Рішення № 140790212, 19.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/977/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес"

про стягнення 26 037,53грн

Процесуальні дії по справі.

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" про стягнення 26 037,53грн, з яких: 22 080,00грн неустойка та 3 957,53грн 15% річних.

В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, ст.526, 549, 610, 611, 626, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 12.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вказану ухвалу суд надіслав сторонам в електронні кабінети системи "Електронний суд".

27.08.2026 за вх.№10135 до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

02.09.2026 за вх.№10311 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.

У матеріалах справи містяться довідки про доставку ухвали суду від 12.08.2026 в електронні кабінети сторін (а.с.43-44).

Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі №906/772/26.

Враховуючи приписи ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків поставки товару, обумовлених договором №686 від 20.12.2023 на придбання технологічного обладнання без урахування перевезення залізничним транспортом.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що основне зобов`язання ним виконане в повному обсязі, обладнання за специфікаціями №5 та №11 фактично поставлене, однак по специфікації №11 допущено прострочення поставки лише на 17 календарних днів. Відповідач вказує про відсутність обґрунтування та доказів понесених позивачем збитків внаслідок допущеного прострочення поставки, тому вважає, що наявні підстави для зменшення заявленої до стягнення неустойки на 90% (з 22 080,00грн до 2 208,00грн) на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, про що у відзиві заявлене відповідне клопотання.

Разом з тим, відповідач зазначає, що нарахування 8% неустойки та 15% річних безпосередньо пов`язане умовами договору з одним порушенням - несвоєчасною поставкою. Тому вважає, що стягнення з постачальника 15% річних призведе до подвійного притягнення останнього до майнової відповідальності. У зв`язку з чим, просить відмовити в задоволенні такої позовної вимоги.

Що заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн відповідач вказує, що понесення таких не підтверджене доказами. У разі подання відповідних доказів, просить оцінити реальність таких витрат, необхідність та співмірність із ціною позову, складністю справи та фактичним обсягом виконаної адвокатом роботи, та у разі встановлення неспівмірності - зменшити їх розмір відповідно до ст.126 ГПК України.

У відповіді на відзив позивач вказує на відсутність підстав для зменшення неустойки, так як прострочення поставки мало системний характер, відповідачем не надано доказів існування об`єктивних і непереборних обставин, які б унеможливлювати своєчасне виконання ним свого зобов`язання за договором, не доведено скрутного фінансового становища, критичних наслідків для господарської діяльності чи інших виняткових обставин.

Щодо тверджень відповідача про застосування до нього декількох видів відповідальності за одне і те саме порушення позивач вказує на помилковість таких, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Вказує, що проценти річних є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, а не відповідальністю за порушення зобов`язань за договором. Водночас, неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за свою правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватися до боржника у разі порушення ним зобов`язань відповідно до ст.611 ЦК України. Тому одночасне застосування неустойки передбаченої умовами договору та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами не суперечить положенням ст. 61 Конституції України.

З приводу витрат на правничу допомогу позивач зазначає, що докази понесення таких будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду згідно ч.8 ст. 129 ГПК України. Так як розгляд справи наразі триває, вирішення питання щодо розміру таких витрат є передчасним.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.12.2023 між Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - покупець, позивач) та Акціонерним товариством "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (надалі - постачальник, відповідач) укладено договір №686 на придбання технологічного обладнання без урахування перевезення залізничним транспортом (надалі - договір) (а.с.8-12).

За умовами п.1.1. договору постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти й оплатити обладнання (надалі - "Обладнання") на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору кількість, номенклатура Обладнання зазначаються у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (надалі - "Специфікації").

Терміни постачання Обладнання зазначаються у Специфікаціях (п.3.3. договору).

Постачальник має право здійснити постачання Обладнання в інші терміни виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачання Обладнання здійснюється за цінами, що визначені відповідно до умов постачання, зазначені у Специфікаціях і включають усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати постачальника, пов`язані з постачанням Обладнання.

Загальна сума договору за умовами п.4.3. визначається як сумарна вартість Обладнання, постачання якого здійснюється відповідно до Специфікацій, що додаються до договору.

Згідно з п.5.2. договору, оплата за постачене Обладнання здійснюватиметься у строк, зазначений у специфікації, який розраховується з моменту постачання Обладнання і надання документів, зазначених у п.6.3 цього договору.

За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.7.1. договору).

В пункті 7.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строків або обсягів постачання Обладнання постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8 % від вартості не постаченого вчасно Обладнання.

Згідно з п.7.6. договору, у разі порушення постачальником строків постачання Обладнання, передбачених цим договором, за яке покупець здійснив повну або часткову попередню оплату, постачальник за користування коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцеві 15 % річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати до дня фактичного постачання Обладнання або дня повернення коштів.

Відповідно до п.10.4. договір набирає чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення керівними органами сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог).

За умовами п.10.5. договір дійсний до "15" грудня 2025 року. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.

У пункті 10.15. договору сторони домовилися, що підписання документів (договору, додаткових угод до нього, додатків, що є невід`ємною частиною договору, а також первинних та інших документів, що оформлюються для виконання договору) (надалі - "Документи") в електронному вигляді відбуватиметься уповноваженими особами сторін з використанням кваліфікованих або удосконалених електронних підписів, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (надалі - "КЕП/УЕП") у погодженій сторонами системі електронного обміну документами.

Також, в п.10.15.1. договору сторони домовилися, що КЕП/УЕП не засвідчується електронною (кваліфікованою / удосконаленою) печаткою.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін з використанням кваліфікованих та удосконалених електронних підписів.

У Специфікації №5 від 01.07.2024 сторонами узгоджено, що постачальник передає, а покупець приймає і оплачує відповідне Обладнання. Загальна вартість обладнання становить 239 760,00грн з ПДВ (а.с.14).

Пунктами 4, 5, 8 Специфікації №5 передбачено: термін постачання - з 01.11.2024 до 25.11.2024; термін оплати - протягом 10 календарних днів від дати поставки Обладнання на склад покупця. Датою постачання вважається дата отримання Обладнання покупцем з позначкою у видатковій накладній.

На виконання умов договору відповідач здійснив поставку Обладнання по Специфікації №5:

- 30.01.2025 на суму 84 000,00грн згідно видаткової накладної №19 від 28.01.2025, про що свідчить відмітка про дату отримання Обладнання у видатковій накладній (а.с.19-20);

- 13.02.2025 на суму 42 000,00грн згідно видаткової накладної №32 від 07.02.2025, про що свідчить відмітка про дату отримання Обладнання у видатковій накладній (а.с.21).

Таким чином, загальна вартість поставленого Обладнання за Специфікацію №5 становить 126 000,00грн.

Як наголошує позивач, згоди покупця на зміну строків поставки Обладнання за Специфікацією № 5 не було. Будь-які документи в рамках договору, щодо встановлення інших строків поставки Обладнання за Специфікацією № 5 сторонами не укладалися.

На підставі п.7.3. договору по Специфікації №5 позивачем нараховано неустойку в розмірі 10 080,00грн (8% від вартості несвоєчасно поставленого обладнання).

У Специфікації №11 від 08.04.2025 сторонами узгоджено, що постачальник передає, а покупець приймає і оплачує відповідне Обладнання. Загальна вартість обладнання становить 150 000,00грн з ПДВ (а.с.16).

Пунктами 5, 6, 7 Специфікації №11 передбачено: період постачання - 90 календарних днів від дати 60% передоплати; датою постачання вважається дата отримання Обладнання покупцем з позначкою у видатковій накладній; строк та умови оплати Обладнання - 60% передоплата, 40% протягом 10 календарних днів з дати поставки.

02.06.2025 відповідач виставив позивачу рахунок №485 на суму 150 000,00грн (а.с.22).

16.06.2025 позивач сплатив 90 000,00грн, що є 60% попередньої оплати, факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 4500046884 від 16.06.2025 (а.с.23).

З огляду на положення п.5 Специфікації №11 поставка Обладнання повинна була відбутись до 15.09.2025 (включно), оскільки останній день строку постачання припадав на 14.09.2026, який є вихідним днем (неділею).

Поставку Обладнання за Специфікацією №11 відповідач здійснив 02.10.2025 на суму 150 000,00грн згідно видаткової накладної №203 від 30.09.2025, про що свідчить відмітка про дату отримання Обладнання у видатковій накладній (а.с.24-25).

Також позивач наголошує, що згоди покупця на зміну строків поставки Обладнання за Специфікацією №11 не було. Будь-які документи в рамках договору, щодо встановлення інших строків поставки Обладнання за Специфікацією № 11 сторонами не укладалися.

На підставі п.7.3. договору по Специфікації №11 позивачем нараховано неустойку в розмірі 12 000,00грн (8% від вартості несвоєчасно поставленого обладнання).

Водночас, на підставі п. 7.6. договору по Специфікації №11 позивачем нараховано 15% річних за період з 17.06.2025 по 01.10.2025, розмір яких становить 3 957,53грн.

За наведених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2).

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Приписами ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №686 від 20.12.2023 на придбання технологічного обладнання без урахування перевезення залізничним транспортом, укладеного в електронній формі, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

З урахуванням положень ч.1 ст.5, ч.1-3 ст.6, ст.7, ч.1-2 ст.8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", п.27 ч.1 ст.1, ч.6 ст.18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", укладення договору в електронній формі шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів уповноважених осіб сторін, є належним способом укладення договору, а його електронна форма прирівнюється до документу, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як встановлено судом вище, у п.3.3. договору сторонами погоджено, що терміни постачання Обладнання зазначаються у Специфікаціях.

За умовами п. 3.4. договору постачальник має право здійснити постачання Обладнання в інші терміни виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі.

У Специфікації №5 від 01.07.2024 сторонами узгоджено, що постачальник передає, а покупець приймає і оплачує відповідне Обладнання. Загальна вартість обладнання становить 239 760,00грн з ПДВ; термін постачання: з 01.11.2024 до 25.11.2024; термін оплати: протягом 10 календарних днів від дати поставки Обладнання на склад покупця. Датою постачання вважається дата отримання Обладнання покупцем з позначкою у видатковій накладній (а.с.14).

Однак відповідач на виконання умов договору здійснив поставку Обладнання по Специфікації №5:

- 30.01.2025 на суму 84 000,00грн згідно видаткової накладної №19 від 28.01.2025, про що свідчить відмітка про дату отримання Обладнання у видатковій накладній (а.с.19-20);

- 13.02.2025 на суму 42 000,00грн згідно видаткової накладної №32 від 07.02.2025, про що свідчить відмітка про дату отримання Обладнання у видатковій накладній (а.с.21).

Таким чином, загальна вартість несвоєчасно поставленого Обладнання за Специфікацію №5 становить 126 000,00грн.

У Специфікації №11 від 08.04.2025 сторонами узгоджено, що постачальник передає, а покупець приймає і оплачує відповідне Обладнання. Загальна вартість обладнання становить 150 000,00грн з ПДВ (а.с.16); період постачання: 90 календарних днів від дати 60% передоплати; датою постачання вважається дата отримання Обладнання покупцем з позначкою у видатковій накладній; строк та умови оплати Обладнання: 60% передоплата, 40% протягом 10 календарних днів з дати поставки.

02.06.2025 відповідач виставив позивачу рахунок №485 на суму 150 000,00грн (а.с.22).

16.06.2025 позивач сплатив 90 000,00грн, що є 60% попередньої оплати, факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 4500046884 від 16.06.2025 (а.с.23).

З огляду на положення п.5 Специфікації №11 поставка Обладнання повинна була відбутись до 15.09.2025 (включно), оскільки останній день строку постачання припадав на 14.09.2026, який є вихідним днем (неділею).

Однак поставку Обладнання за Специфікацією №11 відповідач здійснив 02.10.2025 на суму 150 000,00грн згідно видаткової накладної №203 від 30.09.2025, про що свідчить відмітка про дату отримання Обладнання у видатковій накладній (а.с.24-25).

Докази на підтвердження зміни строків поставки Обладнання в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, загальна вартість несвоєчасно поставленого Обладнання за Специфікаціями №5 та №11 становить 276 000,00грн.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст.599 ЦК України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором передбачена відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань за договором. Так, у пункті 7.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строків або обсягів постачання Обладнання постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8 % від вартості не постаченого вчасно Обладнання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8% неустойки від вартості несвоєчасно поставленого Обладнання, що становить 22 080,00грн (8% від 276 000грн).

Судом встановлено, що розмір неустойки є обґрунтованим та математично правильним.

Щодо вимоги про стягнення 15% річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач з посиланням на ст.61 Конституції України доводить, що стягнення з постачальника 8% неустойки та 15% річних призведе до подвійного притягнення останнього до майнової відповідальності.

Однак суд відхиляє такі доводи, оскільки ці нарахування мають різну правову природу.

Так, неустойка (штраф або пеня) - є класичною мірою цивільно-правової відповідальності (штрафною санкцією) за сам факт порушення чи прострочення зобов`язання.

Проценти річних (у нашому випадку 15%) - регулюються статтею 625 ЦК України. За своєю юридичною природою вони є компенсацією кредитору за користування його грошовими коштами та способом захисту від знецінення грошей внаслідок прострочення, а не штрафом чи пенею. Оскільки проценти річних не належать до штрафних санкцій (неустойки), їх стягнення поряд із пенею чи штрафом повністю узгоджується із законом і не порушує ст. 61 Конституції України.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо і н ш и й р о з м і р процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно з п.7.6. договору, у разі порушення постачальником строків постачання Обладнання, передбачених цим договором, за яке покупець здійснив повну або часткову попередню оплату, постачальник за користування коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцеві 15 % річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати до дня фактичного постачання Обладнання або дня повернення коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 16.06.2025 сплатив 60% попередньої оплати по Специфікації №11 (90 000,00грн), тому поставку Обладнання відповідач мав здійснити у строк до 15.09.2025 (включно).

Однак поставка Обладнання за Специфікацією №11 відповідачем здійснена 02.10.2025 (а.с.24-25).

У зв`язку з чим, позивач заявив до стягнення 3 957,53грн 15% річних за період з 17.06.2025 по 01.10.2025 за користування відповідачем коштами (сумою попередньої плати - 90 000,00грн).

Судом перевірено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 вказані нарахування 15% річних та встановлено, що такі здійснені відповідно до умов договору, приписів чинного законодавства та є арифметично правильними.

Відповідач доказів сплати неустойки та 15% річних не надав, доводи позивача не спростував.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки.

За доводами відповідача, підставою для зменшення неустойки на 90% є відсутність обґрунтування та доказів понесених позивачем збитків внаслідок допущеного прострочення поставки.

Позивач вказує на відсутність підстав для зменшення неустойки, так як прострочення поставки мало системний характер, відповідачем не надано доказів існування об`єктивних і непереборних обставин, які б унеможливлювати своєчасне виконання ним свого зобов`язання за договором, не доведено скрутного фінансового становища, критичних наслідків для господарської діяльності чи інших виняткових обставин.

За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

За змістом наведеної вище норми, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених до стягнення штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.

Відповідачем не надано до матеріалів справи як доказів виняткових обставин так і доказів скрутного фінансового стану відповідача для зменшення розміру неустойки.

За таких умов, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення неустойки на 90%.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані відповідачем під час розгляду справи, відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Європейська, буд.79; ідентифікаційний код 00217426)

на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00191023; рахунок НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ"):

- 22 080,00грн неустойки;

- 3 957,53грн 15% річних;

- 2 662,40грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 19.10.26

Суддя Шніт А.В.

Надіслати: 1, 2 - сторонам в кабінети "Електронного суду"