Рішення № 140775318, 20.10.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2214/26

Провадження № 2/615/878/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/2214/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

10 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 21 560,50 грн, а саме:

- за договором № 8517737 у розмірі 12 600,00 грн;

- за договором № LM230583002 у розмірі 8 960,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 8517737, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 15 днів, до 09 листопада 2024 року, зі сплатою відсотків та комісії за надання кредиту.

У порушення умов кредитного договору про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 12 600,00 грн, а саме: 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5,60 грн заборгованість за відсотками; 8 000,00 грн пеня; 594,40 грн комісія за надання кредиту.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах боржників. Строк дії договору до 14 червня 2022 року.

Додатковою угодою № 7 від 13 червня 2022 року сторони внесли зміни до п. 9.1 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, визначивши, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Договір є дійсним протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до закінчення строку його дії, договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік.

Згідно з реєстром боржників № 43 від 21 лютого 2025 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 8517737 на суму 12 600,00 грн, а саме: 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5,60 грн заборгованість за відсотками; 8 000,00 грн пеня; 594,40 грн комісія за надання кредиту.

14 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № LM230583002, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 2 500,00 грн із встановленням дисконтного періоду кредитування тривалістю 30 днів, зі сплатою відсотків та комісії.

У порушення умов кредитного договору про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 8 960,50 грн, а саме: 2 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 085,50 грн заборгованість за відсотками; 125,00 грн комісія; 1 250,00 грн неустойка.

19 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № ОК-ТП/22, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату.

Згідно з реєстром прав вимоги від 19 лютого 2025 року до договору факторингу № ОК-ТП/22 від 19 лютого 2025 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року на суму 5 481,50 грн, а саме: 2 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 1 606,50 грн заборгованість за відсотками; 125,00 грн комісія; 1 250,00 грн неустойка.

29 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 29/1225-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату.

Згідно з реєстром прав вимоги № 1 від 29 грудня 2025 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № LM230583002 на суму 8 960,50 грн, а саме: 2 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 085,50 грн заборгованість за відсотками; 125,00 грн комісія; 1 250,00 грн неустойка.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась. Подала до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Також зазначила, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 18 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 03 вересня 2026 року частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» наступну інформацію: інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) карткових рахунків відкритих у банку станом на 26 жовтня 2024 року; інформацію щодо належності ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) за період з 26 жовтня 2024 року по 27 жовтня 2024 року та з 14 грудня 2024 року по 15 грудня 2024 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

1. Щодо договору надання коштів у кредит № 8517737 від 26 жовтня 2024 року.

26 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір надання коштів у кредит № 8517737 (надалі кредитний договір) (а.с. 8-11).

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 166125.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити проценти і комісію за надання кредиту.

Згідно з п. 2.1.1 кредитного договору мета отримання кредиту придбання товарів, робіт, послуг для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 2.2.1 кредитного договору сума кредиту становить 4 000,00 грн.

Пунктом 2.2.2 кредитного договору визначено строк кредитування тривалістю 15 днів, з 26 жовтня 2024 року по 09 листопада 2024 року включно.

Згідно з п. 2.2.3 кредитного договору процентна ставка становить 0,01 % за один день користування кредитом та є фіксованою.

За умовами п. 2.2.4 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 14,86 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 594,40 грн.

Крім того, у таблиці, наведеній у п. 2.2 кредитного договору, зазначено денну процентну ставку у розмірі 1 %, проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 5 % за день та пеню у розмірі 5 % за день.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту або його залишок, виходячи зі строку фактичного користування кредитом, за кожен день користування, починаючи з другого дня користування кредитом включно та включаючи день його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом. Розмір комісії включає адміністративні та операційні витрати кредитодавця під час розгляду заявки та надання кредиту. Послуга для позичальника полягає в аналізі заявки, наданні пропозицій з укладення кредитного договору та швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту.

Згідно з п. 6.3 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманого кредиту, сплатити проценти у строк, визначений договором, та комісію за надання кредиту.

