Рішення № 140778852, 19.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/26383/25

Провадження № 2/752/6356/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.10.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участю секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

1.1. Позовні вимоги

ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі за текстом також - відповідач або АТ «ДАК «Автомобільні дороги України») та просила

- визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 23.09.2025 № 242-к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 », виданий на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників.

1.2. Стислий виклад обґрунтування позивача

Позивачка зазначила, що працювала у відповідача з 09.12.2005, а з 01.05.2024 обіймала посаду головного юриста - начальника юридичного відділу. З 01.05.2025 до 03.09.2025 позивач перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами. За її твердженням, наказом від 06.08.2025 та рішенням правління від 05.08.2025 затверджено нову структуру і штатний розпис, якими її посаду скорочено, хоча вона в цей час перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами.

Позивачка вважала скорочення необґрунтованим і формальним. За її твердженням, 15.07.2025 штатний розпис зберігав її посаду, водночас 22.07.2025 введено штат у кількості 39 одиниць, а 06.08.2025 - штат у кількості 42 одиниць, у якому її посади вже не було. Вона посилалася на перейменування або об`єднання підрозділів, заміну двох посад заступників голови правління п`ятьма та прийняття нових працівників. Позивач вказувала, що відповідач не надав їй на запит рішення правління, наказу про реорганізацію та штатного розпису до 22.09.2025.

За доводами позову, 02.09.2025 позивач звернулася щодо надання додаткової соціальної відпустки на дітей та невикористаної щорічної відпустки. Наказом від 03.09.2025 № 113-к/тм їй надали додаткову соціальну відпустку тривалістю 20 календарних днів з 4 до 23 вересня 2025 року. 18.09.2025 під час цієї відпустки позивач отримала попередження про майбутнє звільнення 18.11.2025 та, за її твердженням, пропозицію лише однієї нижчеоплачуваної вакансії. Позивач вказувала, що їй дали два робочі дні для відповіді, не запропонували всі відповідні вакансії та своєчасно не надали документи, що стали підставою скорочення.

Позивач стверджувала, що 23.09.2025 вона подала заяви про щорічну відпустку загальною тривалістю 72 календарні дні та про відпустку для догляду за дитиною з 05.12.2025. Того ж дня о 14:52 вона направила заяву про відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.09.2025. Наказом № 120-к/тм, датованим 23.09.2025, відповідач надав їй щорічну відпустку на 56 календарних днів - з 24.09.2025 до 18.11.2025. Позивач зазначала, що не просила саме про таку тривалість та дату закінчення відпустки.

Наказом від 23.09.2025 відповідач визначив датою звільнення 18.11.2025. Позивач вважала наказ незаконним, зокрема тому, що на дату звільнення вона мала дитину віком до трьох років, а звільнення відбулося за ініціативою роботодавця не у зв`язку з повною ліквідацією підприємства. Вона посилалася на статтю 184 КЗпП України, а також на порушення гарантій щодо відпусток, попередження та працевлаштування.

Після отримання наказів позивач, за її словами, повторно зверталася щодо скасування наказу про звільнення, зміни тривалості щорічної відпустки та надання відпустки для догляду за дитиною.

1.3. Стислий виклад позиції відповідача

У відзиві відповідач просив відмовити у позові.

АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» зазначило, що рішенням правління від 05.08.2025 № 27 затверджено нову організаційну структуру і штатний розпис, а наказом від 06.08.2025 № Н-97 введено їх у дію. За позицією відповідача, зміни були зумовлені рекомендаціями внутрішнього аудиту щодо назви посади керівника юридичного відділу та необхідністю привести структуру, назви посад і посадові оклади у відповідність до Класифікатора професій та Галузевої угоди. Відповідач посилався також на об`єднання окремих структурних підрозділів і перерозподіл їхніх функцій.

Відповідач стверджував, що 18.09.2025 належним чином попередив позивача про звільнення з 18.11.2025, запропонував їй посаду начальника відділу правового забезпечення, а інших вакансій, які відповідали її освіті, досвіду та кваліфікації, не було. Відповідач посилався на рекомендації внутрішнього аудиту від 02.07.2025 щодо невірної назви посади та посадового окладу й на необхідність привести штатний розпис у відповідність до вимог до 01.10.2025. Відповідач також заперечував доводи позивача про наявність у неї економічного досвіду, а також зазначав, що інші посади, зокрема посади членів правління, мали спеціальні вимоги й порядок призначення.

Щодо відпусток відповідач пояснив, що додаткова соціальна відпустка на дітей була надана з 4 до 23 вересня 2025 року, а щорічну відпустку надано на 56 календарних днів з урахуванням заяви від 03.09.2025 та обмежень, установлених на період воєнного стану.

