Рішення № 140787609, 15.10.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1473/26

Провадження № 2/542/923/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 жовтня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

в с т а н о в и в :

До Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернулася представник ТОВ «Коллект Центр» та просила стягнути з відповідача заборгованість за договором № 491017284 від 26.12.2019 у розмірі 58 959,04 грн, судові витрати у справі.

У позовній заяві представник позивача зазначила, що 26.12.2019 між АТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 491017284, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 28 623,30 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 27.12.2022 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,90 %.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу у власність кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору.

Вказала, що 17.05.2021 було укладено договір № 2 відповідно до якого АТ «Альфа Банк» відступило на користь ТОВ «ФК « Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, за договором № 491017284.

Також зазначила, що 18.05.2021 було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, за договором № 491017284.

Водночас, 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № 491017284.

Зазначила, що відповідач свої зобов`язання за договором кредиту не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 58 959,04 грн, яка складається із: суми заборгованості за основним боргом 28 327,74 грн, суми заборгованості за відсотками 30131,30 грн та суми заборгованості за пенею/або штрафами 500,00 грн.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16.09.2026 витребувано від від АТ « Сенс Банк»:

- документальне підтвердження щодо надання (видачі) кредитних коштів за договором № 491017284 від 26.12.2019, укладеним між АТ «Альфа- Банк» та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у тому числі: виписки за період з 26.12.2019 по 17.05.2021, меморіальні ордери, розрахункові документи та/або інші підтверджувальні документи щодо здійснення операцій з надання кредиту (незалежно від форми готівкою, безготівково, у вигляді оплати за товар чи послугу);

- детальний розрахунок заборгованості за договором № 491017284 від 26.12.2019, укладеним між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 26.12.2019 по 17.05.2021 із відображенням суми основного боргу, процентів, комісій та/або штрафів/ пені (у разі їх нарахування) та здійснених платежів.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, у позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи чи відзиву на позов не надав.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Ухвалою суду від 15.10.2026 вирішено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог та, в свою чергу, наявності у позивача права грошової вимоги до відповідача, позивач посилався на договір факторингу № 2, укладений 17 травня 2021 року між АТ «Альфа- Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс», договір факторингу № 18-05/21, укладений 18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс»» та ТОВ «Вердикт Капітал» та договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, укладений 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За правилами ст. 1077, 1078, 1079, 1083 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК України.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

У свою чергу, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме кредитне зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Дослідивши наданий до позовної заяви договір факторингу № 2, укладений 17 травня 2021 року між АТ «Альфа- Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс», суд встановив таке (а.с. 65- 67).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору, що додається до цього договору на паперовому носії. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між клієнтом та боржниками, перелік яких міститься в додатку 1-1 до договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів.

Згідно з п. 4.2 договору факторингу, фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 16 500 000,00 грн, шляхом перерхування на рахунок клієнта № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Альфа- Банк», в дату підписання договору.

Згідно з платіжним дорученням № 253 від 17.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» сплатило грошові кошти на рахунок АТ «Альфа- Банк» за договором факторингу № 2 від 17.05.2021 у розмірі 16 500 000,00 грн (а.с. 71).

Відповідно до додатку 1- 1 до договору факторингу № 2 від 17.05.2021, ТОВ «ФК «Флексіс» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 40 750,75 грн, з яких 28 327,74 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 923,01 грн сума заборгованості за відсотками, 500,00 грн сума заборгованості за пенею/штрафом/неустойкою (а.с. 7- 9).

Крім цього, суд дослідив договір факторингу № 18-05/21, укладений 18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс»» та ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 10- 13).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору, що додається до цього договору на паперовому носії. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між Банком та боржниками, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до цього договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належали банку та відступлені клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів.

Згідно з п. 4.2 договору факторингу, фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 16 600 000,00 грн, шляхом перерхування на рахунок клієнта зазначений у цьому договорі строк до 17.06.2021.

Згідно з платіжними дорученнями № 260530015 від 16.06.2021, № 260990544 від 17.06.2021, № 260990545 від 17.06.2021, № 260990546 від 17.06.2021 та № 260990552 від 17.06.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило грошові кошти на рахунок ТОВ «ФК «Флексіс» за договором факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 у загальному розмірі 16 600 000,00 грн (а.с. 16-20).

Відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2026, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40 750,75 грн, з яких 28 327,74 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 923,01 грн сума заборгованості за відсотками, 500,00 грн сума заборгованості за пенею/штрафом/неустойкою (а.с. 24- 26).

Також судом було досліджено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, укладений 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» та встановлено, що відповідно до п. 2.1 цього договору первісний кредитор відступає, шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договорами позики (кредитники договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку,визначених цим договором (а.с. 28- 30).

Згідно з п. 7.1 та 7.2 договору, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за договорами позики, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 грн без ПДВ. Ціна договору сплачується Новим кредитором кредитору, в будь- який передбачений законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п. 12 цього договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку, визначеному п. 5.6.2 цього договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.

Відповідно до акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал», зокрема, за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю- продаж) прав вимоги від 10.01.2023 у розмірі 5 312 491,59 грн, зобов`язання щодо сплати ціни договору вважаються припиненими у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог (а.с. 34- 35).

Відповідно до Реєстру Боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю- продаж) прав вимоги від 10.01.2023, том №, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 58 959,04 грн, з яких 28 327,74 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 30 131,30 грн сума заборгованості за відсотками, 500,00 грн сума заборгованості за пенею/штрафом/неустойкою (а.с. 39- 41).

Враховуючи наведене, позивачем надано до суду докази виникнення прав і обов`язків за договорами факторингу № 2 від 17 травня 2021 року, № 18-05/21 від 18 травня 2021 року та договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, а також докази наявності у позивача права грошової вимоги саме до відповідача.

Встановлено, що офертою на укладення угоди про надання кредиту № 491017284 ОСОБА_1 запропонувано АТ «Альфа- Банк» укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

На підставі підписання анкети- заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа- Банк» від 26.12.2019 між АТ «Альфа- Банк» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини. Анкета- заява була підписана ОСОБА_1 власноручним підписом (а.с. 22). За умовами договору сума/ліміт кредиту становить 28 623,30 грн, строк кредитування 36 місяців, процентна ставка 39,90 % річних, тип ставки фіксована (а.с. 38).

На обґрунтування отримання відповідачем кредитних коштів надано меморіальний ордер № 849741 від 27.12.2019 щодо підтвердження переказу АТ «Альф-Банк» (АТ «Сенс Банк») грошових коштів у розмірі 28 623,30 грн на кредитний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 згідно з кредитним договором № 491017284 від 26.12.2019 (а.с. 116). Зазначене також підтверджується випискою руху коштів клієнта ОСОБА_1 (а.с. 114-115)

Надаючи оцінку зазначеним доказам у справі, суд враховує, що відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» кредитний договір № 491017284 та отримав кредитні кошти у розмірі 28 623,30 грн.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 491017284 від 26.12.2019 АТ «Сенс Банк» надано розрахунок суми заборгованості з урахуванням внесених платежів на погашення заборгованості відповідачем, згідно з яким загальна сума заборгованості станом на 17.05.2021 становить 40 750,75 грн, з яких: 28 327,74 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 923,01 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 500,00 грн - заборгованість за штрафом (за просрочку платежів) (а.с. 117).

Відповідно до наданих ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» розрахунків заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на 09.07.2026 він має заборгованість у розмірі 58 959,04 грн, з яких: 28 327,74 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 30 131,30 грн сума заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, 500,00 сума заборгованості за пенею (а.с.63- 64).

З наданого розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися у межах строку дії кредитного договору.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованого позивачем розміру штрафу/пені, суд дійшов такого висновку.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Кодексу).

Разом з тим, відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Таким чином, вимога про стягнення суми штрафу/пені у розмірі 500,00 грн, не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не виконує умов кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача частково, а саме: стягнути заборгованість за договором про надання коштів у кредит у розмірі 58 459,04 грн, яка складається з наступного:

- 28 327,74 грн суми заборгованості за основним боргом;

- 30 131,30 грн суми заборгованостей за процентами.

При цьому відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позовної заяви щодо укладення між ним та АТ «Альфа- Банк» кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та розміру заборгованості.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, згідно з платіжною інструкцією № 0673550088 від 14.07.2026, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України згідно з випискою.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на 99,2 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 2 641,10 грн.

Крім судового збору позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничну допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» під час судового розгляду справи здійснювало адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с. 52-54).

Відповідно до витягу з акту № 23 від 30.06.2026 про надання юридичної допомоги адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», виконано такі види робіт, а саме: надання усної консультації з вивченням документів 4 000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12 000,00 грн (а.с. 59).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, що здійснив позивач, суд виходить з вимог ст. 133, 137, 141 ЦПК України, згідно з якими судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову суд покладає на відповідача.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданн япослуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно з яким ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07.12.2022 по справі № 873/96/22 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129 ГПК України(а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що сума витрат на правову допомогу у справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором № 491017284 від 26.12.2019 у розмірі 58 459,04 грн (п`ятдесят вісім тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять грн чотири коп).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 641,10 грн (дві тисячі шістсот сорок одна грн десять коп) на відшкодування понесених судових витрат та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп).

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колект Центр», місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повний текст рішення виготовлено 20.10.2026.