Рішення № 140781000, 16.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 рокуСправа № 160/20761/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Київській області про відмову у призначенні пенсії від 18.06.2026 року №047350009795;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до її пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 01.01.2003 року по 12.03.2003 року, з 01.01.2004 року по 01.12.2009 року, з 01.02.2010 року по 30.06.2011 року, з 01.08.2011 року по 07.08.2016 року;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву від 11.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в рішенні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 11.06.2026 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Рішенням Головного управління ПФУ у Київській області від 18.06.2026 № 047350009795 їй відмовлено у призначенні пенсії з підстав недосягнення пенсійного віку та відсутності необхідного страхового стажу відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому до пільгового стажу не зараховано жодного періоду її трудової діяльності. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки зверталася за призначенням пенсії саме на пільгових умовах, а періоди роботи з 01.01.2003 по 12.03.2003, з 01.01.2004 по 01.12.2009, з 01.02.2010 по 30.06.2011 та з 01.08.2011 по 07.08.2016 підтверджуються записами вкладиша до трудової книжки, відомостями персоніфікованого обліку за формою ОК-5 із кодом спеціального стажу ЗП3013Б1 та документами про атестацію робочих місць. Позивач пояснює, що вкладиш було видано їй при первинному працевлаштуванні замість трудової книжки через відсутність бланків, а отримати уточнюючі довідки неможливо у зв`язку з розташуванням підприємств на тимчасово окупованій території України. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та правову позицію Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20, наголошує на необхідності застосування п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

14.08.2026 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заяву позивача від 11.06.2026 за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління ПФУ у Київській області, яке прийняло рішення від 18.06.2026 №047350009795 про відмову у призначенні пенсії. Натомість Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області заяву по суті не розглядало та оскаржуваного рішення не приймало, тому вважає безпідставними заявлені до нього вимоги. Щодо суті спору відповідач-1 зазначає, що страховий стаж позивача становить 23 роки 4 місяці 9 днів. Періоди роботи, зазначені у вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.09.1995, не зараховано, оскільки вкладиш без трудової книжки є недійсним, а зміну прізвища на його титульній сторінці належним чином не засвідчено: не зазначено дату видачі свідоцтва про одруження, відсутні підпис відповідальної особи та печатка. Крім того, на думку відповідача-1, вкладиш не містить відомостей, необхідних для підтвердження пільгового характеру роботи, зокрема щодо зайнятості повний робочий день, відповідних позицій Списку та атестації робочих місць. Оскільки уточнюючих довідок підприємств позивачем не надано, підстави для зарахування спірних періодів до пільгового стажу відсутні. Відповідач-1 також посилається на недосягнення позивачем пенсійного віку та відсутність необхідного страхового стажу, а обраний спосіб захисту вважає неналежним з огляду на дискреційні повноваження пенсійного органу щодо вирішення питання про призначення пенсії. За таких обставин, відповідач-1 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідачу-2 позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до його електронного кабінету 16 та 27 липня 2026 року відповідно, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач-2 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача-1, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 11.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

За принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи передано на розгляд Головному управлінню ПФУ в Київській області.

Рішенням відповідача-2 від 18.06.2026 №047350009795 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що вік позивача становить 49 років 11 місяців, страховий стаж - 23 роки 4 місяці 9 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені у вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.09.1995, з підстав недійсності вкладиша без трудової книжки та неналежного оформлення зміни прізвища на його титульній сторінці, а саме відсутності дати видачі свідоцтва про одруження, підпису відповідальної особи та печатки.

Згідно із розрахунком стажу до пільгового стажу позивача за Списком № 2 не зараховано періоди роботи з 01.01.2003 по 12.03.2003, з 01.01.2004 по 01.12.2009, з 01.02.2010 по 30.06.2011 та з 01.08.2011 по 07.08.2016. Підставами неврахування пільгового характеру роботи відповідач-2 визначив відсутність належним чином оформленої трудової книжки та уточнюючих довідок, які підтверджують роботу в особливих умовах праці.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників призначається на умовах, визначених у статті 114 Закону № 1058-IV, пунктом 2 частини другої якої визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так до матеріалів справи долучено трудову книжку серії НОМЕР_2 від 03.07.1976 на ОСОБА_1 .

На титульному аркуші вкладиша до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28.09.1995 первісно зазначено прізвище « ОСОБА_2 », яке надалі змінено на « ОСОБА_3 », а згодом - на « ОСОБА_4 ». Ім`я, по батькові та дата народження позивача зазначені без виправлень. При цьому вкладиш містить запис про зміну прізвища на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , а на внутрішньому боці обкладинки - запис про зміну прізвища на « ОСОБА_4 » на підставі свідоцтва про шлюб від 26.01.2018, засвідчений підписом та печаткою.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та мала прізвище « ОСОБА_2 ».

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 23.08.1995 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано 29.03.1995, актовий запис № 67. Після розірвання шлюбу позивачу присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».

Із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 15.06.1996 вбачається, що 15.06.1996 ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_9 , актовий запис № 68, та після укладення шлюбу взяла прізвище « ОСОБА_3 ».

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 21.02.2017 зазначений шлюб розірвано 21.02.2017, актовий запис № 8. Після розірвання шлюбу за позивачем залишено прізвище « ОСОБА_3 ».

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 26.01.2018 ОСОБА_10 26.01.2018 уклала шлюб із ОСОБА_11 , актовий запис № 3, та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Отже, надані документи дають змогу простежити послідовність зміни прізвища позивача та в сукупності з незмінними відомостями про її ім`я, по батькові й дату народження підтверджують належність їй вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_1

Суд бере до уваги, що згідно з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункти 2.2., 2.3. Інструкції).

Відповідно до пункту 2.5. Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагороди та заохочення та ін., виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений запис.

Згідно із пунктом 2.11. Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Відповідно до п.18 постанови Міністрів СРСР від 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162, не застосовується із прийняттям Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Згідно із пунктом 1.2. Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

За приписами пунктів 2.11, 2.13. Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 4 постанови КМУ від 27.04.1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що відповідно до законодавства відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Суд зазначає, що у вкладиші до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28.09.1995 містяться записи про зміну прізвища з посиланням на відповідні свідоцтва про шлюб, а запис про зміну прізвища на « ОСОБА_4 » засвідчений підписом та печаткою підприємства. Окремі недоліки оформлення запису про попередню зміну прізвища не перешкоджають встановленню належності зазначеного вкладиша позивачу, оскільки послідовність зміни її прізвища підтверджується наданими свідоцтвами про народження, укладення та розірвання шлюбу, а ім`я, по батькові та дата народження залишилися незмінними.

Суд зазначає, що у вкладиші до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28.09.1995 містяться записи про зміну прізвища з посиланням на свідоцтва про шлюб, а запис про зміну прізвища на « ОСОБА_4 » засвідчений підписом та печаткою підприємства. Недоліки оформлення запису про попередню зміну прізвища не перешкоджають встановленню належності вкладиша позивачу, оскільки послідовність зміни її прізвища підтверджується наданими документами, а ім`я, по батькові та дата народження залишилися незмінними.

За наведених обставин посилання відповідача-2 на невідповідність оформлення зміни прізвища вимогам пункту 2.13. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників як на підставу для неврахування зазначених у вкладиші періодів роботи є необґрунтованими.

Суд також враховує, що вкладиш містить відмітку про його видачу замість трудової книжки. За умови підтвердження належності цього документа позивачу сам факт оформлення роботодавцем відомостей про її трудову діяльність у вкладиші не є достатньою підставою для відхилення всіх зазначених у ньому записів без оцінки їх змісту та інших наданих доказів.

Суд наголошує, що позивач не може зазнавати негативних наслідків через недоліки оформлення документів про трудову діяльність, допущені роботодавцем, якщо такі недоліки не перешкоджають встановленню особи працівника, періодів та характеру виконуваної роботи.

Отже, обчислення страхового стажу ОСОБА_1 тривалістю 23 роки 4 місяці 9 днів без урахування періодів роботи, зазначених у вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.09.1995, здійснено без належної оцінки поданих документів. Відтак наведені відповідачем-2 недоліки оформлення вкладиша не можуть бути самостійною підставою для відмови у врахуванні відповідних періодів роботи при вирішенні питання про призначення пенсії за заявою від 11.06.2026.

Отже, періоди роботи ОСОБА_1 , зазначені у вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.09.1995 та не враховані відповідачем-2 через недоліки його оформлення, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії за заявою від 11.06.2026.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоди роботи з 01.01.2003 по 12.03.2003, з 01.01.2004 по 01.12.2009, з 01.02.2010 по 30.06.2011 та з 01.08.2011 по 07.08.2016, суд зазначає наступне.

Так, підставами для не зарахування зазначених періодів до пільгового стажу визначено відсутність належним чином оформленої трудової книжки та уточнюючих довідок про пільговий характер роботи позивача. Зокрема, пенсійний орган зазначив, що вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_1 є недійсним без трудової книжки та не містить відомостей про характер виконуваної роботи, зайнятість повний робочий день, відповідні розділ, підрозділ і пункт Списку № 2, а також результати атестації робочих місць. Уточнюючих довідок, які підтверджують зазначені обставини, позивачем не надано.

За змістом п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Частиною 1 ст.24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.3 ст. 24 Закону №1058-IV).

Вимогами ч.4 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із записами вкладиша до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28.09.1995:

- 08.04.1997 шахту «Україна» перетворено на ДВАТ «Шахта «Україна» ДХК «Селідіввугілля»;

- 01.09.2003 ДВАТ «Шахта «Україна» перетворено на СП «Шахта «Україна» ДП «Селідіввугілля»;

- 01.01.2005 СП «Шахта «Україна» реорганізовано у відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» у складі ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»;

- 06.06.2005 ВП «Шахта «Україна» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» приєднано до ДП «Селідіввугілля»;

- 24.11.2005 у зв`язку зі зміною структури ДП «Селідіввугілля» позивача з енергомеханічної служби шахти «Україна» переведено до цеху «Котельний»;

- 01.01.2007 позивача переведено машиністом (кочегаром) котельні 2 розряду на дільницю профілактичних робіт, водопостачання, забезпечення автоматизації та високочастотного зв`язку;

- 16.09.2009 переведено учнем перекидальника на дільницю шахтного транспорту;

- 16.10.2009 переведено перекидальником 2 розряду на тій самій дільниці;

- 08.08.2016 переведено учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування на дільницю шахтного транспорту.

Вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_1 містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача. Всі записи не містять ні виправлень/ підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Згідно із п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок № 383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку № 637.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

Так, у відзиві відповідачем-2 зазначено, що уточнюючих довідок, які підтверджують зазначені обставини, позивачем не надано.

Так, ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, органи Пенсійного фонду України уповноважені самостійно витребовувати у підприємств, установ/організацій усі необхідні для вирішення питання про призначення пенсії особі документи, при цьому така вимога передує винесенню рішення щодо призначення пенсії, а не висувається у вже прийнятому рішенні про відмову у призначенні пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що в випадку, що є предметом цього позову відповідач-2 не скористався правом на збір додаткових документів, на перевірку чи уточнення необхідних обставин, й передчасно відмовив в призначенні пенсії.

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020, в результаті розгляду справи № 520/15025/16-а дійшла висновку про те, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII - "за результатами атестації робочих місць" як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах разом з іншими документами було надано: аркуш ознайомлення її з результатами атестації за професією «машиніст (кочегар) котельні» згідно з наказом № 24-к від 09.01.2002 про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2; копію наказу № 1-55 ОТ від 25.10.2002 про внесення доповнень за результатами атестації робочих місць та наказу № 24-к від 09.01.2002, яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, із зазначенням у додатку № 1 професії «машиніст (кочегар) котельні»; виписку з наказу № 1-4а ОТ від 29.01.2007 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003; аркуш ознайомлення її з результатами атестації за професією «перекидальник» згідно з наказом № 1-4а від 29.01.2007; аркуш ознайомлення її з результатами атестації за професією «перекидальник» згідно з наказом № 1-3ТБ від 10.01.2012 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці», яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003; аркуш ознайомлення її з результатами атестації за професією «електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування» згідно з наказом № 1-3ТБ від 10.01.2012 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці», яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003; посвідчення про присвоєння кваліфікації № 10931-УР, відповідно до якого вона у період з 23.03.1995 по 23.05.1995 навчалася на курсах при учбовому пункті шахти «Україна» та за рішенням кваліфікаційної комісії їй присвоєно кваліфікацію машиніста котельні по видаленню золи (зольщика); посвідчення на право виконання робіт з підвищеною небезпекою № 8266, відповідно до якого вона 12.10.2009 закінчила курси в учбово-курсовому комбінаті ДП «Селідіввугілля» за професією «перекидач» та за рішенням екзаменаційної комісії їй присвоєно кваліфікацію перекидача 2 розряду; посвідчення на право виконання робіт з підвищеною небезпекою № 9095, відповідно до якого вона 21.09.2016 закінчила курси в учбово-курсовому комбінаті ДП «Селідіввугілля» за професією «електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування» та за рішенням екзаменаційної комісії їй присвоєно кваліфікацію електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 3 розряду; свідоцтво про присвоєння робочої кваліфікації № 9095, відповідно до якого вона у 2016 році закінчила учбово-курсовий комбінат ДП «Селідіввугілля» та отримала професію «електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування»; вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданий їй замість трудової книжки при першому працевлаштуванні; трудову книжку серії НОМЕР_2 , видану 04.03.2024.

Зважаючи на те, що основним документом для підтвердження стажу роботи при вирішенні питання про призначення пенсії є трудова книжка, яка містить записи про спірні періоди роботи, формальна невідповідність затвердженій формі пільгових довідок та/чи її відсутність та/чи атестації робочого місця не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу певних періодів роботи.

Крім того, пільговий стаж підтверджується даними з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), за кодом підстави "ЗП3013Б1", що застосовуються з 01.07.2000 р.

