Рішення № 140786973, 19.10.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1261/26 Провадження № 2/358/1092/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Зеленько О.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

01.07.2026 до Богуславського районного суду Київської області звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (03124, м. Київ, бульвар Вацвала Гавала, буд. № 4) із позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 31000,00 грн. та судових витрат по справі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 30344 від 19.03.2025 (далі - Кредитний договір) між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000,00 гривень, строком на 730 днів (до 19.03.2027), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних) (а.с. 14-19).

Відповідачка взятих на себе зобов`язань належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 31 000,00 грн., що складається з нарахованих процентів - 21 000, 00 грн. та 10 000 грн - штраф за порушення умов кредитного договору. Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 19.03.2025 по 13.05.2026, Позивач не вимагає та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту, відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 Кредитного договору, ч.2 ст. 1050 ЦК України, ч.1 ст. 16 Закону України « Про споживче кредитування».

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.07.2026 головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 64).

На підставі частини восьмої статті 187 ЦПК України суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_1 .

Відповідно до отриманої відповіді № 2974762 від 03.07.2026, за вказаними параметрами, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , особу не знайдено (а.с. 65).

Крім того, відповідно до відповіді № 2977025 від 03.07.2026, отриманої з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відомості про наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , статусу внутрішньо переміщеної особи відсутні, довідка ВПО не видавалася (а.с. 66).

На підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддя звернулася до відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 69).

17.07.2026 до суду надійшла відповідь відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області за № 23-23/2672/2026, з якої убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 70).

Встановивши невідповідність заяви вимогам ЦПК України, 17.07.2026 суддя постановила ухвалу про залишення позову без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали (а.с. 71-73).

21.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_2 подав до суду разом з додатками заяву про усунення недоліків (а.с. 74-75).

Таким чином, на виконання ухвали від 17.07.2026 позивач усунув недоліки у встановлений законом строк.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 21 серпня 2026 року о 14 год. 00 хв., яке надалі було відкладено востаннє на 14 жовтня 2026 року о 14 год. 00 хв. (а.с. 76-79, 98).

У судове засідання, призначене на 14.10.2026, представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 14.10.2026, не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи, заяв про оголошення перерви або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, причини неявки суду не повідомлені, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.

Матеріалами справи підтверджується, що судом забезпечено належне повідомлення відповідачки у спосіб, передбачений процесуальним законом, шляхом направлення процесуальних документів до її електронного кабінету. Доставка зазначених документів підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів (а.с. 82,100).

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, однак своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді не скористалася.

Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової конституційного принципу верховенства права, це зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову та вживати заходів для реалізації свого права на захист. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та фактичне самоусунення від участі у справі.

Суд бере до уваги, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах судового розгляду, що стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі надані внутрішнім законодавством засоби для прискорення процедури слухання. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), відповідно до якої пасивна поведінка сторони у процесі, зокрема відсутність зацікавленості у перебігу справи, не може розцінюватися як підстава для покладення на суд обов`язку відкладати розгляд справи або створювати умови для штучного затягування судового процесу.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а їх невиконання не може перешкоджати суду у здійсненні правосуддя та забезпеченні розгляду справи у розумний строк.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він має право, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. При цьому відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується лише у разі неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні без участі сторін за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки відповідачка не з`явилася на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи у її відсутності не надала, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 14.10.2026 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів, перейшовши на стадію ухвалення рішення, яке буде проголошене 19.10.2026 року о 10 годині 45 хвилин.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 19.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30344, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000,00 гривень, строком на 730 днів (до 19.03.2027), шляхом переказу на їй платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних).

Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 558624, (а.с. 14-19).

Відповідачка, з підписанням Кредитного договору, одночасно також підписала електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 279610, надісланим у смс-повідомленні на її телефонний номер, таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки, графіком платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору (а.с. 22-24).

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки, визначені договором.

Згідно з п. 1.2 договору процентна ставка за користування кредитом становить 1,0% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка 365,00%) користування кредитом.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредитування становить 730 днів (до 19.03.2027), зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку № 1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є додатком № 1 до цього договору.

Згідно пункту 4.1 кредитного договору сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку №1.

Відповідно до пункту 4.2 кредитного договору нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у додатку № 1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» №20260521-30 від 21.05.2026 на виконання умов вищевказаного кредитного договору кредитодавець 19.03.2025 надав відповідачці кредит у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується довідкою про перерахування коштів за договором № 30344 від 19.03.2025 на умовах фінансового кредиту (а. с. 25).

Листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 13.08.2026 підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 Банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 . 19.03.026 на пдатіжну картку зараховано грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. (а. с. 83).

Згідно з випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_3 за період з 19.03.2025 по 24.03.2025, зарахування на суму 5 000,00 грн. відбулось 24.03.2025 на картку відповідачки (а.с. 84-87).

Однак, відповідачка ОСОБА_1 всупереч взятих на себе зобов`язань згідно укладеного кредитного договору належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем, що підтверджується доданим до матеріалів справи детальним розрахунком заборгованості.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №30344 від 19.03.2025, заборгованість відповідачки за цим кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам, станом на 13.05.2026, становить 36 000,00 грн., з яких: 5000, 00 грн. заборгованість за сумою кредиту; 21 000, 00 грн. заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, 10 000, 00 грн. заборгованість за штрафами (а.с. 26-31).

Даний розрахунок містить інформацію про те, що відповідачка за весь період кредитування не здійснила жодного платежу на погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом.

Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за Кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн.

Станом на день розгляду справи відповідачка заборгованість у заявленому позивачем розмірі не погасила.

Доказів оспорювання укладеного договору в судовому порядку відповідачкою не подано.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені у позовній заяві обставини.

Відповідачкою не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що поданий позивачем розрахунок заборгованості та відомості, які містяться у матеріалах справи, не відповідають дійсності.

Застосовані норми права

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений договором або законом строк.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів відповідного виду, а також умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Частиною другою цієї статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено правилами про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а їх розмір і порядок одержання встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а тип процентної ставки, порядок сплати процентів та їх розмір визначаються кредитним договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми має наслідком його нікчемність.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в усній або письмовій, у тому числі електронній, формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, зокрема електронних, та він підписаний його сторонами.

За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір має містити його істотні умови та виражати намір особи вважати себе зобов`язаною в разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти та прийняття цієї пропозиції другою стороною і вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що договір, передбачений цивільним законодавством, може бути укладений в електронній формі, а використання одноразового ідентифікатора може свідчити про його підписання у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для її вирішення.

За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінка суду

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

У цій справі позивач просить стягнути з відповідачки 21 000 грн простроченої заборгованості за процентами та 10 000 грн пені. Водночас вимоги про дострокове повернення основної суми кредиту в розмірі 5 000 грн, строк повернення якої настає 19 березня 2027 року, позивач не заявляє. Тому під час вирішення вимоги про стягнення процентів суд перевіряє факт погодження сторонами їх розміру і порядку сплати, настання строків відповідних платежів та правильність визначення суми простроченої заборгованості.

Відповідно до статей 530, 1048, 1054 та 1056-1 ЦК України позичальник зобов`язаний сплачувати проценти в розмірі, порядку та строки, встановлені кредитним договором, а невиконання цього обов`язку у визначений строк є порушенням зобов`язання.

Дослідженими судом доказами підтверджено укладення між сторонами кредитного договору, перерахування 19 березня 2025 року на належну відповідачці платіжну картку кредитних коштів у розмірі 5 000 грн, погодження сторонами фіксованої процентної ставки в розмірі 1 % на день та графіка періодичної сплати процентів.

Згідно з графіком платежів у період із 8 квітня 2025 року до 13 травня 2026 року настав строк сплати двадцяти одного платежу за процентами в розмірі 1 000 грн кожний, що загалом становить 21 000 грн. Зазначена сума відповідає розміру кредиту, погодженій процентній ставці та тривалості відповідних розрахункових періодів. Визначена договором денна процентна ставка в розмірі 1 % не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, установленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Надані позивачем договір, графік платежів, документи про перерахування кредитних коштів і розрахунок заборгованості у своїй сукупності підтверджують виникнення у відповідачки обов`язку зі сплати процентів та розмір простроченої заборгованості. Доказів сплати відповідачкою зазначених платежів матеріали справи не містять.

Оскільки позивач не заявляє вимоги про дострокове повернення основної суми кредиту, положення частини другої статті 1050 ЦК України та частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», які регулюють порядок дострокового повернення кредиту, до вимоги про стягнення процентів, строки сплати яких уже настали, не застосовуються.

Отже, позивач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довів наявність у відповідачки простроченої заборгованості за процентами в розмірі 21000 грн, у зв`язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 10 000,00 грн за порушення умов по кредитного договору суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір установлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктами 3.4, 3.5, 3.5.1 та 3.5.2 кредитного договору № 30344 від 19 березня 2025 року передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів він зобов`язаний сплатити кредитодавцю 800 грн на четвертий день порушення та по 200 грн за кожний наступний день порушення, починаючи з п`ятого дня.

Незалежно від використаного сторонами найменування зазначені платежі за своєю правовою природою є договірною неустойкою, оскільки їх сплата пов`язана виключно з порушенням позичальником грошового зобов`язання.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання такого договору, підлягають списанню кредитодавцем.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діяв як у період нарахування заявленої неустойки, так і на час розгляду справи.

Заявлені позивачем 10 000 грн нараховані за порушення відповідачкою грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану. Тому незалежно від визначення цього платежу в договорі як штрафу він підпадає під дію пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та не підлягає стягненню.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідачки на користь позивача належить стягнути 21 000 грн заборгованості за процентами, а в задоволенні вимоги про стягнення 10 000 грн неустойки, названої позивачем штрафом, слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 31 000 грн 00 коп., з якої судом задоволено 21 000 грн 00 коп., що становить 67,74 % від розміру заявленої вимоги (21 000, 00* 100 / 31 000,00).

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 803 грн 51 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог (67,74%* 2 662,40 / 100).

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Представником позивача в позовній заяві заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Так, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу надано суду такі документи: договір про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024 (а.с. 50-51), Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Руденко К.В. серії ПТ № 2412 від 23.10.2018 (а.с. 52), Довіреність від 31.12.2025 (а.с.53), Акт приймання-передачі наданих послуг № 144 до договору №03/06/2024 від 03.06.2024 та Витяг з реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг №144, з детальним описом робіт та їх вартістю, яка становить 10 000, 00 грн., (а.с. 54, 55).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, в разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 31 000,00 грн, із яких судом задоволено вимоги на суму 21 000, 00 грн, що становить 67,74% від заявлених вимог. Отже, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн підлягають стягненню з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 6 774,00 грн (67,74% * 10 000,00 / 100).

Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 774,00 грн. Решта таких витрат покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 204, 207, 526, 527, 530, 610, 612, 615, 634, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 253, 256, 258, 259, 263, 265, 267, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (ЄДРПОУ: 41466388) заборгованість за кредитним договором № 30344 від 19.03.2025 в розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) гривень 00 коп., з яких: 21 000, 00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (ЄДРПОУ: 41466388) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 803 (одна тисяча вісімсот три) гривні 51 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 6 774 (шість тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», місцезнаходження: код ЄДРПОУ: 41466388, місцезнаходження: 03124, м.Київ, бульвар Вацвала Гавала, буд. № 4.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

СуддяК. І. Буравова