Рішення № 140779881, 14.10.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1180/26

Провадження №2/594/916/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс», місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Глобинська, буд.2, офіс 207/2, Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс», звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3212700853-060082, укладеним 12.12.2024 між ТОВ ««Фінансова Компанія «Технофінанс» та відповідачем, посилаючись на те, що у відповідності до умов вищевказаного кредитного договору надав відповідачу кредит в розмірі 11800 грн із сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, однак відповідач зобов`язання за зазначеним вище договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просить стягнути в розмірі 16868,36 грн.

Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 31.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просить справу слухати за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, викликався шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, судова повістка повернута без вручення з відміткою про відсутність відповідача за зазначеною адресою, що, у відповідності до п.4) ч.8 ст.128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву відповідач не подавав.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача, проти чого позивач не заперечував.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

12.12.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВОЮ КОМПАНІЄЮ «ТЕХНОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики «ТехноТоп» №3212700853-060082 відповідно до якого Кредитодавець надає Позичальнику, а Позичальник приймає в кредит грошові кошти в сумі 11800 гривень на умовах строковості, оплатності та поверненості, а Позичальник, у встановлений цим Договором строк та на визначених цим Договором умовах, зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти та комісії за користування позиченими коштами. Зазначена Сума Кредиту складається з двох частин: одна частина (Чиста сума Кредиту) в розмірі 10000 гривень видається Позичальнику шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 , а інша частина в розмірі 1800 гривень утримується Кредитодавцем із Суми Кредиту в порядку зарахування однорідних зустрічних грошових вимог в рахунок оплати Комісії за надання Кредиту відповідно до положень п.2.6.2 цього Договору (п.2.1. Договору).

Згідно п. 2.3 Строк кредитування (строк Кредиту) за цим Договором складає 360 (триста шістдесят) календарних днів з 12.12.2024 по 06.12.2025. По закінченню вказаного терміну Кредит має бути повернутий у повному обсязі у термін до 06.12.2025 включно. У разі невнесення (або недовнесення) суми грошових коштів для виконання грошового зобов`язання до зазначеної дати, невнесена (недовнесена), сума грошового зобов`язання вважається простроченою заборгованістю та до позичальника застосовуються заходи відповідальності за порушення умов цього Договору, визначені розділом 6 Договору 2.3.1. Сторони визначили, що період користування сумою Кредиту складає 360 календарних днів від дати видачі суми Кредиту до 06.12.2025 (дата повернення). При цьому, період строку кредитування містить дати чергових обов`язкових платежів, які обов`язкові для Позичальника та визначені в Графіку платежів. У разі невнесення (або недовнесення) суми Кредиту у кінцеву дату строку кредитування та/або у дату кожного обов`язкового платежу згідно з Графіком платежів, сума Кредиту або частина неоплачених грошових коштів, що були визначені до повернення в дату кожного обов`язкового платежу, вважається простроченою заборгованістю та до Позичальника застосовується відповідальність за порушення умов цього Договору, визначена розділом 6. Цього Договору.

Відповідно до п.2.5. договору за користування Кредитом Позичальник, починаючи з дня видачі Кредиту, щоденно сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою 346.75% річних протягом всього строку кредитування, що за базовим розміром становить 0.95% на день від Суми Кредиту. Нарахування процентів проводиться щоденно на суму залишку заборгованості за Кредитом на початок дня. Нарахування процентів за користування Кредитом повністю і остаточно припиняється в останній день повернення Кредиту 06.12.2025.

Згідно п.2.8. орієнтовна загальна вартість кредиту складається із розміру Суми Кредиту, тобто суми коштів, яка надана Позичальнику згідно з п.2.1. цього Договору та загальних сукупних витрат за Договором, тобто всіх витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням Кредиту, включаючи проценти за користування, комісії та супровідні послуги, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням Суми Кредиту, які сплачуються Позичальником за умовами цього Договору, та становить 31080.25 гривень.

Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Згідно п.6.4. договору у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу, що

нараховується в такому порядку: на 2 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 1180.00 грн (з розрахунку: сума Кредиту * 10%); на 5 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 1770.00 грн (з розрахунку: сума Кредиту * 15%); на 10 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 2950.00 грн (з розрахунку: сума Кредиту * 25%). Нарахування штрафу та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання договірних зобов`язань на підставі цього Договору, загальний розмір Кредиту за яким перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, здійснюється Кредитодавцем з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів». Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі Договору (зокрема проценти за неправомірне користування грошовими коштами відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України), не може перевищувати половину суми Кредиту, одержаної Позичальником за цим Договором і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.

Підписанням Договору відповідач підтвердила, що до укладення цього Договору отримала від позикодавця інформацію, що визначена у ч. 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», а також всю необхідну інформацію про споживчий кредит, умови кредитування відповідно до норм чинного законодавства України (в т.ч. відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування») (п. 11.5 Договору).

Факт перерахунку грошових коштів за вказаним договором в сумі 10000 грн підтверджується платіжним дорученням № 22123 від 12.12.2024, призначення платежу: 1525031717 надання позики згідно договору кредитування №3212700853-060082 від 12.12.2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3212700853-060082 від 12.12.2024

у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 16868,36 грн., яка складається з: 4435,75 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6532,61 грн. - борг відсотків за кредитом; 5900,00 грн. борг штрафу.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням договору позики, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд встановив, що відповідно до наведених вище положень законодавства сторони уклали в електронній формі договір позики №3212700853-060082 від 12.12.2024. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано сторонами, у тому числі відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відтак у сторін Договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із договору позики.

Позивач довів суду, що виконав умови Договору та надав відповідачу кредит у сумі 11800,00 грн, з яких 10000,00 грн перераховано на картковий рахунок відповідача, а 1800,00 грн стягнуто в рахунок оплати комісії за договором.

Відповідач покладені Договором зобов`язання у повному обсязі не виконав, не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитом. Докази зворотного суду не надано. Також відповідач не спростував розрахунок суми заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховано за період з 12.12.2024 до 06.12.2025 за процентною ставкою, що відповідає умовам Договору.

Також з матеріалів справи встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості не виходить за межі умов Договору та враховує внесені відповідачем оплати.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у сумі 4435,75 грн (сума кредиту) та 6532,61 грн (проценти за користування кредитом) доведено позивачем належними та достатніми доказами.

Щодо стягнення штрафу суд зазначає таке

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан, який в подальшому неодноразово був продовжений та діє станом на даний час.

Відтак з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України такий штраф підлягає списанню кредитодавцем.

Враховуючи те, що заборгованість за штрафами у відповідача за кредитним договором №3212700853-060082 від 12.12.2024 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 5900 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Покликання позивача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», суд відхиляє, оскільки відповідні зміни до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України не вносилися та дана норма закону є чинною.

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

У постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 суд зауважив, що тлумачення п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється в періоді існування особливих правових наслідків та у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов`язання. Таким періодом є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Договорами, на які поширюються специфічні правові наслідки, є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит.

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022, такі платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Висновки суду щодо заявлених вимог.

З урахуванням викладеного суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Технофінанс» заборгованості за договором позики «ТехноТоп» від 12.12.2024 на загальну суму 10968,36 грн, з яких: заборгованість за кредитом 4435,75 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом 6532,61 грн.

Вимоги про стягнення штрафу у сумі 5900 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд враховує, що відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки розгляд справи здійснювався шляхом постановлення заочного рішення.

Разом з тим суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, невеликий обсяг наданих суду доказів, відсутність значної кількості процесуальних документів, поданих під час розгляду даної справи, та відсутність представника позивача у судових засіданнях під час розгляду справи.

При цьому при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 5000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 2000,00 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір пропорційно до задоволених вимог

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс» (місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Глобинська, буд.2, офіс 207/2, Дніпропетровської області, банківські реквізити: отримувач: ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» ЄДРПОУ 43868852, п/ НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», код банку 300528) заборгованість за кредитним договором №3212700853-060082 від 12.12.2024 в сумі 10968,36 грн, з яких: заборгованість за кредитом 4435,75 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом- 6532,61 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс» (місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Глобинська, буд.2, офіс 207/2, Дніпропетровської області, банківські реквізити: отримувач: ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» ЄДРПОУ 43868852, п/ НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», код банку 300528) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1731,18 грн. та 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Головуючий : Г.І.Зушман