Рішення № 140790404, 12.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/50/26-34/120/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 Справа № 908/960/26

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

за участю секретаря судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому матеріали справи № 908/960/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛТРАНС УКРАЇНА (69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39380838)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 19355964) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24584661)

про стягнення грошових коштів

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Хілько А.В., ордер серія АР №1310696 від 15.04.2026, свідоцтво адвоката №002415 від 22.10.2019;

від відповідача: Димова О.І., витяг з ЄДР (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 20.04.2026 надійшла позовна заява вх. №1150/08-07/26 (документ сформований в системі Електронний суд 17.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛТРАНС УКРАЇНА до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення суми 8146005,55 грн, яка складається з: 4680876,60 грн заборгованості, 2885341,46 грн інфляційні втрати та 579787,49 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 серпня 2021 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі-Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (далі - Позивач) було укладено Договір поставки товару №53-121 01-21-10584. На виконання умов Договору з боку Позивача було поставлено товар, який залишається неоплаченим: 1. За Видатковою накладною №121 від 29.11.2021 на суму 3 392 400 грн 00 коп. 2. За Видатковою накладною №143 від 16.12.2021 на суму 1 120 176 грн 00 коп. 3. За Видатковою накладною №184 від 30.12.2021 на суму 168 300 грн 00 коп. У зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань з боку відповідача заборгованість за Договором складає 8 146 005 грн. 55 коп. Також позивачем нараховано до сплати 2885341,46 грн інфляційних втрат та 579787,49 грн 3% річних.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 20.04.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/960/26 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито провадження у справі, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.05.2026 о 10 год. 00 хв.

У системі Електронний суд 11.05.2026 відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Зменшити заявлений розмір 3 % річних та інфляційних втрат, у разі задоволення позовної заяви позивача, до мінімально можливого розміру, зменшити заявлений розмір витрат на правничу допомогу у разі задоволення позовної заяви позивача, до мінімально можливого розміру. Відповідач зазначив, що Договір поставки товару № 200(1)21УК/53-121-01-21-10584 від 18.08.2021, укладений між Позивачем та філією ВП «Запорізька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом», яка знаходиться на тимчасово окупованій території за адресою: місто Енергодар, вулиця Промислова, 133. А отже, доступ до первинної документації, у тому числі до Договору, додаткових угод до договору, доказів його виконання, листування та інше на теперішній час тимчасово обмежений, оскільки всі вони знаходяться на промисловому майданчику окупованої Запорізької АЕС в м. Енергодарі, Запорізької області. При цьому, Позивачем не надано суду належним чином оформлених сторонами Договору видаткових накладних та ТТН на товар, додані до позову документи, на підтвердження поставки товару не підписані Відповідачем та не містять жодних ознак оформленого документу, як доказу постачання товару. За вказаних обставин, відсутні підстави для встановлення факту прострочення оплати товару, відсутні підстави для ствердження щодо прострочення оплати за поставлений товар, відсутня можливість встановлення дати поставки товару і, насамперед, відсутні докази самої поставки товару та належного виконання умов договору самим Позивачем. Частина вартості товару у розмірі суми ПДВ 780 146,10 грн сплачується за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та в 7-ми денний строк з моменту отримання вимоги про її сплату, тобто цей строк не настав. Враховуючи умови Договору щодо строку оплати, нарахування 3% річних та інфляційних збитків за період з 01.03.2022 по 16.04.2026 безпідставне, оскільки вказані дні не є днями прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема в частині оплати вартості товару при відсутності визначеної дати його поставки. Оскільки товар, що мав бути поставлений за договором, виробництва російської федерації на етапі перевірки пакету документів (інформації) про фінансові операції (наміри здійснення фінансових операцій) та відомостей про їх учасників, з огляду на обмеження, запроваджені державою у вигляді зазначених вище нормативних актів, прийнятих з метою захисту національних інтересів в період воєнного стану, Відповідач буде позбавлений можливості та не має законних підстав для розрахунків за Договором. Договір № 200(1)21УК/53-121-01-21-10584 від 18.08.2021 був укладений за результатами проведення процедури закупівлі відповідно до вимог ЗУ «Про публічні закупівлі», отже всі правовідносини мають регулюватись, в тому числі, спеціальним нормативним актом, що регулює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Умови договору № 234(1)21УК/53-121-01-21-10720 від 27.09.2021 відрізняються від змісту тендерної пропозиції переможця процедури (Позивача) в частині згоди з проєктом договору, що порушує вимоги ч. 4 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла на час укладення та виконання договору). Вказана обставина беззаперечно доводить факт нікчемності як додаткової угоди № 1 від 30.11.2021, так і Договору № 200(1)21УК/53-121-01-21-10584 від 18.08.2021 в цілому. Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України. Закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Отже, строк позовної давності щодо пред`явлення вимог про стягнення вартості товару за Договором в розмірі 4 680 876,60 грн та річних і інфляційних витрат, нарахованих на цю суму, сплив 18.08.2024. Неможливість Відповідачем сплатити кошти за спірним договором викликана об`єктивними негативними чинниками, що, по-перше, не залежать від його волі, по-друге, доводить відсутність вини в діях Відповідача.

Позивачем у системі Електронний суд 16.05.2026 сформовано відповідь на відзив. Представник зазначив, що відповідачем не спростовано обґрунтованість висунутих позовних вимог, наведені ним обставини не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку сплати заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Від представника відповідача 19.05.2026 через систему Електронний суд надійшла заява про проведення судового засідання 27.05.2026 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.05.2026 заява судом задоволена

У системі Електронний суд 19.05.2026 відповідачем сформовано заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача просить прийняти заперечення до розгляду та врахувати викладені відповідачем заперечення..

Позивачем у системі Електронний суд 26.05.2026 сформовано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме просить долучити оборотно-сальдові відомості за 4 кв. 2021 р. та 1 кв. 2022 р., копії договору №202107.3 від 21.07.2021 р., рахунку №101 від 21.07.2021 р., видаткової накладної №357 від 29.11.2021 р., договору №1001.1 від 01.10.2021 р., рахунку №1230.2 від 30.12.2021 р., видаткової накладної №1230.2 від 30.12.2021 р., товарно-транспортної накладної Р184 від 30.12.2021 р., контракту від 01.12.2021 р., специфікації №1 до контракту від 01.12.2021 р., інвойсу №25 від 08.12.2021 р., CMR, митної декларації, роздруківку повідомлення про відвантаження з електронної пошти та визнати поважними причини неподання доказу у встановлений процесуальний строк.

У системі Електронний суд позивачем 26.05.2026 сформована заява про долучення документів на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.04.2026.

У судовому засіданні 27.05.2026 приймали участь представники обох сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала зазначені клопотання та просила долучити до матеріалів справи подані докази, а також розглянути клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача повідомив суду, що документи від позивача не були отримані. У зв`язку з цим він просить відкласти підготовче засідання, щоб надати відповідачу достатньо часу для ознайомлення з цими документами. Крім того, представник відповідача заперечує проти клопотання про витребування доказів.

Суд залишив вирішення клопотань відповідача про долучення доказів та про витребування доказів до наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 26.05.2026 відкладено підготовче засідання на 29.06.2026 об 10 год. 30 хв.

Позивачем у системі Електронний суд 11.06.2026 сформовано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме просить долучити відповідь на адвокатський запит та оборотно-сальдові відомості за рахунками 6312 (за листопад, грудень 2021 року, січень 2022 року) в електронному вигляді за договором №53-121-01-21-10584 від 18.08.2021.

Позивачем у системі Електронний суд 24.06.2026 сформовано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме просить долучити адвокатський запит №7 від 11.06.2026р., відповідь на адвокатський запит від 18.06.2026р. та пояснення головного бухгалтера зі справи №908/996/26.

У системі Електронний суд 26.06.2026 відповідачем сформовано заперечення на клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 29.06.2026 приймали участь представники обох сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вище зазначені клопотання та просила долучити до матеріалів справи подані докази, а також просила залишити без розгляду клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача заперечив проти долучення доказів у зв`язку з порушенням процесуального строку.

Суд, заслухавши аргументи та позиції представників обох сторін, дійшов висновку про необхідність долучення до матеріалів справи доказів, наданих позивачем. При цьому суд підкреслив, що всі долучені докази будуть ретельно проаналізовані та оцінені під час прийняття рішення.

Суд залишив без розгляду клопотання позивача про витребування доказів, зважаючи на його позицію.

Представник відповідача усно клопотав про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з доказами та подання процесуальних документів.

Представник позивача не заперечив.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкладено підготовче засідання на 13.07.2026 о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 13.07.2026 приймали участь представники обох сторін.

У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 13.07.2026 з`ясовано у представника позивача та відповідача, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Представники повідомили суд, що ними повідомлено про всі обставини, всі докази на теперішній час надані, не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.07.2026 о 11 год. 00 хв.

16.07.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

28.07.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 25.08.2026, враховуючи тимчасову непрацездатність судді Лєскіної І.Є., справу № 908/960/26 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про прийняття справи до свого розгляду зі стадії підготовчого провадження, призначив судове засідання на 28.09.2026 о 11 год. 20 хв.

В судовому засіданні 28.09.2026 здійснювалась відеоконференція.

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/960/26. Суд оголосив склад суду. Суд з`ясував про відводи. Відводів не заявлено.

Представники сторін в судовому засідання зазначили, що станом на 28.09.2026 всі наявні докази були подані до матеріалів справи та клопотання процесуального характеру відсутні.

Додаткові пояснення сторін від 16.07.2026 та 28.07.2026 прийняті судом до розгляду.

За таких обставин, суд проаналізувавши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін про готовність справи до розгляду по суті, дійшов до висновку про можливість закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті на 12.10.2026 о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 12.10.2026 здійснювалась фіксація за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, просила у його задоволенні відмовити, зменшити заявлений розмір 3 % річних та інфляційних втрат, у разі задоволення позовної заяви.

В судовому засіданні 12.10.2026 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2021 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (постачальник) було укладено Договір поставки товару №53-121 01-21-10584 (Договір).

У лютому 2023 року було прийнято Закон України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» . Відповідно до цього Закону утворення товариства (акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») здійснюється шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Постановою від 29.12.2023 № 1420 «Про утворення акціонерного товариства « Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» прийнято рішення про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661).

Згідно з ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до частини 6 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України 11.01.2024 було проведено відповідні реєстраційні дії, а саме:- припинення юридичної особи - Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»;- державна реєстрація новоутвореної юридичної особи - акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 295022022147 11.01.2024 проведена державна реєстрація припинення юридичної особи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в результаті її реорганізації.

11.01.2024 проведена державна реєстрація створення юридичної особи Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (ідентифікаційний код 24584661), в результаті перетворення.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України товариство (АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ») є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. Відповідно до Статуту Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - товариство) утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство» «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня його державної реєстрації. Відповідні відомості закріплені і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та є правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації акціонерного товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

За умовами Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар, перелічений у п. 1.1 Договору.

Згідно із п. 1.2 Договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 30.11.2021), строк поставки товару: вересень грудень 2021.

Відповідно до п. 3.1, вартість Договору становить 3 900 730,50 грн, крім того ПДВ 780 146,10 грн. Загальна сума договору складає 4 680 876,60 грн.

Відповідно до пунктів 3.2-3.3 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка товару відбувається на умовах відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар. Вантажоотримувач ЗВ ВП «Складське господарство» - вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька обл., (склад №4).

На виконання умов Договору з боку Позивача було поставлено товар, який залишається неоплаченим:

1. За Видатковою накладною №121 від 29.11.2021 на суму 3 392 400 грн.

2. За Видатковою накладною №143 від 16.12.2021 на суму 1 120 176 грн 00 коп.

3. За Видатковою накладною №184 від 30.12.2021 на суму 168 300 грн 00 коп.

У зв`язку з відсутністю оплати поставленого товару, позивачем заявлено позов про стягнення 4680976, 60 коп. основного боргу, 2885341,46 грн інфляційних втрат та 579787,49 грн 3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі продажу.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено товар, визначений пунктом 1.1 Договору: за видатковою накладною №121 від 29.11.2021 на суму 3 392 400 грн, за видатковою накладною №143 від 16.12.2021 на суму 1 120 176 грн 00 коп., за видатковою накладною №184 від 30.12.2021 на суму 168 300 грн 00 коп.

За умовами договору (п.п. 3.2 та 3.3) сторони визначили умови та порядок оплати, а саме оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного у пункті 1.1. Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

У постанові Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 наведено правову позицію про те, що якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Отже, самі лише податкові накладні та декларації - не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару та виконання робіт, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, а також факту виконання робіт й прийняття таких робіт замовником, так як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною №121 від 29.11.2021 на суму 3 392 400 грн (запобіжник ПП71М-40-4880-ООУХЛ4), з яких сума ПДВ складає 565400 грн, позивач зареєстрував податкову накладну №36 від 29.11.2021 (запобіжник ПП71М-40-4880-ООУХЛ4), що підтверджується квитанцією про прийняття документа № 1 від 14.12.21(т. 1, а.с. 12).

За видатковою накладною №143 від 16.12.2021 (резистор ВД6.273.094, зв`язок гнучкий ВД8.505.146, ламель ВД 5.572.033) на суму 1 120 176 грн 00 коп., з яких сума ПДВ становить 186696,10 грн позивач зареєстрував податкову накладну №34 від 16.12.2021 на суму 1 120 176 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 17), що підтверджується квитанцією про прийняття документа № 1 від 15.01.22 (т. 1, а.с. 18).

За видатковою накладною №184 від 30.12.2021 (контакт НК-2018-0000-00) на суму 168 300 грн 00 коп., з яких сума ПДВ 28050,40 грн. позивач зареєстрував податкову накладну №79 від 30.12.2021 (контакт НК-2018-0000-00), що підтверджується квитанцією про прийняття документа № 1 від 16.01.22 (т. 1, а.с. 23).

Також, за фактом поставки товару відповідно до видаткової накладної №184 від 30.12.2021 на суму 168 300 грн 00 коп. складена ТТН №Р184 від 30.12.2021, підписана сторонами та скріплена їх печатками, оригінал вказаної ТТН оглянуто судом в засіданні пдчса розгляду справи по суті.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем подавались уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту відповідачем за вказаними видатковими накладними №121 від 29.11.2021, №143 від 16.12.2021, №184 від 30.12.2021, що свідчить про формування відповідачем як покупцем товару податкового кредиту за фактом поставки позивачем товарів на підставі зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН.

Крім того, відповідач у відповідь на претензію позивача щодо погашення заборгованості за договором №53-121-01-21-10584 від 18.08.2021 не заперечив наявність заборгованості перед позивачем за спірним договором в сумі 4680876,60 грн, зазначивши, що питання її погашення будуть розглянуті АТ НАЕК ЕНЕРГОАТОМ після припинення воєнного стану в Україні.

Факт наявності заборгованості відповідача саме в сумі 4680876,60 грн за Договором поставки №53-121-01-21-10584 останній підтвердив шляхом підписання Акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025 (т. 1, а.с. 35-38).

Також довідкою від 17.02.26 № 040808-22/1 Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області підтверджується наявність дебіторської заборгованості відповідача за спірним договором.

Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із пунктами 1, 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, ураховуючи принцип вірогідності доказів, суд проаналізувавши надані письмові докази (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, листування між сторонами щодо предмета спору, акт звірки взаємних розрахунків) у їх сукупності приходить до висновку про доведення позивачем факту поставки товару відповідачу відповідно до умов договору №53-121-01-21-10584 від 18.08.2021 на загальну суму 4680876,60 грн.

Стосовно відсутності встановленого у договорі строку виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ.

За умовами договору (п.п. 3.2 та 3.3) сторони визначили умови та порядок оплати, а саме оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного у пункті 1.1. Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Зміст п. 3.3 Договору № 53-121-01-21-10584 щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, є лише умовою здійснення такої оплати, а не строком оплати, відтак, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі суми ПДВ, оскільки згідно з п. 1 ст. 188 ПК України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов`язку щодо складання податкових накладних за кожним фактом поставки товару, а саме склав та зареєстрував наступні податкові накладні: №36 від 29.11.2021, зареєстровано 14.12.21; №34 від 16.12.2021, зареєстровано 15.01.22, №79 від 30.12.2021, зареєстровано 16.01.22.

Отже, в межах визначеного пунктом 3.2 договору строку оплати позивач зареєстрував податкові накладні на суми поставленого товару з ПДВ.

Таким чином, у відповідача виникли підстави для оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ, оскільки на дату настання строку оплати товару податкові накладні вже були зареєстровані позивачем в ЄРПН.

Доводи відповідача про відсутність законних підстав для розрахунків за спірним договором в силу положень постанови КМУ №187 від 03.03.2022, оскільки поставлений товар російського виробництва, суд відхиляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі санкції).

У ч. 1 ст. 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (пункт 5); заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом (пункт 10).

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

Статтею 5-3 Закону України "Про санкції" визначено, що державний реєстр санкцій (далі Реєстр) це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб`єктів, судна, повітряні судна, щодо яких застосовано санкції. Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, судна, повітряні судна, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

У пп. 1 п. 1 Постанови № 187 зазначено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

У постановах, зокрема, від 30 травня 2023 року у справі №925/1248/21, від 08 листопада 2023 року у справі №915/18/23, від 21 листопада 2023 року у справі №910/14552/22, Верховний Суд зазначив, що "дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань, водночас не припиняє їх. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання."

У застосуванні положень Закону України "Про санкції" Верховний Суд також неодноразово висновував, що у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є позивач особою щодо якої Постановою КМУ №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови КМУ (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі №904/3057/22, від 05 грудня 2023 року у справі №910/4052/22, від 21 листопада 2023 року у справі №910/14552/22, від 08 листопада 2023 року у справі №915/18/23).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи є громадянин України. При цьому, доказів того, що кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником позивача, що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є РФ, громадянин РФ, матеріали справи не містять, як і доказів на підтвердження застосування до позивача (його засновника/учасника) обмежувальних заходів (санкцій) в порядку Закону України "Про санкції".

Відтак, визначений постановою КМУ №187 від 03.03.2022 мораторій на виконання грошових зобов`язань не поширюється на спірні правовідносини у даній справі.

Щодо 3% річних та втрат від інфляції.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст. 625 ЦК України).

Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних застосовуються положення частини другої статті 625 ЦК України.

За змістом вищенаведеної норми закону (ст. 625 ЦК України) нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

При цьому, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 24.01.2024 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 712/4975/22.

Проценти річних у розмірі 3% є мінімальним законодавчо встановленим рівнем відповідальності боржника за користування чужими грошовими коштами та також не підлягають зменшенню.

Позивачем заявлено проценти річних саме у розмірі 3% і зменшенню вони не підлягають.

Відповідачем контррозрахунку 3% річних та інфляційний втрат не надано. Судом перевірено заявлений розмір 3% річних та інфляційний втрат, і встановлено, що позивачем визначено 2885341,46 грн інфляційні втрати (за період: березень 2022-березень 2026) та 579787,49 грн 3% річних (за період з 01.03.2022 по 16.04.2026) в межах законодавчо визначеного порядку їх розрахунку правильно.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що Додатковою угодою № 1 від 30.11.2021 внесено зміни до п. 1.2 розділу 1 Договору в частині зміни строку поставки товару, який поставляється, що не відповідає технічній та ціновій пропозиції переможця торгів, тобто умови договору №53-121-01-21-10584 від 30.11.2021 відрізняються від змісту тендерної пропозиції переможця процедури (Позивача) в частині згоди з проєктом договору, що порушує вимоги ч. 4 ст. 41 ЗУ Про публічні закупівлі (в редакції, що діяла на час укладення та виконання договору), а тому вказана обставина підтверджує факт нікчемності як додаткової угоди № 1 від 30.11.2021, так і Договору №53-121-01-21-10584, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання сторонами зобов`язань у повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника або інших обставин, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної договором.

Матеріалами справи наявність таких об`єктивних обставин підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.

Зокрема, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан; наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України визначено території, що перебували у тимчасовій окупації; матеріалами справи підтверджується, що місцезнаходження позивача (місто Херсон) та відповідача (місто Енергодар) на момент виконання договору опинилися під тимчасовою окупацією, а зазначені обставини є загальновідомими та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, договір було укладено відповідно до тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі.

Додатковою угодою №1 від 30.11.2021, на яку посилається відповідач, було змінено виключно строк виконання зобов`язань, при цьому: предмет закупівлі; технічні, функціональні та якісні характеристики товару; ціна договору не змінювались та фактичної заміни предмета закупівлі не відбулося.

Крім того, листування сторін підтверджує неможливість своєчасного виконання поставки у зв`язку з відсутністю комплектуючих, зупиненням виробництва, порушенням логістичних ланцюгів та припиненням поставок в Україну продукції іноземного виробництва.

Станом на дату укладення додаткової угоди № 1 від 30.11.2021 існували документально підтверджені об`єктивні обставини, які об`єктивно впливали на можливість виконання сторонами зобов`язань у первісно погоджені строки. Зміна строку виконання зобов`язань щодо передачі товару була здійснена після укладення договору, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, не призвела до збільшення ціни договору та відповідала вимогам пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі. За таких обставин правові підстави для визнання додаткової угоди нікчемною відсутні.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що продовження строків виконання зобов`язань було здійснено без належного обґрунтування або з порушенням вимог частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі.

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами відповідача щодо нікчемності додаткової угоди № 1 від 30.11.2021 та Договору №53-121-01-21-10584.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню. Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Доводи відповідача про те, що строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог (без ПДВ) сплив 18.08.2025 є помилковими.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, у даному випадку відповідачем залишено поза увагою положення п.11 Закону України №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, а також пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні був встановлений з 12.03.2020 і тривав до 30.06.2023.

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час дії в України карантину.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, строк на звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку на звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Перебіг строків позовної давності було відновлено з 04.09.2025, коли набув чинності Закон № 4434-ІХ, який виключив з пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України норму про зупинення строків на період дії воєнного стану.

Беручи до уваги вищенаведені норми законодавства, грошове зобов`язання відповідача з оплати товару було прострочено з 01.03.22, перебіг позовної давності тривалістю у три роки був продовженим 17.03.2022, а з 30.01.2024 по 04.09.2025 - зупиненим, а відтак, поданий 20.04.2026 позов ТОВ ЕЛТРАНС УКРАЇНА є таким, що пред`явлений в межах позовної давності.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 19355964) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛТРАНС УКРАЇНА (69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39380838) 4680876 (чотири мільйони шістсот вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 60 коп заборгованості, 2885341 (два мільйони вісімсот вісімдесят п`ять тисяч триста сорок одна) грн 46 коп. інфляційних втрат, 579787 (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 49 коп. 3% річних та 97 752 (дев`яносто сім тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 07 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 21.10.26.

Суддя А.О. Науменко