Рішення № 140782583, 09.09.2026, Летичівський районний суд Хмельницької області

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Єдиний унікальний номер судової справи №678/970/26

Номер провадження №2-678-566/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Козка Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в залі суду в селищі Летичів, у відсутність учасників справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, за наявними у справі матеріалами, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 26 червня 2026 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Стецьковою-Бондар Л.Ф., за змістом якої ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який на день смерті був зареєстрований один по АДРЕСА_1 і після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу спадкового майна увійшла земельна частка (пай) із земель Селянської спілки «Прогрес» с Голенищево Летичівського району Хмельницької області, розміром 2,43 в умовних кадастрових гектарах, яка належала спадкодавцеві на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0250635, який зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів від 10 квітня 1997 року за №606.

За життя ОСОБА_2 заповіту не залишав.

Позивач ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 1223, 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги майна померлого ОСОБА_2 , оскільки є його сином.

Інших спадкоємців та спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині не має, оскільки ОСОБА_3 (дружина спадкодавця та матір позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метою оформлення спадкового майна після смерті батька ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 звернувся державного нотаріуса Летичівської державної нотаріальної контори, проте 29 травня 2026 року нотаріусом йому повідомлено, що він не може оформити спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай) відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0250635 в зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ, рекомендовано звернутись до суду для визнання права власності на спадкове майно.

14 травня 2026 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило, що згідно розпорядження Летичівської райдержадміністрації №89 від 01 квітня 1997 року ОСОБА_2 був виготовлений та виданий Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0250635, зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів 10 квітня 1997 року за №606, розмір земельної частки (паю) відповідно до сертифікату - 2,43 в умовних кадастрових гектарах, вартість паю на території Голенищівської сільської ради, з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель - 32650,00 грн. Взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0250635 відповідно до книг реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів, станом на 01 січня 2013 року, державні акти на право приватної власності на землю та на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не зареєстровані та не видавались.

Враховуючи втрату сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0250635, зареєстрованого за ОСОБА_2 , позивачем ОСОБА_1 подано оголошення в місцевому засобі інформації «Летичівська газета».

У зв`язку з тим, що нотаріус відмовила позивачу ОСОБА_1 в оформленні спадщини на земельну частку (пай), що належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ щодо належності майна спадкодавцеві, позивач не може скористатись своїми правами як спадкоємця щодо володіння, користування та розпорядження цим майном, гарантованих Конституцією України, тому просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай), як на спадкове майно.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2. 26 червня 2026 року до суду надійшла вказана позовна заява.

3. 29 червня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.

4. 22 липня 2026 року до суду надійшла копія спадкової справи.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. 09 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стецькової-Бондар Л.Ф. про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

6. 09 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідача - Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області Коберник О.В. про розгляд справи у їх відсутність за наявними у справі доказами, позовні вимоги визнають, не заперечують проти позову.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІV. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

7. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

8. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1). Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2).

У ч. 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписами ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У ч. 1 ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. 2).

За приписами ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3).

Як зазначено у ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5).

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3).

9. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗК України 1990 року земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗК України 1990 року землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

В силу ст. 5 ЗК України 1990 року суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (ч. 2). Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу (ч. 9).

Законодавець у ст. 22 ЗК України 1990 року визначив, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ч. 1). Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (ч. 2).

Як зазначено у ст. 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1). Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (ч. 2). Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ч. 3).

10. У Законі України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування (ч. 1 ст. 1). Членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (ч. 1 ст. 5). Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства (ч. 2 ст. 9).

11. Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (п. 1). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п. 2). Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п. 5).

12. З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності, зокрема, таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

13. У ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вказано, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай) (абз. 1-4). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку (абз. 6).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

14. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року (абз. 2 п. 1). При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай) (п. 11). Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (абз. 2, 3 п. 23).

15. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року роз`яснено, що згідно зі статтею 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (п. 23).

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України) (абз. 1 п. 24). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі, й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (абз. 2 п. 24). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність (абз. 3 п. 24).

16. За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У ч. 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

17. У абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року роз`яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року роз`яснено, що за змістом ч. 4 ст. 174 ЦПК України (на теперішній час це ч. 4 ст. 206 ЦПК України) у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

V. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

18. Так, у підготовчому провадженні представник відповідача - Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області подала суду заяву згідно якої позовні вимоги ОСОБА_1 визнає і не заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог.

19. Отже, відповідач позовні вимоги визнає, таке визнання є повним і безумовним, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

20. Відповідач жодним чином не оспорює фактичні обставини у справі, не ставить під сумнів право позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця першої черги, успадкувати після смерті спадкодавця (батька позивача) ОСОБА_2 право на спадкове майно - земельну частку (пай).

21. Позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку оформити право на спадкове майно - земельну частку (пай), оскільки йому у цьому відмовила нотаріус, адже відсутній правовстановлюючий документ, який втрачено, про що подане оголошення в газеті.

22. Наведені позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві обставини підтверджуються поданими ним письмовими доказами і матеріалами спадкової справи (крім позивача більше ніхто не звертався до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 ).

23. У зв`язку з тим, що представник відповідача в підготовчому провадженні позовні вимоги визнала повністю, суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та задоволення позовних вимог.

24. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач належними і допустимими доказами довів правомірність своїх вимог, тому позов є обґрунтованим.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

25. Зі змісту позовної заяви випливає, що позивач судові витрати залишає за собою.

Враховуючи засаду (принцип) диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд вважає, що судові витрати необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 10-13, 42-43, 48-49, 76-83, 89, 128, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-352, 354-355 ЦПК України,

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИВ:

Прийняти визнання позову відповідачем - Летичівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області.

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право на земельну частку (пай), розміром 2,43 в умовних кадастрових гектарах, із земель колишньої Селянської спілки «Прогрес» с. Голенищево Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області, як на спадкове майно, посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0250635, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №606 від 10 квітня 1997 року, після батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 09 вересня 2026 року.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець селища Октябрський Дедилівського району Тульської області, проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , засоби зв`язку невідомі, електронна пошта і електронний кабінет - відсутні.

ПРЕДСТАВНИК: адвокат Стецькова-Бондар Людмила Феліксівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місцезнаходження: вул. Юрія Савіцького, 14 селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, тел. НОМЕР_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , наявний електронний кабінет.

ВІДПОВІДАЧ: Летичівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: вул. Героїв Крут, 2/1 селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04404548, тел. / факс (03857) 2-05-20, 2-02-15, електронна пошта: rada@letychivotg.gov.ua, наявний електронний кабінет.

ПРЕДСТАВНИК: Коберник Олена Володимирівна (за довіреністю).

Суддя підпис Ходоровський І.Б.

Суддя Ходоровський І.Б.