Рішення № 140790474, 19.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2026Справа № 910/8418/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун-Трейд» (вул. Сагайдачного, буд. 25, оф.3, м. Київ, 04017; ідентифікаційний код 35877071)

про стягнення 2 648 505, 48 грн,

Представники сторін:

від позивача: Кебкал Сергій Михайлович

від відповідача: Майоренко Яна Миколаївна

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулась Військова частина НОМЕР_1 (далі за текстом - ВЧ НОМЕР_1 , Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун-Трейд» (далі за текстом - ТОВ «Стоун-Трейд», Відповідач) про стягнення пені - 835 980,78 грн та штрафу - 1 812 524,70 грн нарахованих за неналежне виконання договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №72 від 08.05.2025.

В обґрунтування поданого позову Позивач зазначає, що Відповідачем не здійснено поставку у погоджені строки чим допущено прострочення виконання зобов`язання, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення до суду з позовом.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач посилається на те, що Позивачем не використано механізм досудового врегулювання спору, а надані Позивачем розрахунки штрафних санкцій є такими, що не відповідають вимогам законодавства, зокрема, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів наявності повноважень у Кебкал Сергія Михайловича на підписання позовної заяви від імені та в інтересах Військової частини НОМЕР_1 .

15.07.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.08.2026.

03.08.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

04.08.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 24.08.2026 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 12.10.2026.

Судове засідання 12.10.2026 не відбулося у зв`язку із тривалою повітряною тривогою у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2026 судове засідання призначено на 19.10.2026.

У судовому засіданні 19.10.2026 представник Позивача просив суд задовольнити позов.

Представник Відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши вступне слово представників сторін, у судовому засіданні 19.10.2026 відповідно до статті 219 та 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

08.05.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та ТОВ «Стоун-Трейд» (Виконавець) укладено договір № 72 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язується у 2025 році поставити та передати Замовнику предмети та матеріали в кількості, строки і за ціною, зазначеною у Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено Специфікацію та поставку товару на суму 3 699 030 грн у строк до 20.05.2025 включно.

Згідно пункту 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.1 Договору встановлено, що за порушення строків поставки Продукції Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотків від вартості продукції, з якої допущено прострочення постачання за кожний день прострочення. За прострочення поставки Продукції понад 30 днів Виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленої Продукції за кожний місяць прострочення.

Відповідно до пункту 13. 1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2025.

Позивач зазначає, що поставка Відповідачем не здійснена, зокрема і у строк до 20.05.2025 в силу чого з 21.05.2025 у Відповідача рахується прострочення виконання договірного зобов`язання.

Так, Позивачем здійснено нарахування пені та штрафу на підставі підпункту 7.2.1 пункту 7.1 Договору.

Оскільки частиною 2 статті 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік Позивач здійснив розрахунок суми штрафних санкцій починаючи з 08.07.2025- за один рік до дати звернення до суду з позовом.

Так, нарахування пені Позивачем здійснено за період 08.07.2025 - 19.02.2026 від суми 3 699 030 грн, що за підрахунками Позивача становить 835 980,78 грн.

Нарахування штрафу Позивачем здійснено за період з 08.07.2025 - 28.02.2026 від суми 3 699 030 грн за кожний місяць, що за підрахунками Позивача становить 1 812 524,70 грн штрафу.

Заперечення Відповідача ґрунтуються на наступному:

- Позивач звернувся до суду без застосування механізму досудового врегулювання спору, що передбачено пунктом 12.1 Договору;

- оскільки спірні правовідносини та відповідні зобов`язання виникли до втрати чинності ГК України, питанню нарахування пені підлягають застосуванню положення частини 6 статті 232 ГК України, які обмежують період нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями. Так, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 України, граничний 6-місячний строк для нарахування будь-яких штрафних санкцій (у тому числі пені) за прострочення виконання зобов`язання за Договором № 72 збіг 21.11.2025, а нарахування Позивачем пені поза межами вказаної дати є безпідставним;

- належний період можливого нарахування пені становить виключно 137 днів (з 08.07.2025 по 21.11.2025 включно);

- нарахування Позивачем штрафу по лютий 2026 є безпідставним оскільки зі спливом строку дії Договору (після 31.12.2025) припиняється основне зобов`язання Виконавця щодо поставки Продукції в натурі. Закінчення строку дії правочину унеможливлює подальше нарахування штрафних санкцій, застосування яких безпосередньо пов`язане з порушенням строків здійснення такої поставки за період після припинення зобов`язання.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що він за своєю правовою природою є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, строки поставки товару узгоджені сторонами у Специфікації, що є невід`ємним додатком до Договору - у строк до 20.05.2025.

Враховуючи відсутність доказів поставки Відповідачем товару за Договором у строк до 20.05.2025, що не спростовується останнім у відзиві, суд погоджується з позицією сторони Позивача щодо допущення Відповідачем порушення договірного зобов`язання в частині строків його виконання.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Спростовуючи заперечення Відповідача, суд зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 05.04.2017 у справі № 6-3034цс16 вказав, що обрання певного способу правового захисту, зокрема досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Вказаний висновок Верховного Суду України знайшов застосування і у практиці Верховного Суду (зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 травня 2018 року у справі № 922/2416/17).

При цьому, Відповідачем не вказано норму законодавства, яка передбачає обов`язкове досудове врегулювання спірних правовідносин.

Суд зазначає, що оскільки Відповідачем порушено договірне зобов`язання, Позивачем правомірно застосовано до Відповідача штрафні санкції у вигляді пені та штрафу.

Судом враховано, що виникнення спірних правовідносин та порушення Відповідачем договірного зобов`язанням допущено при чинності ГК України, відповідно до частини 6 статті 232 якого - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 № 4196-IX.

Крім того, згідно статті 1211 БК України (в редакції Закону № 4225-IX від 16.01.2025) у разі якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту (договору) постачальником товарів, виконавцем робіт та надавачем послуг та/або виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Суд зазначає, що порушення Відповідачем договірного зобов`язання настало 21.05.2025 та є триваючим порушенням в силу чого існує і на момент звернення до суду з позовом.

Крім того, враховуючи триваючих характер такого порушення, право на нарахування штрафних санкцій у Позивача виникає за наслідком допущеного порушення кожний день такого порушення.

Так, станом на 21.05.2025 був чинний ГК України, однак в межах 6-ти місячного строку (частина 6 статті 232 ГК України) вказаний нормативно-правовий акт скасовано за наслідком чого вказані обмеження щодо присічного строку нарахування пені з 28.08.2025 відпали.

Відповідно до частини 3 статті 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

В силу зазначеного, суд не вбачає підстав не нараховувати пеню за прострочення виконання договірного зобов`язання більше ніж за 6-ть місяців після 28.08.2025, що і здійснено стороною Позивача згідно наданого суду розрахунку.

Відтак, нарахування Позивачем пені за період з 08.07.2025 - 19.02.2026 на суму 835 980,78 грн є правомірним та обґрунтованим, заявлено до стягнення з урахуванням спеціального строку позовної даності.

Нарахування штрафу в розмірі 1 812 524, 70 грн за період з 08.07.2025 - 28.02.2026 також є обґрунтованим та правомірним оскільки закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, порушення умов якого допущено при чинності останнього.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України).

Строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору №187В за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.

При цьому, судом враховано принцип свободи договору, яким сторони керувалися при укладанні Договору, зокрема, під час погодження умов щодо відповідальності сторін за його порушення.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами до справи доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено порушення строків поставки за Договором в силу чого Позивачем правомірно застосовано до Відповідача заходи відповідальності у вигляді нарахованих штрафних санкцій у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун-Трейд» (вул. Сагайдачного, буд. 25, оф.3, м. Київ, 04017; ідентифікаційний код 35877071) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню - 835 980 (вісімсот тридцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 78 коп, штрафу - 1 812 524 (один мільйон вісімсот дванадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 70 коп та судовий збір - 31 782 (тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн 07 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 21.10.2026

Суддя Антон ПУКАС