Відповідач зазначив, що заяву про відпустку для догляду за дитиною з 24.09.2025 отримав після оформлення наказу про щорічну відпустку та наказу про звільнення; заява про відпустку з 18.11.2025 надійшла поштою після робочого часу 26.09.2025. Відповідач також посилався на те, що станом на день подання відзиву Держпраці не притягнула Компанію до відповідальності.

1.4. Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 справу № 752/26383/25 передано на розгляд судді Чекулаєву С.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03.11.2025 відкрито провадження у справі, визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.04.2026 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 12.10.2026, після судових дебатів, суд, керуючись положеннями статті 244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 19.10.2026.

2. Мотивувальна частина

2.1. Встановлені судом обставини та межі спору

Наказом АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 30.04.2024 № 98-к/тр ОСОБА_1 з 01.05.2024 переведено з посади начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління на посаду головного юриста - начальника юридичного відділу.

Знімок екрана особистого кабінету Пенсійного фонду України містить відомості про електронний листок непрацездатності № 17139159-2031787304-1: дата відкриття - 01.05.2025, дата закриття - 03.09.2025; причина непрацездатності зазначена як «вагітність і пологи».

Згідно з копією свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її батьками у свідоцтві зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Знімок екрана електронної пошти відображає надіслане 02.09.2025 повідомлення з темою «Заява на відпустку ОСОБА_5 (оригінали передам завтра)» та двома вкладеннями.

У письмовій заяві від 03.09.2025 ОСОБА_1 просила надати їй щорічну відпустку тривалістю 72 календарні дні з 24.09.2025.

Наказом АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 03.09.2025 № 113-к/тм ОСОБА_1 надано додаткову соціальну відпустку тривалістю 20 календарних днів - з 4 до 23 вересня 2025 року включно.

Попередженням АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 18.09.2025 № 26 ОСОБА_1 повідомлено про наступне вивільнення з 18.11.2025 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України та зазначено пропозицію посади начальника відділу правового забезпечення.

У письмових заявах, датованих 23.09.2025, ОСОБА_1 просила надати їй щорічні відпустки: тривалістю 20 календарних днів з 14.10.2025, 20 календарних днів з 03.11.2025 та 12 календарних днів з 23.11.2025.

Іншою письмовою заявою від 23.09.2025 ОСОБА_1 просила надати додаткову соціальну відпустку тривалістю 20 календарних днів з 24.09.2025.

У заяві від 23.09.2025 ОСОБА_1 просила надати відпустку для догляду за ОСОБА_6 з 24.09.2025 до досягнення дитиною трирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Іншою заявою від 23.09.2025 вона просила надати таку відпустку з 05.12.2025 до 07.06.2028 після використання щорічної відпустки.

Наказом АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 23.09.2025 № 120-к/тм ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 12.12.2022 по 11.12.2025 тривалістю 56 календарних днів - з 24.09.2025 до 18.11.2025.

Наказом АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 23.09.2025 № 242-к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 » наказано звільнити ОСОБА_1 з посади головного юриста - начальника юридичного відділу з роботи 18.11.2025 у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Наказом також передбачено виплатити їй вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку та грошову компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, право на які виникло з 01.01.2024 до дати звільнення - 18.11.2025. У наказі як підстави зазначено наказ від 06.08.2025 № Н-97 «Про реорганізацію, скорочення штату, введення в дію організаційної структури та штатного розпису», попередження ОСОБА_1 від 18.09.2025 № 26 та наказ про надання їй щорічної основної відпустки від 23.09.2025 № 120-к/тм.

У письмовій заяві від 24.09.2025 ОСОБА_1 просила надати їй відпустку для догляду за ОСОБА_6 з 18.11.2025 до 07.06.2028 після використання щорічної відпустки.

2.2. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Суд встановив, що спір у справі виник з приводу трудових правовідносин між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статей 43 Конституції України та 2 КЗпП України кожен має право на працю, а держава гарантує захист від незаконного звільнення. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця допускається лише з підстав і в порядку, визначених законом.

Пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України допускає розірвання трудового договору у разі змін в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників. За частиною другою цієї статті звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Стаття 49-2 КЗпП України встановлює вимоги до персонального попередження працівника та пропонування іншої роботи у випадках вивільнення.

Водночас частина третя статті 184 КЗпП України встановлює спеціальну гарантію: звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - у випадку, визначеному частиною шостою статті 179 цього Кодексу), з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи чи організації, коли звільнення допускається з обов`язковим працевлаштуванням.

Стаття 179 КЗпП України та стаття 18 Закону України «Про відпустки» регулюють право на відпустку для догляду за дитиною. Наявність такого права та належне оформлення цієї відпустки не є умовою застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 184 КЗпП України: ця гарантія пов`язана з віком дитини та фактом її наявності у працівниці.

Наказ № 242-к/тр від 23.09.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного юриста - начальника юридичного відділу з 18.11.2025 видано з ініціативи роботодавця за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності або штату.

Суд установив, що на 18.11.2025 позивач мала дитину - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) віком до трьох років.

Відповідач не посилався на повну ліквідацію АТ «ДАК «Автомобільні дороги України»; навпаки, його позиція ґрунтується на зміні структури підприємства та скороченні окремої посади або штату. Отже, передбачений статтею 184 КЗпП України виняток у цій справі відсутній.

Суд звертає увагу, що зміст статті 184 КЗпП України не ставить гарантію в залежність від перебування працівниці у відпустці для догляду за дитиною на дату звільнення. Тому доводи відповідача про те, коли саме він одержав заяву про таку відпустку, чи було її подано до або після оформлення наказу про щорічну відпустку, а також чи був окремий наказ про відпустку для догляду, не спростовують установленої законом заборони звільнення за скороченням жінки, яка має дитину до трьох років.

Відповідач зазначив, що запропонував позивачці посаду начальника відділу правового забезпечення та прагнув забезпечити її працевлаштування. Така пропозиція може мати значення для оцінки виконання загальних вимог статей 40 і 49-2 КЗпП України. Однак і повторна пропозиція з кінцевим строком для відповіді, і можливість скасувати наказ у разі згоди на переведення не перетворюють скорочення посади в діючому підприємстві на повну ліквідацію підприємства та не усувають спеціальної заборони частини третьої статті 184 КЗпП України. Закон не ставить цю гарантію у залежність від згоди працівниці на нижчу або іншу посаду. За встановлених обставин роботодавець не мав права припинити трудові відносини з позивачкою саме за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Сам факт пропозиції іншої посади або можливість працевлаштування не замінюють передбаченої законом умови - повної ліквідації підприємства. У цьому спорі суд не вирішує питання про згоду позивачки на переведення, оскільки спірний наказ оформлює звільнення з ініціативи роботодавця, а встановлена заборона є достатньою самостійною підставою для висновку про незаконність наказу.

Доводи відповідача щодо аудиторських рекомендацій, класифікатора професій, об`єднання відділів, перерозподілу функцій та управлінського права визначати структуру підприємства не змінюють наведеного вище висновку. Суд не підміняє роботодавця у визначенні доцільності його організаційної структури, але таке управлінське рішення має здійснюватися з дотриманням встановлених законом гарантій працівників.

Позивачка також посилалася на неналежне та несвоєчасне попередження, обмежений строк для відповіді на пропозицію вакансії, неповне пропонування вакантних посад, розбіжності у назві посади, відмову надати щорічну відпустку в заявленому обсязі та ненадання відпустки для догляду за дитиною. Відповідач заперечував ці твердження і наводив власну послідовність подій та пояснення щодо строків, вакансій, штатних змін і відпусток.

Оскільки заборона, встановлена частиною третьою статті 184 КЗпП України, сама по собі виключала звільнення позивачки за скороченням, суду немає потреби надавати остаточну правову оцінку кожному з цих альтернативних доводів для вирішення заявленої вимоги про скасування наказу. Вони не можуть змінити результат застосування спеціальної гарантії. Суд при цьому не встановлює окремо, чи були всі вакансії запропоновані, чи відповідали дії роботодавця вимогам статті 49-2 КЗпП України та чи мала позивачка право на щорічну відпустку саме тривалістю 72 календарні дні.

Згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність їх сукупності. Оцінивши заяви сторін, накази, відомості про відпустки, попередження про звільнення, документи щодо дитини та інші письмові матеріали у їх сукупності, суд доходить висновку, що наказ від 23.09.2025 року № 242-к/тр суперечить частині третій статті 184 КЗпП України та підлягає скасуванню.

3. Судові витрати

Частина перша статті 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Квитанція № 56T8-M1U2-KBBE від 20.10.2025 підтверджує сплату позивачем 968,96 гривень судового збору.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 968,96 гривень судового збору.

4. Висновок суду

Враховуючи встановлені обставини та застосовані норми матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу від 23.09.2025 року № 242-к/тр є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 40, 49-2, 184 КЗпП України, статтями 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 23 вересня 2025 року № 242-к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Стягнути з Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31899285; м. Київ, вул. Антоновича, 51) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників, строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Суддя? С.О. Чекулаєв