Рішення № 140784771, 06.10.2026, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1264/26

провадження № 2/598/780/2026

РІШЕННЯ

іменем України

"06" жовтня 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Гудими І.В.

секретаря Жиляк Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Збаражі цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

До Збаразького районного суду Тернопільської області звернулося ТОВ «ФК «ЄАПБ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 квітня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8946118, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість. 22 квітня 2026 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №22042026, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Загальний розмір заборгованості становить 56 773,60 грн, з яких 20 988,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 25 185,60 грн заборгованість за відсотками, 10 600,00 грн заборгованість за пенею та штрафами. Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з нього зазначену заборгованість у розмірі 56 773,60 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Відповідно до ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

29.07.2026 року на адресу суду від представника відповідача Мушки Н.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги просить задовольнити частково. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не підтверджений належними доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами щодо видачі кредитних коштів та їх часткового погашення. При цьому вказує, що відповідачем здійснювалися часткові платежі за кредитним договором на загальну суму 29 032,80 грн, однак позивачем не надано належного розрахунку заборгованості з урахуванням здійснених платежів. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 з 28 листопада 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується військовим квитком, а тому відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на нього поширюються пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим вважає безпідставною вимогу про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 25 185,60 грн. Також посилається на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим вважає безпідставним нарахування штрафних санкцій у розмірі 10 600,00 грн. З огляду на викладене, представник відповідача не заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 20 988,00 грн, а в іншій частині просить відмовити у задоволенні позову.

31.07.2026 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечує проти доводів представника відповідача та вважає позовні вимоги обґрунтованими. Зазначає, що факт укладення кредитного договору відповідачем не заперечується, а кредитні кошти були перераховані на платіжну картку, реквізити якої відповідач самостійно зазначив під час оформлення кредиту. Вказує, що позивачем надано наявні документи на підтвердження видачі кредиту та розміру заборгованості, а відсутність первинних бухгалтерських документів обумовлена тим, що такі документи зберігаються у первісного кредитора та відповідних фінансових установах. Щодо доводів представника відповідача про звільнення від сплати процентів у зв`язку з проходженням військової служби зазначає, що на момент укладення кредитного договору 10 квітня 2025 року відповідач не мав статусу військовослужбовця, оскільки був призваний на військову службу 28 листопада 2025 року, а тому нарахування процентів за період до набуття ним такого статусу є правомірним. Також вважає обґрунтованим нарахування штрафних санкцій у розмірі 10 600 грн, посилаючись на умови кредитного договору та зміни до законодавства про споживче кредитування, які, на думку позивача, допускають нарахування неустойки за договорами, укладеними після набрання ними чинності. З огляду на викладене просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

03.08.2026 року на адресу суду від представника відповідача Мушки Н.М. надійшли заперечення, у яких вона не погоджується з доводами представника позивача та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості складений ним самостійно та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, а тому не є належним доказом розміру заявленої до стягнення заборгованості. Також вказує, що позивачем не надано належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача. Щодо нарахованих процентів та штрафних санкцій зазначає, що ОСОБА_1 з 28 листопада 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується відповідними відмітками у військовому квитку про призов та проходження військової служби, а тому на нього поширюються пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вважає, що нараховані проценти в розмірі 25 185,60 грн та штрафні санкції в розмірі 10 600,00 грн підлягають списанню. Крім того, посилається на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. З огляду на викладене просить задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 20 988,00 грн, а в іншій частині позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду від нього надійшла заява, в якій просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, однак остання подала на адресу суду заяву, в якій просила справу розглядати у відсутності сторони відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 10 квітня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №8946118 про надання споживчого кредиту в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 17 200,00 грн строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,00 % на день або зниженою процентною ставкою 0,60 % на день за умови виконання передбачених договором вимог. Періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 30 днів. Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 . Зазначений договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А6234.

Крім того, відповідно до додаткової угоди від 14 квітня 2025 року до кредитного договору №8946118 сторони домовилися про надання відповідачу додаткових кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту становив 21 200,00 грн.

Дані обставини знайшли своє підтвердження: копією договору про надання споживчого кредиту №8946118 від 10.04.2025 року (а.с.7-11), копією таблиці (а.с.12), копією додаткової угоди від 14.04.2025 року до договору №8946118 про надання споживчого кредиту від 10.04.2025 року (а.с.12-13), копією таблиці (а.с.13), копією паспорта споживчого кредиту (а.с.14-16), копією інформаційного повідомлення споживача (а.с.17).

На виконання умов кредитного договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» здійснило перерахування кредитних коштів на платіжну картку, реквізити якої зазначені у договорі. Так, відповідно до листа ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 23 квітня 2026 року №2-2650, 10 квітня 2025 року здійснено успішну платіжну операцію на суму 17 200 грн, а 14 квітня 2025 року на суму 4 000 грн, на платіжну картку № НОМЕР_2 . Таким чином, загальна сума перерахованих кредитних коштів становить 21 200 грн (а.с.18).

Як вбачається з наданої позивачем картки обліку договору (розрахунку заборгованості), станом на 21 квітня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №8946118 становить 56 773,60 грн, з яких 20 988,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 25 185,60 грн заборгованість за процентами, 10 600,00 грн заборгованість за штрафними санкціями. При цьому із зазначеного розрахунку вбачається, що відповідачем здійснено платежі на загальну суму 29 032,80 грн, з яких 212,00 грн зараховано в рахунок погашення основної суми кредиту, а 28 820,80 грн у рахунок погашення процентів за користування кредитом (а.с.17-22).

22 квітня 2026 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №22042026, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8946118 від 10 квітня 2025 року (а.с.23-25), що також підтверджується копією акта приймання-передачі реєстру боржників (а.с.26), витягом з реєстру боржників (а.с.26).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «ФК «ЄАПБ» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги та заперечення представника відповідача, суд зазначає наступне.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту суд виходить із того, що матеріалами справи підтверджується укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 21 200,00 грн. Згідно з наданим розрахунком заборгованості відповідачем здійснено платежі в рахунок погашення основної суми кредиту в розмірі 212 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості становить 20 988,00 грн.

При цьому суд враховує, що представник відповідача у поданому відзиві на позовну заяву та запереченнях прямо зазначає, що не заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 20 988 грн. Така позиція сторони відповідача узгоджується з наявними у справі доказами укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів і додатково підтверджує обставини отримання відповідачем кредитних коштів та наявності непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту.

Доводи представника відповідача щодо відсутності належних доказів надання кредитних коштів суд оцінює з урахуванням сукупності наявних у справі доказів, зокрема укладеного в електронній формі кредитного договору, додаткової угоди до нього, відомостей платіжної установи про успішне проведення платіжних операцій та наданого розрахунку заборгованості. При цьому відомості про платіжну картку, на яку перераховано кредитні кошти, узгоджуються з реквізитами, зазначеними у кредитному договорі. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що факт надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 21 200 грн підтверджується дослідженими доказами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наявні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 20 988,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 25 185,60 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, протягом часу їх призову не нараховуються проценти за користування кредитом, а також штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань, крім передбачених законом винятків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 28 листопада 2025 року був призваний на військову службу під час мобілізації та продовжує її проходити, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією військового квитка (а.с.47-49).

Отже, з 28 листопада 2025 року на відповідача поширюються гарантії, передбачені пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону, зокрема щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

При цьому суд звертає увагу, що на момент укладення кредитного договору 10 квітня 2025 року відповідач ще не мав статусу військовослужбовця, а тому нарахування процентів за користування кредитом за період до 28 листопада 2025 року саме по собі не суперечить наведеним положенням Закону.

Як вбачається з наданої позивачем картки обліку договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося, зокрема, і після призову відповідача на військову службу, а саме з 28 листопада 2025 року по 04 січня 2026 року включно, за стандартною процентною ставкою 1 % на день, що становило 209,88 грн щоденно.

Таким чином, за вказаний період, який становить 38 календарних днів, відповідачу нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 7 975,44 грн (209,88 грн ? 38 днів), які відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягали нарахуванню та стягненню.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає частковому задоволенню в розмірі 17 210,16 грн (25 185,60 грн 7 975,44 грн), а в решті цієї вимоги слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 10 600 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом із тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, зазначеним пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції в розмірі 10 600 грн нараховані відповідачу за порушення зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану в Україні.

При цьому суд не приймає доводів представника позивача про те, що змінами, внесеними Законом України №3498-IX від 22 листопада 2023 року до Закону України «Про споживче кредитування», передбачено можливість нарахування штрафних санкцій за кредитними договорами, укладеними після набрання ним чинності, оскільки зазначені зміни не скасовують та не змінюють дії пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який має імперативний характер та передбачає звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії воєнного стану.

Таким чином, враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 10 600 грн, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №8946118 від 10 квітня 2025 року в загальному розмірі 38 198,16 грн, з яких 20 988,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 17 210,16 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 38 198,16 грн із заявлених 56 773,60 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 791,30 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 625, 1048, 1054, 1077 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 19, 76, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (місцезнаходження 07400, Київська область Броварський район м. Бровари вул. Лісова, буд.2, ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») 38 198 (тридцять вісім тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 16 копійок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №8946118 від 10.04.2025 року, з яких: 20 988,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 17 210,16 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (місцезнаходження 07400, Київська область Броварський район м. Бровари вул. Лісова, буд.2, ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») 1 791 (одну тисячу сімсот дев`яносто одну) гривню 30 копійок сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 06 жовтня 2026 року.

СУДДЯ Ігор ГУДИМА