Рішення № 140790711, 21.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 906/102/26

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув заяву Дочірнього підприємства «Євротранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро» (вх.№9001 від 29.09.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №906/102/26

за позовом Дочірнього підприємства Євротранс Товариства з обмеженою відповідальністю Євро

11500, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Білокоровицьке шосе, будинок 3, код ЄДРПОУ 31780974

до Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕАТОР КОМПАНІ

08130, Київська область, Бучанський район, село Чайки, вулиця Чайки Валентини, будинок 16, код ЄДРПОУ 41258800

про стягнення 199169,56 грн

встановив:

До Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява (вх. №108/26 від 23.01.2026) Дочірнього підприємства Євротранс Товариства з обмеженою відповідальністю Євро до Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕАТОР КОМПАНІ про стягнення 199169,56 грн.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.01.2026 матеріали справи №906/102/26 за позовом Дочірнього підприємства Євротранс Товариства з обмеженою відповідальністю Євро до Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕАТОР КОМПАНІ про стягнення 199169,56 грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Через канцелярію Господарського суду Київської області (вх.№104/26 від 13.02.2026) надійшли матеріали справи №906/102/26.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026, справу №906/102/26 передано на розгляд судді Саванчук С.О.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №03/02-2 про надання послуг від 03.02.2025 у частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, унаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 150000,00 грн, а також виникли підстави для нарахування 21402,74 грн пені, 2410,66 грн інфляційних втрат, 10356,16 грн 15 % річних та 15000,00 грн штрафу.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328 гривень.

За позовною заявою Дочірнього підприємства Євротранс Товариства з обмеженою відповідальністю Євро заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 199169,56 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2026 прийнято позовну заяву (вх. №104/26 від 13.02.2026) Дочірнього підприємства Євротранс Товариства з обмеженою відповідальністю Євро до Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕАТОР КОМПАНІ про стягнення 199169,56 грн до розгляду та відкрито провадження у справі №906/102/26, розгляд справи №906/102/26 призначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7558/26 від 01.05.2026) в прохальній частині якого відповідач заявляє про визнання поважними причин пропуску строку для подання відзиву та про поновлення цього строку.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№7913/26 від 07.05.2026).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю КРЕАТОР КОМПАНІ строк для подання відзиву на позовну заяву, продовжено Дочірньому підприємству Євротранс Товариства з обмеженою відповідальністю Євро строк для подання відповіді на відзив, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю КРЕАТОР КОМПАНІ строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№8685/26 від 18.05.2026).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про виправлення описки (вх.№8922/26 від 21.05.2026) у відповіді на відзив.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2026 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕАТОР КОМПАНІ на користь Дочірнього підприємства Євротранс Товариства з обмеженою відповідальністю Євро основний борг у розмірі 150000,00 грн, пеню у розмірі 21402,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 2410,66 грн, 15 % річних у розмірі 10356,16 грн, штраф у розмірі 15000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

У рішенні Господарського суду Київської області від 25.09.2026 суд зазначив, що у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат позивач визначив витрати на правничу допомогу у розмірі 19169,56 грн та повідомив про подання доказів понесення цих витрат відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим питання їх розподілу під час ухвалення рішення по суті не вирішувалось.

Через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Дочірнього підприємства «Євротранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро» надійшла заява (вх.№9001 від 29.09.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №906/102/26, в якій заявлено про стягнення з відповідача 19169,56 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження заявлених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги б/н від 22.10.2025, додаток №6 від 10.03.2026 до договору, акт здачі-приймання наданих послуг з правничої допомоги від 01.06.2026 та ордер серії АМ №1205331 від 06.05.2026.

Через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕАТОР КОМПАНІ» надійшли заперечення (вх.№18211/26 від 07.10.2026) на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач заявляє про відмову у задоволенні заяви, а у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування витрат, - зменшення їх розміру до 4000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що справа №906/102/26 розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, а заявою порушене виключно питання про судові витрати, суд розглядає заяву без призначення судового засідання та виклику сторін.

За результатом розгляду заяви (вх.№9001 від 29.09.2026) Дочірнього підприємства «Євротранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро» про ухвалення додаткового рішення у справі №906/102/26, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивач зазначає, що надання адвокатом Венгеруком С.Ю. правничої допомоги у справі №906/102/26 підтверджується договором про надання правничої допомоги б/н від 22.10.2025, Додатком №6 від 10.03.2026 до цього договору, актом здачі-приймання наданих послуг з правничої допомоги від 01.06.2026 та ордером серії АМ №1205331 від 06.05.2026.

Заявник вказує, що Додатком №6 до договору про надання правничої допомоги сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката за супроводження господарської справи №906/102/26 у Господарському суді Київської області 19169,56 грн, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача.

Позивач також посилається на те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи вони фактично сплачені стороною, чи лише мають бути сплачені.

Відповідач заперечує проти задоволення заяви та посилається на неподання позивачем окремого детального опису робіт, відсутність в акті від 01.06.2026 відомостей про час, витрачений адвокатом на кожну дію, та вартість окремих робіт, а також на неподання рахунку на оплату послуг.

Відповідач вказує, що договір про надання правничої допомоги від 22.10.2025 не містить конкретного розміру винагороди, а розмір гонорару у справі №906/102/26 визначено Додатком №6 від 10.03.2026 після виконання частини робіт, при цьому сума 19169,56 грн була зазначена позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат ще у позовній заяві від 23.01.2026.

Також відповідач посилається на те, що до акта включено підготовку вимоги про сплату заборгованості, хоча обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору для цієї категорії справ не встановлений, а частина зазначених в акті робіт правовий аналіз документів, збір доказів, розробка концепції захисту та консультації охоплюється підготовкою процесуальних документів.

Крім того, відповідач зазначає про малозначність справи, її розгляд у спрощеному позовному провадженні без проведення судових засідань та допущені позивачем у відповіді на відзив помилки щодо номера договору і пунктів договору, які у подальшому виправлялись окремою заявою. На цій підставі відповідач вважає заявлений розмір витрат неспівмірним та заявляє, у разі їх відшкодування, про зменшення суми до 4000,00 грн.

Судом досліджені та оцінені докази, надані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 22.10.2025 між адвокатом Венгеруком Сергієм Юрійовичем та Дочірнім підприємством «Євротранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро» укладено договір про надання правничої допомоги б/н, відповідно до пункту 4.1 якого розмір винагороди (гонорару) адвоката визначається за домовленістю сторін згідно з додатками до договору.

Додатком №6 від 10.03.2026 до договору сторони погодили вартість послуг адвоката за аналіз, підготовку процесуальних документів, збір доказів та супроводження господарської справи у Господарському суді Київської області за позовом Дочірнього підприємства «Євротранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕАТОР КОМПАНІ» про стягнення 199169,56 грн у фіксованому розмірі 19169,56 грн.

Відповідно до пункту 2 Додатку №6 оплата гонорару здійснюється замовником адвокату протягом 10 календарних днів від дати набрання законної сили рішенням суду або від дати набрання законної сили додатковим рішенням суду у разі, якщо в основному рішенні суду не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу. Отже, на час звернення із заявою позивач мав договірний обов`язок сплатити погоджений гонорар, а відсутність його фактичної оплати до ухвалення додаткового рішення не свідчить про відсутність відповідних витрат у розумінні частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Актом здачі-приймання наданих послуг з правничої допомоги від 01.06.2026 підтверджено надання адвокатом послуг, що включали правовий аналіз документів, збір доказів та розробку концепції захисту, підготовку вимоги про сплату заборгованості, підготовку розрахунків пені, інфляційних втрат та 15 % річних, підготовку та подання позовної заяви, підготовку та подання відповіді на відзив, надання правових консультацій та правових позицій Верховного Суду, що стосуються предмета спору. Загальна вартість цих послуг визначена сторонами у розмірі 19169,56 грн.

Факт надання правничої допомоги у цій справі також підтверджується матеріалами справи: адвокатом Венгеруком С.Ю. подано позовну заяву, відповідь на відзив та заяву про виправлення описки, а його повноваження підтверджені ордером серії АМ №1205331.

Доводи відповідача про те, що відсутність окремого погодинного детального опису робіт є самостійною підставою для повної відмови у відшкодуванні витрат, суд відхиляє, оскільки розмір гонорару у цій справі визначений сторонами у фіксованій сумі, а акт від 01.06.2026 містить перелік виконаних адвокатом робіт, достатній для встановлення характеру та обсягу правничої допомоги. Такий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Посилання відповідача на неподання рахунку на оплату суд також не приймає як підставу для відмови у відшкодуванні витрат, оскільки договір, додаток №6 та акт визначають підставу, обсяг і фіксовану вартість правничої допомоги, а умовами Додатку №6 обов`язок з оплати поставлений у залежність від набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Щодо доводів відповідача про визначення конкретного розміру гонорару Додатком №6 від 10.03.2026 після вчинення частини дій, суд враховує, що договір про надання правничої допомоги укладений 22.10.2025, тобто до подання позову, та прямо передбачав визначення розміру гонорару у додатках. Саме по собі погодження сторонами конкретної фіксованої суми у подальшому не спростовує ані факту надання правничої допомоги, ані існування обов`язку клієнта її оплатити.

Судом також враховано, що справа розглянута у спрощеному позовному провадженні без проведення судових засідань. Водночас предмет доказування у справі не зводився лише до арифметичного стягнення безспірної заборгованості: відповідач заперечував факт надання послуг, момент укладення та чинність договору щодо спірних правовідносин, доказове значення первинних і податкових документів, акта звіряння, наявність підстав для одночасного стягнення пені та штрафу, а також навів власний контррозрахунок із нульовим розміром вимог. Позивач у відповідь на відзив надавав правові та фактичні заперечення проти цих доводів.

Допущені у відповіді на відзив помилки у номері договору та посиланнях на його пункти були виправлені заявою позивача від 21.05.2026 та не призвели до зміни підстав позову, предмета спору чи необхідності повторного розгляду справи. За цих обставин сам факт виправлення таких помилок не доводить неспівмірності всього заявленого розміру витрат.

Судом враховано також співвідношення заявленої суми витрат із ціною позову: 19169,56 грн становить приблизно 9,62 % ціни позову: 199169,56 грн. Позов задоволено у повному обсязі. Заявлений розмір витрат не виходить за межі попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, наведеного позивачем у позовній заяві.

Відповідач, пропонуючи зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн, визначив вартість підготовки позовної заяви у розмірі 2500,00 грн та відповіді на відзив 1500,00 грн. Водночас наведені відповідачем обставини, оцінені судом у сукупності з характером спору, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову, не підтверджують неспівмірності заявлених витрат у розмірі 19169,56 грн і не обґрунтовують необхідності їх зменшення до запропонованої суми.

Щодо доводів відповідача про включення до акта здачі-приймання послуг з правничої допомоги від 01.06.2026 підготовки досудової вимоги про сплату заборгованості суд зазначає, що відсутність установленого законом обов`язкового досудового порядку врегулювання спору сама по собі не виключає зв`язку відповідної послуги з підготовкою до судового захисту порушеного права.

Суд також враховує, що аналіз документів, збір доказів, формування правової позиції та підготовка процесуальних документів є взаємопов`язаними складовими професійної правничої допомоги. За умови погодження сторонами фіксованого гонорару саме по собі зазначення таких дій окремими позиціями в акті не свідчить про їх подвійну оплату.

Наявність інших судових проваджень між тими самими сторонами, а також окремих неточностей у підготовлених адвокатом процесуальних документах не доводить тотожності виконаних робіт у різних справах або необґрунтованого включення їх вартості до заявлених витрат. Відповідачем не наведено конкретного порівняння послуг, яке б підтверджувало їх повторне врахування при визначенні компенсації в цій справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачеві професійної правничої допомоги у справі №906/102/26 та обов`язок позивача сплатити адвокату 19169,56 грн фіксованого гонорару, а заявлений до відшкодування розмір витрат з урахуванням ціни позову, характеру і обсягу спору, обсягу виконаних адвокатом робіт та результату розгляду справи є обґрунтованим, розумним і співмірним.

Відтак, клопотання відповідача про відмову у відшкодуванні витрат або їх зменшення до 4000,00 грн задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 73, 74, 77-79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані сторонами докази у їх сукупності, враховуючи повне задоволення позовних вимог, підтвердження фактичного надання позивачу професійної правничої допомоги та погодження її фіксованої вартості у розмірі 19169,56 грн, а також недоведеність відповідачем неспівмірності цих витрат, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача у повному обсязі та покладення на відповідача 19169,56 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 221, 233, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Дочірнього підприємства «Євротранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро» (вх.№9001 від 29.09.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/102/26 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕАТОР КОМПАНІ» (08130, Київська область, Бучанський район, село Чайки, вулиця Чайки Валентини, будинок 16, код ЄДРПОУ 41258800) на користь Дочірнього підприємства «Євротранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро» (11500, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Білокоровицьке шосе, будинок 3, код ЄДРПОУ 31780974) 19169,56 грн (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень п`ятдесят шість копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне додаткове рішення суду складено 21.10.2026.

Суддя С.О. Саванчук