Рішення № 140786633, 09.10.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10148/26

2/296/5055/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» - Докуніної Дарини Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

28.08.2026 представник позивача - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - Докуніна Д.В. звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №471399-КС-001 в сумі 9 680,22 грн..

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 30.07.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №471399-КС-001, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 3000,00 грн строком на 16 тижнів з 30.07.2023 до 19.11.2023 стандартна процентна ставка фіксована та складає 2.00000000% на день, Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,16683334; Комісія за надання Кредиту: 450,00 грн; Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 6 320,00 грн; Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12412,89 процентів. У разі прострочення Позичальником/Відповідачем виконання зобов`язань зі сплати чергового платежу Кредитодавець має право нарахувати штраф: при простроченні на 1 день у розмірі 10 % від загальної суми простроченої заборгованості, на 2 дні 20 %, на 3 дні 30 %, а починаючи з 4 дня прострочення розмір штрафу становить від 100 грн до 900 грн залежно від суми простроченої заборгованості.

Свої зобов`язання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало, перерахувало відповідачу 3000,00 грн.

Відповідачем не виконано умов договору про надання кредиту №471399-КС-001 від 30.07.2023, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 9 680,22 грн., з яких: - 3 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 6 230,22 грн. сума заборгованості за відсотками; - 450,00 грн. сума заборгованості за комісією.

Наявність заборгованості у відповідача за договором про надання кредиту №471399-КС-001 від 30.07.2023 зумовлює звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 01.09.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розглядати її з повідомленням сторін (ініціатива суду) -09.10.2026 о 10-00 годині.

09.10.2026 сторони чи їх представники до суду не з`явилися.

Представник позивача разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заперечень проти позову не надала, як і будь-яких заяв чи клопотань.

Судом було вжито усіх заходів передбачених ЦПК України для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи. Так ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 10-00 годину 09.10.2026, направлено відповідачу ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Проте, 06.10.2026 до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 01.10.2026 причина невручення; "адресат відсутній "

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже, вважається, що саме 01.10.2026 відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом 09.10.2026.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

30.07.2023 ОСОБА_1 о 10:48 подала через сайт htps:/tpozyka.com.ua/ анкету заяву на договір про надання кредиту №471399-КС-001 в якій просила надати їй строком на 16 тижнів 3000,00 грн. за стандартною фіксованою процентною ставкою 2,00000000% в день, та зі сплатою одноразової комісії в розмір 450 грн.

30.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредиту №471399-КС-001 в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» .

Сторони домовилися про укладення договору на наступних умовах:

-сума кредиту 3 000,00 грн. (п. 2.1 договору);

-строк кредитування 16 тижнів з 30.07.2023 по 19.11.2023 (п.п. 2.3, 2.10, 2.11 договору);

-процентна ставка стандартна 2,00000000 % на день, фіксована (п. 2.4 договору);

-процентна ставка знижена 1,16683334 % на день, фіксована (п. 2.4 договору);

-комісія за надання кредиту 450,00 грн. (п. 2.5 договору);

-орієнтована загальна вартість кредиту 6 320,00 грн. (п. 2.8 договору);

-орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12412,89 процентів (п. 2.9 договору)

У разі прострочення Позичальником/Відповідачем виконання зобов`язань зі сплати чергового платежу Кредитодавець має право нарахувати штраф: при простроченні на 1 день у розмірі 10 % від загальної суми простроченої заборгованості, на 2 дні 20 %, на 3 дні 30 %, а починаючи з 4 дня прострочення розмір штрафу становить від 100 грн до 900 грн залежно від суми простроченої заборгованості (п. 6.3 договору).

Згідно з Графіком платежів відповідач мав погасити кредит у сумі 3 000,00 грн відсотки за користування кредитом в сумі 2870,00 грн. та комісію за видачу кредиту в сумі 450,00 грн з 13.08.2023 по 19.11.2023. Загально відповідач мав сплатити 6320,00 грн за 8 платежів по 790,00 грн.

ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6004.

Кредитодавець на виконання умов договору про надання кредиту №471399-КС-001 від 30.07.2023 року, виконав свої зобов`язання, зокрема перерахував Відповідачу грошові кошти в сумі 3 000,00 грн.на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід».

На виконання ухвали суду про витребовування доказів АТ «Державний ощадний банк» надав суду відомості, що на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 на яку в період з 30.07.2023 по 31.07.2023 було зараховано кошти в сумі 3000,00 грн.

Оскільки відповідачем не виконано умов договору, кредитні кошти, відсотки за користування кредитними коштами відповідачем не сплачені за ним наявна заборгованість в сумі 9 680,22 грн., з яких:- 3 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;- 6 230,22 грн.сума заборгованості за відсотками;

Таким чином суд встановив, що між позивачем та відповідачем існують зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положнь ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд під час розгляду справи встановив, що 30.07.2023 ОСОБА_1 о 10:48 подала через сайт htps:/tpozyka.com.ua/ анкету заяву на договір про надання кредиту №471399-КС-001 в якій просила надати їй строком на 16 тижнів 3000,00 грн. за стандартною фіксованою процентною ставкою 2,00000000% в день, та зі сплатою одноразової комісії в розмір 450 грн.

30.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір про надання кредиту №471399-КС-001.

Сторони домовилися про укладення договору на наступних умовах:

-сума кредиту 3 000,00 грн. (п. 2.1 договору);

-строк кредитування 16 тижнів з 30.07.2023 по 19.11.2023 (п.п. 2.3, 2.10, 2.11 договору);

-процентна ставка стандартна 2,00000000 % на день, фіксована (п. 2.4 договору);

-процентна ставка знижена 1,16683334 % на день, фіксована (п. 2.4 договору);

-комісія за надання кредиту 450,00 грн. (п. 2.5 договору);

-орієнтована загальна вартість кредиту 6 320,00 грн. (п. 2.8 договору);

-орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12412,89 процентів (п. 2.9 договору)

У разі прострочення Позичальником/Відповідачем виконання зобов`язань зі сплати чергового платежу Кредитодавець має право нарахувати штраф: при простроченні на 1 день у розмірі 10 % від загальної суми простроченої заборгованості, на 2 дні 20 %, на 3 дні 30 %, а починаючи з 4 дня прострочення розмір штрафу становить від 100 грн до 900 грн залежно від суми простроченої заборгованості (п. 6.3 договору).

Згідно з Графіком платежів відповідач мав погасити кредит у сумі 3 000,00 грн відсотки за користування кредитом в сумі 2870,00 грн. та комісію за видачу кредиту в сумі 450,00 грн з 13.08.2023 по 19.11.2023. Загально відповідач мав сплатити 6320,00 грн. за 8 платежів по 790,00 грн.

ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6004.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19).

Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, вважає, що 30.07.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №471399-КС-001.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитодавець на виконання умов договору про надання кредиту №471399-КС-001 від 30.07.2023 року, виконав свої зобов`язання, зокрема перерахував Відповідачу грошові кошти в сумі 3 000,00 грн.на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід».

На виконання ухвали суду про витребовування доказів АТ «Державний ощадний банк» надав суду відомості, що на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 на яку в період з 30.07.2023 по 31.07.2023 було зараховано кошти в сумі 3000,00 грн.

Оскільки відповідачем не виконано умов договору, кредитні кошти, відсотки за користування кредитними коштами відповідачем не сплачені за ним наявна заборгованість в сумі 9 680,22 грн., з яких:- 3 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;- 6 230,22 грн.сума заборгованості за відсотками;

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від кредитора ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в сумі 3000,00 грн., суд вважає доведеним.

Доказів повернення ОСОБА_1 кредитних коштів первісному кредитору в сумі 3000,00 грн протягом 16 тижнів з дня отримання кредиту, як те передбачено умовами договору матеріали цивільної справи не містять.

Щодо відсотків за користування кредитними коштами.

За умовами договору ОСОБА_1 мала сплатити відсотки за користування кредитними коштами в сумі 3000 гривень, з розрахунку 2,0000000 % в день , що нараховується щоденно ( п.2.4)

За користування кредитом в сумі 3000,00 грн відповідачу нараховано 6 230,22 грн., що не суперечить умовам договору та в межах строку дії договору.

Щодо комісії в сумі 450,00 грн .

У своїй Постанові Великі Палаті Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зробила висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так п.2.5 Кредитного договору передбачено одноразову комісію в сумі 450,00 грн. за отримання кредиту.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Стягнення комісії за надання кредиту є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню

Отже суд приймає рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 3503,18 грн. в якості заборгованості за договором про надання кредиту №471399-КС-001.

Щодо судових витрат.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» понесло судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.

Оскільки суд задовільнив позов повністю то відповідно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2662,40 грн., що пропорційно до задоволених вимог.

Правнича допомога.

Так, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано Договір про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026 укладений між ТОВ«БІЗНЕС ПОЗИКА» та Адвокатське об`єднання «Правовий баланс»

Пунктом 4.3 Розділу 4 Договору сторони погодили, що розмір гонорару (винагороди) за підготовку позовних заяв є фіксованим та складає 10000,00 грн. за одну позовну заяву.

Розрахунок-фактура №05-471399-КС-001 від 15.05.2026 передбачає, що до складу витрат включено витрати за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в сумі 10 000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268)).

Дійсно, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Проте, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати ВС від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони (Викладене повністю узгоджується з висновками викледеними у Поставі Верховного суду від 16.03.2026 (справа № 522/7662/23)

З огляду на викладене, суд вважає, що оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Пунктом 4.3 Розділу 4 Договору про надання правничої допомоги вд 15.05.2026 сторони погодили, що розмір гонорару (винагороди) за підготовку позовних заяв є фіксованим та складає 10000,00 грн. за одну позовну заяву.

Водночас, на переконання суду заявлений розмір витрат - 10000,00 гривень є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг. Справа є типовою та нескладною. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором з ціною позову 9680,22 грн. Позовна заява, подана через "Електронний суд", ґрунтується на стандартних правових нормах, що не потребувало додаткових зусиль для її подання та складання

За таких обставин суд ухвалює рішення про стягнення з відповідача накористь позивача - 4 000,00 грн, як витрат на правничу допомогу у цій конкретній справі, що відповідає розумності, співмірності, справедливості та вартості наданих послуг.

Керуючись ст. ст.509,525,526,530,610,1048,1054 ЦК України ст.ст.12, 13 , 81, 133 , 141, 258,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» - Докуніної Дарини Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту №471399-КС-001 від 30.07.2023 року, яка становить 9 680 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 22 копійки, з яких:

-3000 (три тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

-6230 (шість тисяч двісті тридцять) гривень 22 копійки - заборгованість за відсотками;

- 450 (чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за одноразовою комісією за видачу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу 4000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м. Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено 21.10.2026

Відомості про учасників справи

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА", код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, р/р UA163005280000026500455000522 (Гривня), АТ "ОТП БАНК", код банку 300528

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Cуддя В. М. Шкиря