Ухвала суду № 140782561, 20.10.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/1992/26

Номер провадження 6/676/232/26

У Х В А Л А

20 жовтня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламаха А.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Кам`янець-Подільський справу за заявою ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення по справі за позовом ТОВ «Іннова-нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16.09.2026 р. звернувся до суду через систему «Електронний суд» із заявою про розстрочку виконання рішення суду, заяву зареєстровано судом 17.09.2026 р. Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2026 року у справі № 676/1992/26 на загальну суму 30 561,92 грн строком на 10 (десять) місяців, встановити графік сплати заборгованості: щомісячно по 3 056,19 грн (останній 10-й платіж 3 056,21 грн), не пізніше 25-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за днем набрання законної сили ухвалою суду про розстрочення. Здійснювати розгляд його заяви без його особистої участі у зв`язку з перебуванням за межами України. В обгрунтування вимог заявник вказав, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2026 року у справі № 676/1992/26 (провадження № 2/676/2794/26), яке набрало законної сили 12 вересня 2026 року, позовні вимоги ТОВ «ІННОВА-НОВА» задоволено: стягнуто з нього на користь позивача загальну суму 30 561,92 грн, з яких: 27 899,52 грн заборгованості за договором позики та 2 662,40 грн судового збору. Він визнає судовий акт, не ухиляється від його виконання та має намір повністю погасити стягнуту суму. Разом з тим, одноразове стягнення повної суми 30561,92 грн. є об`єктивно неможливим. Згідно з довідкою ДРФОПП від 14.09.2026 року № F1419104, у період з січня 2024 року по липень 2026 року в нього повністю відсутній реальний дохід у вигляді заробітної плати чи винагород на території України. Будь-якого рухомого чи нерухомого майна, на яке могло б бути звернуто стягнення в Україні не маю. Відображені за 2026 рік нарахування за ознаками доходу «189» та «126» є виключно списаними фінансовими компаніями штрафами та неустойками (бухгалтерські нарахування) і реальними грошовими виплатами не є. Наразі він офіційно працевлаштований у Республіці Польща на підставі Трудового договору (Umowa o prace) від 22.12.2025 року з Хімічним заводом «ANSER» Sp. z o.o. на посаді підсобного робітника, його посадовий оклад становить 4 806,00 польських злотих (брутто), з якого після сплати обов`язкових податків і внесків до ZUS фактично залишається близько 3 600 злотих нетто.Більша частина цього доходу витрачається на оплату оренди житла, комунальних послуг, транспортних витрат та базового споживчого кошика в умовах перебування в іншій державі. Відтак, розмір вільного залишку коштів є обмеженим, проте дозволяє гарантовано виплачувати кредитору щомісяця 3 056,19 грн, не ставлячи під загрозу задоволення мінімальних життєвих потреб. Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.08.2026 року у справі № 676/3550/26 закрито провадження за позовом ТОВ «Бізнес Позика» у зв`язку з врегулюванням спору у позасудовий спосіб за взаємною згодою. Це свідчить про реальне прагнення заявника добровільно виконувати грошові зобов`язання. Одночасно у провадженні Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебувають інші відкриті цивільні справи щодо стягнення заборгованості з нього (справи № 676/3610/26, № 676/5344/26, № 676/5569/26), загальна сума вимог за якими становить 197 985,72 грн. Одномоментне списання коштів призведе до його вкрай скрутного матеріального становища. З огляду на його перебування за кордоном, відкриття примусового виконавчого провадження та накладення арештів на недіючі рахунки в Україні не забезпечить фактичного повернення коштів кредитору, тоді як розстрочення дасть можливість здійснювати регулярні щомісячні виплати у добровільному порядку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, відзив на вимоги заявника не подав, про розгляд справи повідомлений судовою повісткою через систему «Електронний суд», причини неявки суду не повідомив, суд вважає за можливе провести розгляд справи без його участі.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі Шмалько проти України (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і , водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справі Горнсбі проти Греції.

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі Трихліб проти України, заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі Іммобіліаре Саффі проти Італії, заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..., а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відповідно до ч. 1, 2, 5, 7 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Верховний Суд в постанові від 27 червня 2018 року по справі за № 813/8842/13-а зазначив, що підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України Про виконавче провадження, згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

Судом встановлено, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2026 р. по справі № 676/1992/26 за позовом ТОВ «Іннова-нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромпозов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 27 899,52 грн. заборгованості за договором від 07.05.2025 р. та 2 662,40 грн судового збору.

Вказане рішення суду від 12 серпня 2026 року набрало законної сили 12 вересня 2026 року. Виконавчий лист стягувачу по справі не видавався.

Відповідач звернувся у вересні 2026 року до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, посилаючись на те, що він перебуває за кордоном, отримує незначні доходи, в провадженні суду перебувають інші справи про стягнення з нього значних коштів, в нього не має майна на яке може бути звернено стягнення, тому він не має можливості виконати одноразово рішення суду. На обґрунтування своїх доводів відповідач надав суду копію контракту про роботу в Польщі, відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 14.09.2026 р.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, заявником не наведено у заяві про розстрочення виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, та ті обставини, на які посилається заявник, не носять такого характеру. Посилання ОСОБА_1 про залежність виконання судового рішення від його майнового стану не може бути прийнятий до уваги, адже згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язань.

Доказів на підтвердження того, що матеріальне становище істотно погіршилося, чи виникли інші об`єктивні та виключні обставини в його житті, що унеможливлюють виконання судового рішення, крім посилань на отримання незначного доходу на території Польщі заявником суду не надано. Суд критично оцінює твердження заявника щодо наявності проваджень у трьох справах в суді оскільки зазначені справи судом не розглянуті, по них не винесені судові рішення. Заявником не надано доказів підтверджуючих його фактично отриманий, а не зазначений в контракті, дохід в Польші.

Зважаючи на викладене заявником не наведено доводів та не надано переконливих доказів наявності у заявника виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення.

Питання розстрочення виконання рішення суду має вирішуватись з додержанням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника і стягувача. А тому, з урахуванням балансу інтересів, суд відхиляє доводи відповідача та не вбачає підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення.

Слід також зазначити, що кредитні зобов`язання, щодо виконання яких судом вирішувався спір у справі, є зобов`язаннями боржника щодо періодичного повернення взятої позики протягом певного строку або шляхом встановлення періодичних платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що об`єктом розстрочення є зобов`язання відповідача щодо повернення кредитних коштів, сплата яких передбачалась періодичними платежами, та не виконувалась позичальником.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 частково в рахунок сплати заборгованості сплачував кошти з часу ухвалення судом рішення. Не надано таких і суду разом із заявою.

Заявник не позбавлений права укласти угоду про розстрочення виконання рішення безпосередньо із стягувачем в порядку ст. 434 ЦПК України із встановленням графіку платежів.

За таких обставин, суд вважає, що не може бути надана розстрочка платежів, стягнутих у вигляді одноразової суми, у зв`язку із порушенням зобов`язань по сплаті періодичних платежів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 435, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.