Рішення № 140781616, 13.10.2026, Болградський районний суд Одеської області

Дата ухвалення
13.10.2026
Номер справи
497/2576/25
Номер документу
140781616
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

13.10.2026

Справа № 497/2576/25

Провадження № 2/497/380/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2025 року представник позивача Москаленко М.С., яка діє на підставі довіреності за №668 від 05.12.2024 року, строком дії по 31.12.2025 року (а.с.88), звернулася до суду із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на користь позивача з відповідача суму заборгованості за кредитними договорами:

- №8785181 в розмірі 20 955,01 грн., з яких: 6 350,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18,42 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12 700,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 1886,59 грн. - сума комісії за надання Кредиту;

- №73897628 в розмірі 19 580,00 грн., з яких: - 11 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1650,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 5280,00 грн. - сума заборгованість по процентах за понадстрокове користування кредитом; 1650,00 грн. - сума комісії за надання кредиту;

- №1802335 від 30 серпня 2024 року в розмірі 51 589,90 грн., з яких: 13 399,97 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 700,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;

а всього заборгованість на загальну суму 92 124,90 грн; та суму судових витрат у розмірі 3 028,00 гривень судового збору.

Вимоги мотивує тим, що 14 листопада 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит №8785181. Договір підписано електронним підписом Позичальника та позичальник отримав відповідну суму позики. 27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/03/25 у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі що виникають в майбутньому. Відповідно до Реєстру боржників №1 від 27.03.2025 року до Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 955,01 грн., з яких: 6 350,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 18,42 грн. - заборгованість за відсотками, 12 700,00 грн. - сума заборгованості за пенею, 1886,59 грн. - комісія за надання кредиту.

Також, 23 листопада 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит №73897628. Договір підписано електронним підписом Позичальника та позичальник отримав відповідну суму позики. 27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/03/25 у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі що виникають в майбутньому. Відповідно до Реєстру боржників №4 від 23.04.2025 року до Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19 580,00 грн., з яких: 11 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 1650,00 грн. - заборгованість за відсотками, 5280,00 грн. - сума заборгованості по процентах за понадстрокове користування кредитом, 1650,00 грн. - комісія за надання кредиту.

Окрім цього, 30 серпня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1802335. Відповідач підписанням кредитного договору підтвердив, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація про споживчий кредит відповідно до паспорту та Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15 000,00 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання та 16.07.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №1607-25, до умов якого відступлено право вимоги до боржників за кредитними договорами зазначених у відповідних реєстрах, в тому числі за вище вказаним договором. Згідно з реєстром боржників до Договору факторингу, позивач набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 51 589,90 грн., з яких: 13 399,97 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 700,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Отже загальна сума заборгованості за трьома укладеними з ОСОБА_1 договорами склала 92 124,90 грн. Відповідач не надав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за вище переліченими договорами, а тому свої зобов`язання не виконав, що стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою судді від 07.10.2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.

12.02.2026 року до участі у справі долучився представник відповідача - Чаленко І.Д., який підтвердив свої повноваження нотаріально посвідченою довіреністю від 09.02.2026 року за реєстровим №412, строком дії до 09.02.2026 року.

