Рішення № 140787090, 21.10.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/855/26

Провадження № 2/364/641/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»)

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 10.08.2026 надійшов зазначений позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 01.01.2026 № 1656-4105 у загальному розмірі 35 640,00 грн, а також судові витрати за сплачений судовий збір і за професійну правничу допомогу (а.с. 9).

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача Фалінська Л.А. (довіреності від 18.02.2026) у позовній заяві зазначила, що Відповідачем 01.02.2026 було укладено з Позивачем кредитний договір за № 1656-4105 в електронній формі через вебсайт останнього. За умовами цього Договору Відповідач отримав кредит у розмірі 12 000 грн, проте не надав своєчасно та у повному обсязі кошти для погашення заборгованості згідно з умовами Договору. У зв`язку з цим Відповідач, як стверджується у позовній заяві, має перед Позивачем заборгованість у загальному розмірі 35 640,00 грн, що включає:

12 000,00 грн заборгованості за кредитом («тіло» кредиту);

15 840,00 грн заборгованості за нарахованими процентами;

6 000,00 грн заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України);

1 800,00 грн заборгованості за комісією.

Копії позовної заяви та доданих до неї документів надіслано Відповідачеві, суду надано докази на підтвердження (квитанцію поштової служби «Е-Пост» від 09.08.2026).

Після виконання вимог частин шостої восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) ухвалою Володарського районного суду Київської області від 19.08.2026 відкрито провадження в справі, визначено здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), встановлено Відповідачеві 15-денний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву з викладенням заперечення проти позову, встановлено строки для подання сторонами інших заяв по суті справи, роз`яснено право подати у відповідний строк клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також роз`яснено строки розгляду справи, визначені статтею 275 ЦПК України, не пізніше 19.10.2026 (а.с. 36-38).

За названою статтею 275 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).

З огляду на це та дату відкриття судом провадження у даній цивільній справі строк її розгляду, як зазначено вище, сплив 19.10.2026; як вбачається з матеріалів справи, жодна із сторін не заявила клопотання про розгляд справи в іншому порядку.

Відповідачем згадану ухвалу суду від 19.08.2026 отримано 26.08.2026, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення «Укрпошта» (а.с. 41), проте ані протягом встановленого судом 15-денного строку з дня отримання ухвали суду, ані пізніше відзиву із запереченнями проти позову, а так само і клопотання про розгляд справи у судовому засіданні до суду не подавав.

Позивач та його представник також отримали згадану ухвалу суду, що підтверджено довідкою про доставку електронного документа в електронний кабінет учасника справи підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС) (а.с. 39); клопотань про розгляд справи у судовому засіданні також не подавали.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України та враховуючи ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами у встановлений строк. Кожна сторона у справі несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що Позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, видом діяльності якої є кредитування, що підтверджено копіями Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ІК номер 116, Виписки та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між сторонами: Позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в особі директора Резуєва Є.В., з одного боку, та Відповідачем ОСОБА_1 , з іншого боку, 01.02.2026 через веб-сайту Позивача (https://creditkasa.com.ua) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa» № 1656-4105 (далі Кредитний договір), копія якого долучена до позовної заяви (а.с. 11-22) та який підписано Відповідачем в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А4012»; ідентифікуючи Відповідача відомості (паспортні дані, РНОКПП, адреса місця проживання, електронної пошти, номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 ) наведено в Розділі 13 Кредитного договору (а.с. 21-22), а також в Паспорті споживчого кредиту, де окрім іншого наведено обчислення загальної вартості кредиту, підписаного Відповідачем в електронній формі паролем «A3789».

За умовами зазначеного Кредитного договору Кредитодавець (Позивач) відкриває для Позичальника (Відвідача) кредитну лінію на таких умовах: розмір кредиту 12 000,00 грн (пункт 4.1 Договору); загальний строк кредитування 365 днів (до 31.07.2027) (пункт 4.14 Договору); базовий період 30 календарних днів (пункт 4.8 Договору); процентна ставка фіксована (пункт 4.7 Договору), а саме: стандартна процентна ставка: 1,00 % в день, що застосовується у перші 180 календарних днів; далі знижена процентна ставка: 0,74 % в день застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня до закінчення строку дії Кредитного договору (пункт 4.10 Договору); згідно з Програмою лояльності у перший базовий період (перші 30 днів користування кредитом) застосовується промо-ставка 0,90 % в день (пункт 10.1 Договору); комісія за видачу кредиту сплачується одноразово у розмірі 15 % від суми кредиту (пункт 4.11 Договору).

