Ухвала суду № 140784027, 21.10.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 562/2893/26

2/303/4444/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 жовтня 2026 року м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Здолбунівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту батьківства,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , зазначивши третіми особами, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Здолбунівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту батьківства.

Встановлено, що відповідно до ухвали Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14.09.2026 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху.

На виконання ухвали Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14.09.2026 року представником позивача, адвокатом Дудка І.О., 22.09.2026 року подано до Здолбунівського районного суду Рівненської області заяву про усунення недоліків позову.

Відповідно до ухвали Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24.09.2026 року матеріали позовної заяви надіслано за підсудністю до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2026 року цивільна справа передана на розгляд судді Заболотному А.М.

При вирішенні питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд, передусім, виходить з того подана позовна заява повинна бути подана з додержанням вимог, визначених ст.ст. 175-177 ЦПК України.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд звертає увагу на те, що від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Частиною 1 ст. 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п.п. 4, 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. В ч. 6 ст. 175 ЦПК України також визначено, що у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). При цьому, у ч. 2 ст. 83 ЦПК України вказано, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлене порушене право. Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних з визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 640/7310/19 (провадження 11-905заі19), від 27.10.2021 року у справі № 9901/337/21 (провадження 11-416заі21)).

Зі змісту уточненої позовної заяви встановлено, що предметом позову є встановлення факту батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно дочки ОСОБА_4 .

Також зі змісту уточненої позовної заяви встановлено, що позов заявлено до одного відповідача - ОСОБА_2 .

При цьому, в своєму уточненому позові позивач зазначила про таке: «Між позивачем, малолітньою дитиною та відповідачем відсутній міжособистісний спір. Однак, об`єктивне порушення майнових, соціальних та спадкових прав виражається у відсутності офіційного запису про батька дитини в актовому записі про народження у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , а також, у юридичній неможливості оформлення спадщини та соціальних виплат у позасудовому порядку. Унаслідок того, що встановлення факту батьківства прямо впливає на обсяг прав єдиного спадкоємця першої черги, матері померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , спір про право підлягає вирішенню у судовому порядку».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

У позові позивач вказує на положення ст. 130 СК України відповідно до змісту якої у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

У п. 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу судів на те, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що встановлення факту батьківства має здійснюватися за правилами окремого провадження.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, якщо немає спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах (постанова Верховного Суду від 22.04.2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19)).

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 14.04.2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21), від 28.04.2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15.11.2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03.08.2022 року у справі № 759/12740/21.

Доводи позовної заяви не містять обставин наявності спору про право, а навпаки позивач зазначає, що між позивачем, малолітньою дитиною та відповідачем відсутній міжособистісний спір. Отже, такі обставини, наявність реального спору про право, мають бути встановлені судом, внаслідок чого суд залишає заяву в межах розгляду справи за правилами окремого провадження без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

За таких обставин позивачу необхідно належним чином обґрунтувати наявність підстав для звернення до суду із заявленими вимогами саме в порядку позовного провадження.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з ч. 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Так, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у позові зазначено - ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що код ЄДРПОУ 09637168, вказаний позивачем в позові, не присвоєно жодній юридичній особі.

Так, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зі змісту наведених процесуальних норм випливає, що для визначення правильного найменування, ідентифікаційного коду та місцезнаходження юридичних осіб - сторін у справі, суд користується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, судом встановлено, що вказані у позові найменування і код ЄДРПОУ відповідача не співпадають.

За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, суд вважає, що позивачу слід визначитися із вірним найменуванням та/або ідентифікаційним кодом третьої особи, що в свою чергу має мати статус юридичної особи, як того вимагає п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Додатково звертається увага і на таке.

Згідно ч. 1 ст. 175 ЦПК України позовна заява підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що ордер є письмовим документом, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 4 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з підпунктом 12.4 п. 12 зазначеного Положення ордер містить, зокрема, назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

При цьому під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема судові органи.

Таким чином, чинне Положення № 41 передбачає можливість зазначення в ордері як конкретного суду, так і відповідної групи органів - судових органів.

Разом з тим, з поданого до позовної заяви ордера № 1215176 встановлено, що у графі «Назва органу, в якому надається правнича допомога» зазначено «Здолбунівському районному суді Рівненської області».

Водночас, після передачі справи за підсудністю вона перебуває на розгляді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

Отже, поданий ордер містить назву конкретного суду, який не здійснює розгляд цієї справи, тоді як належного документа, який підтверджував би повноваження адвоката Дудка І.О. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області, матеріали позовної заяви не містять.

При цьому суд враховує, що справа передана на розгляд Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області за підсудністю, а не зверненням позивача безпосередньо до цього суду.

За таких обставин позивачу необхідно надати належний документ, що підтверджує повноваження адвоката Дудка І.О. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Здолбунівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту батьківства - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху передбачені ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Заболотний