Рішення № 140782716, 14.10.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2802/26

№ 2/688/2004/26

Рішення

Іменем України

14 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюка О.Г.,

з участю секретаря судових засідань Антонюк І.І.,

представника відповідача Костюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівка, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного товариства «Е.ЛАЙН-ТУР» про захист прав споживача та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

У червні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Е.ЛАЙН-ТУР», у якому просила стягнути з відповідача вартість квитків у розмірі 14 000 грн, суму сплаченого паливного збору в розмірі 3 160 грн (еквівалент 60 євро), а також моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 травня 2026 року позивач разом із матір`ю та двома малолітніми дітьми здійснювала поїздку автобусним рейсом до Болгарії, який виконувався відповідачем. Позивач зазначає, що відповідач надав послуги неналежної якості: автобус NEOPLAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) перебував у незадовільному технічному стані, в ньому не працював туалет, кондиціонер, система інтернет-зв`язку, заклинювали двері, а в дорозі сталася поломка, через яку пасажири змушені були чекати на пересадку, а загальний час у дорозі склав 35,5 годин. Крім того, позивачу було безпідставно змінено місця в салоні автобуса, які були попередньо оплачені. Надіслана відповідачу претензія від 01 червня 2026 року була залишена без відповіді та задоволення. Внаслідок ряду дій відповідача позивачу та її малолітнім дітям були завдані значні моральні страждання, нервове напруження, переживання за безпеку двох малолітніх дітей під час міжнародного перевезення транспортним засобом, який перебував у неналежному технічному стані, а також істотно погіршено умови відпочинку, зокрема, втрачено пів дня, які вони мали провести на морі. Позивача було позбавлено права користування оплаченими місцями, також вона була змушена перебувати понад 35 год в неналежних умовах перевезення, пережила реальну загрозу безпеці через технічні несправності автобуса та його задимлення під час руху.

Позивач ОСОБА_1 під час судового засідання 29 липня 2026 року, яке проводилось в режимі відеконференції, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. В подальшому подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача Костюк В.В. щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що факт надання послуг неналежної якості є недоведеним.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 липня 2026 року.

03 липня 2026 року надійшла заява адвоката Костюка В.В. про вступ у справу як представника відповідача.

06 липня 2026 року представник відповідача по справі надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживачів відповідач не визнає повністю і вважає їх безпідставними, недоведеними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами. Вважають, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки відповідач не здійснював фактичного перевезення і не відповідає за технічний стан автобуса. Щодо придбаного позивачем квитка №15265 від 27 листопада 2025 року, для проїзду 4-х осіб за маршрутом Луцьк - Сонячний Берег, Сонячний Берег - Луцьк, то дане перевезення здійснював ФОП ОСОБА_2 , який є належним автомобільним перевізником. За зверненням до перевізника щодо надання інформації, останній підтвердив, що рейс Луцьк - Сонячний Берег (30 травня 2026 року) здійснювався ним на автобусі державний номерний знак НОМЕР_2 , перед виїздом транспортний засіб був технічно справним, пройшов обов`язковий технічний контроль, мав відповідне міжнародне страхування тз, пройшов 26 травня 2026 року перевірку технічного стану, та отримав позитивний Protocol of vehicle inspection № 01519-00018-26 від 26 травня 2026 року, був включений Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) Міністерства транспорту України до Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті (система "Шлях")» інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує автоматизацію процесів у сфері безпеки на наземному транспорті. Таким чином, автобус був допущений до міжнародних перевезень. Отже, твердження позивачки про «неналежний технічний стан» та «не відповідав умовам, заявленим під час продажу послуг перевезення» не підтверджені жодним експертним висновком, скаргами інших пасажирів актами перевірок та є оціночними судженнями. Позивач підтверджує, що вона разом із членами сім`ї була доставлена до місця призначення. Таким чином, зобов`язання перевізника виконано повністю. Після виникнення технічної несправності перевізником було оперативно організовано пересадку пасажирів до іншого автобуса, після чого перевезення було завершене. Заміна транспортного засобу є вимушеним заходом, спрямованим виключно на забезпечення безпеки перевезення, та не свідчить про неналежне виконання перевізником своїх зобов`язань. Отже, перевізник діяв добросовісно та вжив усіх можливих заходів для забезпечення безпеки пасажирів. Разом з тим позивач не довела, що автобус був технічно несправним до початку рейсу. У позові містяться твердження про: несправний кондиціонер; несправний туалет; несправні двері; несправний двигун; несправні акумулятори. Однак це не відповідає дійсності. Разом із тим жодного документа, який би підтверджував зазначені обставини, суду не подано. Фактично позивач самостійно робить технічні висновки щодо стану транспортного засобу, не маючи спеціальних знань. Тим більше, що договором не передбачено надання додаткових послуг Wi-Fi, та не вказано про працюючий туалет в автобусі. Позивач отримала завчасно Маршрут і графік руху автобуса, в якому чітко зазначено всі умови перевезення в тому числі: «Автобусний переїзд розрахований орієнтовно на 24-26 годин у дорозі. Час прибуття залежить від часу проходження кордонів та погодних умов. Туалети зачинені на всіх маршрутах, щоб не створювати неприємні запахи в салоні. Санітарні зупинки виконуються орієнтовно кожні 4 години.» Таку додаткову послугу не було попередньо обумовлено та не вказано у Квитку та Маршруті і графіку руху автобуса. До позову долучено фотографії та відеозаписи. Проте вони не підтверджують причин виникнення технічної несправності, наявності вини відповідача, технічної несправності автобуса до початку рейсу, істотного порушення умов договору перевезення. Позивач навмисно замовчує факт знаходження на кордоні України понад 12 год. Тривала затримка даного рейсу була зумовлена виключно тривалим проходженням прикордонного та митного контролю на міжнародному пункті пропуску. Проведення прикордонного, митного та інших видів державного контролю належить виключно до компетенції уповноважених державних органів України та суміжної держави. Про дану обставину позивачу заздалегідь було озвучено та вказано у проїзних документах. Позивач просить повернути всю суму вартості квитка, однак нею не надано доказів здійснення оплати саме в такому розмірі, не вказано яку саме послугу фактично не отримано. В той же час перевезення виконано, маршрут завершено, пункт призначення досягнуто, квиток використано. Отже, договір виконано. Вимога про стягнення 10 000 грн моральної шкоди є також абсолютно необґрунтованою, оскільки відсутні докази страждань, відсутні медичні документи, відсутній причинно-наслідковий зв`язок, відсутня вина відповідача. Вважають, що позов є необґрунтованим, недоведеним та не підтвердженим належними і допустимими доказами, тому у його задоволенні слід відмовити повністю.