Відповідно до п.1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №454 (далі - Порядок №454): під кодом ЗП3013Б1 обліковується працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2, затвердженим постановою КМ СРСР від 26.01.1991 №10, постановою КМУ від 11.03.1994 №162, постановою КМУ № 461 від 24.06.2016.

Крім того, відповідно до інформації, зазначеної у вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_1 , який було видано замість трудової книжки, позивач в період з 29.08.1996 по 31.12.2006 працювала на посаді машиніста (кочегара) котельні 2 розряду; з 01.01.2007 по 15.09.2009 працювала на посаді машиніста (кочегара) котельної 2 розряду; з 16.10.2009 по 07.08.2016 працювала на посаді перекидача 2 розряду; з 21.09.2016 по 31.12.2019 працювала електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування 3 розряду на дільниці шахтного транспорту.

Зазначені посади містяться у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах і незарахування відповідачем-2 перелічених вище періодів роботи до пільгового стажу позивача є протиправним та безпідставним.

Таким чином, періоди роботи з 01.01.2003 по 12.03.2003, з 01.01.2004 по 01.12.2009, з 01.02.2010 по 30.06.2011, з 01.08.2011 по 07.08.2016 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Щодо недосягнення позивачем пенсійного віку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 внесено зміни до Закону № 1058-ІV.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 р. №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Пунктом 2 розділу XV Закону №1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Таким чином з 11.10.2017 р. (дата набрання чинності Закону №2148-VIII, яким були внесені зміни Закону №1058-ІV) порядок призначення пенсій за списком № 2, одночасно регламентувався двома нормами права: пунктом «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII та п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV.

Рішенням Конституційного суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII:

- визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Конституційний суд України у зазначеному рішенні зробив висновок про те, що норми ст.13, ч.2 ст.14, пункти «б» «г» статті 54 Закону № 1788-XII (зі змінами, які були внесені до нього) і якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій ст.8 Конституції України, та порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином з 23.01.2020 (дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. в справі № 1-р/2020) діють положення ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, при цьому залишилися чинними відповідні положення Закону №1058-IV.

Тобто з 23.01.2020 в Україні існують дві норми у різних законах, які одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, за якими пенсії за віком призначаються на пільгових умовах за списком №2: п.«б» ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та пункт 2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VІІІ.

Спірні норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 50 років за ст.13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ); 55 років за п.2 ч.2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VІІІ.

Частиною 1 та 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у п.102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № 846/16 та № 1075/16) Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, пункт 115).

У п.52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Враховуючи зазначені висновки Європейського суду з прав людини та приймаючи до уваги, що національне законодавство допускає неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за списком № 2, зокрема п.«б» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ, суд вважає, що суд повинен застосувати найбільш сприятливу для позивача норму права, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду по зразковій справі №360/3611/20.

Отже, враховуючи вищевикладене, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на призначення пенсії: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Вік позивача на момент подання заяви про призначення пенсії 49 років 11 місяців, страховий стаж - 23 роки 04 місяці 09 днів, з них, пільговий стаж 12 років 06 місяців 12 днів.

Отже, під час повторного розгляду заяви позивача від 11.06.2026 відповідач-2 повинен вирішити питання про її право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням положень пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, визначивши тривалість страхового та пільгового стажу, дату досягнення належного пенсійного віку та, за наявності всіх необхідних умов, дату призначення пенсії.

Щодо пенсійного органу, який повинен розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає на таке.

Згідно із п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

У даному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Київській області та за результатом її розгляду прийнято протиправне рішення від 18.06.2026 року №047350009795 про відмову позивачу у призначенні пенсії.

Отже, саме відповідач-2 є органом, який за принципом екстериторіальності розглянув заяву позивача та прийняв оскаржуване рішення. У зв`язку із цим позовні вимоги про зобов`язання відповідача-1 зарахувати спірні періоди роботи та повторно розглянути заяву про призначення пенсії задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 18.06.2026 №047350009795, зобов`язання зазначеного органу зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи позивача з 01.01.2003 року по 12.03.2003 року, з 01.01.2004 року по 01.12.2009 року, з 01.02.2010 року по 30.06.2011 року, з 01.08.2011 року по 07.08.2016 року і повторно розглянути її заяву від 11.06.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовної заяви позивачу слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі у розмірі 665,60 грн (1 331,20 грн : 2), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 18.06.2026 року № 047350009795 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 01.01.2003 року по 12.03.2003 року, з 01.01.2004 року по 01.12.2009 року, з 01.02.2010 року по 30.06.2011 року, з 01.08.2011 року по 07.08.2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул.Саєнка Андрія, буд.10, м.Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_8 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма