Рішення № 140787216, 20.10.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/287/26

Провадження № 2/375/633/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши в приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») Кудіна А.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник вказує про те, що 2 березня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102857910, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 7 600 грн (шляхом їх перерахування на банківський рахунок), а позичальник після спливу 345 днів повернути кредит та сплатити 0,99 % за день за його користування.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.

28 липня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 28072025, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників від 28 липня 2025 року до договору факторингу № 28072025 від 28 липня 2025 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 29 687,73 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 600 грн, заборгованість за процентами 6 299,69 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 1 520 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 4 788 грн та заборгованість за неустойкою 9 480 грн.

Відповідач не виконала зобов`язання за вказаним договором, право вимоги за яким набуло ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Вважаючи себе кредитором за вказаними договором (боржником за якими є відповідач) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 1028579910 від 2 березня 2025 року, укладеним ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в сумі 29 687,73 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 600 грн, заборгованість за процентами 6 299,69 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 1 520 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 4 788 грн та заборгованість за неустойкою 9 480 грн, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Відповідно до довідки Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області (старостинський округ № 3) від 25 лютого 2026 року № 16, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована на АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 9 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Рокитнянського районного суду Київської області.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Відповідачу на зареєстровану його адресу проживання направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, однак судова кореспонденція повернулась до суду не врученою з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд враховує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14 серпня 2020 року у справі № 904/2584/19).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18).

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до суду не надходили.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 2 березня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102857910, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит на таких умовах.

Відповідно до пункту 1.2 договору про споживчий кредит сума (загальний розмір) кредиту становить 7 600 грн.

Пунктом 1.3 договору про споживчий кредит передбачено, що кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 2 березня 2025 року (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Пунктом 1.4 договору про споживчий кредит встановлено, що повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 10 лютого 2026 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Комісія за надання кредиту: 1 520 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 20,00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом, (пункт 1.5.1 договору про споживчий кредит).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 11 704,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору, (пункт 1.5.2 договору про споживчий кредит).

Пунктом 2.1 договору про споживчий кредит встановлено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

Комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати позичальником загальної (всієї) суми комісії за надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу n дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до графіку платежів, а якщо відповідно до графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті в повному обсязі в першу дату платежу, строк її сплати завершується в цю першу дату платежу. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів. Строк сплати позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно графіку платежів. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно графіку платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно графіку платежів. Якщо відповідно до графіку платежів вся сума (тіло) кредиту підлягає сплаті одноразово, строк сплати всієї суми (тіла) кредиту настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату тіла кредиту, згідно графіку платежів, (пункт 3.1 договору про споживчий кредит).

Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена пунктом 1.5.4. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в пункті 1.5.3 процентна ставка протягом встановленого графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену пунктом 1.5.4 договору. Якщо визначена пунктом 1.5.3 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду встановленого графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою, згідно пункту 1.5.4. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом першого розрахункового періоду є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк та нарахованих на одну базу протягом будь-якого іншого періоду кредитування, це означає, що протягом першого розрахункового періоду позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою пунктом 1.5.4. та процентною ставкою визначеною пунктом 1.5.3 договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника, (пункт 2.2.3 договору про споживчий кредит).

Пунктом 2.3 договору про споживчий кредит встановлено, пролонгація та право позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту за цим договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю (угодою) сторін.

2 березня 2025 року позичальнику перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 кошти у сумі 7 600 грн, що підтверджується платіжним дорученням - 100967496).

28 липня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 28072025, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників від 28 липня 2025 року ТОВ «Мілоан» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 102857910 від 2 березня 2025 року в сумі 29 687,73 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 600 грн, заборгованість за процентами 6 299,69 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 1 520 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 4 788 грн та заборгованість за неустойкою 9 480 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за його користування

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що

- ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 102857910 від 2 березня 2025 року у електронній формі за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора;

- вказане товариство перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 7 600 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 100967496 від 2 березня 2025 року;

- кредит надано позичальнику строком на 345 днів;

- відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість;

- матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 заперечувала наявність кредитних зобов`язань;

- надані позивачем докази підтверджують факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів;

- право вимоги за договором про споживчий кредит № 102857910 від 2 березня 2025 року набуло ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»;

З урахуванням викладеного, позивачем доведено існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, тобто підтверджено факт отримання позичальником кредитних коштів.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі нею не наведені.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 600 грн та заборгованості за процентами за його користування у розмірі 6 299,69 грн, що у загальному розмірі складає 13 899,69 грн.

Розмір та порядок розрахунку вказаних складових боргу ОСОБА_1 не спростувала.

Щодо вирішення позовних вимог стягнення комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму

правовому висновку у постанові від 9 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, процентів за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року

в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року

в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року

в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року

в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19

(провадження № 61-18751св21) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит № 102857910 від 2 березня 2025 року фінансовою установою встановлена комісія за надання кредиту; позичальник сплачує плату за видачу кредиту (у розмрі 20 % 1.520 грн) та комісія за обслуговування кредиту, що нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, (у розмірі 4 788 грн).

Отже, пункт 1.5.1 та пункт 1.5.2 договору про споживчий кредит № 102857910 від 2 березня 2025 року, укладеного ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту та обслуговуванням кредиту.

Надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитора.

За таких обставин положення договору про споживчий кредит щодо сплати позичальником на користь банку комісії за надання кредиту (пункт 1.5.1 договору) та комісії за обслуговування кредиту (пункт 1.5.2 договору) є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 520 грн та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 4 788 грн необґрунтованими

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за неустойкою

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене, стягнення неустойки у розмірі 9 480 грн за договором про споживчий кредит № 102857910 від 2 березня 2025 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 13 899,69 грн (7 600 грн заборгованість за тілом кредиту + 6 299,69 грн заборгованість за нарахованими процентами), що становить 46,81 % від розміру заборгованості, пред`явленому цим позовом до стягнення (29 687,73 грн).

Враховуючи, що позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено на 46,81 %, розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню на користь цього товариства за рахунок ОСОБА_1 складає 1 246,26 грн (2 662,40 грн (судового збору, сплаченого за подання позову) * 46,81 %). Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 246,26 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102857910 від 2 березня 2025 року у розмірі 13 899,69 грн (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень шістдесят дев`ять копійок).

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позову про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісієї за надання кредиту у розмірі 1 520 грн (одна тисяча п`ятсот двадцять гривень), заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 4 788 грн (чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень) та заборгованості за неустойкою у розмірі 9 480 грн (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 246,26 грн (одна тисяча двісті сорок шість гривень двадцять шість копійок) у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, 2 код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована на АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя Марина СМИК