Рішення № 140789772, 14.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 903/708/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьккомунмаш, м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства Сервіс Лайн, с. Рованці, Волинська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна

про визнання недійсним правочину, скасування рішення, припинення права на частку

Представники сторін:

від позивача: Войтович Василь Анатолійович;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Луцьккомунмаш звернувся з позовом до Приватного підприємства Сервіс Лайн, в якому просить суд:

1)визнати недійсною додаткову угоду до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладену 17.01.2020 року між ТОВ "ЛУЦЬККОМУНМАШ" та ПП "СЕРВІС ЛАЙН", посвідчену приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. та зареєстровану в реєстрі за № 148.

2)застосувати наслідки недійсності правочину, скасувавши рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської М.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 50738173 від 21.01.2020) та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 35117514 про право власності Приватного підприємства "СЕРВІС ЛАЙН" на об`єкт: трансформаторна підстанція /3-1/.

3)припинити право власності Приватного підприємства "СЕРВІС ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 32163428) на частку в розмірі 3/100 у праві спільної часткової власності на цех фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами (реєстраційний номер 10123526), що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22а, з виплатою йому грошової компенсації вартості цієї частки.

4)зобов`язати державного реєстратора речових прав на нерухоме майно внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни щодо розміру часток у праві власності на цех фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами (реєстраційний номер 10123526), що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22а, зареєструвавши за Товариством з обмеженою відповідальністю ЛУЦЬККОМУНМАШ (код ЄДРПОУ 37425164) право власності на 1/1 часток (одну цілу частку) зазначеного об`єкта у зв`язку з припиненням права власності Приватного підприємства "СЕРВІС ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 32163428) на 3/100.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, ТОВ "ЛУЦЬККОМУНМАШ" є власником 97/100 часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно: цех фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами та відповідач одночасно володіє часткою та 100% права власності на ТП, як на окремий об`єкт. ТОВ "ЛУЦЬККОМУНМАШ" доводить, що додаткова угода від 17 січня 2020 року реєстровий № 148 та похідне від неї рішення про реєстрацію є незаконними, а подальше співволодіння неможливим, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 27.07.2026 відкрито провадження у справ, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевську Мирославу Валеріївну, підготовче засідання призначено на 17 серпня 2026 на 10:30 год.

Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 17.08.2026р. у зв`язку з тимчасовою не працездатністю судді Дем`як В.М. судове засідання, що призначене на 17 серпня 2026 року на 10:30 год. у справі №903/708/26 не відбулось.

Ухвалою суду від 01.09.2026 призначено судове засідання на 09.09.2026.

Ухвалою суду від 09.09.2026 відкладено підготовче засідання на 30.09.2026 та здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення: відповідача - Приватне підприємство Сервіс Лайн про розгляд справи №903/708/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьккомунмаш до відповідача Приватного підприємства Сервіс Лайн, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна про визнання недійсним правочину, скасування рішення, припинення права на частку в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 30.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2026.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об`ємі та просить суд задоволити позов.

Третя особа в судове засідання не прибула, хоча належним чином була повідомлення про час та дату судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення .

Ухвали суду від 27.07.2026 та від 01.09.2026, 30.09.2026 направлені відповідачу - ПП «Сервіс Лайн» за адресою: (45606, Волинська область, Луцький р-н., с. Рованці, вулиця Вишнева, будинок 7) однак, повернуті з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній .

Згідно витягу з ЄДР «Опендатабот» місце знаходження ПП «Сервіс Лайн» (45606, Волинська область, Луцький р-н., с. Рованці, вулиця Вишнева, будинок 7, код ЄДРПОУ 32163428), отже суд направив ухвали від 27.07.2026, від 01.09.2026, від 09.09.2026, та від 30.09 2026 за місцем знаходженням юридичної особи.

Разом з цим, ухвалою суду від 09.09.2026 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення: відповідача Приватне підприємство Сервіс Лайн про розгляд справи №903/708/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьккомунмаш до відповідача Приватного підприємства Сервіс Лайн, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна про визнання недійсним правочину, скасування рішення, припинення права на частку в загальному позовному провадженні.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач та третя особа про розгляд справи судом повідомлені належним чином.

В порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України відповідачу запропоновано подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати до суду; належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Волинської області у справі 02/71-75 від 28.12.2010 визнано за Відкритим акціонерним товариством «Луцький завод комунального машинобудування» «Луцьккомунмаш» (м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22а, код ЄДРПОУ 03327807) право власності на нерухоме майно:

- насосна станція ППА вартістю 670, 21 грн.;

- очисні споруди з установкою нейтралізації вартістю 120,45 грн.;

- резервуар для води ємністю 215,0 куб.м. вартістю 796,82 грн.;

- трансформаторна підстанція вартістю 727,80 грн.,

що знаходяться за адресою м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22а. (а.с.7-8)

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, за змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України учасники господарського процесу звільненні від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляд іншої господарської, цивільної чи адміністративної справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді іншої справи.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 вказано, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №761/29966/16-ц вказано, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2023 у cправі №910/16093/18 сформував з цього приводу наступну правову позицію, яка на даний час не була зміненою: "Правова оцінка обставин справи, здійснена іншим судом не має преюдиційного значення. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив.

Відтак суд у кожному випадку має дослідити та оцінити чи має місце правова оцінка чи преюдиційні обставини. Верховний Суд, з огляду на принципи господарського судочинства, які закріплені у пунктах 1, 4 частини третьої статті 2, статей 13, 73 - 80 ГПК України, висновує, що обставини справи, які встановлені у рішенні, мають оцінюватись судом під час розгляду даної справи у чіткому дотриманні статей 75, 76 і 86 ГПК України та з урахуванням того, що жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 86 ГПК України)".

Отже, рішенням Господарського суду Волинської області визнано за Відкритим акціонерним товариством «Луцький завод комунального машинобудування» «Луцьккомунмаш» (м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22а, код ЄДРПОУ 03327807) право власності на нерухоме майно:

- насосна станція ППА вартістю 670, 21 грн.;

- очисні споруди з установкою нейтралізації вартістю 120,45 грн.;

- резервуар для води ємністю 215,0 куб.м. вартістю 796,82 грн.;

- трансформаторна підстанція вартістю 727,80 грн., яке є преюдиційним значенням для даної справи.

20 січня 2011 між Відкритим акціонерним товариством «Луцький завод комунального машинобудування Луцьккомунмаш» (код ЄДРПОУ 03327807), як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцьккомунмаш» (код ЄДРПОУ 37425164) (позивач), як покупцем було укладено договір купівлі продажу № 51.

Відповідно до умов зазначеного договору, ТзОВ «Луцьккомунмаш» набуло у власність комплекс нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22а. До складу цього майна, серед іншого, входили: Цех фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами (реєстраційний номер 10123526).

Згідно витягу №9523176 від 21.01.2011 Приватний нотаріус Кухлевська М.В. зареєструвала за набувачем ТзОВ «Луцьккомунмаш»: цех фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами (реєстраційний номер 10123526) адреса : Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська (вулиця 50 років СРСР) будинок 22а.

13 вересня 2012 між ТзОВ «Луцьккомунмаш» (продавець/позивач) та Приватним підприємством «Сервіс Лайн» (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Кухлевською М.В. за реєстровим № 1089. (а.с. 12-13)

Відповідно до пункту 1.1 даного договору, сторони визначили, що предметом продажу були 3/100 часток цеху фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами. При цьому в договорі було зазначено, що внаслідок цього у постійне володіння та користування покупця переходить трансформаторна підстанція /3-1/ загальною площею 40,8 кв. м.

17 січня 2020 між ТзОВ «Луцьккомунмаш» (продавець/позивач) та Приватним підприємством «Сервіс Лайн» (покупець/відповідач) укладено додаткову угоду до вищевказаного договору (реєстровий № 148), якою уточнили предмет правочину зокрема, в пункті 1.1 додаткової угоди сторони зазначили, що на умовах передбачених договором продавець продає на підставі протоколу №9 від 08.08.2012 трансформаторну підстанцію /З-1/, загальною площею 40,8 кв.м., що знаходиться в будинку №22 «а» по вулиці Дубнівська (вулиці 50 років СРСР) в місті Луцьку, Волинської області, а покупець в цілому купує вищезазначену трансформаторну підстанцію /З-1 і зобов`язується оплатити її вартість за ціною та на умовах, передбачених даним договором. (а.с. 14)

На підставі додаткової угоди 21 січня 2020 було проведено державну реєстрацію права власності, внаслідок якої ПП «Сервіс Лайн» було зареєстроване, як одноосібний власник (частка 1/1) об`єкта нерухомості "Трансформаторна підстанція /3-1/", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2020 № 197044806. (а.с. 15)

ТОВ "ЛУЦЬККОМУНМАШ" доводить, що є власником 97/100 часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно: цех фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами та відповідач одночасно володіє часткою та 100% права власності на трансформаторну підстанцію, як на окремий об`єкт. ТОВ "ЛУЦЬККОМУНМАШ" доводить, що додаткова угода від 17 січня 2020 року реєстровий № 148 та похідне від неї рішення про реєстрацію є незаконними в силу приписів ст. 186, 215 ЦК України, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходив із наступного:

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Стаття 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 186 ЦК України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю і слідує за головною річчю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Головна річ і належна є відокремленими одна від одної різнорідні речі. Різниця між ними полягає в тому, що головна річ може бути використана за призначенням і без належності, а належність за загальним для неї призначенням без головної речі використовуватися не може. Головна річ наділена самостійним значенням, а належність лише виконує допоміжну роль.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, що містять відомості про, зокрема, нерухоме майно.

Підпунктом 2 пункту 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що до Державного реєстру прав вносяться такі відомості про об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, зокрема, опис об`єкта нерухомого майна із зазначенням об`єктів, що є приналежністю головної речі (присвоєна літера, римська або арабська цифра відповідно до технічного паспорта, загальна та (за наявності) житлова площа) (у разі коли об`єкт нерухомого майна є головною річчю).

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 № 127 затверджено Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (у редакції чинній на 17.01.2020).

Згідно з пунктом 4 підрозділу 1 розділу II Інструкції господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (коледжі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі. Крім того, згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу II Інструкції господарські (допоміжні) будівлі (котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, гаражі, сараї, сміттєзбірники тощо), розміщені на земельних ділянках або територіях житлових, громадських та інших будинків, виконують функції допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення основних будинків.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 127/24183/16-ц зазначено, що господарсько-побутові будівлі та комунікації, які призначені для забезпечення власника, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв`язку з чим право власності на них як на окремі об`єкти визнаватися не може. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статей 186, 190, 316 ЦК України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ.

Отже, розглядаючи відповідні спори, суди мають враховувати, що приналежність головної речі не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/8903/16).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.12.2010 у справі № 02/71-75 встановлено, що допоміжні споруди до цеху фарбування, а саме: трансформаторна підстанція, які, як вбачається з генерального плану цеху фарбування відносяться до цеху фарбування та призначені для його обслуговування, тобто всі об`єкти пов`язані спільним призначення.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи трансформаторна підстанція не є самостійним об`єктом нерухомості, а будь-який правочин, спрямований на відчуження трансформаторної підстанції, як окремого об`єкта, та подальша державна реєстрація права власності на неї є порушенням імперативних норм законодавства України.

Як слідує з договору від 13.09.2012 сторони усвідомлювали правовий статус трансформаторної підстанції, що підтверджується текстом первинного договору, а саме:

- в пункті 1.1 договору купівлі-продажу від 13.09.2012 сторонами визначено, що продавець продає на підставі протоколу №9 від 08.08.2012, 3/100 часток цеху фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами. У постійне володіння та користування Покупця переходить: трансформаторна підстанція /З-1/ загальною площею 40,8 кв.м., що знаходиться в будинку №22 «а» по вулиці Дубнівської (вулиця 50 років СРСР) в місті Луцьку Волинської області, покупець в цілому купцє вищезазначену трансформаторну підстанцію /З-1/ і зобов`язується оплатити її вартість за цінною та на умовах передбачених даним договором.

Отже, судом встановлено, що пункт 1.1 чітко розмежовує предмет продажу (частка в комплексі) та наслідок (перехід у користування його складової частини).

Між тим, п. 1.1додаткової угоди від 17.01.2020 сторонами викладено про те, що на умовах передбачених договором продавець продає на підставі протоколу №9 від 08.08.2012 трансформаторну підстанцію /З-1/, загальною площею 40,8 кв.м., що знаходиться в будинку №22 «а» по вулиці Дубнівська (вулиці 50 років СРСР) в місті Луцьку, Волинської області, а покупець в цілому купує вищезазначену трансформаторну підстанцію /З-1 і зобов`язується оплатити її вартість за ціною та на умовах, передбачених даним договором.

Отже, з огляду на вище викладене слід дійти висновку, що трансформаторна підстанція є приналежністю головної речі і не може бути окремим об`єктом правочину.

Така зміна предмету договору з "частки в комплексі" на "окремий об`єкт" є порушенням, оскільки трансформаторна підстанція не може бути самостійним об`єктом продажу, а відтак зміст додаткової угоди від 17.01.2020 суперечить ст. 186 ЦК України та відповідно до ст. 203 та 215 ЦК України, цей правочин є недійсним з моменту його укладення.

Отже, реєстрація права власності за ПП «Сервіс Лайн» на трансформаторну підстанцію, як на окремий об`єкт була проведена на підставі недійсного правочину.

Згідно з правовою позицією, висловленою Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 09 вересня 2024 у справі №671/1543/21 для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки» (пункт 110).

Оскільки правочин, на підставі якого проведено реєстрацію, є недійсним, він не створює юридичних наслідків (ст. 216 ЦК України).

Отже, при зверненні до суду з даним позивачем обрано такий спосіб захисту, який може відновити право власності позивача шляхом зобов`язання державного реєстратора речових прав на нерухоме майно внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни щодо розміру часток у праві власності на цех фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22а, зареєструвавши за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУЦЬККОМУНМАШ» (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 22 А код ЄДРПОУ 37425164) право власності на 1/1 часток (одну цілу частку) зазначеного об`єкта у зв`язку з припиненням права власності Приватного підприємства "СЕРВІС ЛАЙН" (45606, Волинська обл. Луцький р-н., с. Рованці, вул. Вишнева,7 , код ЄДРПОУ 23163428) на 3/100.

За аналогією із постановою Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19 вказаний спір має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Статтею 26 вищезазначеного Закону визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Поряд з цим, п. 3 ч.1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Згідно з даними з витягів з Державного реєстру правочинів за №9523176 від 21.01.2011, цех фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями, трансформаторна підстанція зареєстрована за законним набувачем ТзОВ «Луцьккомунманш» за №29673895 від 14.04.2011. (а.с. 9-11)

Однак, на підставі недійсних правочинів, а саме:

- договору купівлі - продажу від 13.09.2012 право власності на цех фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами, у частці власності 3/100 зареєстровано за ПП «Сервіс-Лайн».(а.с.16)

- додаткової угоди до договору купівлі-продажу приміщення, серія та номер:148, виданий 17.01.2020 право власності на трансформаторну підстанцію /3-1/, зареєстровано за ПП «Сервіс-Лайн».(а.с. 15)

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо частки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Враховуючи положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірного майна шляхом скасування державної реєстрації права.

Отже, з огляду на викладені обставини справи рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ПП «Сервіс-Лайн» є безпідставним і підлягає скасуванню в порядку застосування наслідків недійсності правочину.

Недобросовісні дії відповідача, спрямовані на незаконне виведення частини спільного майна, що унеможливлюють подальше спільне володіння та користування об`єктом.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 365 Цивільного кодексу України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

На виконання зазначеної імперативної норми закону позивачем перераховано суму в розмірі 361 102,80 грн. на депозитний рахунок суду, що підтверджується платіжною інструкцією № 6155 від 29.09.2026 призначення платежу: «внесення вартості 3/100 часток у спільному майні цеху фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами / реєстраційний номер 10123526 / у справі № 903/708/26» (а.с. 49)

Отже, припинення права власності не завдасть шкоди інтересам відповідача, оскільки останньому буде виплачено повну ринкову вартість його частки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Визнати недійсною додаткову угоду до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладену 17.01.2020 між ТОВ "ЛУЦЬККОМУНМАШ" та ПП "СЕРВІС ЛАЙН", посвідчену приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. та зареєстровану в реєстрі за № 148.

3.Застосувати наслідки недійсності правочину, скасувавши рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської М.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 50738173 від 21.01.2020) та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 35117514 про право власності Приватного підприємства "СЕРВІС ЛАЙН" на об`єкт: трансформаторна підстанція /3-1/. 3.

4.Припинити право власності Приватного підприємства "СЕРВІС ЛАЙН" (45606, Волинська обл. Луцький р-н., с. Рованці, вул. Вишнева,7 , код ЄДРПОУ 32163428) на частку в розмірі 3/100 у праві спільної часткової власності на цех фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами (реєстраційний номер 10123526), що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22а, з виплатою йому грошової компенсації вартості цієї частки.

5.Зобов`язати державного реєстратора речових прав на нерухоме майно внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни щодо розміру часток у праві власності на цех фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами (реєстраційний номер 10123526), що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22а, зареєструвавши за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУЦЬККОМУНМАШ» (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 22 А код ЄДРПОУ 37425164) право власності на 1/1 часток (одну цілу частку) зазначеного об`єкта, у зв`язку з припиненням права власності Приватного підприємства "СЕРВІС ЛАЙН" (45606, Волинська обл. Луцький р-н., с. Рованці, вул. Вишнева,7 , код ЄДРПОУ 32163428) на 3/100.

6.Сплатити Приватному підприємству Сервіс Лайн (45606, Волинська обл. Луцький р-н., с. Рованці, вул. Вишнева,7, код ЄДРПОУ 32163428) з депозитного рахунку Господарського суду Волинської області грошову компенсацію вартості частки в розмірі 3/100 в сумі 361 102,80 грн. згідно платіжної інструкції № 6155 від 29.09.2026 призначення платежу: «внесення вартості 3/100 часток у спільному майні цеху фарбування /Г-2/ з приналежними будівлями та спорудами / реєстраційний номер 10123526 / у справі № 903/708/26».

7.Стягнути з Приватного підприємства Сервіс Лайн (45606, Волинська обл. Луцький р-н., с. Рованці, вул. Вишнева,7 , код ЄДРПОУ 32163428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьккомунмаш (43000, Волинська обл.,м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 22 А код ЄДРПОУ 37425164) 14 982,84 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

21.10.2026

Суддя В. М. Дем`як