Ухвала суду № 140787249, 20.10.2026, Славутицький міський суд Київської області

У Х В А Л А

Справа №377/913/26

Провадження №2/377/720/26

20.10.2026 Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Єршової Н.О., за відсутності учасників справи, розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник адвокат Ткаченко Ю.О., посилаючись на статті 11, 203, 205, 207, 512, 514, 517, 526, 536, 610, 612, 629, 638, 639, 652, 1049, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором № 6293484 від 27.12.2025 у розмірі 31536 гривень, з яких: 8000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6156 гривень - сума заборгованості за процентами, 1380 гривень - сума заборгованості за комісією, 16000 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662,4 гривень, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500 гривень.

Ухвалою судді від 24 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15 вересня 2026 року.

15 вересня 2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив зупинити провадження по справі, оскільки він перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України, до якої додав копію посвідчення серії НОМЕР_2 та копію довідки ВЧ НОМЕР_1 НГУ №923 від 05.06.2026 про безпосередню участь особи, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року задоволено клопотання позивача, від імені якого діє представник адвокат Ткаченко Ю.О., про витребування доказів та витребувано із АТ «УКРСИББАНК» докази. Вказаною ухвалою суду витребувано з військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України інформацію про перебування ОСОБА_1 у складі вказаної військової частини та належним чином засвідчених копій документів, на підставі яких ОСОБА_1 перебуває у складі даної військової частини (накази командирів, розпорядження, тощо) із зазначенням займаної посади, і на підставі пункту 4 частини другої статті 223, частини першої статті 240 ЦПК України відкладено розгляд справи на 20 жовтня 2026 року.

18 вересня 2026 року до суду позивачем, від імені якого діє представник адвокат Ткаченко Ю.О., подані заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, які обґрунтовані тим, що надані відповідачем копії документів не містять інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військової частини, в якій перебуває відповідач на військовій службі, не надано підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. На думку позивача належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв`язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2026 року приєднано до матеріалів справи інформацію від військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України №41/9-5643-2026 від 29.09.2026, довідку № 1558 від 28.09.2026 про перебування на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 з 07.01.2025 по теперішній час солдата ОСОБА_1 , витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ №7 від 07.01.2025 про зарахування до списків особового складу солдата ОСОБА_1 , витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ №168 від 25.05.2026 про початок виконання обов`язків солдата ОСОБА_1 , які надійшла до суду 02 жовтня 2026 року на виконання ухвали суду від 15 вересня 2026 року, та інформацію від АТ «УКРСИББАНК» № 31-4-01/12935-БТ від 01.10.2026, виписку по рахунку НОМЕР_3 , що обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_4 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 , за період з 27.12.2025 по 30.12.2025, які надійшла до суду 08 жовтня 2026 року на виконання ухвали суду від 15 вересня 2026 року.

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. До суду 14.10.2026 подана заява представником позивача - адвокатом Ткаченко Ю.О., в якій вона просила розглядати цивільну справу за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання, проте конверт із судовою повісткою повернуто до суду не врученими з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». У такому випадку відповідач ОСОБА_1 , якому адресовано судову повістку разом із доданими документами, за зареєстрованим місцем проживання, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зроблено висновок, що «під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні».

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Як зазначено у частині 2 вказаної статті, Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

За приписами пункту другого Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Копією посвідчення серії НОМЕР_2 , копією довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України № НОМЕР_5 від 05.06.2026, інформацією ВЧ НОМЕР_1 №41/9-5643-2026 від 29.09.2026, довідкою № 1558 від 28.09.2026 про перебування на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 з 07.01.2025 по теперішній час солдата ОСОБА_1 , витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ №7 від 07.01.2025 про зарахування до списків особового складу солдата ОСОБА_1 , витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ №168 від 25.05.2026 про початок виконання обов`язків солдата ОСОБА_1 , підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Зазначені докази суд вважає належними, допустимими та достатніми для підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, тобто перебуває у складі військового формування, утвореного відповідно до закону, що переведено на воєнний стан, для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на виконання Указу Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, тому заперечення позивача про відсутність в матеріалах справи достовірних доказів на підтвердження зазначених в клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі обставин, суд до уваги не приймає.

Положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України носять імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження у справі за цією підставою, при цьому, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.

Закон зазначає, що не допускається зупинення провадження у певних категоріях справ, що стосуються інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника (частини друга, третя статті 252 ЦПК України), однак ці положення не стосуються тих випадків, коли суд зобов`язаний зупинити провадження згідно з вимогами статті 251 ЦПК України.

Беручи до уваги, що зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, є обов`язком суду, тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі та зупинити провадження у справі з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Національної гвардії України, тобто утвореного відповідно до закону військового формування, що переведено на воєнний стан.

Зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Національної гвардії України, тобто утвореного відповідно до закону військового формування, що переведені на воєнний стан, позивач не позбавлений права ініціювати питання про поновлення судового розгляду шляхом подання до суду відповідного клопотання

Керуючись статтями 43, 83, 251, 253, 259 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задовольнити.

Зупинити провадження у справі № 377/913/26, провадження № 2/377/720/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Національної гвардії України, тобто утвореного відповідно до закону військового формування, що переведено на воєнний стан.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена і підписана 20 жовтня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька