Рішення № 140784513, 20.10.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1379/26Справа №456/1972/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

20.10.2026 року місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

до відповідачки: ОСОБА_1 ,

про: стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю:

представник позивача: не з`явився;

відповідач: не з`явився;

Обставини справи.

ТзОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2642351 від 06.04.2025 у розмірі 20925,00 грн.

Ухвалою від 09 квітня 2026 року Стрийського міськрайонного суду Львівської області справу за позовом ТзОВ "Фінансова Компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2642351 від 06.04.2025 у розмірі 20925,00 грн. було передано за підсудністю на розгляд Миколаївському районному суду Львівської області.

Ухвалою Миколаївського районного суду від 18.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 13.07.2026.

У зв`язку із неявкою відповідачки в судові засідання, розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє на 15.10.2026.

В судове засідання 15.10.2026 учасники справи не з`явились. Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просив суд розглянути справу за відсутності його представника. Відповідачка причин неявки не повідомила, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Зокрема, на адресу суду повернулися поштові відправлення, якими суд направляв відповідачці ухвалу про відкриття провадження та судові повістки на 13.07.2026, 11.08.2026, 17.09.2026, без вручення адресату, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями ч.ч. 7, 8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Отже, у разі якщо судова повістка направлена судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відтак, оскільки судові повістки про виклик до суду було направлено відповідачці за зареєстрованою адресою її місця проживання, згідно встановленої судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, відповідачка вважається такою, що була належним чином повідомлена про розгляд справи судом.

Крім того, судовий виклик відповідачки в судове засідання додатково здійснювався шляхом надсилання смс-повісток на номер мобільного телефону, вказаний у матеріалах справи, та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті "Судова влада України".

Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Однак, в жодне із призначених судом судових засідань відповідачка не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи той факт, що відповідачка будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилася та не повідомила причин неявки, відзив на позов не подала, а представник позивача в прохальній частині позовної заяви зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи №456/1972/26 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 15.10.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч.6 ст.259 ЦПК України і ч.5 ст.268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату складення повного судового рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 06.04.2025 між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та позичальником ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2642351, який підписано електронним підписом позичальника 908781.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачкою первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п. 2.1. Кредитного договору.

Підписанням Кредитного договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами. Приймаючи умови Кредитного Договору, відповідачка також підтверджує, що умови Договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану, а інформація, надана їй Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Всупереч умовам Договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання.

27.08.2025 року між ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу № 27082025, у відповідності до умов якого ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належніТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025 року, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 20925,00 грн., з яких:

- 5 000,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням;

- 625,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту;

- 6300,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту;

- 9000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Позивач зазначив, що відповідачка неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість за вищевказаною сумою, і після повідомлення про відступлення права вимоги за договором, відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, через що позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом.

Правова позиція відповідача.

Відповідачка не скористалася своїм правом, відзив на позовну заяву не подала.

Фактичні обставини встановлені судом.

06.04.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено кредитний договір №2642351.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п. 1.1 Договору). Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. (п. 1.2 Договору). Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 06.04.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п. 1.3 Договору). Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 17.03.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) згідно п. 1.4 Договору. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 16025,00 грн. Денна процентна ставка складає: (16025,00 грн. / 5000.00 грн.) / 345 днів * 100% = 0,93%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2227,51 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 21025,00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентн ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення (п. 1.5 Договору). Комісія за надання кредиту: 625,00 грн., яка нараховується за ставкою 12,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Сума комісії може складати менш ніж 12,50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом п. 1.5.1 Договору). Комісія за обслуговування кредиту: 15400,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів , який є додатком №1 до цього Договору (п.1.5.2 Договору). Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом ( п.1.5.3 Договору). Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0,0 грн. ( п.1.5.4. Договору).

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердила, що ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами, а умови Договору є для неї зрозумілими та адаптованими до її потреб і фінансового стану.

Аналогічна інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом.

Згідно заяви ОСОБА_1 на отримання кредиту №2642351 від 06.04.2025, ОСОБА_1 вказала номер платіжної картки, на яку має бути перерахована сума кредиту: НОМЕР_1 .

Відповідно до платіжного доручення 42083240 від 06.04.2026, ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» через банк ТОВ «ФК «Контрактовий дім» прерахувало кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. на кредитний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення, наданих ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2642351 складає: 5 000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 625,00 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту; 6300,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 9000,00 грн. сума заборгованості за порушення зобов`язання (штраф, пеня) нараховані згідно п.4.1 догоаору.

27 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27082025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п.1.1. Договору факторингу, 1.1. Договору факторину, Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов?язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №27082025 від 27.08.2025, ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло Реєстр Боржників кількістю 2361 та загальна сума заборгованості складає 34042557,24 грн.

Згідно платіжної інструкції №98 від 29.08.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» кошти згідно договору факторингу № 27082025 в сумі 3037420,72 грн.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 2642351 в сумі 20925,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 625,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 6300,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 9000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Оцінка суду.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «;Про електронну комерцію».

Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно положень ч.1 ст.1077 ЦК України (в редакції, чинній на дату укладення договору факторингу 27.08.2025) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, між первісним кредитором ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2642351, за умовами якого сторони погодили надання відповідачці фінансового кредиту в сумі 5000,00грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки, на строк 345 днів, зі сплатою відсотків за ставкою 0,0010 відсотків річних в день, в межах строку кредитування.

Факт перерахування кредитних коштів в сумі 5000,00грн. первісним кредитором на картковий рахунок відповідачки підтверджується долученим до справи платіжним дорученням 42083240 від 06.04.2026.

За умовами договору, відповідачка повинна була повернути кредитні кошти не пізніше 17.03.2026 та сплатити проценти за користування кредитом і комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту та штраф.

Однак відповідачка свої зобов`язання за договором позики №2642351 належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула, відсотки за користування кредитними коштами та комісії і штраф не сплатила.

Також судом встановлено, що у зобов`язанні за вказаним договором, укладеним між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та відповідачкою, відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» до ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів».

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025 року, Відповідачка має перед ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 2642351 в сумі 20925,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 625,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 6300,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 9000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідачкою не було надано суду власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення нею кредиту в повному обсязі чи сплати відсотків, та спростовують правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості.

А тому в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу, заборгованості за комісією за надання кредиту позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки неустойки в сумі 9 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст.549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 18 згідно якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також вказаним законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення кредитного договору №2642351 існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

З огляду на наведене, суд вважає, що нарахована в період воєнного стану неустойка в розмірі 9000,00 грн. за кредитним договором №2642351 від 06.04.2025 підлягає списанню кредитодавцем.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи позивача про правомірність стягнення нарахованої за кредитним договором №2642351 неустойки та вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за пенею за договором позики №7923852 у розмірі 9000,00 грн, слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 6300,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 3 частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої-другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 1.5.2 договору, Комісія за обслуговування кредиту: 15400,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів , який є додатком №1 до цього Договору.

Однак позивачем не наведено переліку та не надано доказів надання відповідачці послуг пов`язаних із обслуговуванням кредиту, за які нарахована комісія за обслуговування кредиту, а тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії в сумі 6300,00 грн. слід відмовити.

Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн, та за комісією за надання кредиту в сумі 625,00 грн., всього разом 5625,00 гривень.

Судові витрати.

Згідно з ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а тому слід стягнути з відповідачки на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 715,70 грн.

Керуючись статями 10-13,49,76-81,141,247,258,259,263-265,268,280,282,289,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №2642351 від 06.04.2025 в сумі 5625,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 625,00 грн. - сума заборгованості за комісією за надання кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати в сумі 715,70 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, Броварський район, Київська область;

відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 20.10.2026.

Суддя Роман ДЖУС