Рішення № 140783276, 09.10.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 178/163/26

провадження № 2/208/3492/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 178/163/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Синяк І.О. через систему «Електронний суд» звернулася до Криничанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначила, що 12.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних та програмних засобів, які в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1270-8768.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А3688 для підписання кредитного договору № 127-8768 від 12.09.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту 2 400 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижена відсоткова ставка 2,5 % в день, стандартна відсоткова ставка 3 % в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахувавши їх на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 року на картку утримувача.

У подальшому відповідач, всупереч умовам кредитного договору, статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та статтям 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищевказані умови кредитного договору та в кінцевому підсумку не повернув у повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав у повному обсязі всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Станом на 10.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 23 832 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 2 400 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 21 432 грн.

Разом з тим кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальника за нарахованими процентами у загальній сумі 11 832 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 000 грн.

Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просив суд стягнути з відповідача лише частину заборгованості, а саме: прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 грн та прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 9 600 грн, що разом становить 12 000 грн.

Ухвалою судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 року, цивільну справу передано за підсудністю до Заводського районного суду міста Кам`янського.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, які надійшли до суду 02.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 03.04.2026 року відкрито провадження у справі № 178/163/26 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» разом з позовною заявою подав клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення рішення не заперечує.

27.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила частково задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 240 грн., з яких 2 400 грн. тіло кредиту та 840 грн. проценти, а також судові витрати в розмірі 2 662 грн. 40 коп. покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування відзиву зазначила, що відсутня чітка прив`язка платежу до конкретного кредитного договору, а без підтвердження фактичного перерахування коштів неможливо встановити факт виникнення кредитного зобов`язання.

Вказувала, що позивачем до суми нарахованих процентів фактично додано пеню, неустойку та штрафи, розмір яких є явно завищеним. Також звернула увагу на те, що строк кредитування становив 14 днів, однак позивач фактично збільшив строк дії договору до 300 днів та продовжував нараховувати проценти. Зазначила, що у досудовому порядку було узгоджено сплату позивачем суми у розмірі 3 240 грн. відповідно до гарантійного листа, однак зазначеного гарантійного листа відповідач не отримала, натомість отримала позовну заяву до суду.

Також відповідач зазначила, що має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, а також дорослого біологічного та прийомного сина. Крім того, відповідач посилалася на те, що з 01.01.2024 року набрав чинності закон, яким встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки за споживчими кредитами у розмірі 1 % від загальної суми кредиту.

15.06.2026 року відповідач подала до суду клопотання, в якому просила зменшити розмір процентів з урахуванням фактичного строку користування кредитом 14 днів, зазначаючи, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню, має становити 3 240 грн., з яких 2 400 грн. тіло кредиту та 840 грн. проценти.

В обґрунтування клопотання відповідач посилалася на дію воєнного стану, складне матеріальне становище, отримання пенсії та перебування на її утриманні чотирьох неповнолітніх дітей. Також просила зобов`язати позивача надати оригінал електронного кредитного договору та анкету-заяву як докази укладення кредитного договору зі строком кредитування 14 днів.

Відповідач у відзиві просила розглядати справу без її участі.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомлені сторонами обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

12.09.2023 року о 08:38 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1270-8768, продукт «Кредос».

Згідно з пунктом 2.2 договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання останньому кредиту на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 2.3 договору дата видачі кредиту 12.09.2023 року, останній календарний день першого базового періоду 25.09.2023 року, сума кредиту 2 400 грн., нараховані проценти за користування кредитом 840 грн., разом до сплати 3 240 грн.

Пунктом 4.10 договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дня фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою 3 % за кожний день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку дії договору, за винятком строку використання права користування кредитом за промоставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою.

Згідно з пунктом 4.12 договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 07.07.2024 року.

Вказаний кредитний договір підписано ОСОБА_1 , паспорт серії та номера 0023 НОМЕР_1 , виданий органом 1246 04.10.2018 року, місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_3 , електронна адреса, електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3688.

Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3688 від 12.09.2023 року. Згідно з його умовами сума кредиту становить 2 400 грн, строк кредитування 300 календарних днів, базовий період сплати процентів 14 календарних днів, процентна ставка 3 % на день.

Крім того, відповідачем підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3688.

Згідно з квитанцією ID операції 2364235511 від 12.09.2023 року на платіжну картку НОМЕР_4 було перераховано 2 400 грн. Призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором № 1270-8768 від 12.09.2023 року. Платник ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Відповідно до довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за договором № 1270-8768 від 12.09.2023 року, дата платежу 12.09.2023 року, тип операції видача кредиту, платіжна система LiqPay, номер платежу 2364235511, картка НОМЕР_3 , сума платежу 2400 грн.

Також позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 10.12.2025 року, з якого вбачається, що заборгованість становить 23832 грн, з яких основний борг 2400 грн, залишок за процентами 21432 грн.

Зазначений розрахунок свідчить, що проценти відповідачу нараховувалися за період з 12.09.2023 року по 07.07.2024 року.

При цьому, як убачається з розрахунку заборгованості, відповідачем коштів на погашення заборгованості за кредитним договором не вносилося.

Щодо клопотання відповідача про витребування оригіналу електронного кредитного договору та анкети заявника суд зазначає таке.

Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для вирішення справи, при цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Такі обставини можуть бути зазначені, зокрема, у заявах по суті справи.

Водночас, за змістом частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи вправі звернутися з клопотанням про витребування доказів судом у разі неможливості самостійно надати відповідні докази. Таке клопотання має відповідати вимогам частини другої зазначеної статті, зокрема містити обґрунтування обставин, які може підтвердити відповідний доказ, підстав вважати, що цей доказ перебуває у певної особи, а також заходів, вжитих для його самостійного отримання, або причин неможливості такого отримання.

Як убачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 2400 грн, а також визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Отже, зазначені обставини фактично не є спірними між сторонами та, за відсутності обґрунтованих сумнівів суду щодо достовірності їх визнання, не потребують додаткового доказування в розумінні статті 82 ЦПК України.

За таких обставин відповідачем не наведено достатнього обґрунтування того, які саме обставини, що мають значення для вирішення спору та залишаються спірними, можуть бути встановлені шляхом дослідження оригіналу електронного кредитного договору й анкети заявника.

При цьому, подання клопотання про витребування доказів не звільняє сторону від обов`язку обґрунтувати їх значення для предмета доказування. Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, беручи до уваги визнання відповідачем факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а також відсутність належного обґрунтування значення витребуваних документів для встановлення обставин, які залишаються спірними у справі, суд вважає необґрунтованим заявлене клопотання та відмовляє в його задоволенні.

Щодо суті спору суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України Про електронну комерцію, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України Про електронну комерцію).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону України Про електронну комерцію).

Стаття 12 Закону України Про електронну комерцію визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі №757/40396/20 (провадження №61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі №212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі №234/7719/20 (провадження №61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного договору, такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

З матеріалів справи бачається, що договір про відкриття кредитної лінії №1270-8768 від 12.09.2023 року, Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) та Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора (одноразового пароля) «А3688», відповідно до статей 11 та 12 Закону України Про електронну комерцію.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору про надання кредитних коштів, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

В цій частині суд зауважує, що відповідачем факт укладання та підписання спірного кредитного договору не заперечується, ОСОБА_1 частково визнає позовні вимоги за вказаним кредитним договором. Доводів про те, що номер телефона їй не належить відзив не містить.

Також суд не погоджується з доводами відповідача про недоведення надання їй кредитних коштів за кредитним договором, оскільки відповідно до довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за договором № 1270-8768 від 12.09.2023 року, дата платежу 12.09.2023 року, тип операції видача кредиту, платіжна система LiqPay, номер платежу 2364235511, картка НОМЕР_3 , сума платежу 2 400 грн.

Згідно з квитанцією ID операції 2364235511 від 12.09.2023 року на платіжну картку НОМЕР_4 було перераховано 2 400 грн. Призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором № 1270-8768 від 12.09.2023 року. Платник ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Вказаний доказ також містить номер платіжної карти, на яку здійснювалося зарахування кредитних коштів - НОМЕР_3 , та відповідає номеру картки, зазначеному у договорі.

Суд вважає зазначений доказ належним, яким підтверджується факт перерахування позичальниці кредитних коштів на визначений нею рахунок.

В цій частині суд зауважує, що ТОВ «Укр кредит фінанс» як фінансова установа, не є банком, та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач не отримував кредитних коштів. І якщо такі кошти кредитодавцями мали бути перераховані на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом може бути виписка по картковому рахунку, з якої можливо встановити відсутність або наявність певної банківської операції. І якщо сторона заперечує отримання коштів і має можливість подати такі докази, то тягар доказування таких обставин покладається саме на цю сторону.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21, від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19).

Доказів того, що на картку № НОМЕР_3 не було перераховано суму у розмірі 2400 грн відповідачкою не надано, як і не надано доказів того, що даний електронний платіжний засіб відповідачці не належить. Крім того, відповідач позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту визнає у повному обсязі. З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надано належні докази видачі відповідачці коштів в розмірі 2400 грн на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 270-8768 від 12.09.2023 року, і вказані докази відповідачем не спростовано.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2400 грн.

Щодо заборгованості по процентах суд зазначає таке.

Відповідач у відзиві посилається на те, що кредитний договір укладено строком на 14 днів, проте позивачем, усупереч умовам договору, нараховано заборгованість за процентами поза межами погодженого строку кредитування. На думку відповідача, позивачем необґрунтовано збільшено строк кредитування до 300 днів.

У цій частині суд звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно з приписами абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Пунктом 4.12 кредитного договору визначено, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Надання додаткових грошових коштів постачальнику за рахунок кредиту на підставі додаткової угоди не змінює строк кредитування. Дата повернення кредиту 07.07.2024 року. Строк дії договору дорівнює строку кредитування і в будь-якому випадку договір діє до 24 години доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Продовження строку кредитування або строку дії договору в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається та є можливим виключно за взаємною згодою сторін у процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника.

Положеннями пункту 4.8 договору визначено, що базовий період складає 14 календарних днів. Згідно з пунктом 2.3 договору останній календарний день першого базового періоду 25.09.2023 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору базовий період сплати процентів це проміжок часу впродовж строку дії договору, в останні дні якого у позичальника настає обов`язок сплати процентів за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана в розділі 4 цього договору та визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої з урахуванням побажань позичальника, наданих у процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця.

Положеннями пункту 4.10 кредитного договору визначено, що стандартна процентна ставка становить 3 % за кожний день користування кредитом та застосовується протягом усього строку дії цього договору.

Пунктом 10.1 кредитного договору визначено, що знижена процентна ставка становить 2,50 % за кожний день користування кредитом.

Отже, сторонами було погоджено процентні ставки, які має сплачувати відповідач за користування кредитом у межах строку кредитування, а саме 300 календарних днів. При цьому базовий період у 14 календарних днів визначає періодичність сплати процентів, а не строк кредитування.

Відповідачем не доведено здійснення позивачем нарахування процентів поза межами погодженого сторонами строку кредитування або продовження строку дії кредитного договору позивачем в односторонньому порядку.

Щодо посилань відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» суд зазначає, що вказаним Законом України доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частинами четвертою, п`ятою та шостою, якими запроваджено поняття денної процентної ставки.

Пунктами 8 та 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються: 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою, іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень, частини 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Однак, зазначений Закон України прийнято 22 листопада 2023 року та він набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Положеннями пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

За змістом статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли після набрання ними чинності, та не мають зворотної дії в часі, якщо інше прямо не встановлено законом.

З огляду на викладене, суд зазначає, що нарахування відповідачу відсотків за період з 12.09.2023 року по 23.12.2023 року здійснювалось банком з урахуванням погодженої відсоткової ставки та в межах строку кредитування.

24.12.2023 року набрав чинності закон яким обмежено розмір максимальної відсоткової ставки тому, судом здійснюється наступний перерахунок:

за період з 24.12.2023 року по 21.04.2024 року за відсотковою ставкою 2,5% відповідно до Закону (120 днів) = 7200 грн;

за період з 22.04.2024 року по 07.07.2024 року(строк кредитування) (77 днів) = 2772 грн.

Отже, здійснивши власний розрахунок заборгованості за відсотками з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», суд встановив, що з загальний розмір боргу за нарахованими процентами складає 17160 грн (780 грн за період з 12.09.2023 25.09.2023 + 6 408 грн за період з 26.09.2023 23.12.2023 + 7200 грн за період з 24.12.2023 21.04.2024 + 2 772 грн за період з 22.04.2024 07.07.2024)

Разом з тим, звертаючись до суду, позивач, посилаючись на програму лояльності, визначив суму до стягнення за відсотками у розмірі 9600 грн.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог. Враховуючи принцип диспозитивності, а також те, що визначена позивачем сума заборгованості за кредитним договором є меншою, суд ввважає наявними підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі 12000 грн, з яких: 2400 грн тіло кредиту, 9600 грн відсотки.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 (провадження 61-92св24), та зокрема зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Враховуючи те, що відповідачем зустрічних позовних вимог щодо оспорювання встановленого кредитним договором розміру процентів не було заявлено, то у суду відсутні підстави самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Отже, оскільки факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 2 400 грн підтверджено матеріалами справи й не заперечується сторонами, а нарахування процентів за користування кредитом здійснено в межах погодженого строку кредитування, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Згідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених позовних вимог, а враховуючи встановлених підстав для задоволення заявлених вимог у повному обсязі, підлягають покладенню на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса реєстрації: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, заборгованість за Кредитним договором № 1270-8768 від 12.09.2023 року у розмірі 12000 грн, з яких: 2400 грн прострочена заборгованість за кредитом, 9600 грн прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса реєстрації: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса реєстрації: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

Суддя В.Г. Гречана