Рішення № 140782917, 20.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/19750/25

Провадження №2/932/6579/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

представника третьої особи Воднєвої Н.В., прокурора Тищенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет позову: орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача

Позивач звернулася до суду з цим позовом до відповідача, і в обґрунтування позовних вимог вказала, що 23.05.2009 між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

07.09.2012 рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська з відповідача на її користь стягнуті аліменти на утримання сина.

05.04.2013 заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська був розірваний шлюб між нею та ОСОБА_2 .

Нараз син мешкає з нею, батько не виявляє наміру бачитися з ним, не надає коштів на утримання дитини, є боржником у виконавчому провадженні зі стягнення аліментів та включений до Єдиного реєстру боржників.

Дитина зареєстрована та проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , та за поясненнями сусідів батько дитини з`являвся лише протягом шести місяців після народження сина, після чого не проживав з позивачем та не брав участі у вихованні дитини.

Увесь час вона самостійно виховує та утримує сина, батько не обізнаний про його життя та інтереси, не виявляє бажання зустрічатися, не проявляє зацікавленості в подальшій долі дитини, не справляється про стан здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування.

За таких обставин створилися умови, які шкодять інтересам дитини. Доказом невиконання відповідачем батьківських обов`язків є наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.11.2025 дорівнює 299055,00 грн, оскільки з дати стягнення аліментів (липень 2014 року) батько не сплатив жодних коштів на утримання дитини.

З метою забезпечення прав та законних інтересів сина просить позбавити відповідача батьківських прав щодо нього.

ІІ. Позиції, пояснення, заяви (клопотання) учасників справи

До судового засідання позивач та її представник адвокат Захарова Т.В. не з`явилися, в поданому клопотанні представник просила суд розглянути справу за їхньої відсутності.

Відповідачем ОСОБА_2 надісланий суду засвідчений переклад заяви про визнання позову, посвідченої нотаріусом Республіки Польща 06.05.2026, згідно з яким він, розуміючи зміст позовних вимог, добровільно визнає їх, усвідомлюючи наслідки позбавлення батьківських прав. Просить прийняти його заяву, розглянути справу без його участі та ухвалити рішення відповідно до вимог закону.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_4 позовні вимоги не підтримала та послалася на подану раніше заяву, згідно з якою надати обґрунтований висновок органу опіки та піклування не є можливим через непроживання дитини на території Індустріального та Самарського районів м. Дніпра. Так, виїздом спеціалістів Лівобережної служби у справах дітей до зареєстрованого місця проживання матері ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за даною адресою проживає баба ОСОБА_5 власник будинку, яка повідомила, що з 2022 року позивач з дитиною проживають за кордоном. В матеріалах справи документи на підтвердження факту свідомого ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків відсутні. Додала, що наразі встановлено, що відповідач також мешкає закордоном. Ані зі сторонами, ані з дитиною, якій вже 15 років, поспілкуватися не вдалося, представник позивача не надала їхніх контактів органу опіки та піклування, хоча представники органу робили таку пропозицію. Крім того зауважила, що за вимогами діючого законодавства реєстрація місця проживання дитини відбувається за згодою обох батьків, і в даному випадку така реєстрація відбулася у 2019 році, отже, відповідач надав на це свою згоду, то ж, між сторонами наявне спілкування щодо дитини та в інтересах дитини. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що в даній справі неможливо встановити, чи дійсно відповідач не бере участі в житті дитини, чи спілкуються вони, також неможливо перевірити доводи позивача, викладені у позові, тож просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 17.12.2025 у справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання, відповідачеві запропоновано подати суду відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третьою особою без самостійних вимог на предмет позову орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, зобов`язано третю особу надати суду письмовий висновок по суті справи.

Правом надати відзив відповідач не скористався, надавши заяву про визнання позову.

Третьою особою не надано суду висновок по суті справи.

23.06.2026 ухвалою суду закрите підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 19.08.2026.

Ухвалою суду від 19.08.2026 до участі у справі залучено Центральну окружну прокуратуру міста Дніпра, судове засідання відкладене на 02.10.2026.

02.10.2026 за наслідками розгляду справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення з його проголошенням у судовому засіданні 20.10.2026.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дитина ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Місце проживання дитини з 15.01.2019 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Також за цією адресою зареєстроване місце проживання власника будинку ОСОБА_5 , її доньки ОСОБА_6 та онуки ОСОБА_1 (матері дитини).

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2012, яке набрало законної сили 18.09.2012, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина.

Заочним рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 05.04.2013, яке набрало законної сили 09.07.2013, шлюб між сторонами розірваний.

За Інформацією з Єдиного реєстру боржників від 08.12.2025 до цього реєстру внесений відповідач ОСОБА_2 як боржник за виконавчим провадженням №44042078 про стягнення аліментів.

Заборгованість за аліментами ОСОБА_2 згідно з довідкою Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра станом на 01.11.2025 дорівнює 299055,00 грн.

Відомості про фактичне місце проживання позивача та дитини відсутні.

Відомості про фактичне місце проживання, працевлаштування, стан здоров`я відповідача ОСОБА_2 , та про виконання або невиконання ним батьківських обов`язків також є відсутніми. Заява про визнання позову складена ним та посвідчена нотаріусом у м. Старгарді Республіки Польща.

Станом на час розгляду справи дитина ОСОБА_3 перебуває у віці повних 15 років. Втім, можливість з`ясувати думку дитини стороною позивача суду не забезпечена, а даних про обставини, які б перешкоджали з`ясуванню думки дитини, зокрема, через стан здоров`я або з інших підстав, суду не надано.

V. Оцінка суду

Вислухавши представника третьої особи, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд вбачає, що визнання відповідачем ОСОБА_2 позову порушує права та інтереси дитини сторін.

Так, відповідно до частини першої статті 18 та частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ці положення міжнародного законодавства знайшли своє визначення у законодавстві національному, і відповідно до вимог статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У випадку виникнення підстав, передбачених статтею 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, зокрема, у разі ухилення від своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстокого поводження з дитиною.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

При цьому наведені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позивачем не доведено суду, що відповідач систематично протягом тривалого часу ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання сина. Наявність заборгованості за аліментами сама по собі не свідчить про таке ухилення відповідача.

Так, стороною позивача не спростовані викладені у поданій суду заяві твердження третьої особи про перебування ОСОБА_1 та дитини закордоном з 2022 року. Враховуючи, що відповідач посвідчив заяву про визнання позову також за межами України, за відсутності інших відомостей слід вважати, що і позивач, і відповідач, і їхній син перебувають саме за межами України, де відповідач може брати участь в утриманні сина поза межами відкритого в Україні виконавчого провадження.

Позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідач у поданій ним заяві про визнання позову не висловив в ній згоди з доводами позивача, не підтвердив факту своєї свідомої відсутності в житті дитини та пасивної поведінки як батька, а лише визнав саму вимогу та просив суд ухвалити рішення відповідно до вимог закону, що в розумінні положень ст.164 СК України не є підтвердженням наявності підстав для позбавлення батьківських прав.

Результатом позбавлення батьківських прав як виняткового заходу є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

В матеріалах даної справи відсутні докази як самого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, так само і його винної поведінки щодо дитини. Також не надані жодні відомості на підтвердження задіяності батьків або відсутності такої задіяності в освітньому процесі сина, його дозвіллі, лікуванні та інших сферах життя тощо.

Більш того, з урахуванням неспростованих відомостей про перебування і батьків, і дитини за межами України, підстав вважати, що станом на час розгляду справи дитина мешкає саме з матір`ю та перебуває на її утриманні, немає, оскільки довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , осіб датована 28.09.2020, тому не може вважатися беззаперечним доказом проживання дитини з матір`ю та непроживання з батьком після 2020 року.

Надані позивачем письмові пояснення-свідчення сусідів суд не бере до уваги, оскільки ці особи не були заявлені та допитані в якості свідків за процедурою, визначеною ЦПК України не попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, не приводилися судом до присяги.

Незабезпечення стороною позивача суду можливості вислухати думку сина, який досяг 15 років, щодо його взаємовідносин з батьком та доцільності позбавлення останнього батьківських прав також посилює висновки суду щодо необґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до статті 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Діючи виключно в інтересах дитини з метою захисту її прав, суд, визнаючи, що законодавство України і усталена практика Європейського Суду з прав людини визначає позбавлення батьківських прав крайньою мірою при вирішенні подібних справ, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст.141 ЦПК України через відмову в задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,128,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа без самостійних вимог на предмет позову: орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради (м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 51, код за ЄДРПОУ 44378972), про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про його перегляд відповідачем та подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 20.10.2026.

Суддя: В.С. Салькова