Постанова № 140781992, 19.10.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/10893/26

Провадження №2-а/523/138/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Павлова О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Савченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі, в залі судових засідань № 24, адміністративну справу № 523/10893/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділення поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділення поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що поліцейським ВП № 1 (смт. Сарата) Білгород Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Саламахою І.В. відносно ОСОБА_1 було складено постанову Серії ЕНА № 7218121, відповідно до якої 18.05.2026, близько 18 год. 55 хв. ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Ford Transit 300L», н/з НОМЕР_1 , у смт. Сарата вул. Захисників України, без чинного страхового полісу, чим порушив п.п. 2.1ґ ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КпАП України. Даною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Однак, ОСОБА_1 не погоджується із вказаною постановою з тих підстав, що керуючи транспортним засобом він не порушив жодних ПДР, не вчиняв дорожньо транспортних пригод, не мав ознак сп`яніння. Підставою для зупинки транспортного засобу позивача стала виключно перевірка працівником поліції інформації, наявної в базі МТСБ України, за результатами якої встановлено відсутність відомостей про чинний страховий поліс ОСЦПВ за державним номерним знаком автомобіля. Оскільки працівник поліції безпідставно здійсним зупинку транспортного засобу позивача, а тому складена відносно ОСОБА_1 постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконна, а в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

На підставі вищенаведеного, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким скасувати постанову поліцейського ВП № 1 (смт. Сарата) Білгород Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Саламахи І.В. Серії ЕНА № 7218121 від 18.05.2026, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч. 1 ст. 126 КпАП України, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Суд констатує, що представником відповідача Рудь В.В. було надано до суду відзив на позову заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні даного позову. Обґрунтовуючи свої заперечення проти даного позову представник відповідача вказує на те, що при винесенні оскаржуваної постанови щодо накладення на позивача штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України, ВП № 1 Білгород Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, в особі Саламахи І.В., діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що перебачений законодавством України. Доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Посилання ОСОБА_1 на те, що працівником поліції нібито не було належним чином повідомлено підставу зупинки транспортного засобу, не спростовує факту вчинення ним адміністративного правопорушення та не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. В той же час підтвердив той фак, що дійсно 18.05.2026 він керував транспортним засобом без діючого страхового полісу. На запитання суду який тривалий час у автомобіля був відсутній страховий поліс, позивач пояснив, що декілька місяців.

Представники відповідача Савченко А.В. в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Окрім того, звернув увагу на поведінку позивача при винесені оскаржуваної постанови. Зокрема, позивач поводив себе грубо та чинив тиск на працівника поліції шляхом погроз.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 (далі ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Судом встановлено, що поліцейським ВП № 1 (смт. Сарата) Білгород Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Саламахою І.В. було складено постанову Серії ЕНА № 7218121 від 18.05.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Із вказаної постанови вбачається, що 18.05.2026, близько 18 год. 55 хв. ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Ford Transit 300L», н/з НОМЕР_1 , у смт. Сарата вул. Захисників України, без чинного страхового полісу, чим порушив п.п. 2.1ґ ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КпАП України.

Згідно п.п. 2.1ґ ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі в тому числі, чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка.

Диспозиція ч. 1 ст. 126 КпАП України керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Суд констатує, що представником відповідача до відзиву на позову заяву будо додано відеозапис, на якому відображено подію, зазначену в оскаржуваній постанові Серії ЕНА № 6808730 від 11.03.2026, який підтверджує обставини, викладені в постанові.

Зокрема, на вказаному відеозаписі відображено факт складення постанови Серії ЕНА № 6808730 від 11.03.2026. Так, працівником поліції при перевірці документів водія було виявлено факт відсутності страхового полісу, що також було підтверджено ОСОБА_1 . Саме вказана обставина і слугувала підставою для винесення поліцейським Саламахою І.В.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, наданий відповідачем відеозапис є належним та допустимим доказом в справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм даного Кодексу.

Окрім того, суд зазначає позивач ОСОБА_1 також в судовому засіданні підтвердив той факт, що на момент керування ним транспортним засобом «Ford Transit 300L», н/з НОМЕР_1 , а саме 18.05.2026, у нього був відсутній вже декілька місяців страховий поліс.

Таким чином, суд констатує, що позивач ОСОБА_1 18.05.2026, знаючи, що у нього відсутній страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, свідомо здійснив керування транспортним засобом «Ford Transit 300L», н/з НОМЕР_1 , що дає суду обґрунтовані підстави для висновку про те, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КпАП України було вчинене позивачем з прямим умислом.

Щодо твердження позивача про те, що його транспортний засіб було безпідставно зупинено, що є наслідком скасування оскаржуваної постанови за відсутності складу адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.

На доданому до матеріалів справи відеозапису із нагрудної камери працівника поліції відсутній факт зупинення транспортного засобу «Ford Transit 300L», н/з НОМЕР_1 , у зв`язку з чим суд не може підтвердити чи спростувати факт безпідставної зупинки.

Однак, суд вважає за необхідним зазначити, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення

Так, дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Вказана правова позиція викладена у постанові КАС/ВС від 22.05.2020 за результатами розгляду справи № 825/2328/16, яку сул в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що позивачем не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України є очевидним та не заперечувався самим позивачем ані під час складення оскаржуваної постанови, ані в судовому засіданні.

Окрім того, поза увагою суду не може бути залишено наступних обставин.

Із відеозапису нагрудної камери працівника поліції вбачається факт грубого ставлення позивача ОСОБА_1 до поліцейського ОСОБА_2 під час виконання останнім його посадових обов`язків.

Зокрема, після того, як працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено постанову за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КпАП України, позивач почав поводити себе агресивно та в зухвалій формі погрожувати працівнику поліції тим, що буде телефонувати невідомим суду особам і запитав чи йому це потрібно. На що працівник поліції ОСОБА_2 не дивлячись на погрози ОСОБА_1 продовжував виконувати свої службові обов`язки щодо складення постанови про адміністративне правопорушення.

У подальшому, позивач ображав працівника поліції та вимагав, щоб той взяв телефон для розмови із невідомою особою, тим самим вчинюючи прямий тиск на працівника правоохоронного органу.

Суд зазначає, що зазначена вище поведінка ОСОБА_1 є недопустимою в демократичному суспільстві та правовій державі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Таким чином, суд констатує, що працівником поліції Саламахою І.В. дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 126 КпАП України та складено постанову Серії ЕНА № 7218121, а тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення інспекторами патрульної поліції в межах санкції статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.3, 1.4 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Отже, розглядаючи дану справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, доказів, які мали спростувати факт відсутності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки відповідача по справі, про порушення позивачем ОСОБА_1 правил дорожнього руху такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для доказування винуватості особи, оскільки обставини, з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем доведені повністю, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-74, 77, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Відділення поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду виготовлено 21 жовтня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси: І.О. Кремер