Черговість погашення кредитних платежів визначено у пункті 6.11 Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», затверджених наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» від 23.12.2025 №159-П.

Виконання переказу кредитних коштів Відповідачеві у день укладення згаданого вище Договору 01.02.2026 17:44 у розмірі 12 000,00 грн на карту № НОМЕР_2 , що відповідає номеру банківської карти, зазначеному у Кредитному договорі, підтверджено копією листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 18.06.2026 № 588969-1749863205-18062026 щодо успішності операції за допомогою платіжної системи «ЕasyPay» (а.с. 23) та копією довідки Позивача з інформацією про перерахування суми кредиту № 1656-4105 від 01.02.2026 (а.с. 24).

Відповідач жодного платежу на погашення заборгованості за Кредитним договором не здійснив, що підтверджено Розрахунком заборгованості (а.с. 25-27), з якого вбачається також нарахування процентів у межах визначеного Договором строку кредитування за визначеною Договором ставкою: спочатку промо-ставкою 0,90 % (108,00 грн) у перші 30 днів, надалі за стандартною ставкою 1 % (120,00 грн) до 135 дня включно.

Відтак, Кредитодавець (Позивач) свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши Відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами Договору, проте Відповідач своїх зобов`язань за цим Договором належно і вчасно не виконав, оскільки не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості. У зв`язку з цим Відповідач за станом на 17.06.2026 має заборгованість у загальному розмірі 29 640,00 грн, що складається з такого:

12 000,00 грн заборгованість за кредитом («тіло» кредиту);

15 840,00 грн заборгованість за нарахованими процентами;

1 800,00 грн заборгованість за комісією.

Перевіряючи правильність нарахування відсотків за користування кредитом, суд виходить з розміру наданого кредиту (12 000,00 грн), нарахованої одноразово комісії за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту (1 800,00 грн), визначених Кредитним договором стандартної ставки 1 % в день (120,00 грн) за перші 180 календарні дні користування кредитом та промо-ставки 0,90 % в день (108,00 грн) за перші 30 днів (перший базовий період).

Отже, правильність нарахування зазначених сум заборгованості за «тілом» кредиту, нарахованими відсотками та одноразовою комісією перевірено судом і не викликає сумніву з огляду на наведені Позивачем розрахунки, що відповідають умовам Кредитного договору та не заперечувались Відповідачем, який відзиву на позовну заяву не подавав.

Крім того, як зазначалось вище, Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 6 000,00 грн, правомірність підстав нарахування і стягнення яких буде оцінено судом нижче.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, п`ята статті 81 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи, зокрема, зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В ухвалі суду від 19.08.2026 про відкриття провадження у цій справі сторонам роз`яснено засади цивільного судочинства, зокрема, положення статті 12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 509, частиною першою статті 525 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначеннями частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому за положеннями частин першої, другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості, а так само і порядок вчинення електронних правочинів, зокрема й кредитних договорів, тобто із застосуванням згаданих інформаційно-комунікаційних систем визначено Законом України «Про електронну комерцію», зокрема статтею 11 цього Закону.

За визначенням пунктів 5, 7 частини першої статті 3 названого Закону електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; а електронний правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно до норм частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Така відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: а) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; б) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; в) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання електронного правочину. Таким електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону).

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 названого Закону).

Отже, електронний підпис у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт відповідного товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 03.02.2023 у справі № 757/22453/20, від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21).

Як роз`яснено в постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу; електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі). Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»); за своїм змістом такий підпис є пін-кодом алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Вимоги законодавства до кваліфікованого електронного підпису (КЕП) та удосконаленого електронного підпису (УЕП) є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із відповідними документами. Якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином він може додаватися до них у будь-який спосіб; головне, щоб спосіб додавання електронного підпису одноразовим ідентифікатором до підписаних ним даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

Отже, Верховний Суд у названій вище постанові від 04.02.2026 виснував, що у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Оскільки закон не вимагає підписання електронних договорів тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (частина перша статті 207 ЦК України). Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з КЕП або УЕП суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій (з`ясування способу надсилання, формату зберігання, можливості односторонніх змін). При цьому паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Відтак, Верховним Судом підтверджено свій висновок про правильність ідентифікації (верифікації) відповідного суб`єкта електронної комерції (зокрема, Позичальника за кредитним договором) в інформаційній системі з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти (постанови від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20, від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23).

Крім того, у постанові від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 Верховний Суд зазначив на важливості того, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Учасниками справи не ставиться під сумнів додана до позовної заяви паперова копія укладеного в електронній формі Договір кредитної лінії від 01.02.2026 за № 1656-4105; укладення цього Договору сторонами підтверджено сукупністю зазначених вище доказів, які суд вважає належними і допустимими.

Кредитор (ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») є фінансовою установою. Тому, зважаючи на норми Закону України «Про платіжні послуги», зокрема статті 31, інформація відповідного платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

З огляду на це, надана Позивачем копія довідки (лсиста) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 18.06.2026 № 588969-1749863205-18062026 щодо успішності операції за допомогою платіжної системи «ЕasyPay» (а.с. 23) з інформацією про перерахування Відповідачеві 01.02.2026 суми кредиту 12 000,00 грн за допомогою названої платіжної системи на платіжну карту Відповідача, що збігається з номером карти, зазначеною в Кредитному договорі, що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений договір і розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів Відповідачеві.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зроблено висновок про те, що щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. При цьому Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання.

У зв`язку з цим та встановлення судом, що відсотки за користування кредитом було нараховано Позивачем у межах строку кредитування, а також з дотриманням вимог частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки 1 %, тому можна зробити висновок про наявність підстав для стягнення з Відповідача заявленої Позивачем суми заборгованості як за «тілом» кредита, так і за відсотками за користування кредитом.

Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» надає право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Так, згідно з приписами частини другої статті 8 названого Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведені законодавчі приписи стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, включно із споживчим кредитуванням, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався й діє дотепер.

З огляду на це Відповідач на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає звільненню від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме: сплатити індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних, нарахованих за згаданим вище Кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 01.02.2026 № 1656-4105, тобто за період, що охоплює період дії воєнного стану, тому ці кошти підлягають списанню, а позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 6 000,00 грн не підлягають задоволенню.

Зважаючи на усе викладене вище, суд вважає, що Відповідач не виконав взяті на себе грошові зобов`язання, а заявлений Позивачем до стягнення розмір заборгованості за основним зобов`язанням («тіло» кредита), процентами та комісією відповідає визначеним Кредитним договором умовам, що підтверджено належними і допустимими доказами, а відтак наявні підстави для задоволення позову частково, оскільки у стягненні заявленої суми заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України слід відмовити.

Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (83,16 %).

Вирішуючи питання щодо стягнення з Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При цьому із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постановах від 06.11.2024 у справі № 547/581/21, від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 тощо констатував, що положення частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України дає право суду, лише за клопотанням іншої сторони, лише зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладено на сторону, яка заявила таке клопотання, а не на суд.

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Так, Позивач на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 846,00 грн надав суду копію відповідного Договору про надання професійної правничої допомоги від 28.07.2026 б/н, укладеного між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс» в особі Керуючого партнера, адвоката Глуховецького Олександра Степановича, Рахунок-фактуру № Р-00500614 від 03.08.2026, що містить перелік наданих послуг, витрачений час на кожну послугу та їх вартість, виходячи з вартості однієї години 2 188,00 грн; також надано докази здійснення адвокатської діяльності надавачем послуг названим вище адвокатом, керуючим партнером Адвокатського об`єднання.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву із запереченням проти позовних вимог, зокрема й щодо співмірності судових витрат, суду не подавав.

З огляду на наведене суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу не може бути змінена/зменшена судом і підлягає задоволенню.

Відтак, з Відповідача на користь Позивача слід стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (83,16%) у загальному розмірі 10 401,99 грн, що включають витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).

Справу розглянуто судом у визначений статтею 275 ЦПК України строк згідно з порядком обчислення процесуального строку, закінчення якого припадає на неробочий день (частина третя статті 124 ЦПК України), з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності судді та перебування у відпустці включно.

Відповідно до статей 15, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 639, 1054 ЦК України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 2-4, 7, 12, 13, 124, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути:

з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; УНЗР: 20060421-06618; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38548598; адреса місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133; рахунок: НОМЕР_4 , банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478,

заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії від 01.02.2026 № 1656-4105 у загальному розмірі 29 640,00 грн та судові витрати за сплачений судовий збір і на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у загальному розмірі 10 401,99 грн; загалом до стягнення 40 041 (сорок тисяч сорок одна) грн 99 (дев`яносто дев`ять) коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Надіслати копії рішення суду учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи зазначений строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Макаренко