Рішення № 140778246, 20.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4823/26

нп 2/490/3773/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2026 року до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.09.2024 року о 14 год. 16 хв. у м. Миколаїв, по вул. Нікольська, буд 11, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , не переконавшись в безпеці свого маневру, не надала перевагу транспортному засобу Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та перед регульованим перехрестям вул. Нікольська та вул. Артилерійська почала здійснювати маневр перестроювання з середньої смуги для руху в крайню ліву смугу для руху, створивши перешкоду транспортному засобу Honda Civic, в результаті чого сталося зіткнення транспортних засобів Honda Civic та BMW 530D. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічних пошкоджень, чим було завдано матеріальні збитки.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва по справі №490/8488/24 від 29.01.2025 року визнано винним ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно Звіту №193-24 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, завданого в результаті ДТП власникові автомобіля Honda Civic реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного станом на 16.09.2024 року оцінювачем ОСОБА_3 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Honda Civic реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок вищевказаної ДТП, становить 90757,69 грн.

13.06.2025 року ПрАТ СК «Євроінс Україна» як страховик Відповідача було здійснено на користь позивача страхову виплату в розмірі 66391,05 грн.

Таким чином, на даний час розмір майнової шкоди, спричиненої відповідачкою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 24366,64 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

27.05.2026 року матеріали справи передано судді.

Ухвалою судді від 01.06.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

03.06.2026 року позивачкою було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 04.06.2026 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 04.06.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

22.07.2026 року представниця ОСОБА_2 адвокат Колесник Ю.В. подала до суду клопотання, в якому просила розгляд справи проводити у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.08.2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідачки про перехід до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка, яка належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в тому числі і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

16.09.2024 року о 14 год. 16 хв. у м. Миколаїв, по вул. Нікольська, буд 11, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , не переконавшись в безпеці свого маневру, не надала перевагу транспортному засобу Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та перед регульованим перехрестям вул. Нікольська та вул. Артилерійська почала здійснювати маневр перестроювання з середньої смуги для руху в крайню ліву смугу для руху, створивши перешкоду транспортному засобу Honda Civic, в результаті чого сталося зіткнення транспортних засобів Honda Civic та BMW 530D. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічних пошкоджень, чим було завдано матеріальні збитки.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва по справі №490/8488/24 від 29.01.2025 року визнано винним ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Провадження у справі закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Автомобіль Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП перебував у володінні ОСОБА_1 згідно довіреності від 20.01.2024, посвідченої приватним нотаріусом Середою О.О. та зареєстрованою за №83, та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .

Відповідно до звіту №193-24 про незалежну оцінку майна з визначенням вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Honda Civic реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Honda Civic реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату ДТП 16.09.2024 року становить 90757,69 грн з врахуванням ПДВ в запчастинах.

Вартість вказаного звіту складає 7000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №0.0.3891835246.1 від 18.09.2024 року, призначення платежу: сплата за визначення вартості матеріального збитку Honda Civic НОМЕР_2 , спричиненого внаслідок ДТП.

Таким чином вартість матеріального збитку, заподіяного відповідачкою позивачці в результаті ДТП становить 90757,69 грн.

13.06.2025 року ПрАТ СК «Євроінс Україна» як страховиком Відповідачки було здійснено на користь позивачки страхову виплату в розмірі 66391,05 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи скріншотом, коментар від відправника: страхове відшкод. зг. акту №222442/1/2025 від 13.06.2025, поповн.КР, ОСОБА_1 .

Страховою компанією відповідачки було відшкодовано не всю суму завданих збитків, різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою складає: 90757,69 (вартість матеріального збитку) грн - 66391,05 (страхове відшкодування) грн = 24366,64 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 та 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691 цс15, підтриманої Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №686/17155/15-ц, постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19, провадження №61-10010св20, постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №754/5129/15, провадження №61-38365св18, постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі №645/3746/16-4, постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №761/41395/16-ц, постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц, провадження 61-1819св17, постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №363/218/16-4, провадження №61- 9547св18.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності осо-би, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у цивільній справі №227/2996/16-ц від 11 грудня 2019 року, системний аналіз ст. 1194 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV дає підстави вважати, що страхових відповідальної особи, яка винна в ДТП, здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством, а різницю між реальними збитками (втрати, яких зазнала, або витрати на відновлення, яке зробила або мусить зробити потерпіла особа) і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Таким чином, судом відхиляються аргументи відповідачки про відсутність у неї обов`язку сплати різниці між виплаченою сумою страхового відшкодування та фактичною вартістю ремонту пошкодженого транспортного засобу, оскільки такі суперечать положенням статті ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, суд зазначає, що оскільки позивачка управляла транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, а також довіреності від 20.01.2024 року за реєстраційним номером №83, вона має право на відшкодування завданої шкоди. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом в постанові від 07.11.2018 у справі №200/21325/15-ц.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошових коштів у розмірі 24366,64 грн.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивачки суду надано: копію договору про надання правової допомоги від 17.12.2025 року укладений між ОСОБА_4 та Адвокатським об`єднанням «Закон».

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачкою ставилось питання про стягнення з відповідачки на її користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 10000,00 грн, є завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, представник позивача не з`являвся до суду.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивачки підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн, сплата якого підтверджується квитанцією про сплату №0505-0425-3530-1848 від 28.05.2026 року, а також витрати на проведення експертних досліджень у розмірі 7000,00 грн, сплата яких підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3891835246.1 від 18.09.2024 року.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошові кошти у розмірі 24366 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят шість) гривень 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 11064 (одинадцять тисяч шістдесят чотири) гривні 96 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 1064,96 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн та витрати на проведення експертних досліджень у розмірі 7000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін