Рішення № 140783303, 18.09.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Єдиний унікальний номер справи 208/15619/25

Номер провадження 2/208/1178/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Бєлова Олександра Євгенівна, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бєлову О. Є. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 250000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 з 25 лютого 1991 року по 18 серпня 2014 року працював на різних посадах, у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське». 18 серпня 2014 року позивача було звільнено за власним бажанням. Всі вказані вище обставини про роботу та звільнення позивача підтверджуються його трудовою книжкою.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань.

03 квітня 2017 року складено акт розслідування причин виникнення хронічного захворювання Форми П-4, яким встановлено, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці.

В подальшому встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням та визначено 60% втрати професійної працездатності.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, затвердженого 06.04.2017 року, ОСОБА_1 встановлено наступні професійні захворювання, що встановлені вперше: хронічний бронхіт в фазі затихаючого загострення. Прикореневий і базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. хронічна радикулопатія L-5, S-1 зліва в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом.

Відповідно до п. 10 Акту вищевказані діагнози були встановлені Клінікою професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України».

Відповідно до п. 13 Акту на виробництві встановлено 3 клас 2 ступеня шкідливих та важких умов праці.

Згідно п. 14 Акту також встановлено супутній діагноз: дифузний кардіосклероз (синусова тахікардія), СН 0-І ст., ризик та виразкову хворобу 12-ї кишки в анамнезі; хронічний гастродуоденіт в фазі ремісії; хронічний холецистит в фазі ремісії.

Причини виникнення професійного захворювання містяться в 17 пункті Акту, а саме: запиленість повітря робочої зони з вмістом діоксиду кремнію 6,0% складала 30,3 мг/м-3 (ГДК 10 мг/м-3) протягом 87% часу робочої зміни. Потужність зовнішньої праці при роботі за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба 139,9 Вт (ПДР-90Вт), теж саме, при роботі з переважною участю м`язів плечового поясу 51,2 Вт (ПДР-45Вт), перебування у вимушеній робочій позі 30%-35% часу робочої зміни, нахили протягом зміни 132 рази (ГДР 50 разів).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0869012 позивачу при первинному огляді 07.06.2017 року було безстроково встановлено третю групу інвалідності з 29.05.2017 року, причиною якої є професійне захворювання та визначено умови та характер праці: протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах. Рекомендовано спостереження і лікування у невролога, пульмонолога.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ №0049263, виданої Обласним центром МСЕК м. Краматорська, ступінь втрати професійної працездатності позивача первинно становить 60% з 29.05.2017 року безстроково.

Стан здоров`я позивача погіршився у зв`язку з професійним захворюванням, що підтверджується втратою професійної працездатності на 60% та встановленням 3 групи інвалідності, що не виключає погіршення стану здоров`я у майбутньому, у зв`язку з чим право на відшкодування моральної шкоди виникло в нього з дня первинного встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Зазначаємо, що позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, що проявляються в утрудненому диханні, періодичному кашлі, швидкій втомлюваності, загальній слабкості, запамороченні, головному болю, порушенні сну, зниженні витривалості до фізичних навантажень, а також у стійких або періодичних болях у поперековій ділянці, онімінні, обмеженні рухливості та посиленні болю при рухах або тривалому перебуванні в одній позі; додатково стан ускладнюється загальним зниженням працездатності.

З причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення.

У зв`язку з цим позивач позбавлений вести повноцінний спосіб життя, порушуються нормальні життєві зв`язки, функціональні можливості обмежені.

Внаслідок того, що втрата працездатності, що визначена позивачу має невідворотний характер, а інвалідність встановлена безстроково, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості тощо. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Оскільки моральну шкоду відшкодувати в повному обсязі не є можливим, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, вважає, що адекватним та об`єктивним розміром відшкодування моральної шкоди становить саме 250 000,00 грн, що відповідає характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через професійне захворювання (а. с. 1-4).

Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 09.12.2025 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 20).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Львовим А. Л. (діючого на підставі ордеру та довіреності) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а сума позовних вимог є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Правове регулювання відшкодування моральної шкоди здійснюється на підставі, зокрема, положень ст. 23 ЦКУ. Так абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вважає, що такими обставинами, що мають істотне значення, є наступні факти: позивач не доводить, що йому взагалі було завдано моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, а з наявних в матеріалах справи доказів, такий факт встановити неможливо. Окрім цього, ним не надається жодних лікарських документів, зокрема копія висновку ЛЕК, що підтверджувала в нього факт виникнення саме професійного захворювання. Тобто, позивачем не доведено сам факт завдання йому моральної шкоди.

Істотний вплив на завдання позивачу професійного захворювання мало його халатне ставлення до свого здоров`я.

По-перше, позивач не інформував відповідача про погіршення стану його здоров`я, про перші прояви ранніх ознак професійного захворювання тощо. Якби такі повідомлення мали місце, відповідач мав би змогу відреагувати на таку ситуацію та своєчасно вивести позивача з-під дії шкідливих умов праці. За таких умов, варто констатувати, що виникнення у позивача професійного хронічного захворювання стало наслідком його бездіяльності та безвідповідального ставлення до власного здоров`я.

Щодо готовності відповідача відшкодувати моральну шкоду у розмірі 60 тисяч гривень та щодо відсутності між сторонами справи спору в частині відшкодування моральної шкоди на цю суму.

Не зважаючи на те, що ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» не визнає позов та вважає позовні вимоги завищеними, а також такими, що не відповідають критеріям розумності та справедливості, відповідач готовий добровільно сплатити позивачу на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я через професійне захворювання, суму у розмірі 60 (шістдесят) тисяч гривень.

Разом з тим, відповідач не може виплатити вищевказану суму позивачеві не маючи інформацію про банківські реквізити позивача, оскільки саме переказ грошових коштів за банківськими реквізитами є єдиним способом проведення розрахунків понад 50 тис. грн.

Вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди без утримання податку та обов`язкових платежів суперечить податковому законодавству.

Звернув увагу суду на те, що постановою Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24 провадження № 61-14246св24 зроблено висновок, що: «…прояво розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди; цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: (1) необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів». Це є підставою для відповідної зміни судових рішень; (2) не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суди безпідставно не залучили до участі у справі Верховну Раду України та Державну податкову службу України, права та інтереси яких зачіпаються судовими рішеннями у цій справі…».

Важливий висновок викладено також в постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі №180/505/20-ц (провадження №61-5св21), де зазначено, що з 23 травня 2020 року стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Щодо стягнення суми моральної шкоди з урахуванням утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Представник звернув увагу суду на те, що стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить положенням закону, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2025 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, а отже, її чотирикратний розмір становить 8000 х 4 = 32000 (тридцять дві тисячі) гривень.

Як висновок, будь-яка сума, що потенційно може бути відшкодована позивачу і перевищуватиме цей поріг (у 32000 гривень) підлягатиме оподаткуванню. Окрім цього, в цивільній справі, що розглядається, питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди, тобто питання відносин між відповідачем (як податковим агентом) та державою не є та не може бути предметом спору взагалі.

Вважає, що питання про те, чи повинен відповідач виконувати визначену Податковим кодексом України функцію податкового агенту та утримувати податки, а також питання щодо розміру стягнутих податків, залежать не від резолютивної частини рішення суду на час ухвалення рішення, а від змісту податкового законодавства на час виплати доходу, тобто на час виконання рішення (добровільного чи примусового). Враховуючи зазначене, визначення порядку оподаткування моральної шкоди за рішенням суду не повинні бути розглянути під час судового розгляду цієї справи (а.с. 38-41).

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Бєловою О. Є. надано відповідь на відзив який зводився до незгоди з доводами та аргументами представника відповідача а саме,

щодо аргументів представника відповідача про виникнення професійного хронічного захворювання у позивача внаслідок його бездіяльності та безвідповідальності чинне законодавство не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Представник відповідача безпідставно стверджує, що професійне захворювання, наявне у позивача, є наслідком його нібито халатного ставлення до власного здоров`я та не пов`язане з бездіяльністю підприємства, на якому він працював.

Такі доводи не спростовують встановлених обставин справи та наявності причинно-наслідкового зв`язку між професійним захворюванням позивача та діями (бездіяльністю) відповідача, оскільки відповідно до статті 38 Гірничого закону України обов`язок щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, охорони праці, а також належного медичного та санітарно-побутового обслуговування працівників покладається саме на власника (керівника) гірничого підприємства, незалежно від наявності чи відсутності скарг з боку працівника.

Зокрема, власник гірничого підприємства зобов`язаний забезпечувати безпеку гірничих робіт, додержання правил охорони праці та техніки безпеки, медичне та санітарно-побутове обслуговування працівників, а також відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю працівників унаслідок виробничої діяльності.

При цьому, як вбачається з акту форми П-4, професійне захворювання позивача виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи у шкідливих умовах праці, зумовлених впливом

шкідливого виробничого фактору пилу переважно фіброгенної дії та фізичного навантаження.

Отже, твердження відповідача про нібито халатне ставлення позивача до власного здоров`я є припущенням, яке не підтверджується жодними належними доказами та не спростовує обов`язку відповідача щодо забезпечення безпечних умов праці.

Таким чином, позивачу було завдано моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що настало внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства щодо створення та підтримання безпечних умов праці, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання.

Щодо аргументів представника відповідача про недоведеність розміру грошового відшкодування моральної шкоди позивач зазначив, що право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико - соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).

При визначені розміру моральної шкоди позивач враховує глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 60% професійної працездатності безтерміново, призначення позивачу третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров`я позивача.

Позивачем надано переконливі та змістовні роз`яснення, в чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода.

Долучені позивачем докази в сукупності підтверджують, що ушкодження його здоров`я, отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов`язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Оскільки моральна шкода не підлягає точному грошовому виміру, заявлений позивачем розмір відшкодування має виключно компенсаційний характер та є співмірним характеру й обсягу моральних страждань, яких позивач зазнав і зазнаватиме надалі у зв`язку з професійним захворюванням.

Водночас наявність спору між сторонами щодо розміру відшкодування моральної шкоди, реалізація позивачем свого процесуального права на обґрунтування заявлених вимог та наполягання на їх розгляді судом не може вважатися суперечливою поведінкою, оскільки позивач не відмовлявся від отримання відшкодування, а лише не погоджується з його розміром, запропонованим відповідачем.

Щодо аргументів представника відповідача про неможливість покладення на відповідача судового збору у зв`язку з відсутністю обов`язку щодо його сплати представником відповідача наведено посилання на відсутність обов`язку позивача зі сплати судового збору у вказаній категорії спорів і як наслідок - неможливість покладення такого зобов`язання на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

При цьому, в даному конкретному випадку відсутні підстави звільнення позивача від сплати судового збору за цим позовом в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки питання про відшкодування шкоди позивачу, заподіяної ушкодженням здоров`я, є предметом спору та наявність таких обставин згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем. Крім того заявлена позивачем вимога про стягнення моральної шкоди підлягає оплаті судовим збором (а.с. 62-64).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Львовим А. Л. (діючого на підставі ордеру та довіреності) подано заперечення на відповідь на відзив в яких повністю заперечував проти аргументів представника позивача, вважаючи їх безпідставними. Зазначив, що з наявних в матеріалах справи доказів, ані факт завдання моральної шкоди, ані її «грошовий еквівалент» встановити неможливо.

Позивачем не надається жодних лікарських документів, зокрема відсутня копія висновку ЛЕК, що підтверджувала факт виникнення в нього саме професійного захворювання. Також відсутні будь-які лікарські документи, що підтверджували б, що позивач був змушений проходити додаткове лікування у зв`язку з професійним захворюванням і т.і. За таких умов, вважає, що висновок позивача про доведеність його позовних вимог, зокрема факту завдання та розміру моральної шкоди, є передчасним.

Крім того, додатково навів аргументи на підтвердження своєї позиції про сплату судового збору (а.с.67-69).

Позивач ОСОБА_1 , його представник, адвокат Бєлова О. Є. в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без їх участі (а.с.76).

Представник відповідача Кривний В. Є. про день та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, з урахуванням поданих письмових відзиву, заперечення на відповідь на відзив (а.с.79).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1 в період з 25 лютого 1991 року по 18 серпня 2014 року:

- 25.02.1991 року прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті «Красноармійська-Західна» №1;

- 01.12.2000 року переведений електрослюсарем підземним 5 розрядку з повним робочим днем в шахті;

- 25.10.2008 року переведений на посаду заступника механіка ділянки підземної з повним робочим днем в шахті;

- 01.01.2009 року переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 14.07.2014 року переведений на посаду заступника механіка ділянки підземної з повним робочим днем в шахті;

- 18.08.2014 року звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (підтверджено записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , а. с. 14-16).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 06 квітня 2017 року (копія додається), затвердженого начальником головного управління держапраці у Донецькій області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - хронічний бронхіт в фазі затихаючого загострення. Прикореневий і базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. хронічна радикулопатія L-5, S-1 зліва в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом.

П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах обумовленим впливом шкідливого фактору пил переважно фіброгенної дії, фізичне навантаження.

П. 17 причинами професійного захворювання є запиленість повітря робочої зони з вмістом діоксиду кремнію 6,0% складала 30,3 мг/м3 (ГДК 10 мг/м3) протягом 87% часу робочої зміни. Потужність зовнішньої праці при роботі за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба 139,9 Вт (ПДР 90 Вт), теж саме, при роботі з переважною участю плечового поясу 51,2 Вт (НДР 45 Вт), перебування у вимушеній робочій позі 30%-35% часу робочої зміни, нахили протягом зміни 132 (ГДР 50 разів) (а.с. 7-8).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0869012 позивачу при первинному огляді 07.06.2017 року було безстроково встановлено третю групу інвалідності з 29.05.2017 року, причиною якої є професійне захворювання та визначено умови та характер праці: протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах. Рекомендовано спостереження і лікування у невролога, пульмонолога (а.с. 11).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ №0049263, виданої Обласним центром МСЕК м. Краматорська, ступінь втрати професійної працездатності позивача первинно становить 60% з 29.05.2017 року безстроково (а.с. 10).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» (на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала через професійне захворювання, спричинене негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, то моральну шкоду йому безумовно було заподіяно внаслідок ушкодження здоров`я під час роботи на ПрАТ «ШУ Покровське» оскільки роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, з урахуванням чого, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди за рахунок відповідача.

На підставі переліченого обґрунтування, суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що на ПрАТ «ШУ Покровське» не винне в отриманні ОСОБА_1 профзахворювання та відповідно у спричиненні позивачу цим моральної шкоди.

Суд при цьому виходив з того, що в зв`язку із отриманням професійного захворювання зі встановленням стійкої втрати працездатності ОСОБА_1 у розмірі 60% безстроково та здобуттям 3-ї групи інвалідності позивачу безумовно було заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок професійного захворювання у нього змінилися умови життя, він відчуваючи фізичний біль та дискомфорт у повсякденному житті, обмеженість у можливості продовжувати колишній активний спосіб життя та тривогу за майбутнє внаслідок професійного захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди позивачу внаслідок професійного захворювання кількість часу, яку ОСОБА_1 пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, ступінь втрати ним працездатності через професійне захворювання, отриману ним інвалідність внаслідок такого захворювання, яка встановлена безстроково, розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, а також провину підприємства відповідача у спричиненні ушкодження здоров`я позивачу, яка лежить на ПрАТ «ШУ Покровське».

Отже, на підставі переліченого вмотивування, враховуючи, що ОСОБА_1 мав на момент складання акту загальний стаж роботи 32 роки 3 місяці 17 днів, за професією 3 роки 10 днів, а в умовах впливу шкідливих факторів 31 рік 02 місяці 25 днів, отримавши внаслідок недосконалості виробництва з вини відповідача 60% стійкої втрати працездатності безстроково через набуте ним професійне захворювання та інвалідність при роботі у таких шкідливих умовах на підприємстві відповідача, то на переконання суду розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я моральної шкоди з боку на ПрАТ «ШУ Покровське» повинен дорівнювати 90000 грн., що відповідатиме завданій позивачу моральній шкоді через незворотність негативних наслідків професійного захворювання на його здоров`ї та подальшому житті.

Таким чином, суд не може погодитись із розміром моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я позивача, який визнає представник відповідача, та вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином, суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 90 000,00 гривень підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Так, позивач ОСОБА_2 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 968,96 гривень (подана через Електронний суд 1211,20*0,8). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 90 000 гривень, тобто на 36% від заявленої суми (250 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 348,83 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Бєлова Олександра Євгенівна, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 348 (триста сорок вісім) гривень 83(вісімдесят три) копійки.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 18.09.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження на момент звернення: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а, на момент винесення рішення місце реєстрації: м. Запоріжжя, Північне шосе, вул. Теплична, буд. 22Б/1 кабінет 6.

Суддя: