Рішення № 140777961, 20.10.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2841/26

Провадження №:2/138/2030/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 243599, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором в порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн., які відповідач зобов`язалась повернути та сплатити проценти за користування кредитом у строк встановлений в договорі. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. 23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та позивачем укладено Договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за Кредитним договором № 243599, що укладений між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 . Однак ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання за договором, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на день відступлення права вимоги становила 15500 грн., з яких 5000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 10500 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 15500 грн. та судових витрат.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 26.08.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву, а також витребувано докази.

11.09.2026 до суду надійшли витребувані документи.

20.10.2026 представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, в тому числі і відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, до суду не з`явилась без повідомлення причин своєї неявки, правом подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що 04.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 243599.

Згідно з п. 8.1. цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.1 -1.6 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 7 днів, тобто до 10.10.2023. Строк дії договору 7 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. Невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua.

В пункті 9 Договору «Реквізити сторін» зазначено рахунок позичальника для зарахування кредитних коштів №: НОМЕР_1 .

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.3.7. договору клієнт має право подовжити (пролонгувати) строк повернення кредиту на 10 днів. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату пролонгації проценти за користування кредитом.

Згідно з довідкою ТОВ «Клай Інвест» про ідентифікацію клієнта від 01.07.2026 ОСОБА_1 04.10.2023 ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» відповідно до вимог частини першої ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 243599: унікальний ідентифікатор (код підпису) KL9730 направлений 04.10.2023 о 14:02:08 год. на номер телефону НОМЕР_2 , номер картки НОМЕР_1 .

На виконання умов договору відповідачу 04.10.2023 було надано кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом перерахунку на зазначену в договорі банківську картку № НОМЕР_1 за допомогою ТОВ «ПрофітГід» (код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023), номер транзакції 39641-73287-76633, що підтверджується повідомленням ТОВ «ПрофітГід».

Крім того, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-260831/86101-БТ від 06.09.2026 надіслано повідомлення, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано карту № НОМЕР_3 на яку 04.10.2023 були зараховані кошті в сумі 5000 грн.

До позовної заяви позивачем крім самого Договору про надання фінансового кредиту, також приєднано Графік розрахунків та загальна вартість кредиту як Додаток №1 до вказаного Кредитного договору.

Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором і в цих документах містяться відомості про тип кредиту, суму кредиту, строк надання кредиту та спосіб надання кредиту, розмір процентної ставки та комісії, порядок користування та повернення кредиту, відповідальність за порушення умов кредитного договору тощо.

Таким чином, укладаючи вказаний договір, відповідач та ТОВ «Клай Інвест» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що кредитний договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, з наданих доказів вбачається, що під час укладення Договору про надання фінансового кредиту № 243599 від 04.10.2023 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах, шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Також, доданими до позовної заяви доказами підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 5000,00 грн., а відтак і факт виконання ТОВ «Клай Інвест» умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів відповідачу.

При цьому, відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористалась та не заперечила факту укладення кредитного договору з ТОВ «Клай Інвест» та отримання кредитних коштів.

Також, судом встановлено, що 23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 23122024/1, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених договором

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеній в Додатку № 1 до цього договору (п. 4.1 Договору).

На підтвердження виконання ТОВ «Діджи Фінанс» вимог договору факторингу, позивачем додано копію акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 та копії платіжних інструкцій про сплату коштів за договором факторингу №23122024/1 від 23.12.2024.

Як вбачається з витягу з Додатку № 1 до договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 до позивача перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 243599 від 04.10.2023, загальна заборгованість за яким станом на день відступлення становить 15500 грн. (5000 грн. - тіло кредиту, 10500 грн. -нараховані відсотки).

Відповідно до п. 1 ч. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за Договором № 243599 від 04.10.2023, заборгованість відповідача перед позивачем становить 15500 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн.; заборгованість за відсотками становить 10500,00 грн.

Зважаючи, що доказів виконання відповідачем умов договору матеріали справи не містять, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів отриманих за кредитним договором в сумі 5000 грн.

Щодо суми заборгованості за відсотками по вказаному вище кредитному договору, то слід зазначити наступне.

З вказаного розрахунку вбачається, що в період з 04.10.2023 по 10.10.2023 (7 днів) відсотки нараховані за ставкою 5% в день по 250 грн. та їх розмір склав 2250 грн., які були повністю сплачені відповідачем 12.10.2023, у зв`язку з чим строк дії договору було продовжено відповідно до п. 4.3.7 договору на 10 днів, тобто до 22.10.2023.

В період з 12.10.2023 по 22.10.2023 розмір нарахованих відсотків склав 2500 грн.

Разом з тим, з наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем у період з 04.10.2023 по 23.11.2023, тобто, відсотки нараховані включаючи період в межах строку кредитування, а також після закінчення такого строку.

При цьому, нарахування відсотків за межами строку кредитування, не допускається, оскільки після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором, якщо інше не передбачено самим кредитним договором.

Разом з тим, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).

Такий висновок щодо стягнення процентів за межами строку кредитування узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема в постановах від 23 жовтня 2019 року в справі № 456/1747/15-ц, від 09 вересня 2020 року в справі №752/12685/15-ц.

Крім того, у постанові від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України. Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Однак, позивач вимоги про стягнення з відповідача відсотків за неправомірне користування кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України не заявляв.

Зважаючи на те, що кредит надавався відповідачу строком на 7 днів, який в подальшому було продовжене ще на 10 днів, а саме з 04.10.2023 по 22.10.2023, враховуючи відсоткову ставку 5,00 % в день, з урахуванням сплаченої відповідачем суми, розмір відсотків за вказаний період склав 2500 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому інші відсотки в сумі 8000 грн. нараховані позивачем після спливу визначеного договором строку кредитування та не відповідають положенням договору та закону.

Зважаючи на викладене вище та встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, а також те, що укладений між відповідачем та ТОВ «Клай Інвест» Договір № 243599 від 04.10.2023 встановлює обов`язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, але позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 7500 грн. (тіло кредиту 5000,00 грн. +відсотки за користування кредитом, нараховані в межах строку визначеному договором, 2500 грн.), а відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у сумі 7500 грн., тобто 48,39 % від заявленої вимоги, то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1288,34 грн., а судовий збір у сумі 1374,06 грн. суд покладає на позивача.

Також, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду подано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10; копію договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026; копію додаткової угоди № 243599 від 21.07.2026 до Договору про надання правової допомоги № 42649746/02 01.06.2026; детальний опис робіт наданих ОСОБА_2 на суму 6000 грн. за 5 год., що включає: усну консультацію клієнта щодо обставин справи (500 грн. за 1 год.) - 0,5 год = 250,00 грн., письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин (750 грн. за 10 год.) - 1 год. =750 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» (1500 грн. за 1 год.) 1 год. = 1500,00 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи (1500 грн. за 1 год.) - 2 год. =3000 грн., формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (1000,00 грн. за 1 год.) 0,5 год. =500,00 грн.; копію акту про підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026.

Вказані документи суд оцінює, як належні та достатні у розумінні положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, оскільки вони підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідач правом подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та доведення їх неспівмірності не скористався.

При цьому, суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Крім того, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Тому виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. є завищеними.

Зокрема, суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у справі незначної складності, яка розглядається судом у спрощеному позовному провадженні, з огляду на ціну позову. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція ТОВ «Діджи Фінанс» була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. При цьому, підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, суд вважає, що виокремлення адвокатом таких послуг як «усна консультація щодо обставин справи (0,5 год. -250 грн.), письмова консультація щодо спірних правовідносин (1 год. - 750 грн.), правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» (1 год. 1500 грн.), формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (0,5 год. - 500 грн.)» як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката зі складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи (2 год. - 3000 грн.), а тому визначення оплати за вказані послуги є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги.

Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 3 ч. 1 п. 3, 525, 526 ч. 1, 530 ч. 1, 610, 625, 626 ч. 1, 634 ч. 1, 638 ч. 1, 1050 ч. 2, 1054 ч. 1 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 7 ч. 13, 12, 76-81, 141 ч. 1, 178 ч. 8, 247 ч. 2, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5, 280-283 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за Кредитним договором № 243599 від 04.10.2023 у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) судові витрати у виді судового збору в сумі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 34 коп.

Судовий збір в сумі 1374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 06 коп. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) судові витрати у виді витрат на правову допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42649746.

Представник позивача за довіреністю: Романенко Михайло Едуардович, адреса для листування: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Суддя: Т.Ю. Холодова