08 липня 2026 року позивач подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву та зазначила, що відповідач стверджує, що він не є належним відповідачем, оскільки фактичне перевезення здійснював інший суб`єкт господарювання. Згідно договору №11/25-41684 від 27 листопада 2025 року Про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) укладеного між нею і відповідачем, останнім реалізовано комплекс послуг в рамках пакетної пропозиції, яка є предметом договору (п 2.1) та включає послугу міжнародного перевезення, оформлення проїзних документів, а також прийняли її претензію та надали письмову відповідь про відмову у задоволенні вимог. Отже, саме між нею та ПП «Е.ЛАЙН-ТУР» виникли договірні правовідносини як між споживачем та виконавцем (продавцем) послуги. Крім того, саме відповідач був суб`єктом, з яким вона взаємодіяла під час придбання послуги, вирішення питань щодо перевезення та подання претензії. Таким чином твердження про неналежного відповідача суперечить фактичним обставинам справи. У відзиві прямо зазначено, що під час міжнародного рейсу виникла технічна несправність автобуса, після чого була організована пересадка пасажирів до іншого транспортного засобу. Отже, предметом спору вже не є питання, чи мала місце технічна несправність, оскільки вона визнається самим відповідачем. Водночас відповідач намагається подати зазначену обставину як випадкову подію, яка нібито звільняє його від будь-якої відповідальності. Міжнародне перевезення дітей автобусом, який у процесі руху зазнав технічної несправності, задимлення та потребував заміни, саме по собі свідчить про неналежну якість наданої послуги незалежно від того, чи було в подальшому організовано пересадку пасажирів. Сам факт того, що перевізник був змушений завершувати перевезення іншим автобусом, підтверджує, що первісний транспортний засіб не міг безпечно продовжувати виконання рейсу. Відповідач посилається на те, що автобус пройшов обов`язковий технічний контроль, був допущений до міжнародних перевезень та мав необхідні дозвільні документи, проте протокол проходження обов`язкового технічного контролю підтверджує лише відповідність транспортного засобу встановленим вимогам на дату проведення такого контролю в даному випадку на 26 травня 2026 року. Водночас він не підтверджує, що автобус залишався технічно справним станом на 30 травня 2026 року та протягом усього міжнародного рейсу. Більше того, сам відповідач у своєму відзиві підтверджує, що під час виконання рейсу виникла технічна несправність транспортного засобу, яка вимагала пересадки всіх пасажирів до іншого автобуса. Таким чином відповідач одночасно стверджує, що автобус був повністю справним, і водночас визнає його технічну несправність. Такі доводи є взаємно суперечливими. Щодо твердження про відсутність доказів. До позовної заяви були долучені: фото транспортного засобу, відеозаписи подій, маршрутні документи, квитки, листування, претензія до відповідача, інші письмові докази. Зазначені докази повинні оцінюватися судом у сукупності. Більше того, відповідач не спростував достовірність жодного із поданих фото чи відеоматеріалів. Щодо неналежної якості перевезення, відповідач стверджує, що оскільки пасажирів було доставлено до місця призначення, договір виконано належним чином. Належне виконання договору перевезення означає не лише доставку пасажира до пункту призначення, а й забезпечення безпечних, якісних та погоджених умов перевезення. Доводи відповідача щодо належного технічного стану автобуса є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Щодо зміни місць у автобусі, у позовній заяві зазначалося, що під час посадки їй без її згоди були змінені оплачені місця, унаслідок чого вона була змушена перебувати окремо від своєї малолітньої дитини. У відзиві відповідач взагалі не надав пояснень щодо цієї обставини. Крім того, під час міжнародного перевезення перевізник повинен враховувати інтереси та безпеку дітей, а не створювати ситуації, коли малолітня дитина змушена перебувати окремо від матері. Щодо знаходження на кордоні понад 12 год. Дане твердження не відповідає дійсності. На кордоні вони перебували рівно 10 годин, що може підтвердити скріном переписки з братом та свідченням свідків, які перебували зі мною в автобусі. Зокрема, відповідач просить відмовити у стягненні моральної шкоди, посилаючись на відсутність медичних документів та недоведеність моральних страждань. З такими доводами погодитися не можна. Закон не містить вимоги про те, що моральна шкода підтверджується виключно медичними документами. У даній справі моральні страждання були викликані сукупністю обставин: перевезенням двох малолітніх дітей у неналежних умовах, безпідставною зміною заздалегідь оплачених місць, необхідністю перебування окремо від однієї з дітей, тривалою поїздкою в умовах, що не відповідали очікуваним, виникненням технічної несправності автобуса, задимленням транспортного засобу, реальною небезпекою для життя та здоров`я пасажирів, вимушеним очікуванням пересадки посеред дороги, значною затримкою прибуття до місця відпочинку. За таких обставин вимогу про стягнення 10 000 грн моральної шкоди вважаю співмірною характеру порушення прав споживача та принципам розумності і справедливості. Відзив відповідача фактично зводиться до твердження про відсутність належних доказів. Однак відповідач не спростува достовірність фото- та відеозаписів, факт задимлення автобуса, факт пересадки пасажирів, факт виникнення технічної несправності, факт реалізації квитків саме ПП «Е.ЛАЙН-ТУР», зміна заздалегідь оплачених місць роз`єднання малолітньої дитини з матір`ю, що свідчить про істотне порушення прав споживача. Натомість більшість заперечень ґрунтується лише на припущеннях та власній оцінці відповідача. Водночас, відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував, що перевезення було здійснено без порушень прав пасажирів. Отже, відзив не містить жодних нових обставин або доказів, які могли б бути підставою для відмови у задоволенні позову. Тому, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, 08 липня 2026 року надійшло клопотання позивача про витребування доказів у справі, а також клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 22 липня 2026 року.

15 липня 2026 року позивач подала заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

22 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 29 липня 2026 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

28 липня 2026 року позивач повторно подала заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

29 липня 2026 року під час судового засідання в режимі відеоконференції представник відповідача подав заперечення на клопотання позивача про витребування доказів від 08 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів було відмовлено, розгляд справи відкладено на 16 вересня 2026 року.

09 вересня 2026 року надійшли додаткові пояснення по справі від представника відповідача.

16 вересня 2026 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із службовим відрядженням за межами України, розгляд справи було відкладено на 07 жовтня 2026 року.

Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно із ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування та звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором.

Відносини, пов`язані з організацією і здійсненням туризму на території України регулюються Законом України «Про туризм».

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про туризм» туризм тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від`їжджає; турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов`язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

У частині першій статті 5 цього ж Закону визначено, що учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Згідно із ст. 19-1 Закону, будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування. Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості зокрема, про: 1) місце надання туристичних послуг, програму туристичного обслуговування; 3) характеристику готелів та інших засобів тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, строки і порядок оплати готельного обслуговування; 6) ціну туристичних послуг.

Туроператор (турагент) зобов`язаний додержуватися умов надання комплексу туристичних послуг, про які був поінформований споживач до укладення договору на туристичне обслуговування, крім випадків, коли про зміну таких умов повідомлено споживача до укладення договору або якщо зміни внесено на підставі угоди, укладеної між сторонами договору.

До укладення договору на туристичне обслуговування споживачеві туристичного продукту надається інформація про: 1) основні вимоги до оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі строк їх оформлення; 2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної подорожі, зокрема протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і вік туристів, а також умови безпеки туристів у країні (місці) тимчасового перебування; 3) туроператора (турагента), його місцезнаходження, поштові реквізити, контактний телефон, наявність ліцензії на провадження туристичної діяльності та інші відомості відповідно до законодавства про захист прав споживачів; 4) керівника групи та засоби зв`язку з ним у разі здійснення туристичної подорожі за кордон чи перебування за кордоном неповнолітньої та/або малолітньої особи з метою встановлення законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи прямого зв`язку з нею; 5) час та місце проміжних зупинок і транспортних сполучень та категорію місця, яке споживач займатиме в певному виді транспортного засобу; 6) види і тематику екскурсійного обслуговування, порядок здійснення зустрічей і проводів, супроводу туристів; 7) стан навколишнього природного середовища, санітарного та епідеміологічного благополуччя; 8) назву, адресу та контактний телефон представництв туроператора або організації (організацій), уповноваженої туроператором на прийняття скарг і претензій туристів, а також адреси і телефони дипломатичних установ України у країні (місці) тимчасового перебування або місцевих служб, до яких можна звернутися у разі виникнення труднощів під час туристичної подорожі; 9) порядок забезпечення туроператором страхування туристів та умови такого страхування; 10) розмір фінансового забезпечення туроператора (турагента) на випадок його неплатоспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.

Відповідно до ч. 12, 14 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Судом встановлено, що 27 листопада 2025 року між турагентом: ОСОБА_3 , що діє на підставі Договору про реалізацію туристичних послуг №44-06/23 від 09 червня 2023 року від імені та за дорученням туроператора Приватного підприємства «E.ЛАЙН-ТУР», (Ліцензія Державної служби туризму и курортів на туроператорську діяльність серія АЕ № 272712 від 05 березня 2014 року), в особі Директора Савчука Руслана Віталійовича, було укладено договір про надання туристичних послуг №11/25-41684 (а.с. 56-59).

Відповідно до п.2.1. Договору туроператор (відповідач) через турагента зобов`язався відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечити надання комплекту туристичних послуг, а турист (позивач) зобов`язався на умовах цього договору прийняти і оплатити їх (а.с. 56).

Згідно вищевказаного договору сторони погодили всі істотні умови, згідно яких характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту) не входить (п.2.1.1 Договору) (а.с.56).

Згідно п.3.1. Договору туроператор через турагента зобов`язується: 3.1.1. надати туристу всю інформацію, що передбачена чинним законодавством України. 3.1.2. забезпечити бронювання туристичних послуг відповідно до Листа бронювання туриста. 3.1.3. за умови оплати повної вартості туристичного продукту туристом, забезпечити туриста необхідними документами відповідно до кількості туристів: ваучер, страховий поліс, авіаквитки на авіарейсах згідно з графіком відправлення за маршрутом, вказаним в Листі бронювання. 3.1.4. надати документ, що підтверджує оплату туристом вартості туристичних послуг, згідно із Листом бронювання та на умовах даного Договору (корінець прибуткового ордеру, квитанція, касовий чек тощо).

Відповідно до п.8.1 «Форс мажорні обставини» сторони звільняються від майнової відповідальності за невиконання зобов`язань, передбачених Договором, при виникненні форс-мажорних обставин, зокрема виходи з ладу чи ушкодження транспортних засобів, що безпосередньо вплинули на виконання умов даного Договору (а.с. 59).

Позивачем на підтвердження факту укладення договору перевезення надано квиток №151265 від 27 листопада 2025 року для проїзду 4-х осіб за маршрутом Луцьк - Сонячний Берег, Сонячний Берег Луцьк (а.с. 5).

Згідно Маршруту і графіку руху автобуса, який отримала позивач до початку рейсу, даний рейс Луцьк - Сонячний Берег (30 травня 2026 року) здійснювався на автобусі державний номерний знак НОМЕР_2 , та в ньому чітко зазначено всі умови перевезення в тому числі: «Автобусний переїзд розрахований орієнтовно на 24-26 годин у дорозі. Час прибуття залежить від часу проходження кордонів та погодних умов. Туалети зачинені на всіх маршрутах, щоб не створювати неприємні запахи в салоні. Санітарні зупинки виконуються орієнтовно кожні 4 години.» (а.с.4).

Позивач стверджувала про неналежний технічний стан автобуса до початку рейсу (несправність кондиціонера, туалету, дверей, двигуна, акумуляторів). Проте, обґрунтовуючи неналежну якість наданих послуг, не надала суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, перед виїздом транспортний засіб пройшов обов`язковий технічний контроль та перевірку технічного стану, що підтверджується Полісом страхування UA/42296208, карткою міжнародного автомобільного страхування, Протоколом №01519-000018-26 від 26 травня 2026 року, та отримав позитивний Protocol of vehicle inspection № 01519-00018-26 від 26 травня 2026 року (а.с. 39-45).

Отже, автобус був допущений до міжнародних перевезень.

Сам по собі факт виникнення технічної несправності в дорозі не свідчить про те, що автобус не відповідав вимогам до початку рейсу, а підтверджує лише тимчасовий збій, який було усунуто шляхом пересадки пасажирів до іншого автобуса, що відповідає обов`язку перевізника організувати проїзд пасажирів до місця призначення.

Фото- та відеоматеріали, подані позивачкою, не встановлюють ні причин несправності, ні того, що вона мала місце до початку рейсу, а фіксують лише перебування позивача з дітьми на трасі та загальний вигляд автобуса, проте не містять чітких часових маркерів та не доводять, що затримка чи технічні несправності виникли саме з вини відповідача та тривали зазначений позивачем час.

Крім того, позивачем та іншими пасажирами на місці події не було складено двостороннього акта за участю водія (експедитора, супроводжуючого) про порушення умов перевезення чи технічну несправність, що є загальноприйнятою практикою у сфері міжнародних автомобільних перевезень.

Документальних підтверджень звернення до правоохоронних органів країни транзиту або перебування ТЗ на ремонті під час виконання зазначеного рейсу суду також не надано.

Суд також враховує, що умови перевезення, зазначені в Маршруті і графіку руху автобуса, містили попередження про тривалість переїзду орієнтовно 2426 годин, залежність часу прибуття від проходження кордонів та закриті туалети; доказів того, що послуги Wi-Fi чи працюючий туалет були предметом договору, позивачка не надала. Затримка внаслідок тривалого проходження прикордонного та митного контролю не залежить від волі перевізника і не є порушенням умов договору перевезення.

Позивачка визнає, що її з членами сім`ї доставлено до пункту призначення, тобто основне зобов`язання за договором перевезення виконано, отже позивач та члени її родини фактично скористалися послугою перевезення та дісталися до місця призначення, у зв`язку з чим повне повернення вартості проїзду за умови відсутності доведеного факту невиконання договору перевезення є безпідставним.

Доказів істотних недоліків послуги, які б надавали право на повернення вартості квитка в повному обсязі, не надано.

Позивач вимагає стягнути 3160 грн паливного збору, проте не надала суду жодних чеків чи інших фінансових документів, які б підтверджували, що вона дійсно сплачувала цю суму відповідачу.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Для відшкодування моральної шкоди необхідна сукупність умов: наявність самої шкоди, протиправність діяння, причинний зв`язок між ним і шкодою та вина заподіювача.

Позивачка не довела жодної з цих обставин, порушення її прав як споживача судом не встановлено, а докази душевних страждань, їх характеру, обсягу та зв`язку з діями відповідача відсутні.

Враховуючи те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про визнання послуг неналежною якістю та стягнення матеріальних збитків, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн також слід відмовити.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову в позові.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір відноситься на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Е.ЛАЙН-ТУР» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

відповідач Приватне підприємство «Е.ЛАЙН-ТУР», місцезнаходження: 30405, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Кринична, 2, ЄДРПОУ 35479218.

Суддя: