Постанова № 140789375, 20.10.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/9668/26

Провадження № 3/639/1677/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Харків

Суддя Новобаварського районного суду міста Харкова Мілов Д. В., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Наказом т.в.о. командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 581 від 22.12.2023 підполконика ОСОБА_1 призначено на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , де останній проходить військову службу по теперішній час.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на всій території України триває особливий період.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, захистом її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних під час мобілізації, є день їх зарахування до списків особового складу військової частини. Згідно зі статтями 11 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний свято і неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно виконувати службові обов`язки, знати та підтримувати у готовності закріплене озброєння і військову техніку, берегти державне майно, а також виконувати службові обов`язки відповідно до займаної посади.

Абзацом другим статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників), а також сумлінно виконувати покладені на нього службові обов`язки. Відповідно до функціональних обов`язків начальник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає за: організацію проведення заходів рекрутингу, стан обліково-призовної роботи, організацію військового обліку призовників та військовозобов`язаних, техніки національної економіки в ІНФОРМАЦІЯ_5 , мобілізаційну готовність ІНФОРМАЦІЯ_5 , організацію роботи з соціальної підтримки визначеної категорії громадян України в частині, що покладається на ОР у місті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також начальник зобов`язаний: здійснювати контроль за веденням військового обліку військовозобов`язаних і призовників, обліково-призовної роботи, супроводженням дотримання правил військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що є підставою для прийняття рішень про призов громадян на військову службу.

Таким чином, ОСОБА_1 , був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а відтак відповідно до пункту 1 примітки до статті 425 Кримінального кодексу України є військовою службовою особою та суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Незважаючи на наведені вимоги законодавства, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 08.10.2025 призвали на військову службу під час мобілізації громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , якого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1182 від 08.10.2025 направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Водночас встановлено, що вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 03.04.2024 у справі № 638/1764/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-1 Кримінального кодексу України.

Частина 1 статті 111-1 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність та віднесена законодавцем до розділу І Особливої частини Кримінального кодексу України - «Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України».

Такі кримінальні правопорушення посягають на суверенітет, територіальну цілісність, обороноздатність, державну безпеку та конституційний лад України, а тому становлять підвищену суспільну небезпеку, особливо в умовах воєнного стану та збройної агресії російської федерації.

Саме з огляду на підвищену суспільну небезпечність осіб, засуджених за кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, законодавцем у частині 4 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено пряму заборону їх призову на військову службу під час мобілізації.

Однак посадові особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки, всупереч вимогам зазначеної норми закону, не перевірили наявність передбачених законом обмежень щодо мобілізації ОСОБА_2 та допустили його незаконний призов на військову службу.

Унаслідок таких дій до військової частини НОМЕР_1 було направлено особу, яка відповідно до закону не могла проходити військову службу під час мобілізації, що створило реальну загрозу інтересам оборони держави. У разі допуску такої особи до виконання службових або бойових завдань вона могла отримати доступ до інформації про особовий склад, місця дислокації підрозділів, озброєння, військову техніку, маршрути переміщення військ, систему охорони військових об`єктів та інших відомостей військового характеру, використання або розголошення яких могло призвести до зриву виконання бойових завдань, втрат серед особового складу, втрати озброєння та військової техніки, а також інших тяжких наслідків для обороноздатності України. Допущені порушення свідчать про формальне виконання посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки своїх службових обов`язків, неналежну перевірку відомостей щодо осіб, які підлягають мобілізації, та фактичне ігнорування прямих вимог законодавства. За таких обставин створюються передумови для незаконного призову осіб, які не можуть бути мобілізовані, що дискредитує діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і негативно впливає на стан обороноздатності держави.

Крім цього, такий формальний підхід до виконання мобілізаційних заходів свідчить про можливе прагнення окремих посадових осіб забезпечити виконання встановлених показників мобілізації без належної перевірки законності призову кожної конкретної особи. Незалежно від мотивів, виконання мобілізаційних завдань не може здійснюватися всупереч прямим вимогам законодавства, оскільки це створює загрозу інтересам національної безпеки та оборони України. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, на яку покладено обов`язок щодо організації та забезпечення законності проведення мобілізаційних заходів, достовірно знаючи вимоги частини 4 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пунктів 49, 50 та 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, а також положення статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не забезпечив належного виконання покладених на нього службових обов`язків.

Унаслідок несумлінного ставлення до виконання обов`язків військової служби він не організував належної перевірки відомостей щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не забезпечив перевірку інформації про наявність законодавчих обмежень щодо його призову на військову службу під час мобілізації та не здійснив належного контролю за законністю прийнятого рішення.

Вказана бездіяльність перебуває у прямому причинному зв`язку з незаконним призовом ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації та його направленням до військової частини НОМЕР_1 , незважаючи на те, що останній був засуджений за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України.

За своєю суттю допущені порушення не є формальними чи малозначними, оскільки вони створили реальну загрозу інтересам оборони держави. Законодавець, установлюючи заборону мобілізації осіб, засуджених за кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, переслідував мету недопущення їх доступу до військової служби, військової інфраструктури, озброєння, військової техніки, службової інформації та особового складу Збройних Сил України.

Фактичне ігнорування цієї законодавчої заборони створило ризик допуску до проходження військової служби особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, пов`язане із посяганням на основи національної безпеки України, що могло призвести до виникнення загроз життю та здоров`ю військовослужбовців, розголошення інформації військового характеру, зриву виконання бойових або спеціальних завдань, втрати озброєння чи військової техніки, а також інших негативних наслідків для обороноздатності держави.

Допущене порушення також свідчить про відсутність належної організації роботи та ефективного службового контролю за діяльністю підпорядкованих посадових осіб, які здійснювали оформлення матеріалів щодо призову військовозобов`язаних. Виконання мобілізаційних заходів без належної перевірки законності призову кожної особи суперечить основним принципам діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та дискредитує систему військового управління.

Зазначені обставини свідчать про несумлінне ставлення ОСОБА_1 до виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду, що виразилося у невиконанні покладених на нього службових обов`язків щодо забезпечення законності мобілізаційних заходів, унаслідок чого було допущено незаконний призов особи, яка відповідно до вимог закону не підлягала мобілізації.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , у порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, частини 4 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та своїх функціональних обов`язків, 08.10.2025, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи недбало та несумлінно, не забезпечив належної перевірки наявності законодавчих обмежень щодо призову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.04.2024 у справі № 638/1764/24 був засуджений за ч. 1 ст. 111-1 КК України, унаслідок чого останнього незаконно призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 , чим вчинив недбале ставлення до військової служби військовою службовою особою в умовах особливого періоду, що утворює собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився. Разом із цим, до матеріалів адмінпротоколу було долучено заяву, відповідно до якої ОСОБА_1 просить розглядати справу за його відсутності, свою провину визнає у повному обсязі, щиро кається.

Крім цього, ОСОБА_1 надіслав до суду клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи його службову характеристику, довідку ВКЛ, урахувати дані про його особу, а також характер вчиненого правопорушення, яке, на думку ОСОБА_1 , фактично не призвело до будь-яких негативних наслідків, не заподіяло шкоди іншим особам або ж державі, урахувати відсутність обставин, які обтяжують його відповідальність, та на підставі ст. 22 КУпАП звільнити його, підполковника ОСОБА_1 , від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у зв`язку із його малозначністю, обмежившись усним зауваженням.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, яка підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 117 від 06.10.2026;

- копією посвідчення офіцера ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ;

- копією витягу з наказу від 22.12.2023;

- копією функціональних обов`язків;

- копією постанови про закриття кримінального провадження від 21.09.2026;

- копією витягу з ЄРДР від 18.06.2026;

- копією матеріалів кримінального провадження №12026220000000736 від 18.06.2026 з додатками.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено воєнний стан в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено до теперішнього часу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Санкція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає можливість накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

З огляду на зазначене, на підставі ст. ст. 23, 33 КУпАП при призначенні покарання ОСОБА_1 , враховуючи обставини, встановлені під час судового розгляду, характер вчиненого правопорушення, особу винного, який займає посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , має військове звання «підполковник», його позитивну службову характеристику, довідку ВКЛ, обставину, що пом`якшує відповідальність, - щире розкаяння ОСОБА_1 , відсутність обставини, що обтяжують його відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Положеннями ст. 22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Доводи ОСОБА_1 про малозначність вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та наявність підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, відповідно до приписів ст. 22 КУпАП, - суд вважає безпідставними, оскільки вчинені ОСОБА_1 дії забезпечили допуск до проходження військової служби особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, пов`язане із посяганням на основи національної безпеки України, що могло призвести до виникнення загроз життю та здоров`ю військовослужбовців, розголошення інформації військового характеру, зриву виконання бойових або спеціальних завдань, втрати озброєння чи військової техніки, а також інших негативних наслідків для обороноздатності держави, тобто створили реальну загрозу інтересам оборони держави.

Окрім цього, відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - що складає 665,60 грн.

Керуючись ст. ст.172-15 ч. 2, 280, 283, 287 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про його звільнення на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадянин, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (отримувач коштів ГУК Харків обл/МТГ Харків/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA558999980313030106000020649, код класифікації доходів бюджету 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Суддя Д. В. Мілов