Рішення № 140781907, 16.04.2025, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/2782/24

Провадження № 2/510/917/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2025 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи Виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не явився, відзиву на позов ( з урахуванням наданих уточнень предмету позову) не надав.

Позивачка, її представник адвокат Златі Н.С. в судове засідання не явилися, просили про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, на задоволенні позову наполягали.

Третя особа просила про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту громадянина України, оформленого на ім`я ОСОБА_1 із відміткою про реєстрацію за місцем мешкання; копія паспорту громадянина України, оформленого на ім`я ОСОБА_2 із відміткою про реєстрацію за місцем мешкання; копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 06.11.2023р. у справі №510/958/23; копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 ; копія домової книги на квартиру; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копія свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло квартиру АДРЕСА_1 (чотири співвласника); копія витягу від 22.03.2024р. з Державного реєстру речових прав про право ОСОБА_1 на частку квартири; копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 .

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка, діюча через свого представника, звернулась до суду із позовом та просить зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , зазначивши, що на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 03.08.1998р. та рішення Ренійського районного суду Одеської області від 06.11.2023р. у справі №510/958/23 вона є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками вищевказаної квартири являються сини позивачки - відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 . З 09.07.2010р. відповідач рахується зареєстрованим за вищевказаною адресою, хоча не мешкає в квартирі з кінця 2014р., його теперішнє місце проживання невідоме, оскільки після виїзду за кордон між сином та позивачкою зв`язок не підтримується.

З тих пір ОСОБА_2 за спірною адресою більше не з`являвся, належних йому речей у квартирі немає, реєстрація даної особи носить формальний характер. У зв`язку із реєстрацією відповідача на житлоплощі позивачка несе додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, крім того, вона, як співвласник житла, позбавлена можливості у вирішенні інших, передбачених чинним законодавством, питань (виникають труднощі з отриманням субсидії). Оскільки відповідач є співвласником житла та питання про визнання його втратившим право користування житловим приміщення розглядатися не може, позивачка просить суд зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити.

За ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини, основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2,4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності із ст. 317, ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Документом, до якого вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, є у т.ч. паспорт громадянина України.

Таким чином, правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування особи за певною адресою.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

За ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Приймаючи рішення у даній справі, суд бере до уваги положення постанови Верховного Суду України від 17.10.2018р. у цивільній справі № 521/17805/16-ц, в якій, з урахуванням обставин справи, вказано, що « Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.».

Але, в даному випадку до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. ст. 383, 391 ЦК України (стосовно забезпечення прав та гарантій власнику житла), а також ст. 405 ЦК України, оскільки відповідач, незважаючи на те, що був членом родини позивачки та є її сином, є таким же співвласником частки у квартирі, як і сама позивачка та третя особа. Не слід плутати поняття власника (співвласника) житла з прописаною (зареєстрованою) особою у житлі. Варто запам`ятати, що це принципово різні поняття та правові статуси. Коли ми говоримо про виписку та позбавлення права користування житлом, то це стосується виключно осіб, які прописані в житлі, але не являються його власниками (співвласниками). Прописка (реєстрація) не дає підстав для виникнення права власності. Так само як і відсутність прописки (реєстрації) не позбавляє прав власника. Особу, яка є співвласником будинку чи квартири неможливо визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та зняти з реєстраційного обліку і факт проживання/непроживання не має жодного значення.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України.

У випадку, якщо інший співвласник створює власниками реальні перешкоди, законодавство України передбачає механізми захисту права власності, серед них у т.ч. позовні вимоги про: встановлення порядку користування майном; вселення та зобов`язання не чинити перешкод; припинення права на частку; стягнення плати за користування та ін.

У зв`язку із вищевикладеним, суд прийшов до висновку, що немає підстав для задоволення позовних вимог позивачки.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р., -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи Виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вячеслав ДУДНИК