Згідно з додатком № 1 до кредитного договору, який містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, сума кредиту становить 4 000,00 грн, проценти за користування кредитом 5,60 грн, комісія за надання кредиту 594,40 грн, загальна вартість кредиту 4 600,00 грн, дата повернення кредиту 09 листопада 2024 року.

Додаток № 1 до кредитного договору підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з листом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 24 вересня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , якій відповідає рахунок № НОМЕР_4 . До листа долучено виписку за рахунком відповідача за період з 26 жовтня 2024 року по 27 жовтня 2024 року (а.с. 81).

З банківської виписки за рахунком ОСОБА_1 вбачається відображення 26 жовтня 2024 року операції із зарахування кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн (а.с. 83).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8517737 від 26 жовтня 2024 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», станом на 21 лютого 2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 12 600,00 грн, з яких: 4 000,00 грн основний борг; 5,60 грн проценти за користування кредитом; 8 000,00 грн пеня; 594,40 грн комісія за надання кредиту (а.с. 13).

З наданого розрахунку вбачається, що 26 жовтня 2024 року відповідачу нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 14,86 % від суми кредиту 4 000,00 грн, що становить 594,40 грн. Зазначена комісія обліковувалась як непогашена протягом усього періоду розрахунку.

У період з 27 жовтня 2024 року по 09 листопада 2024 року включно проценти за користування кредитом нараховувались за фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,01 % за один день на суму основного боргу 4 000,00 грн, що становило 0,40 грн за кожен день користування кредитом. За вказаний період тривалістю 14 днів нараховано 5,60 грн процентів.

Починаючи з 10 листопада 2024 року проценти за користування кредитом у розрахунку первісного кредитодавця не нараховувались.

Водночас з 10 листопада 2024 року на суму непогашеного основного боргу 4 000,00 грн нараховувалась пеня за ставкою 5 % за кожен день прострочення виконання зобов`язання, що становило 200,00 грн щоденно.

У період з 10 листопада 2024 року по 19 грудня 2024 року включно, тобто за 40 днів, нараховано пеню у загальному розмірі 8 000,00 грн. Починаючи з 20 грудня 2024 року подальше нарахування пені у розрахунку не відображено.

Відомості про здійснення ОСОБА_1 платежів у рахунок погашення основного боргу, процентів за користування кредитом, комісії та пені у наданому розрахунку відсутні.

Таким чином, станом на 21 лютого 2025 року залишок заборгованості за кредитним договором № 8517737 від 26 жовтня 2024 року становив 12 600,00 грн, з яких: 4 000,00 грн основний борг; 5,60 грн проценти за користування кредитом; 8 000,00 грн пеня; 594,40 грн комісія за надання кредиту.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах боржників. Строк дії договору до 14 червня 2022 року (а.с. 14-15).

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі відповідного реєстру боржників.

Додатковою угодою № 7 від 13 червня 2022 року сторони внесли зміни до п. 9.1 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, визначивши, що договір є дійсним протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. У випадку, якщо жодна зі сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до закінчення строку його дії, договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік (а.с. 16 зворот).

21 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників № 43 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 43, що містить 3 832 позиції, із загальною сумою заборгованості 46 358 003,25 грн (а.с. 17 зворот).

Згідно з реєстром боржників № 43 від 21 лютого 2025 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 8517737 від 26 жовтня 2024 року на суму 12 600,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5,60 грн заборгованість за процентами; 8 000,00 грн пеня; 594,40 грн комісія за надання кредиту (а.с. 18 зворот).

2. Щодо договору кредитної лінії № LM230583002 від 14 грудня 2024 року.

14 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № LM230583002 (надалі кредитний договір) (а.с. 22 зворот 28).

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором CJYB.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом і комісію за надання кредиту.

Згідно з п. 2.2 кредитного договору загальний розмір кредиту становить 2 500,00 грн. При цьому умовами договору передбачено можливість надання додаткових грошових коштів у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Пунктом 2.3 кредитного договору визначено, що перший транш у розмірі 2 500,00 грн надається 14 грудня 2024 року.

За умовами п. 2.5 кредитного договору кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника, окрім участі в азартних іграх.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого він може отримувати транші в межах кредитної лінії та частково повертати суму кредиту. На момент укладення договору тривалість дисконтного періоду становить 30 днів з дати отримання першого траншу.

Згідно з п. 3.2 кредитного договору дисконтний період може бути продовжено позичальником шляхом сплати протягом дисконтного та пільгового періодів усіх фактично нарахованих процентів та інших платежів, строк сплати яких настав, за умови активації відповідної функції в особистому кабінеті позичальника.

Пунктом 3.3 кредитного договору передбачено, що для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду позичальнику необхідно сплатити нараховані за перші 30 днів проценти у розмірі 345,00 грн та комісію за надання кредиту у розмірі 125,00 грн.

Згідно з п. 5.1 кредитного договору кожен окремий транш надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки НОМЕР_5 .

Відповідно до п. 5.4 кредитного договору кредитодавець не надає позичальнику під час укладення договору додаткових та/або супутніх послуг.

Пунктом 7.3. кредитного договору передбачено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту 13 січня 2030 року.

Згідно з п. 8.3 кредитного договору базова процентна ставка становить 0,98 % за один день від суми залишку кредиту, що перебуває у користуванні позичальника, або 357,70 % річних.

Пунктом 8.4 кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, а є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за договором. Комісія нараховується одноразово в день видачі першого траншу.

Відповідно до п. 8.5 кредитного договору розмір комісії за надання першого траншу становить 125,00 грн.

Пунктом 12.3 кредитного договору передбачено, що за порушення строку внесення будь-якого платежу на 14 і більше календарних днів кредитодавець має право нарахувати неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5000 % від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання. При цьому за прострочення на 14 і більше календарних днів загальний розмір штрафу не може перевищувати 25 % суми кредиту, а за прострочення на 21 і більше календарних днів 50 % суми кредиту.

Згідно з п. 12.4 кредитного договору за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання передбачено сплату процентів за користування чужими грошовими коштами за ставкою 357,70 % річних, які визначені сторонами як проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 9.1.1.7 кредитного договору у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору.

Згідно з листом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 24 вересня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , якій відповідає рахунок № НОМЕР_4 . До листа долучено виписку за рахунком відповідача за період з 14 грудня 2024 року по 15 грудня 2024 року (а.с. 81).

З банківської виписки за рахунком ОСОБА_1 вбачається відображення 14 грудня 2024 року операції із зарахування 2 500,00 грн (а.с. 82).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити», станом на 19 лютого 2025 року загальний розмір заборгованості становив 5 481,50 грн, з яких: 2 500,00 грн основний борг; 1 606,50 грн проценти за користування кредитом; 125,00 грн комісія; 1 250,00 грн неустойка (а.с. 23).

З наданого розрахунку вбачається, що 14 грудня 2024 року на суму основного боргу 2 500,00 грн нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 125,00 грн.

У період з 14 грудня 2024 року по 13 січня 2025 року проценти за користування кредитом відображались у розрахунку за дисконтною процентною ставкою 0,46 % за один день на суму основного боргу 2 500,00 грн, що становило 11,50 грн щоденно. При цьому за 15 грудня 2024 року окремого нарахування розрахунок не містить. Загалом за зазначений період нараховано 345,00 грн процентів.

Надалі 17 січня 2025 року в розрахунку відображено нарахування процентів у розмірі 98,00 грн, 18 та 19 січня 2025 року по 24,50 грн, а 20 січня 2025 року 414,50 грн.

Починаючи з 21 січня 2025 року по 19 лютого 2025 року включно проценти нараховувались за базовою процентною ставкою 0,98 % за один день на суму основного боргу 2 500,00 грн, що становило 24,50 грн щоденно. За вказаний період тривалістю 30 днів нараховано 735,00 грн процентів.

Загальна сума нарахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» процентів за користування кредитом станом на 19 лютого 2025 року становила 1 641,50 грн.

Крім того, згідно з розрахунком заборгованості 27 січня 2025 року позичальнику нараховано неустойку у розмірі 625,00 грн, а 03 лютого 2025 року додатково нараховано 625,00 грн, у зв`язку із чим загальна сума неустойки становила 1 250,00 грн.

Із розрахунку вбачається, що 21 січня 2025 року ОСОБА_1 здійснено платіж у розмірі 35,00 грн, який зараховано в рахунок погашення заборгованості за процентами.

Отже, із загальної суми нарахованих процентів у розмірі 1 641,50 грн відповідачем погашено 35,00 грн, а залишок заборгованості за процентами станом на 19 лютого 2025 року становив 1 606,50 грн.

Відомості про здійснення інших платежів у рахунок погашення основного боргу, комісії та неустойки у розрахунку первісного кредитодавця відсутні.

Таким чином, станом на 19 лютого 2025 року загальна заборгованість за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року становила 5 481,50 грн, з яких: 2 500,00 грн основний борг; 1 606,50 грн проценти за користування кредитом; 125,00 грн комісія; 1 250,00 грн неустойка.

19 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № ОК-ТП/22, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (а.с. 30 зворот 31).

Згідно з п. 4.1 договору факторингу наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги, а майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту його виникнення.

Згідно з реєстром прав вимоги від 19 лютого 2025 року до договору факторингу № ОК-ТП/22 від 19 лютого 2025 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року на суму 5 481,50 грн, з яких: 2 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 1 606,50 грн заборгованість за процентами; 125,00 грн комісія; 1 250,00 грн неустойка (а.с. 33).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», після набуття права грошової вимоги за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року продовжувалось нарахування процентів за користування кредитом на суму непогашеного основного боргу 2 500,00 грн (а.с. 29 зворот 30).

Зокрема, у період з 20 лютого 2025 року по 11 липня 2025 року включно проценти нараховувались за базовою процентною ставкою 0,98 % за один день, що становило 24,50 грн щоденно. За зазначений період тривалістю 142 дні додатково нараховано 3 479,00 грн процентів.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами збільшився з 1 606,50 грн, що обліковувались на дату відступлення права вимоги 19 лютого 2025 року, до 5 085,50 грн станом на 11 липня 2025 року.

Починаючи з 12 липня 2025 року подальше нарахування процентів у розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» не відображено.

Нарахування додаткової комісії та неустойки після 19 лютого 2025 року у зазначеному розрахунку також відсутнє. Заборгованість за комісією залишилась у розмірі 125,00 грн, а за неустойкою 1 250,00 грн.

Відомості про здійснення ОСОБА_1 платежів після відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» у наданому розрахунку відсутні.

Отже, станом на 29 грудня 2025 року заборгованість за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року становила 8 960,50 грн, з яких: 2 500,00 грн основний борг; 5 085,50 грн проценти за користування кредитом; 125,00 грн комісія; 1 250,00 грн неустойка.

29 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 29/1225-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (а.с. 33 зворот 35).

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Згідно з реєстром прав вимоги № 1 від 29 грудня 2025 року до договору факторингу № 29/1225-01 від 29 грудня 2025 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року на суму 8 960,50 грн, з яких: 2 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 085,50 грн заборгованість за процентами; 125,00 грн комісія; 1 250,00 грн неустойка (а.с. 36 зворот).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитні договори № 8517737 від 26 жовтня 2024 року та № LM230583002 від 14 грудня 2024 року містять основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зокрема зазначено суму кредиту, дату видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів та умови кредитування.

Вказані договори підписано ОСОБА_1 електронними підписами одноразовими ідентифікаторами.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 кредитних договорів № 8517737 від 26 жовтня 2024 року та № LM230583002 від 14 грудня 2024 року.

Матеріали справи містять виписки з банківського рахунку відповідача, які підтверджують факт зарахування кредитних коштів за вказаними кредитними договорами, а саме: 4 000,00 грн 26 жовтня 2024 року та 2 500,00 грн 14 грудня 2024 року.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, 26 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 8517737, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн строком на 15 днів, до 09 листопада 2024 року.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача, наданою Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», відповідно до якої 26 жовтня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_3 зараховано грошові кошти у зазначеному розмірі.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, платежів у рахунок погашення основного боргу не здійснював, у зв`язку із чим станом на 21 лютого 2025 року заборгованість за тілом кредиту становила 4 000,00 грн.

Доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів повністю або частково, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині основного боргу, матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт отримання відповідачем кредитних коштів, настання передбаченого договором строку їх повернення, невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту за договором № 8517737 від 26 жовтня 2024 року в розмірі 4 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судовим розглядом встановлено, що 14 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № LM230583002, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору рекомендованою, але не обов`язковою датою дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами визначено дату закінчення дисконтного періоду кредитування 13 січня 2025 року.

Згідно з п. 7.2 кредитного договору основна сума кредиту в обов`язковому порядку має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору або його дострокового припинення в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2 чи п. 9.1.1.7 кредитного договору.

Пунктом 7.3 кредитного договору визначено кінцеву дату повернення кредиту 13 січня 2030 року.

Відповідно до п. 8.13 кредитного договору сторони погодили, що у зв`язку з наданням кредиту у формі кредитної лінії графік платежів за договором не надається.

Таким чином, умовами кредитного договору не передбачено обов`язку відповідача повертати основну суму кредиту щомісячними платежами. Натомість сторонами погоджено кінцеву дату повернення кредитних коштів 13 січня 2030 року.

Водночас п. 9.1.1.2 кредитного договору передбачено право кредитодавця в односторонньому порядку вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, зокрема у разі прострочення позичальником сплати нарахованих процентів.

Згідно з п. 9.1.1.7 кредитного договору у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору.

Крім того, відповідно до п. 9.2.2.9 кредитного договору позичальник зобов`язаний на вимогу кредитодавця здійснити повернення споживчого кредиту в повному обсязі, сплатити інші передбачені договором платежі, строк оплати яких не настав, та проценти за фактичні дні користування кредитом протягом 30 календарних днів від дати отримання повідомлення про дострокове припинення або розірвання договору.

Встановлені обставини свідчать про те, що строк повернення основної суми кредиту в розмірі 2 500,00 грн визначено 13 січня 2030 року.

Отже, станом на час звернення позивача до суду та розгляду справи кінцевий строк повернення кредиту не настав, що свідчить про те, що позивач просить стягнути основну суму кредиту достроково.

У чинній до 10 червня 2017 року редакції частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було закріплено, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц дійшла висновку, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Як встановлено судом, кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року передбачено повернення основної суми кредиту в розмірі 2 500,00 грн до 13 січня 2030 року, а дострокове повернення кредитних коштів за вимогою кредитодавця пов`язано з повідомленням позичальника про дострокове припинення договору.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити», Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» або Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 з письмовою вимогою про дострокове повернення кредиту.

Також матеріали справи не містять доказів направлення чи отримання відповідачем повідомлення про дострокове припинення кредитного договору в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2 та п. 9.1.1.7 кредитного договору, а також доказів спливу встановленого законом тридцятиденного строку для виконання відповідної вимоги.

Саме по собі порушення відповідачем зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом не свідчить про автоматичне настання строку повернення всієї суми кредиту, оскільки умовами договору та законом передбачено спеціальний порядок пред`явлення вимоги про його дострокове повернення.

Таким чином, враховуючи, що умовами кредитного договору № LM230583002 від 14 грудня 2024 року визначено кінцеву дату повернення кредиту 13 січня 2030 року, а доказів належного пред`явлення ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять, суд доходить висновку, що строк виконання зобов`язання з повернення основної суми кредиту в розмірі 2 500,00 грн не настав.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту за договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року в розмірі 2 500,00 грн є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно з п. 2.2.3 кредитного договору № 8517737 сторонами погоджено фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01 % за один день.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у період з 27 жовтня 2024 року по 09 листопада 2024 року включно проценти нараховувались на суму основного боргу 4 000,00 грн за погодженою сторонами процентною ставкою 0,01 % за один день, що становило 0,40 грн щоденно.

За вказаний період тривалістю 14 днів загальна сума нарахованих процентів становила 5,60 грн.

Починаючи з 10 листопада 2024 року, тобто після закінчення погодженого сторонами строку кредитування, подальше нарахування процентів за користування кредитом у розрахунку не відображено.

Отже, проценти у розмірі 5,60 грн нараховані відповідно до погодженої сторонами фіксованої процентної ставки 0,01 % за день та виключно в межах встановленого кредитним договором строку кредитування.

Відомості про здійснення ОСОБА_1 платежів у рахунок погашення зазначених процентів матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за договором № 8517737 від 26 жовтня 2024 року в розмірі 5,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо процентів за договором кредитної лінії № LM230583002 від 14 грудня 2024 року.

Судом встановлено, що за умовами кредитного договору № LM230583002 від 14 грудня 2024 року сторонами погоджено фіксовану базову процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 0,98 % за один день від суми залишку кредиту, що становить 24,50 грн щоденно на суму основного боргу 2 500,00 грн.

Відповідно до наданих розрахунків заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» за період з 14 грудня 2024 року по 19 лютого 2025 року нараховано проценти у розмірі 1 641,50 грн, з яких відповідачем сплачено 35,00 грн, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за період з 20 лютого 2025 року по 11 липня 2025 року додатково нараховано проценти у розмірі 3 479,00 грн.

Таким чином, загальна заборгованість за процентами становить 5 085,50 грн.

Враховуючи, що процентна ставка була погоджена сторонами під час укладення кредитного договору, а нарахування процентів здійснювалось у межах встановленого договором строку кредитування, кінцеву дату якого визначено 13 січня 2030 року, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 5 085,50 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за комісіями за надання кредиту.

Пунктом 2.2.4 кредитного договору № 8517737 від 26 жовтня 2024 року передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 14,86 % від суми наданого кредиту, що становить 594,40 грн.

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору комісія за надання кредиту нараховується в день його надання та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом. Розмір комісії включає адміністративні та операційні витрати, які несе кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту. Комісія підлягає сплаті виключно у випадку задоволення заявки та укладення договору. При цьому договором визначено, що послуга для позичальника полягає в аналізі заявки, наданні пропозицій щодо укладення кредитного договору та швидкому прийнятті рішення про надання кредиту.

Згідно з розрахунком заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 26 жовтня 2024 року нараховано ОСОБА_1 комісію за надання кредиту в розмірі 594,40 грн, яка відповідачем не сплачена.

Крім того, відповідно до п. 8.4 кредитного договору № LM230583002 від 14 грудня 2024 року комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, а визначається як інша складова плати за послуги, що надаються кредитодавцем за договором. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу.

Пунктом 8.5 кредитного договору визначено, що розмір комісії за надання першого траншу становить 125,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» 14 грудня 2024 року нараховано ОСОБА_1 комісію за надання кредиту в розмірі 125,00 грн, яка відповідачем не сплачена.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за комісіями за надання кредиту за двома кредитними договорами в загальному розмірі 719,40 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим статтю 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладено в редакції, відповідно до якої цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом із тим Законом України «Про споживче кредитування» розмежовується можливість встановлення плати за додаткові та супутні послуги кредитодавця та обов`язок кредитодавця безоплатно вчиняти дії, які безпосередньо випливають із кредитного зобов`язання і не становлять самостійної послуги для споживача.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості та іншу передбачену законом інформацію.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 звернув увагу на те, що для вирішення питання про правомірність стягнення встановленої кредитним договором комісії необхідно встановити, які саме додаткові та супутні послуги кредитодавця надаються споживачу за таку плату.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України надання позичальнику кредитних коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, є обов`язком банку або іншої фінансової установи як кредитодавця, а не окремою супровідною послугою, замовленою позичальником.

Ураховуючи, що надання позичальнику кредитних коштів відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а не окремою додатковою чи супутньою послугою, а також те, що передбачені п. 6.2 кредитного договору № 8517737 від 26 жовтня 2024 року аналіз заявки позичальника, підготовка пропозиції щодо укладення кредитного договору та прийняття рішення про надання кредиту є діями, які кредитодавець здійснює у процесі виконання власних обов`язків, тоді як позивачем не зазначено та не надано доказів наявності, переліку і фактичного надання відповідачу будь-яких інших самостійних додаткових чи супутніх послуг, за які встановлена комісія, суд доходить висновку, що умова кредитного договору № 8517737 від 26 жовтня 2024 року щодо сплати комісії за надання кредиту в розмірі 594,40 грн є нікчемною відповідно до частин першої, другої ст. 11 та частини п`ятої ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, відповідно до п. 8.4 кредитного договору № LM230583002 від 14 грудня 2024 року комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, а нараховується одноразово при видачі кредиту. Ураховуючи, що надання кредитних коштів є безпосереднім обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а не окремою додатковою чи супутньою послугою, а також те, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності, переліку і фактичного надання відповідачу будь-яких інших послуг, пов`язаних з отриманням кредиту, за які встановлена комісія, та погодження таких послуг зі споживачем при укладенні договору, суд доходить висновку, що умова кредитного договору № LM230583002 від 14 грудня 2024 року щодо сплати комісії за надання кредиту в розмірі 125,00 грн є нікчемною відповідно до частин першої, другої ст. 11 та частини п`ятої ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у частині стягнення заборгованості за комісіями за надання кредиту за договором № 8517737 від 26 жовтня 2024 року в розмірі 594,40 грн та за договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року в розмірі 125,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до теперішнього часу.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8517737 від 26 жовтня 2024 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за період з 10 листопада 2024 року по 19 грудня 2024 року включно нараховано ОСОБА_1 пеню за прострочення повернення кредиту за ставкою 5 % за один день від суми основного боргу 4 000,00 грн, що становить 200,00 грн щоденно.

За зазначений період тривалістю 40 днів загальна сума нарахованої пені становила 8 000,00 грн.

Крім того, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» 27 січня 2025 року нараховано ОСОБА_1 неустойку в розмірі 625,00 грн, а 03 лютого 2025 року додатково нараховано неустойку в розмірі 625,00 грн, у зв`язку із чим загальна сума нарахованої неустойки за вказаним договором становила 1 250,00 грн.

Таким чином, за двома кредитними договорами позивачем заявлено до стягнення заборгованість за неустойкою в загальному розмірі 9 250,00 грн, з яких: 8 000,00 грн пеня за кредитним договором № 8517737 від 26 жовтня 2024 року; 1 250,00 грн неустойка за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року.

При цьому нарахування неустойки за обома кредитними договорами здійснювалось у період дії воєнного стану, введеного в Україні з 24 лютого 2022 року.

За таких обставин ОСОБА_1 відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнений від обов`язку сплати нарахованої неустойки, яка підлягає списанню кредитодавцями.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у частині стягнення зі ОСОБА_1 пені за кредитним договором № 8517737 від 26 жовтня 2024 року в розмірі 8 000,00 грн та неустойки за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року в розмірі 1 250,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до боржника ОСОБА_1 за кредитними договорами № 8517737 від 26 жовтня 2024 року та № LM230583002 від 14 грудня 2024 року.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 9 091,10 грн, з яких:

за кредитним договором № 8517737 від 26 жовтня 2024 року у розмірі 4 005,60 грн, а саме: 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5,60 грн заборгованість за процентами;

за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року у розмірі 5 085,50 грн, а саме заборгованість за процентами за користування кредитом.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему «Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією від 24 липня 2026 року (а.с. 1).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 122,62 грн (9 091,10 / 21 560,50 ? 2 662,40 = 1 122,62).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 9 091 (дев`ять тисяч дев`яносто одна) грн 10 коп, з яких:

за кредитним договором № 8517737 від 26 жовтня 2024 року у розмірі 4 005 (чотири тисячі п`ять) грн 60 коп, а саме: 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп заборгованість за тілом кредиту; 5 (п`ять) грн 60 коп заборгованість за процентами;

за кредитним договором № LM230583002 від 14 грудня 2024 року у розмірі 5 085 (п`ять тисяч вісімдесят п`ять) грн 50 коп, яка складається із заборгованості за відсотками.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 122 (одна тисяча сто двадцять дві) грн 62 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов