майна, учасниками справи протягом розгляду справи таких правочинів надано не було: ані правочину, на підставі якого майно вибуло з володіння ТОВ «Агрохімсервіс» 01.03.2010 і було перереєстровано 15.06.2010 на ТОВ «Хлібороб», ані правочину, на підставі якого майно вибуло з володіння ТОВ «Хлібороб» і було перереєстровано 25.10.2010 на СФГ «Добробут».

Так, за правилами ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 4 ст. 388 ЦК України).

При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності: 1) позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; 2) майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; 3) відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача. Обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.

Власник, за наявності підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язана із встановленням двох основних обставин - відсутності волі власника (позивача, який витребує майно) на відчуження майна та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Як зазначено вище, згідно даних Держпродспоживслужби, спірна сільськогосподарська техніка - комбайн зернозбиральний CASE IH 2166, рік випуску 1997, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 в період з 22.03.2004 по 01.03.2010 перебував у власності і був зареєстрований за Позивачем - ТОВ «Агрохімсервіс».

З матеріалів справи встановлено, що вказана сільськогосподарська техніка була використана Позивачем для забезпечення виконання зобов`язань Української аграрної біржі перед Міністерством фінансів України за Угодою про реструктурування № 130-04/178 відповідно до Договору застави № 130-04/178/011 від 30.04.2004.

Позивачем в позовній заяві та в подальшому у письмових поясненнях по справі зазначено, що відчуження спірного майна Банкрута було здійснене саме з метою уникнення звернення стягнення на таке майно та збереження останнього у власності кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Агрохімсервіс» - ОСОБА_1 .

Згідно матеріалів справи, 01.03.2010 посадовими особами ТОВ «Агрохімсервіс», без отримання дозволу від заставодержателя та у період, коли у Боржника вже існувало зобов`язання по сплаті заборгованості Української аграрної біржі за угодою про реструктурування від 31.12.2003 №130-04/178, було перереєстровано спірний комбайн на ТОВ «Хлібороб» (дата реєстрації комбайна за новим власником - 15.06.2010).

З огляду на той факт, що зобов`язання ТОВ «Агрохімсервіс» забезпечувалось сільськогосподарською технікою загальною заставною вартістю 950744,40 грн, у т.ч. спірним комбайном, ТОВ «Агрохімсервіс» станом на дату звернення Міністерства фінансів України листом №31-02020-09/08/11850 від 27.04.2009 мало можливість виконати взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості за рахунок заставного майна згідно умов договору застави, однак зобов`язання виконані не були, керівником ТОВ «Агрохімсервіс» не вчинено жодних дій щодо погашення заборгованості, що в подальшому стало підставою для звернення відповідного податкового органу до суду із позовом про стягнення з ТОВ «Агрохімсервіс» заборгованості, що утворилася, з відповідним нарахуванням суми штрафних санкцій та пені, які фактично дорівнювали основній сумі заборгованості, а в подальшому, стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрохімсервіс».

Єдиним засновником ТОВ «Агрохімсервіс» у період вибуття основних активів був ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 20.06.2010 (через 5 днів після реєстрації спірного комбайну за новим власником), керівником, єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Хлібороб» також був ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Таким чином, майно Банкрута вибуло з його власності на користь заінтересованої особи - ТОВ «Хлібороб», що доводить, спрямованість таких дій виключно на завдання шкоди кредиторам ТОВ «Агрохімсервіс» шляхом виведення майна із власності Банкрута з метою збереження ОСОБА_1 фактичного контролю над таким майном та уникнення звернення кредиторами стягнення на нього.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 по справі №29/5005/6352/2011(904/8849/21) дійшов до висновку, що воля власника на відчуження майна може бути виражена виключно в рамках здійснення права власності, в той час як недобросовісні дії посадових осіб такого власника, спрямовані на виведення майна із власності підприємства для уникнення розрахунків із кредиторами, спрямовані проти інтересів підприємства, що свідчить про відсутність волі такої юридичної особи на відчуження спірного майна.

Відтак, оскільки з наявних у справі доказів вбачається, що спірне майно вибуло з власності ТОВ «Агрохімсервіс» на користь заінтересованої особи - ТОВ «Хлібороб» саме з метою уникнення звернення стягнення на відповідне майно та ухилення від погашення заборгованості, слід дійти висновку про те, що відповідне майно вибуло із власності Боржника без його волі.

Щодо питання оплатності вибуття спірного майна з володіння ТОВ «Агрохімсервіс», а також оплатності набуття майна СФГ «Добробут» суд зазначає наступне.

Відповідно до банківських виписок по рахунках ТОВ «Агрохімсервіс», за період із 01.01.2010 по 20.10.2021, відомості про здійснені платежі за отримані ТОВ «Хлібороб» комбайни останні не містять. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 25.09.2024 № 01-13-24/4152, комбайн зернозбиральний CASE IH 2166, 1997 року випуску, номерний знак НОМЕР_11 , зареєстрований за СФГ «Добробут» на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2010 № 8. При цьому суду на дослідження зазначений договір учасниками справи надано не було; ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області повідомило про відсутність можливості надати примірник Договору купівлі-продажу від 26.08.2010 № 8.

Зі змісту банківської виписки по рахунку СФГ «Добробут» за 27.08.2020 вбачається, що Відповідачем перераховано на користь ТОВ «Хлібороб» грошові кошти в сумі 70000,00 грн, призначення платежу: «Оплата за комбайн згідно з рахунком від 26.08.2010 № СФ-0000025».

Відповідачем надано копію рахунка № СФ-0000025 від 26.08.2010 та видаткової накладної № ЛНА-000004 від 26.08.2010, в яких зазначено товар: «Комбайн CASE 2166». Водночас, реєстраційний номер комбайна чи будь-які інші ідентифікуючі ознаки конкретної сільськогосподарської техніки не зазначені.

Крім того, в рахунку та видатковій накладній не міститься жодного посилання на Договір купівлі-продажу від 26.08.2010 № 8, який обліковується в ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області як підстава реєстрації спірного комбайна за СФГ «Добробут».

Більше того, в матеріалах справи наявні відомості про те, що у власності ТОВ «Хлібороб» перебували також інші комбайни марки CASE, зокрема придбаний у ТОВ «Агросвіт ЛТД».

Відтак Відповідачем не доведено, що зазначені рахунок і накладна від 26.08.2010 стосуються операції купівлі-продажу спірного комбайна CASE IH 2166, рік випуску 1997, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , у зв`язку з чим доводи Відповідача про оплатність набуття спірного майна відхиляються судом як необґрунтовані і документально не підтверджені.

Таким чином, вказані вище обставини щодо відсутності доказів оплатності вибуття комбайна з власності Позивача, а також відсутності належних доказів оплатності набуття СФГ «Добробут» спірного комбайна, свідчать про те, що СФГ «Добробут» не може вважатись добросовісним набувачем спірного майна.

Щодо питання з`ясування об`єктивної можливості/неможливості Відповідача бути обізнаним про можливу незаконність вибуття спірного майна з володіння Боржника, про недобросовісну поведінку Боржника; з`ясування обставин наявності в ДРОРМ відомостей про обтяження майна перед відчуженням предмета застави; надання оцінки обставинам справи на предмет добросовісності/недобросовісності кінцевого набувача майна, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення Договору застави 30.04.2004 спірний комбайн належав на праві власності ТОВ «Агрохімсервіс», а саме з 22.03.2004 (дата реєстрації) по 01.03.2010 (знято з обліку).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу» (у редакції станом на 01.03.2010) заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Аналогічне застереження міститься і в п. 1.6. Договору застави.

Отже, на момент зняття з обліку спірного майна у зв`язку з його відчуженням, останнє перебувало в заставі та відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу» могло бути відчужено тільки за згодою заставодержателя. Доказів наявності такої згоди учасниками справи суду надано не було.

В той же час, враховуючи висновки Верховного Суду в постанові від 15.09.2025 у даній справі, ліквідатором Банкрута за допомогою програмних засобів доступу до архівної частини Державного реєстру обтяжень рухомого майна отримано витяг №99999081 від 30.10.2025, відповідно до якого в ДРОРМ був наявний запис про обтяження №9570191, зареєстроване 01.03.2010, тип обтяження - застава рухомого майна, боржник: ТОВ «Агрохімсервіс», обтяжувач: Міністерство фінансів України, розмір основного зобов`язання: 107768,03 доларів США, строк виконання зобов`язання: 31.10.2010, термін дії: 01.03.2015, об`єкти обтяження: інший транспортний засіб, Комбайн CASE-2166, Номер об`єкта: НОМЕР_5 , Номер державної реєстрації: НОМЕР_4 та інший транспортний засіб, Комбайн CASE-2166, Номер об`єкта: НОМЕР_8 , Номер державної реєстрації: НОМЕР_7 .

З вказаного витягу вбачається, що запис про зазначене обтяження був автоматично вилучений з ДРОРМ по завершенню п`ятирічного терміну зберігання. Відповідно, у період з 01.03.2010 по 01.03.2015 запис про державну реєстрацію застави щодо спірного майна містився в ДРОРМ.

Верховний Суд у постанові від 15.09.2025 по даній справі зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

З огляду на той факт, що спірний комбайн було знято з обліку ТОВ «Агрохімсервіс» 01.03.2010, зареєстровано за ТОВ «Хлібороб» 15.06.2010 та в подальшому зареєстровано за СФГ «Добробут» 25.10.2010, і відповідні відомості про обтяження майна на момент здійснення вказаних операцій були внесені до ДРОРМ, застава у повному обсязі зберігала свою силу як для ТОВ «Хлібороб», так і для СФГ «Добробут», що додатково підтверджує те, що за відсутності дозволу заставодержателя Міністерства фінансів України (в особі АТ «Укрексімбанк»), останні не мали права відчужувати/придбавати відповідне майно.

Таким чином, СФГ «Добробут» на підставі зареєстрованих публічних відомостей про обтяження майна у формі застави знало/зобов`язане було знати про незаконність відчуження ТОВ «Агрохімсервіс» спірного комбайна, що додатково підтверджує недобросовісність кінцевого набувача майна - СФГ «Добробут».

Вказані вище обставини в їх сукупності є підставою для висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги та необхідність витребування спірного комбайна у СФГ «Добробут», як недобросовісного набувача.

Стосовно пропорційності втручання в права кінцевого набувача майна - СФГ «Добробут», суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію «пропорційності» вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011.

Верховний Суд у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод».

Разом з тим, враховуючи встановлені вище судом фактичні обставини справи, зокрема:

- щодо того, що Відповідач СФГ «Добробут» є суб`єктом господарської діяльності, а тому повинен був проявити розумну обачність під час набуття у власність сільськогосподарської техніки, щодо якої в ДРОРМ було наявне відповідне обтяження - застава;

- невжиття СФГ «Добробут» заходів щодо дотримання ст. 17 Закону України «Про заставу», зокрема з`ясування обставин щодо згоди заставодержателя на відчуження заставного майна;

- ненадання належних доказів щодо оплатності набуття у власність спірної сільськогосподарської техніки;

суд дійшов висновку про те, що у даному випадку суспільний публічний інтерес ТОВ «Агрохімсервіс» (котрий виражається у необхідності повернення спірного комбайна до ліквідаційної маси з метою реалізації у встановленому порядку та погашення вимог кредиторів, зокрема Держави) переважає над приватним інтересом СФГ «Добробут» щодо збереження спірної сільськогосподарської техніки у власності, відтак втручання у право власності СФГ «Добробут» у даному випадку є законним, виправданим та відповідає принципу пропорційності.

Щодо оцінки обставин давності правовідносин та функціонування підприємства-боржника протягом 11 років після відчуження комбайна, а також з`ясування обставин наявності у заставодержателя АТ «Укрексімбанк» вимог до Боржника у справі про банкрутство, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що господарська діяльність ТОВ «Агрохімсервіс» була фактично припинена у 2010 році. Так, остання фінансова звітність подана Банкрутом за 2010 рік, саме в 2010 році, після відчуження спірного комбайна, корпоративні права підприємства були переведені на номінального засновника ОСОБА_2 , господарська діяльність Банкрута була припинена.

Провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрохімсервіс» відкрито у 2021 році, в той же час дії по стягненню заборгованості, що стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника вчинялись відповідними суб`єктами починаючи з 2009 року.

Зокрема, грошові вимоги, що стали підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство виникли у зв`язку із невиконанням ТОВ «Агрохімсервіс», як поручителем, угоди про реструктурування №130-04/178 від 31.12.2003.

Міністерство фінансів України звернулось до ТОВ «Агрохімсервіс» з вимогою №31-02020-09/08/11850 від 27.04.2009, якою просило в тижневий термін з дати отримання зазначеної вимоги погасити заборгованість Української аграрної біржі за угодою про реструктурування від 31.12.2003 №130-04/178 та суму нарахованої пені.

В подальшому, у червні 2014 року контролюючий орган, керуючись положеннями п. п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, якими передбачено право контролюючих органів стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, а також за кредитами із бюджету, звернувся до суду із позовною заявою про стягнення відповідного боргу з ТОВ «Агрохімсервіс».

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.08.2014 по справі № 911/2226/14 стягнуто з ТОВ «Агрохімсервіс» в дохід Державного бюджету 641141,40 грн боргу та судовий збір в розмірі 12822,82 грн. На виконання вказаного рішення видано наказ від 11.09.2014.

Примусове виконання зазначеного рішення здійснювалось державним виконавцем, відповідний наказ суду від 11.09.2014 № 911/2226/14 про стягнення з ТОВ «Агрохімсервіс» в дохід Державного бюджету заборгованості у розмірі 641141,40 грн та судового збору у розмірі 12822,82 грн було повернуто стягувачу, у зв`язку із відсутністю майна у Боржника.

Враховуючи зазначене Бориспільським управлінням Державної казначейської служби України Київської області складені подання: № 238 від 21.10.2020 на стягнення суми основної заборгованості у розмірі 38488,55 дол. США (еквівалент у національній валюті за офіційним курсом НБУ - 1089183,63 грн); № 239 від 21.10.2020 на стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 1110,12 дол. США (еквівалент у національній валюті за офіційним курсом НБУ - 31415,17 грн); № 240 від 21.10.2020 на стягнення пені у розмірі 48641,66 дол. США (еквівалент у національній валюті за офіційним курсом НБУ - 1376505,54 грн).

Невиконання вказаних зобов`язань стало підставою звернення ГУ ДПС у Київській області до Господарського суду Київської області з заявою про відкриття провадження про банкрутство ТОВ «Агрохімсервіс». Кредиторські вимоги ГУ ДПС у Київській області визнані ухвалою суду від 02.08.2021 у сумі 2559735,85 грн.

Згідно матеріалів справи та, зокрема, реєстру вимог кредиторів, АТ «Укрексімбанк» не заявлялись грошові вимоги до Боржника у справі про банкрутство. Водночас, як встановлено судом вище, належним органом стягнення у спірних правовідносинах від імені Держави виступило ГУ ДПС у Київській області, а не банківська установа, яка виконувала технічну функцію як банк-агент за дорученням Мінфіну.

Таким чином, діяльність ТОВ «Агрохімсервіс» фактично була припинена у 2010 році, у період 2009-2020 роки уповноваженими органами вживались заходи по стягненню з Боржника коштів в загальному порядку (без відкриття провадження справи про банкрутство), що і стало причиною значного розриву у часі між втратою Боржником платоспроможності та відкриттям провадження у справі про банкрутство.

Водночас вказані вище обставини є підставою для висновку, що саме незаконне вибуття сільськогосподарської техніки (у т.ч. спірного комбайна) з власності ТОВ «Агрохімсервіс» спричинило неможливість виконання Боржником зобов`язань перед Державою, які були забезпечені саме цією технікою, що в подальшому стало причиною втрати платоспроможності ТОВ «Агрохімсервіс» і його банкрутства.

Щодо позовної давності у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності, у зв`язку з чим Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Зокрема Відповідач зазначає, що зняття з обліку Боржника спірного комбайна відбулось 15.03.2010, отже строк позовної давності закінчився 15.03.2013, тоді як Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 02.09.2024, тобто поза межами вищевказаного строку.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3-5 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, сформулював наступну правову позицію.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюються і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.

При визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин дати відкриття провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення якого втратили чинність, ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником).

Відтак, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності. У спірних правовідносинах суб`єктом прав є боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатися боржник в особі уповноваженого органу.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

Таким чином, враховуючи, що зняття з обліку Боржника спірного комбайна відбулось 15.03.2010, саме з вказаної дати почав перебіг строку позовної давності для Боржника, отже відповідний строк закінчився 15.03.2013.

Враховуючи, що ліквідатор ТОВ «Агрохімсервіс» арбітражний керуючий Демчан О.І. звернувся до суду з позовом про витребування майна у даній справі 02.09.2024, слід дійти висновку про те, що ліквідатором пропущено строк позовної давності за вказаною вимогою.

За змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, пропуск позовної давності не є абсолютною та безумовною підставою для відмови у позові, адже відповідно до приписів частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні особи (позивача) до суду за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що розглядається у межах справи про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. З огляду на положення статті 13 ЦК України («Межі здійснення цивільних прав»), суд має враховувати добросовісність поведінки позивача (заявника) та відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

В спорі, який вирішується у справі про банкрутство, обставини відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатися судами як виняток, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутися до суду за захистом порушеного права у межах позовної давності і, відповідно, бути поважною причиною пропуску цього строку.

Вказаний вище правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012.

Суд зазначає, що позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (частина 5 статті 267 ЦК України).

З цих причин застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин.

Проаналізувавши та оцінивши в сукупності фактичні обставини даної справи, зокрема:

- наявність у ТОВ «Агрохімсервіс» з 2009 року невиконаних зобов`язань перед Державою в особі Міністерства фінансів України за Угодою про реструктурування від 31.12.2003 №130-04/178, фінансовим та майновим поручителем за якою виступив Боржник;

- вчинення посадовими особами ТОВ «Агрохімсервіс» у 2010 році дій щодо зняття з обліку Боржника сільськогосподарської техніки, у т.ч. спірного у даній справі комбайна, який, зокрема, був предметом застави за відповідними зобов`язаннями;

- порушення законодавства про заставу шляхом зняття сільськогосподарської техніки з обліку Боржника попри наявні в ДРОРМ записи про обтяження;

- вчинення посадовими особами Боржника дій щодо перереєстрації спірного комбайна на заінтересовану особу - ТОВ «Хлібороб», а в подальшому безоплатно на Відповідача СФГ «Добробут»;

- невжиття посадовими особами ТОВ «Агрохімсервіс» заходів щодо поновлення порушеного права Боржника в частині вибуття активів та фактичне припинення господарської діяльності з 2010 року;

- встановлені обставини щодо недобросовісності кінцевого набувача майна СФГ «Добробут»;

- фактичні обставини, які свідчать про невідкладне вжиття відповідних заходів, спрямованих на поновлення прав Банкрута арбітражним керуючим Демчаном О.І. після його призначення ліквідатором ТОВ «Агрохімсервіс»,

суд дійшов висновку про доведеність існування об`єктивних перешкод для ТОВ «Агрохімсервіс» звернутися до суду за захистом порушеного права у межах позовної давності.

Таким чином суд визнає поважними причини пропуску ТОВ «Агрохімсервіс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. позовної давності щодо звернення із заявою про витребування майна Банкрута, відтак порушене право ТОВ «Агрохімсервіс» підлягає захисту.

Суд зазначає, що процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є чергове і пропорційне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

У процедурах банкрутства суттєве значення має принцип судового нагляду, оскільки з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Зазначений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Господарський суд у справах про банкрутство має забезпечити як принцип рівності учасників процедури банкрутства, баланс інтересів боржника і його кредиторів та інших заінтересованих учасників, так і справедливий розподіл майна боржника між кредиторами, що є особливістю процедури банкрутства.

З огляду на зазначене, легітимною метою у випадку витребування арбітражним керуючим рухомого майна від набувача такого майна на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України можна вважати судовий нагляд у процедурах банкрутства та нагляд за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об`єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо задоволення грошових вимог кредиторів.

Разом із тим, при відкритті провадження у справі про банкрутство боржник не втрачає право на майно, охоронюване положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. І у випадку вибуття майна з володіння власника поза його волею до добросовісного набувача, обидві сторони можуть розраховувати на захист їх права на майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконане належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Право витребувати майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Оскільки судом вище встановлено, що майно вибуло з володіння ТОВ «Агрохімсервіс» поза його волею, то повернення у його власність вказаного майна, відчуженого поза його волею, переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а також з метою дотримання таких прав відповідно до загальних інтересів суспільства.

Також, пропорційність втручання у право володіння та справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання, в цьому випадку полягає у тому, що ТОВ «Агрохімсервіс», поза його волею був позбавлений права володіння на спірне майно.

Враховуючи наведене, єдиним можливим, в цьому випадку, способом поновлення порушеного права ТОВ «Агрохімсервіс» на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до його відчуження, є саме витребування належного ТОВ «Агрохімсервіс» майна у Відповідача.

Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, також презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений, в тому числі, правом на погашення власних боргів перед кредиторами за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, так і на її учасників, а також на задоволення грошових вимог кредиторів Боржника - ТОВ «Агрохімсервіс».

Відтак, втручання у право СФГ «Добробут» на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету. Обґрунтовану компенсацію СФГ «Добробут» може отримати за рахунок осіб, які відчужували спірне майно, не маючи на це право.

Згідно ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що важливим елементом змагальності господарського процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20.

У ст. 79 ГПК України закріплюється стандарт доказування «вірогідності доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто із введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ «Агрохімсервіс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. до СФГ «Добробут» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати Позивача у вигляді судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у сумі 3028,00 грн, покладаються на СФГ «Добробут».

Водночас, у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати СФГ «Добробут» у вигляді судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, покладається на СФГ «Добробут».

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ТОВ «Агрохімсервіс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. до СФГ «Добробут» про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

2. Витребувати від Селянсько-фермерського господарства «Добробут» (17454, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Петрівка, вул. Близнюка А., буд. 35; код ЄДРПОУ 31000744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» (08350, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Глибоке, вул. Леніна, буд. 2; код ЄДРПОУ 30608366) комбайн CASE 2166, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , 1997 року випуску.

3. Стягнути з Селянсько-фермерського господарства «Добробут» (17454, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Петрівка, вул. Близнюка А., буд. 35; код ЄДРПОУ 31000744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» (08350, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Глибоке, вул. Леніна, буд. 2; код ЄДРПОУ 30608366) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

Дата виготовлення і підписання рішення 20.10.2026.

Суддя С.Ю. Наріжний