Ухвала суду № 140775352, 20.10.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6821/26

провадження № 1-кп/619/631/26

УХВАЛА

іменем України

20 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024170020005832 від 31.07.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 62024170020005832 від 31.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстав для затвердження чи відмови у затвердженні угоди, закриття кримінального провадження, повернення обвинувального акта прокурору або направлення його до іншого суду для визначення підсудності, передбачених п. 14 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд не встановив. Кримінальне провадження підсудне Дергачівському районному суду Харківської області. Отже, є підстави для призначення судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання заперечували. Захисник посилався на те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, наведені прокурором у клопотанні ризики є необґрунтованими та недоведеними. ОСОБА_5 не збирається впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також не має наміру ухилятися від судового розгляду, має бажання продовжити військову службу. Також обвинувачений та захисник просили змінити запобіжний захід на більш м`який, зокрема на домашній арешт.

Заслухавши клопотання прокурора та думку присутніх осіб оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд дотримується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова області від 27.08.2026 щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23.10.2026 включно, із визначенням застави у розмірі 66 560, 00 грн.

Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 статті 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане лише за наявності реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи («Летельє проти Франції», 1991).

Про існування обґрунтованої підозри, з урахуванням стадії судового провадження, свідчать обставини, викладені в обвинувальному акті.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне. Прокурор зазначив, що обвинувачений є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , яка в будь-який час може змінити місце дислокації, що створить умови для його переховування від суду в інших регіонах України. Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Суд погоджується з доводами прокурора. За практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, однак суворість можливого покарання є суттєвим елементом оцінки ризику переховування («Ілійков проти Болгарії», 2001). Суд також враховує характер інкримінованого діяння, яке полягає в самовільному залишенні місця служби в умовах воєнного стану. Це, без надання оцінки доведеності вини, свідчить про реальну можливість ухилення обвинуваченого від явки до суду. Доводи сторони захисту щодо статусу ОСОБА_5 як військовослужбовця суд оцінив, однак вважає, що вони не спростовують зазначений ризик. Статус військовослужбовця сам по собі не гарантує належної процесуальної поведінки, оскільки обвинувачення стосується саме залишення місця служби. Отже, ризик переховування від суду суд вважає доведеним.

Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, який передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, як зазначив прокурор, наявність цього ризику підтверджується тим, що обвинувачений може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на учасників провадження, а саме примусити змінити свої показання або взагалі відмовитись від них, щоб уникнути покарання, так як судовий розгляд не розпочато, свідки судом не допитані, письмові та речові докази не досліджені.

Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілого, суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та ч. 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Прокурор зазначив, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчинити самокалічення або симулювати хворобу, зокрема шляхом підроблення документів. Суд вважає, що цей ризик ґрунтується на припущеннях і не підтверджений жодними доказами, а тому не є доведеним.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому особа обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Прокурор зазначив, що обвинувачений як військовослужбовець, перебуваючи на волі, може вчинити інший злочин або продовжити інкриміноване йому правопорушення. Суд вважає ці доводи абстрактними: прокурор не навів конкретних обставин і доказів на їх підтвердження. Отже, цей ризик не доведено.

Щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 24.06.2026 № 4-р(ІІ)/2026 частину восьму ст. 176 КПК України визнано неконституційною, і вона втратила чинність. Тому питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого вирішується на загальних підставах, з оцінкою можливості застосування кожного з більш м`яких запобіжних заходів.

Особисте зобов`язання та особиста порука не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Вони не передбачають ні майнових наслідків, ні реального контролю за його поведінкою, що з урахуванням доведених ризиків є недостатнім.Домашній арешт також не зможе запобігти доведеним ризикам: контроль за дотриманням домашнього арешту не виключає можливості контактів зі свідками-співслужбовцями.

Водночас, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин справи, суд вважає можливим відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України визначити заставу як альтернативу триманню під вартою. Застава в розмірі, визначеному слідчим суддею, 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України і здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого під вартою, зокрема за станом здоров`я, у судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, з урахуванням доведеності ризиків, передбачених п. 1 і 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому, та недостатності більш м`яких запобіжних заходів, клопотання прокурора підлягає задоволенню. Строк тримання під вартою ОСОБА_5 слід продовжити на 60 днів, тобто до 17 грудня 2026 року включно, з визначенням застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 314316, 331, 369372, 392, 395 КПК України, суд

постановив:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024170020005832 від 31.07.2024 за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на 13 годину 30 хвилин 29 жовтня 2026 року у приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області.

Викликати в судове засідання: прокурора, обвинуваченого, захисника.

У задоволенні клопотання ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 17 грудня 2026 року (включно).

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), МФО 820172, рахунок UA208201720355299002000006674, призначення платежу: застава за ОСОБА_5 у справі № 619/6821/26.

Обвинувачений або заставодавець мають право в будь-який момент протягом строку дії ухвали внести заставу в зазначеному розмірі. Після внесення застави та отримання уповноваженою службовою особою місця ув`язнення документа, що це підтверджує, обвинуваченого ОСОБА_5 негайно звільнити з-під варти. З моменту звільнення вважається, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків застава буде звернена в дохід держави, а до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу до 17 грудня 2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1