16.02.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Чаленка І.Д., в якому той просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Щодо вимог на підставі кредитного договору №8785181 від 14.11.2024 року укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», право вимоги за яким позивач набув на підставі договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, то відповідно до п.п.3.1, 3.2 загальна сума прав вимоги, що відступається, визначається в додаткових угодах, яку фактор має сплатити клієнту в розмірі 100% протягом семі днів з моменту передачі Акту прийому-передачі реєстру боржників. В Додатковій угоді №1 від 27.03.2025 року загальна сума прав вимоги, що відступається згідно реєстру боржників №1, складає 39 520 962,46 грн. Пунктом 2 цієї угоди ціною продажу згідно реєстру боржників №1 від 27.03.2025 року зазначено суму, яка становить 15% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 2 225 048,39 грн. Згідно наданих позивачем документів, відповідач значиться в реєстрі боржників №1. Таким чином позивач підтвердив набуття права вимоги до відповідача лише на основну суму заборгованості, що виключає наявність підстав вимагати з відповідача інші складові заборгованості. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, матеріали справи не містять банківських виписок за картковим рахунком відповідача. З наведених підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо кредитного Договору №73897628 від 23.11.2024 року. Щодо вимог за кредитним договором №1802335 від 30.08.2024 року нібито укладеного між відповідачем та ТОВ «Слон кредит», наданий позивачем паспорт кредиту, який визначає розмір відсотків та реальну вартість кредиту, у будь-якому форматі підпису позичальника не містить. Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.4 Договору факторингу №1607-25 від 16.07.2025 року, загальна сума прав вимоги, що відступається за договором, становить 63 996 668,50 грн., яку фактор має сплатити клієнту в розмірі 100% протягом п`яти днів з моменту передачі Акту прийому-передачі реєстру боржників. При цьому п.3.3 договору зазначено, що ціна продажу за договором становить 3 459 308,38 грн., що не підтверджує набуття прав вимоги в повному обсязі та не визначає в якій конкретно частині. Також, як вбачається з наданих до позовної заяви документів. Позивачем не доведено первинними документами факт отримання позичальником кредитних коштів. Позовні вимоги щодо зазначених кредитних договорів обґрунтовується наданням лише копій кредитних договорів, договорами факторингу та розрахунками заборгованості. Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Також представник звертає увагу суду на умови кредитування за договорами №8785181 від 14.11.2024 року та №73897628 від 23.11.2024 року, а саме п.7 договорів, в яких зазначено, що продовження строку кредитування тобто, понадстрокового користування кредитом або пролонгація, здійснюється шляхом укладання додаткової угоди. А також, зазначаються інші умови пролонгації, які передбачають зокрема, пролонгацію за ініціативи позичальника. Тобто автоматичної пролонгації не відбувається. Додаткових угод відповідно до п.7 договору, матеріали справи не містять. В договорі №8785181 від 14.11.2024 року, паспорт відсутній, а в паспорті договору №8785181 від 14.11.2024 року кредиту процентна ставка зазначена п.2.2.3, не наводиться, значиться лише процентна ставка 4% за понадстрокове користування кредитом та реальна річна на рівні - 2 617,16%. Щодо умов договору №1802335 від 30.08.2024 року то умови цього договору представник вважає не справедливими та посилається на практику ВС у справі № 487/7824/15-ц постанова від 06.03.2018 року. Також щодо нарахування комісії, вважає її нарахування незаконним, оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, тому умови де зазначено про нарахування такої суми є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Отже, з огляду на незаконність стягнення комісій, є всі підстави стверджувати, що навіть за умови доведеності позивачем первинними документами надання кредитних коштів, за винятком утримання з розміру зазначеного тілу кредиту комісій, убачається, що позичальник зазначену в договорі суму кредиту не отримав, що в свою чергу впливає на коректність проведених позивачем розрахунків заборгованості. Таким чином зазначене свідчить про недоведеність позивачем як факту надання кредитних коштів, так і дійсного розміру заборгованості.

18.02.2026 року представник позивача Москаленко М.С. надала через систему "Електронний суд" відповідь на відзив, наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відповіді посилається на те, що договори було укладено та підписано на підставі Закону України «Про електронну комерцію», наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Тому ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договору. У відповідності до умов укладеного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану власноручно позичальником при укладанні договорів за кредитними договорами №8785181 та №73897628 картка № НОМЕР_1 та за №1802335 картка № НОМЕР_2 . Перерахування коштів відбувалось на платіжну карту відповідача операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі. Підписуючи умови договорів відповідач розумів який розмір процентів буде нараховуватися, в тому числі за понадстрокове користування кредитом. За весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у позивача, позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Щодо переходу права вимоги до заявника, то представник посилається на практику ВС по справі №6-14194св14 від 30 липня 2014 року.

В подальшому ухвалами суду від 19.03.2026 та 28.07.2026 по справі за клопотанням сторони позивача були витребувані докази, що містять банківську таємницю.

05.05.2026 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана судом інформація.

24.08.2026 року від АТ «Райффайзен банк» надійшла витребувана судом інформація.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача Москаленко М.С., в позовній заяві клопотав про розгляд справи у відсутності представника позивача (а.с.7 на звороті).

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час, дату та місце розгляду справу був повідомлений належним чином, його представник Чаленко І.Д. надав в судове засідання заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, на фіксуванні судового процесу не наполягав.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Щодо стягнення за договором №8785181 від 14 листопада 2024 року.

Судом встановлено, що 14.11.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в особі директора Білана В.І. та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8785181, відповідно до якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав відповідачу кредит на суму 6 350,00 грн. на строк кредитування/ строк договору 30 днів, під процентну ставку в день 0,01% (фіксована) та сплати комісії за надання кредиту 29,71% від суми наданого кредиту, що складає 1 886,585 грн.; дата повернення кредиту 13.12.2024 року; позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 2617,16% відсотків річних; орієнтовна загальна вартість позики становить 8 255,00 грн (а.с.10). Також в п.7 Договору обумовлено порядок продовження строку кредитування, а саме те що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредиту та/або строку виплати кредиту. Договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 14.11.2024 року шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 346422, номер мобільного телефону вказаний НОМЕР_3 (а.с.16). Також в цей день позичальником ОСОБА_1 підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, де загальна вартість кредиту на день повернення - 13.12.2024 року буде складати 8 255,00 грн. (а.с.16 на звороті).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1046, ст. 1049 ч.1 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» за вих.№20.1.0.0.0/7-260416/71306-БТ від 23.04.2026 року надана за ухвалою суду, відповідно до якого на ім`я відповідача ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , номер телефону на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за періоди з 14.11.2024 - 17.11.2024 (фінансовий номер телефону) НОМЕР_3 та відповідно до виписки за цей період часу на рахунок відповідача надійшли грошові кошти 6 350,00 грн., деталі операції PAY_TRMC_2 KYIV.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором, складений саме позивачем, відповідно до якого станом на день укладення договору факторингу - 27.03.2025 року заборгованість відповідача становила 20 955,00 грн. та складала з наступного: 6 350,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18,42 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12 700,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 1886,59 грн. - сума комісії за надання Кредиту. Також з цього розрахунку вбачається, що позивачем ніяких нарахувань за договором не нараховувалось (а.с.24). Розрахунку заборгованості первісним кредитором, з якого можливо встановити порядок нарахування всіх сум суду надано не було.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредитування за Договором №8785181 від 14.11.2024 року, тому сума кредиту (тіло) в розмірі 6350,00 грн. та нарахованих відсотків в розмірі 18,42 грн. підлягає стягненню, щодо інших нарахованих сум суд зауважує наступне.

Так, позивач просить стягнути на його користь з відповідача за договором №8785181 від 14.11.2024 пеню в розмірі 12 700,00 грн та комісію в розмірі 1886,58 грн, які на переконання суду задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно - правовими актами та триває до теперішнього часу.

Отже, з огляду на те, що з 24.02.2022 і дотепер на всій території України запроваджено воєнний стан, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені) в розмірі 12 700,00 грн за договором №8785181 від 14.11.2024 не ґрунтується на законі, тому не підлягає задоволенню судом.

Крім цього, згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність Кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту», а тому нарахована позивачем комісія в розмірі 1886,58 грн за договором №8785181 від 14.11.2024 задоволенню не підлягають.

Тому загальна заборгованість за кредитним договором №8785181 від 14.11.2024 становить 6 368,42 грн.

Щодо стягнення за договором факторингу.

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в особі виконавчого директора Білана Владислава Ігоровича та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі в.о.Генерального директора Мриха Ігоря Петровича укладено Договір факторингу № 27/03/25 (а.с. 18-19).

Згідно з п.1.1. Договору факторингу, клієнт відступити факторові Права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1, є невід`ємною частиною договору. Згідно п.1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна сума Прав вимоги, що відступається за відповідним Реєстром боржників, ціна продажу та Одинична Ціна визначаються в Додаткових угодах до цього Договору окремо для кожного Реєстру Боржників і вказується в таких Реєстрах Боржників. Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу (п.3.2).

27.03.2025 року укладено Додаткову угоду №1 до договору факторингу (а.с.20), в який зазначено, що загальна сума Прав Вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників №1 від 27 березня 2025 року становить 39 520 962,46 грн, при цьому в якості ціни Продажу сторони обумовили суму грошових коштів, яка становить 15% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 2 225 048,39 грн. (а.с.20).

Надалі, 27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників №1 за Договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року (а.с.21).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №1 від 27.03.2025, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 20 955,01 грн., з яких 6 350,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18,42 грн. - сума заборгованості за відсотками, 12 700,00 грн. - сума заборгованості за пенею, 1886,59 грн. - комісія за надання позики/кредиту (а.с.23), тобто суми які підлягають стягнення за цім договором, а саме: 6 350,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18,42 грн - сума заборгованості за відсотками, залишилися не змінними.

Щодо посилання представника відповідача на те, що ціна за договором не відповідає сумі заборгованості, а складає тільки 15% від заборгованості, тобто тіло кредиту слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В договорі факторингу обумовлюється предмет Договору (заборгованість за договорами що буде відступатися) та ціна Договору (тобто сума, яка буде сплачувати Фактором Клієнту за цю заборгованість), які не є тотожними та ціна Договору може бути меншою за суму заборгованості, що відступається, це не означає, що Фактор набуває права тільки на ту заборгованість за яку ним сплачено Клієнтові, а він набуває права вимоги заборгованості до боржників Клієнта в повному обсязі.

Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

На підтвердження оплати ціни за Договором факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року згідно Додаткової угоди №1 від 27.03.2025 року позивачем надано платіжну інструкцію в національній валюті від 31.03.2025 року №683, відповідно до якої фактором на рахунок Кілєнта перераховано 2 225 048,39 грн. (а.с.22).

Отже позивачем доведено факт відступлення права вимоги за договором №8785181 від 14 листопада 2024 року в розмірі 6 368,42 грн., тому в цій частині заявлених позовних вимог суд задовольняє їх частково.

Щодо стягнення за договором №73897628 від 23 листопада 2024 року.

Судом встановлено, що 23.11.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в особі директора Білана В.І. та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73897628, відповідно до якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав відповідачу кредит на суму 11 000,00 грн. на строк кредитування/ строк договору 30 днів, під процентну ставку в день 0,500% (фіксована) та сплати процентів за понадстрокове користування Кредитом - 4,00% та комісії за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що складає 1 650,00 грн.; дата повернення кредиту 22.12.2024 року; позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 2617,16% відсотків річних; орієнтовна загальна вартість позики становить 14 300,00 грн (а.с.26). Також в п.7 Договору обумовлено порядок продовження строку кредитування, а саме те що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредиту та/або строку виплати кредиту. Договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 14.11.2024 року шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 35841, номер мобільного телефону вказаний НОМЕР_3 (а.с.31 на звороті). Також в цей день позичальником ОСОБА_1 підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, де загальна вартість кредиту на день повернення - 22.12.2024 року буде складати 14 300,00 грн. (а.с.32).

У розділах 3, 4, 5 Договору визначено 3. Порядок реєстрації Позичальника в ІКС, Порядок надання Кредиту та 5. Технологія (порядок) укладення Договору та створення електронних підписів сторонами Договору.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст.1046, ст.1049 ч.1 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» за вих.№20.1.0.0.0/7-260416/71306-БТ від 23.04.2026 року надана за ухвалою суду, відповідно до якого на ім`я відповідача ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , номер телефону на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за періоди з 23.11.2024 - 26.11.2024 (фінансовий номер телефону) НОМЕР_3 та відповідно до виписки за цей період часу на рахунок відповідача надійшли грошові кошти 11 000,00 грн., деталі операції CMV 01010 m.Kyiv, ploshcha Arsen.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором, складений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до якого станом на день укладення договору факторингу - 23.04.2025 року заборгованість відповідача становила 19 580,00 грн. та складалася з наступного: 11 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1650,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 5280,00 грн. - сума заборгованості за понадстрокове користування; 1 650,00 грн. - сума комісії за надання Кредиту (а.с.39-40). З цього розрахунку вбачається, що до дня повернення суму кредиту - 22.12.2024 року позичальником нараховувалися відсотки в розмірі 55,00 грн. кожного дня, а починаючи з 23.12.2024 року до 03.01.2025 року - в розмірі 440,00 грн.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредитування за Договором №73897628 від 23.11.2024 року, тому сума кредиту (тіло) в розмірі 11 000,00 грн. та нарахованих відсотків в розмірі 1 650,00 грн. підлягає стягненню, щодо інших нарахованих сум суд зауважує наступне.

Щодо розміру заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 5 280,00 грн. та комісії суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 6.1. Договору погоджено, що за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування Кредитом, за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором.

В паспорті споживчого кредиту (стандартна форма) в 6 Розділі зазначена ставка в день 4,00% в день (а.с.33-34).

Відповідно до п.6.2. Договору визначено, що за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником в останній день користування Кредитом відповідно до п.2.2. Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. Договору.

Розмір Комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті Позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе Кредитодавець під час розгляду Заявки та надання Кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої Заявки та укладення Договору. Послуга для Позичальника полягає в аналізі Заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту.

Розділом 10 сторони визначили 10. Відповідальність Сторін, порядок вирішення спорів.

Відповідно до п. 10.5.1. Договору якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування Кредитом понад встановлений Договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Проценти за понадстрокове користування Кредитом грошові кошти, що нараховуються на залишок Суми кредиту у передбачених Договором випадках за невиконання Позичальником умов Договору (п. 1.26 Договору).

Пунктом 6 Договору позики передбачено, що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під такого ініціювання.

Таким чином, позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування сумою позики в первинний строк позики 23.11.2024 року до 22.12.2024 року, а у випадку не погашення всієї суми позики та відсотків за її користування, то відсотки підлягають нарахуванню в розмірі, визначеному п.2.2. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Також згідно п. 7.1 кредитного договору, позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/ або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Згідно умов кредитного договору №73897628 від 23.11.2024, позичальнику ОСОБА_1 , надано кредит у розмірі 11 000,00 грн, строком на 30 днів, з кінцевим терміном повернення 22.12.2024. Процентна ставка/день 0,500% (фіксована), проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною), %/день 4,00%.

Із розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що первісним кредитором за період з 23.12.2024 по 03.01.2025 здійснювалось нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом за відсотковою ставкою 4,00% від суми кредитом, на загальну суму 5 280,00 грн.

Разом з тим суд зазначає, що у кредитному договорі № 73897628 від 23.11.2024 сторонами було погоджено строк кредитування/строк договору, який відповідно до п. 2.2.2 договору становить 30 днів (з 23.11.2024 по 22.12.2024). Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування, припиняється.

Таким чином нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене.

Отже, первинний позикодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» мало право нараховувати відсотки за користування позичальником сумою позики лише до 22.12.2024 року включно. Відсотки нараховані після цієї дати не підлягають стягненню з відповідача.

Окрім цього як вже було встановлено судом за аналогічним договором умови договору щодо нарахування комісії за договором №73897628 від 23 листопада 2024 року комісії є нікчемним та не підлягають нарахуванню.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що в частині стягнення відсотків за понадстрокове користування кредитом в розмірі 5 280,00 грн. та нарахування комісії в розмірі 1 650,00 грн. не підлягає задоволенню.

Тому загальна вартість заборгованість за кредитним договором №73897638 від 23.11.2024 становить 12 650,00 грн.

Щодо стягнення за договором факторингу.

Як вже було встановлено судом 27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в особі виконавчого директора Білана Владислава Ігоровича та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі в.о.Генерального директора Мриха Ігоря Петровича укладено Договір факторингу № 27/03/25 (а.с. 18-19).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна сума Прав вимоги, що відступається за відповідним Реєстром боржників, ціна продажу та Одинична Ціна визначаються в Додаткових угодах до цього Договору окремо для кожного Реєстру Боржників і вказується в таких Реєстрах Боржників. Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу (п.3.2).

23.04.2025 року укладено Додаткову угоду №2 до договору факторингу, в який зазначено, що загальна сума Прав Вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників №4 від 23 квітня 2025 року становить 58 486 494,64 грн, при цьому в якості ціни Продажу сторони обумовили суму грошових коштів, яка становить 17,25% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 3 586 471,84 грн. (а.с.35).

Надалі, 23.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників №4 за Договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року (а.с.36).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №4 від 23.04.2025, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 19 580,00 грн., з яких 11 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 650,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5 280,00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування, 1 650,00 грн. - комісія за надання позики/кредиту (а.с.38), тобто суми які підлягають стягнення за цім договором, а саме: 11 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 650,00 грн - сума заборгованості за відсотками, залишилися не змінними.

Як вже було зазначено судом щодо посилання представника відповідача на те, що ціна за договором не відповідає сумі заборгованості, а складає тільки заборгованість за тілом кредиту, тому саме в цій частині позивач може вимагати стягненню з відповідача; не відповідає вимогам діючого законодавства та не зазначено в договорі факторингу.

На підтвердження оплати ціни за Договором факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року згідно Додаткової угоди №2 від 23.04.2025 року позивачем надано платіжну інструкцію в національній валюті від 29.04.2025 року №6, відповідно до якої фактором на рахунок Клієнта перераховано 3 586 471,84 грн. (а.с.37).

Отже позивачем доведено факт відступлення права вимоги за договором №73897628 від 23 листопада 2024 року в розмірі 12 650,00 грн., тому в цій частині заявлених позовних вимог суд задовольняє їх частково.

Щодо укладання Договору №1802335 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 30.08.2024 року.

Судом встановлено, що 30 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» в особі директора Рохманійко М.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1802335 шляхом обміну електронними повідомленнями, договір підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Укладання договору було здійснене сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Слон кредит», доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт htts://sloncredit.ua/ (а.с.54-60).

Згідно п.1.2 договору товариство зобов`язано надати відповідачу кредит у гривні, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Строк кредиту 360 днів (п.1.4 Договору), стандартна процентна ставка 1,00% в день та застосовується у межах згідно п.1.4. договору. Відповідно до п.1.3 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 13 400,00 грн., а орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 61 640,00 грн. (п.1.10.1).

Зі сторони споживача ОСОБА_1 договір №1802335 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е430, зі сторони ТОВ «Cлон Кредит» - шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, що відповідає порядку укладення договору та створення електронних підписів сторін, узгодженому сторонами у п.9.6 кредитного договору № 1802335, та положенням ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладення кредитного договору здійснене сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечений відповідачу ОСОБА_1 через вебсайт (п. 1.1).

Відповідно до п.1.17 кредитного договору № 1802335, перед укладенням цього договору товариством була здійснена електронна ідентифікація споживача для входу в Особистий кабінет (Ідентифікація в ІКС Товариства), відповідно до п. 1.1 договору та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації споживача (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між сторонами), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних.

Відповідно до п.9.2 кредитного договору № 2001650, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.4 договору (включно), а у випадку, коли, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть невиконані зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Відповідно до п.п.3 п.4.1 кредитного договору № 1802335, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

Договір, таблиця та паспорт підписані відповідачем електронним підписом - одноразовими ідентифікаторами ОСОБА_1 за №Е430, №Е072 (а.с.60, 61, 63 на зворотах).

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графіку повернення кредиту), який є Додатком №1 до вищевказаного кредитного договору, відповідач зобов`язався повернути кредитодавцю отриманий кредит до 25.08.2025 року включно, сплативши в загальному розмірі 61 559,60 грн., з яких: 13 400,00 грн. - сума кредиту, 48 159,60 грн. - проценти за користування кредитом.

Зміст та форма укладеного договору відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію». Ідентифікація споживача здійснена шляхом отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає послугу користувачу, що забезпечує належну ідентифікацію користувача, який ініціював електронну дистанційну ідентифікацію.

Відтак укладений між ТОВ «Cлон Кредит» та ОСОБА_1 кредитний договір № 1802335 від 30 серпня 2024 року є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Факт перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджується:

- листом-відповіддю АТ «Райффайзен банк» за вих.№81-15-9/14494-БТ від 19.08.2026 року, яка була надана за ухвалою суду, відповідно до якого на ім`я відповідача ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , номер телефону на який відправлялася інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) НОМЕР_3 та відповідно до виписки по рахунку за цей період часу на рахунок відповідача, а саме 30.08.2024, надійшли грошові кошти 13 400,00 грн., деталі операції: зарахування переказу Моneysend;

- листом директора ТОВ «ПЕЙТЕК» за вих.№20250811-213 від 11.08.2025 року, відповідно до якого Товариство на виконання Договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 2022-06-06 здійснило 30.08.2024 року переказ коштів від ТОВ «Слон кредит» на платіжну картку Клієнта на суму 13 400,00 грн. (а.с.64).

Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором, складений ТОВ «Слон кредит», відповідно до якого станом на день укладення договору факторингу - 16.07.2025 року заборгованість відповідача становила 51 589,90 грн. та складалася з наступного: 13 399,97 грн. - сума заборгованості за кредитом; 31 489,93 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6 700,00 грн. - сума заборгованості по штрафам/пені (а.с.65). З цього розрахунку вбачається, що спочатку відповідачем кожного місяця погашалася заборгованість за кредитом, загальна сума якої 11 443,63 грн., яка зараховувалася кредитодавцем на погашення відсотків (а.с.65).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е430, 30.08.2024, та вважається укладеним у письмовій формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредитування за Договором №1802335 від 30.08.2024 року, тому сума кредиту (тіло) в розмірі 13 399,97 грн. та нарахованих відсотків підлягає стягненню.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, враховуючи те, що відповідач частково погашав заборгованість та погашення зараховувалося на погашення тільки відсотків, а сума кредиту залишалася не зміною, - суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заборгованості за відсотками з 31 489,93 грн. на 10 000,00 грн.

Зазначена вище заборгованість підтверджується також представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.

Крім того, згідно змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховані позивачем у межах строку кредитування, який погоджено між сторонами на 360 днів по 25.08.2025 року.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що стягненню за цім договором є загальна сума 23 399,97 грн., яка складається з: 13 399,97 грн. - сума кредиту та 10 000,00 грн. - заборгованість по процентах.

Щодо нарахування пені

Так, з розрахунку заборгованості за вище вказаним договором вбачається що до суми заборгованості включена пеня/штраф за не виконання зобов`язання в розмірі 6 700,00 грн.

Слід зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому був неодноразово продовжений, останній раз Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року № 793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.

У відповідності до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто законодавець звільнив позичальників від відповідальності, визначеної ст.625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а саме, з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

Тому сума 6 700,00 грн. не підлягає стягненню і в цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Щодо стягнення за договором факторингу.

Судом встановлено, що 16.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі Генерального директора Ревунова Р.О. та ТОВ «Слон кредит» в особі директора Рохманійка М.В. укладено Договір факторингу № 1607-25 (а.с. 67-68).

Відповідно до п.1.1 договору факторингу № 1607-25, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2, п.1.6 договору факторингу № 1607-25, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому-передачі реєстру боржників (додаток №2).

Відповідно до п. 3.3, п.3.4 договору факторингу № 1607-25, ціна продажу за договором становить 3 459 308 грн 38 коп., яку фактор сплачує протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників.

Згідно з п.1.3 договору факторингу № 1607-25, клієнт протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомляє боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору та надає інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування» та передбачений договором про споживчий кредит. Фактор має право звертатися з запитом до клієнта для отримання підтвердження виконання клієнтом свого обов`язку та повідомлення боржників про відступлення права вимоги та про передачу персональних даних фактору.

16 липня 2025 року ТОВ «Cлон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 1607-25 від 16 липня 2025 року (а.с.69).

Установлено, що 100% ціни продажу за договором факторингу № 1607-25 сплачено фактором у строк, визначений п.3.4 цього договору, що підтверджується платіжною інструкцією № 739 від 18 липня 2025 року (а.с.70).

Згідно з витягом з реєстру боржників від 16 липня 2025 року до договору факторингу №1607-25 від 16 липня 2025 року, який підписаний керівниками та засвідчений відтисками печаток ТОВ «Cлон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 51 589,90 грн., з яких: 13 399,97 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 31 489,93 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6 700 грн. - сума заборгованості за пенею (а.с.71).

Визначена у витягу з реєстру боржників сума та складові заборгованості відповідають розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Cлон Кредит» за період з 30 серпня 2024 року по 16 липня 2025 року.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Зі змісту позову вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, зокрема, за кредитним договором №1802335 від 30 серпня 2024 року в загальному розмірі 51 589,90 коп., що відповідає загальному розміру заборгованості, зазначеному у розрахунку заборгованості та в реєстрі боржників, але судом було встановлено суму заборгованості за цім договором в розмірі 23 399,97 грн., тому саме ця сума підлягає стягненню, а позов в цій частині - частковому задоволенню.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 394,23 грн. (з розрахунку 42 418,39 грн./ 92 124,90 грн. х 3028,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 280 ЦПК України, ст.ст. 526,530,1054-1057, 1077-1078 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IVAN № НОМЕР_6 у АТ «ТАС Комбанк», заборгованість за кредитними договорами:

- №8785181 від 14 листопада 2024 року в розмірі - 6 368,42 грн.;

- №73897628 від 23 листопада 2024 року в розмірі 12 650,00 грн.;

- №1802335 від 30 серпня 2024 року в розмірі - 23 399,97 грн.;

а всього 42 418 (сорок дві тисячі чотириста вісімнадцять) гривень 39 копійок, та суму судових витрат в розмірі 1 394,23 грн., а всього 43 812 (сорок три тисячі вісімсот дванадцять) гривень 62 копійки.

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца

Часті запитання

Який тип судового документу № 140781616 ?

Документ № 140781616 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140781616 ?

Дата ухвалення - 13.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140781616 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140781616 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 140781616, Болградський районний суд Одеської області

Судове рішення № 140781616, Болградський районний суд Одеської області було прийнято 13.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 140781616 відноситься до справи № 497/2576/25

Це рішення відноситься до справи № 497/2576/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140781614
Наступний документ : 140781618