Рішення № 140790553, 20.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2026Справа № 910/3417/26За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Тас»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1

про стягнення 160 000,00 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Тас» (далі - позивач, АТ «СГ «Тас» (Приватне)) звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі - відповідач, ПрАТ «СК «УНІКА») про стягнення 160 000,00 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № FO-01729489 «ЄВРОКАСКО 5 ЗІРОК» від 29.01.2024 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Ford Branco Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку чим, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України, позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника/водія транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21013, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії ЕР № 219765884), а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/3417/26 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою суду від 31.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; зобов`язано позивача до початку розгляду справи по суті надати докази направлення третій особі позовної заяви з додатками в порядку частини третьої ст. 176 Господарського процесуального кодексу України; встановлено строк для подання пояснень третьою особою щодо позову - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали, а також зобов`язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати суду відомості щодо реквізитів полісу № ЕР/219765884, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_2 (страховик, страхувальник, ліміт відповідальності, період дії, розмір франшизи тощо).

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною одинадцятою ст. 242 ГПК України передбачено, що у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення третю особу про розгляд справи, ухвала від 31.03.2026 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (R067140767562/R068080659818) на адресу місцезнаходження ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ): АДРЕСА_1 , однак, конверт з вказаною ухвалою суду був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення третю особу про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

05.04.2026 Моторним (транспортним) страховим бюро України на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2026 було надано Інформацію з єдиної централізованої бази даних МТСБУ про дані полісу серії ЕР № 219765884.

21.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду та надання доказів направлення третій особі позовної заяви з додатками.

15.04.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що під час перевірки матеріалів справи, наданих позивачем, ПрАТ «СК «УНІКА» виявило ознаки невідповідності обставин ДТП механізму отриманих пошкоджень транспортного засобу та/або схожість обставин, та участь одних і тих же осіб в подібних аналогічних справах. Серед характерник спільних ознак даних пригод було також те, що подія завжди ставалася поза межами населених пунктів, у темну пору доби, за відсутності третіх осіб та свідків, камер спостереження тощо. У зв`язку з цим матеріали були скеровані до правоохоронних органів для перевірки достовірності відомостей щодо обставин події. Зокрема, предметом перевірки правоохоронних органів стало звернення відповідача із заявою щодо як мінімум восьми аналогічних справ за зверненнями (претензіями) позивача до відповідача.

22.08.2024 відповідачем отримано відповідь від Департаменту стратегічних розслідувань НПУ, згідно з якою відомості про зазначену ДТП внесено до ЕРДР за № 12024220000000961 від 16.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Відповідно до відповіді відповідачу за вих. № 1786452026 від 11.04.2026 (1205242), відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУ Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2024 за № 12024220000000961 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. Досудове розслідування триває, проводяться всі необхідні слідчі та процесуальні дії, направлені на проведення об`єктивного, всебічного та повного досудового розслідування.

Як зазначав відповідач, відповідно до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

На думку відповідача, оскільки досудове розслідування щодо спірної ДТП у кримінальному провадженні триває та остаточне рішення у справі станом на теперішній час не набрало законної сили, перебіг строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування було припинено до моменту отримання інформації про набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

21.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечив проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Як вказав позивач, факт зіткнення автомобіля ВАЗ 21013 (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) та автомобіля Ford Bronco Sport (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) 17.04.2026 о 21:00 у с. Коротич, а також і вина водія ОСОБА_1 у порушенні п. 16.12 ПДР України, що призвело до зіткнення вказаних автомобілів, встановлені у законному порядку постановою Харківського районного суду Харківської області, від 03.06.2024 у справі № 635/4364/24, яка набрала законної сили, і відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України ці обставини не підлягають повторному доказуванню.

На думку позивача, посилання відповідача на положення п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо припинення перебігу строку через кримінальне провадження за ст. 190 КК України є безпідставним, оскільки норма п. 36.2 ст. 36 Закону застосовується лише тоді, коли сама ДТП розглядається у справі. Справа про ДТП від 17.04.2024 була розглянута судом у справі № 635/4364/24, постанова в якій набрала законної сили. Кримінальне провадження за ст. 190 КК України є самостійним процесом, який не зупиняє дію преюдиційного рішення адміністративного суду. Відповідно до усталеної судової практики, відсутність рішення у кримінальному провадженні не є підставою для призупинення страхової виплати, оскільки відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від результатів такого розслідування, якщо факт ДТП встановлено.

Оскільки в ДТП брали участь два автомобілі, які в силу частини першої статті 1187 ЦК України є джерелами підвищеної небезпеки, то, враховуючи вимоги ст. 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Враховуючи, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а факт протиправної поведінки водія ОСОБА_1 та наявності її причинно-наслідкового зв`язку із настанням ДТП, підтверджено документально, то наявні й правові підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну страхувальника позивача. Тому у відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_1 виникла зобов`язання відшкодувати шкоду, заподіяну його застрахованому майну внаслідок ДТП.

Правом на подання заперечень проти відповіді на відзив відповідач не скористався.

Третя особа пояснень щодо позову не надала.

За приписами частини п`ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п`ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.01.2024 між АТ «СГ «Тас» (Приватне) (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-01729489 «ЄВРОКАСКО 5 ЗІРОК» (далі - Договір страхування).

Відповідно до розділу 1 частини першої Договору страхування, застрахований транспортний засіб (ЗТЗ): Ford Branco Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску. Страхова сума ЗТЗ - 1 196 000,00 грн.

Згідно з п. 5.1. частини першої Договору страхування, строк дії з 00 год. 00 хв. 30.01.2024 до 23 год. 59 хв. 29.01.2025.

Страхові ризики: «ДТП». Збитки, які відшкодовуються, якщо випадок є страховим: «Знищення ЗТЗ», «Пошкодження ЗТЗ». Франшиза: -0% для будь яких ризиків та страхових випадків (п. 22.1.-п. 22.3. частини третьої Договору страхування).

17.04.2024 о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в с. Коротич Харківського району Харківської області, по вул. Вільна, при виїзді на перехрестя з вул. Петра Шутки, не надав перевагу в русі автомобілю Ford Bronco Sport, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який рухався з правового боку по вул. Петра Шутки, та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху України, а саме: п. 16.12 Правил дорожнього руху України «На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух».

Факт вчинення 17.04.2024 ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 013050 від 17.04.2024, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.04.2024, письмовими поясненнями ОСОБА_2 .

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2024 у справі № 635/4364/24 (Провадження № 3/635/1919/2024), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Оскільки внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено, зокрема, автомобіль Ford Branco Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 (страхувальник) звернувся 17.04.2024 до позивача із заявою про настання страхової події.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Ford Branco Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено Акт огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) від 02.05.2024.

09.05.2024 ФОП Видута Д.Ю. за заявкою АТ «СГ «Тас» (Приватне) було підготовлено Звіт № 76-D/14/61 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, згідно з висновками якого вартість матеріального збитку, завданого власнику майна Ford Branco Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП на дату 17.04.2024 складає: 677 898,42 грн з ПДВ на запасні частини та матеріали.

17.05.2024 ФОП Видута Д.Ю. за заявкою АТ «СГ «Тас» (Приватне) було підготовлено Звіт № 76-D/14/61 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, згідно з яким ринкова вартість майна Ford Branco Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає: 1 156 818,39 грн з ПДВ; ринкова вартість пошкодженого майна Ford Branco Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, складає: 407 950,00 грн з ПДВ.

20.05.2024 між АТ «СГ «Тас» (Приватне) (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Додаткову угоду на стадії виплати страхового відшкодування по факту настання страхового випадку по Договору добровільного страхування наземного транспорту № FO-01729489 від 29.01.2024, згідно з умовами якої Вигодонабувач визнає транспортний засіб Ford Branco Sport з номерним знаком НОМЕР_1 знищеним та його відновлення економічно недоцільним; страхове відшкодування Страховика перед Вигодонабувачем по Договору згідно випадку, що стався 17.04.2024 на Харківська обл. Райоленівка м.(с), складає 748 868,39 грн та на дату підписання Додаткової угоди відповідає усім умовам Договору; розмір страхового відшкодування буде зменшений на суму франшизи в розмірі 0,00 грн та суми несплачених платежів по договору в розмірі 48 079,20 грн. Кінцева сума відшкодування склала: 700 789,19 грн (п. 1). Договір добровільного страхування наземного транспорту FО_1729489 від 29.01.2024 відносно транспортного засобу Ford Branco Sport з номерним знаком НОМЕР_1 припиняє свою дію з моменту витати страхового відшкодування у розмірі, вказаному в п. 1 цієї Додаткової угоди (п. 4).

24.05.2024 позивачем складено страховий акт № 12555/23/924 з розрахунком суми страхового відшкодування у розмірі 700 789,19 грн та врахуванням 48 079,20 грн. несплачених страхових платежів.

АТ «СГ «Тас» (Приватне) сплатило 700 789,19 грн без ПДВ страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією № 414459 від 27.05.2024.

13.06.2024 АТ «СГ «Тас» (Приватне) звернулось до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 748 868,39 грн.

29.08.2024 у відповідь на вказану вимогу ПрАТ «СК «УНІКА» надало відповідь вих. 18386190932/1, в якій повідомлено, що при перевірці наданих відомостей у матеріалах страхової справи ПрАТ «СК «УНІКА» виявлено ознаки невідповідності обставин ДТП до механізму отриманих пошкоджень Т3, у зв`язку з чим матеріали справи скеровано до правоохоронних органів для проведення перевірки. 22.08.2024 було отримано відповідь від Департаменту стратегічних розслідувань НПУ про те, що відомості щодо даних ДТП 16.08.2024 внесено до ЄРДР за № 12024220000000961 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. У зв`язку з цим, відповідач, посилаючись на положення п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомив про припинення перебігу строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням у кримінальній справі щодо ДТП законної сили.

Оскільки сума страхового відшкодування за спірним страховим випадком відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною першою ст. 108 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1909-IX), страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Таким чином, до позивача в межах здійсненої ним суми страхового відшкодування перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частиною першою ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 частини першої ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 - водія автомобіля ВАЗ 21013, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у скоєнні ДПТ, внаслідок якої було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Ford Branco Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та виплачено суму страхового відшкодування, встановлена постановою Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2024 у справі № 635/4364/24 (Провадження № 3/635/1919/2024).

Частиною четвертою ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, у разі якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Згідно з Інформацією з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, наданою на запит суду, станом на момент ДТП цивільна відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21013, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії ЕР № 219765884) із встановленим розміром франшизи 0,00 грн та страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, - 160 000,00 грн, який був діючим на момент ДТП - 17.04.2024.

Таким чином, відповідальність за шкоду, завдану водієм/власником автомобіля ВАЗ 21013, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в межах страхової суми, несе ПрАТ «СК «УНІКА».

Згідно з частиною другою ст. 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено у ст. 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про страхування», «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно з п. 6 розділу VI Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону (вводиться в дію з 1 січня 2025 року), продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-01729489 «ЄВРОКАСКО 5 ЗІРОК» від 29.01.2024 та Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії ЕР № 219765884 - дата початку дії 09.03.2024), були укладені та набрали чинності в 2024 році.

За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, п. 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс серії ЕР № 219765884) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Разом із цим, відповідач, як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону № 1961-IV, здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача, у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (160 000,00 грн) і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, за мінусом франшизи та ПДВ. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі № 910/6094/17, від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, від 14.05.2018 у справі № 910/5092/17, від 01.06.2018 у справі № 910/20199/17, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16 та від 02.10.2018 у справі № 910/171/17.

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV, згідно якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (частина перша ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX).

Згідно з ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу (п. 32.7 ст. 32 Закону № 1961-IV).

Пунктом 2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості (п. 8.3. Методики).

Пунктом 9 частини другої ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Водночас, проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою.

Відповідно до п. 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7 (п. 7.41. Методики).

З доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 - автомобіля Ford Branco Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що даний автомобіль є 2020 року випуску, а отже на момент ДТП (17.04.2024) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував строк, встановлений у п. 7.38 Методики.

Таким чином, відповідно до Методики, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Ford Branco Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є таким що, дорівнює 0.

Враховуючи вищезазначене, заперечення відповідача щодо неправомірності вимоги позивача про стягнення відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу спростовуються матеріалами справи, оскільки у даному випадку коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0.

Відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Пунктом 77 частини першої ст. 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 №1909-IX франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Частиною четвертою ст. 94 Закону № 1909-IX передбачено, що договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.

Згідно полісу серії ЕР № 219765884, франшиза становить 0,00 грн, а отже, розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач з відповідача, не підлягає зменшується на суму франшизи.

На підтвердження суми страхового відшкодування, позивачем буди надані: Акт огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) від 02.05.2024; Звіт № 76-D/14/61 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 09.05.2024, виконаний ФОП Видута Д.Ю.; Звіт № 76-D/14/61 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 17.05.2024, виконаний ФОП Видута Д.Ю. Додаткова угоду на стадії виплати страхового відшкодування по факту настання страхового випадку по Договору добровільного страхування наземного транспорту № FO-01729489 від 29.01.2024, укладена 20.05.2024 між АТ «СГ «Тас» (Приватне) (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник); Страховий акт № 12555/23/924 від 24.05.2024 з розрахунком суми страхового відшкодування та платіжна інструкція № 414459 від 27.05.2024.

Заперечень щодо визначення суми страхового відшкодування та її розміру відповідачем надано не було. Також відповідач в ході розгляду справи не навів, як і не вказав, які саме пошкодження, на його думку, не є наслідком ДТП, що сталася 17.04.2024.

Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що під час перевірки матеріалів справи, наданих позивачем, ПрАТ «СК «УНІКА» виявило ознаки невідповідності обставин ДТП механізму отриманих пошкоджень транспортного засобу та/або схожість обставин, та участь одних і тих же осіб в подібних аналогічних справах, у зв`язку з цим матеріали були скеровані до правоохоронних органів для перевірки достовірності відомостей щодо обставин події, а 22.08.2024 відповідачем отримано відповідь від Департаменту стратегічних розслідувань НПУ, згідно з якою відомості про зазначену ДТП внесено до ЕРДР за № 12024220000000961 від 16.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Таким чином, на думку відповідача, оскільки досудове розслідування щодо спірної ДТП у кримінальному провадженні триває та остаточне рішення у справі станом на теперішній час не набрало законної сили, відповідач, відповідно до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обґрунтовано повідомив позивача про припинення перебігу строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування до моменту отримання інформації про набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Слід зазначити, що положеннями п. 36.2 ст. 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 у справі № 208/4598/21 (провадження № 61-6997св22).

Відповідно до п.п. 1, 3 частини першої ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Обставини скоєння ДТП досліджувалися у справі № 635/4364/24 (провадження № 3/635/1919/2024), за результатом розгляду якої постановою Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Таким чином факт вини водія автомобіля ВАЗ 21013, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та обставини ДТП вважаються встановленими у законному порядку.

Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позов доведений позивачем, підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, у зв`язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8 відповідно до частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Також, у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В; ідентифікаційний код 20033533) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Тас» (03062, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова