Ухвала суду № 140779597, 19.10.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/6827/26

пр № 2/464/4195/26

У Х В А Л А

19 жовтня 2026 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» - Медведєва Н.О. звернулась в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 20.01.2026-100001364 від 20.01.2026 в розмірі 39 840 грн. Окрім цього, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою від 23.09.2026 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» - Медведєвої Н.О. 09.10.2026 надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та повернення з державного бюджету України позивачу сплаченого судового збору.

У судове засідання 13.10.2026 учасники справи не з`явились, а тому, відповідно до ч.3 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Згідно із приписами частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17.

Як вбачається із клопотання представника позивача ТОВ «Споживчий центр» - Медведєвої Н.О., відповідачем ОСОБА_1 сплачено заборгованість перед позивачем в добровільному порядку, відтак заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскільки відсутній предмет спору у даній справі, провадження у справі слід закрити, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Щодо повернення судового збору з державного бюджету, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Терміни «відмова позивача від позову» та «позивач не підтримує своїх вимог», які використовуються в нормах ЦПК України, не є тотожними за їх мовним викладенням, тому не можуть тлумачитись однаково за допомогою мовного способу тлумачення. Відмова позивача від позову передбачає його активну дію, яка проявляється шляхом подання суду відповідної заяви. Непідтримання своїх вимог може проявлятись як у вигляді активної дії з відмови від позову, так і шляхом пасивної поведінки з невчинення дій на підтримання своїх вимог.

Якщо застосовувати логічний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 142 ЦПК України можна дійти висновку, що законодавець умисно застосував різні терміни в нормах першого та другого реченнях цієї частини, оскільки не підтримувати позовні вимоги позивач може як шляхом відмови від позову, так і внаслідок відсутності предмета спору. Дійсний зміст норми другого речення частини третьої статті 142 ЦПК України полягає в тому, що таке непідтримання позовних вимог сталось внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, а не в тому, в який саме спосіб позивач не підтримує свої позовні вимоги.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 березня 2026 у справі №917/1161/25.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2026 в справі № 345/5838/25 (провадження № 61-3489св2) наголосив, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем судових витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття. У позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем (див.: постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 березня 2026 у справі №917/1161/25).

Таким чином, за вказаних обставин у позивача ТОВ «Споживчий центр» виникає право на стягнення з відповідача понесених судових витрат, згідно з ч.3 ст.142 ЦПК України, оскільки позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Водночас представник позивача не заявив клопотання про стягнення витрат з відповідача.

Враховуючи наведене, в задоволенні заяви в частині повернення судового збору з державного бюджету слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 255, 260, 353 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.

В поверненні судового збору, сплаченого при поданні позову, з державного бюджету - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено 19.10.2026.

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК