Рішення № 140774965, 20.10.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1652/26

20 жовтня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Вознюк Ю. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в місті Костопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційні витрати на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, в якому просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні витрати в сумі 22850,37 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 28.04.2007 року між АТ Райффейзен банк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договорів №014/53-05/59919, відповідно до якого банк надав позичальнику/відповідачу грошові кошти в сумі 10100 доларів США. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, банк звернувся до суду, де рішенням №2-141/10 від 15.07.2010 було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором №014/53-05/59919.

Зазначає, що на підставі договору про відступлення права вимоги №114/2-60 від 28.04.2023 та договору про відступлення права вимоги №114/2-60-1 від 28.04.2023 набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №014/53-05/59919.

Також вказує, що ухвалою суду №2-141/10 від 20.08.2024 було замінено вибулого стягувача АТ Райффайзен банк на правонаступника ТзОВ Цикл фінанс.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору №014/53-05/59919 від 28.04.2007 та рішення Костопільського районного суду Рівненської області №2-14/10 від 15.10.2010, просить стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні втрати нараховані на підставі ст.625 ЦК України, за період з листопада 2017 по березень 2020 року в загальній сумі 22850,37 грн.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 27.04.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, про що повідомлено сторони.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.

Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач ОСОБА_1 не скористався.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 28.04.2007 між АТ Райффайзен банк Аваль та відповідачем було укладено кредитний договір №014/53-05/59919.

Встановлено, що відповідач умови договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим АТ Райффайзен банк Аваль звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з відповідача.

З рішення Костопільського районного суду Рівненської області №2-141/10 від 15.07.2010, судом встановлено, що позовну заяву АТ Райффайзен банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/53-05/59919 було задоволено.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач на підставі договору про відступлення права вимоги №114/2-60 від 28.04.2023 укладеного між АТ Райффайзен банк та АТ Оксі банк та на підставі договору про відступлення права вимоги №114/2-60-1 від 28.04.2023 укладеного між АТ Оксі банк та позивачем, набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №014/53-05/59919 від 28.04.2007.

Встановлено, що ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області №2-141/10 від 20.08.2024, було замінено вибулого стягувача АТ Райффайзен банк Аваль на його правонаступника ТзОВ Цикл Фінанс за виконавчим листом, виданим 15.07.2010 Костопільським районним судом Рівненської області у справі №2-141/10 за позовом АТ Райффайзен банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/53-05/59919 від 28.04.2007.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач у зв`язку із тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, нарахував суму інфляційних втрат та три відсотки річних, у відповідності до приписів ч.2 ст. 625 ЦК України, за період з 13.11.2017 по 01.03.2020, які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правового висновку, зробленого Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та правового висновку у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а тому відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи наведене, 3 % річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема, нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позовні вимоги ТзОВ «Цикл Фінанс» обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача трьох відсотків річних за невиконання рішення суду за період з 13.11.2017 по 01.03.2020, тобто за період, коли позивач не набув право вимоги за укладеним кредитним договором, оскільки договір про відступлення прав вимоги було укладено лише 28.04.2023.

Крім того, судом враховано, що згідно умов договору відступлення прав вимоги № 114/2-60-1 від 28.04.2023 право вимоги це право грошової вимоги первісного кредитора до боржників на дату відступлення прав вимоги щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, штрафних санкцій, визначених кредитними договорами та інших платежів, що підтверджуються документацією, тобто позивач набув право вимоги за кредитним договором, укладеним між відповідачем та АТ «Райффайзен Банк Аваль», 28.04.2024 та не є особою, права якої були порушені у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.2.1 Договору відступлення права вимоги №114/2-60-1, на умовах встановлених цим Договором та відповідно до ст. 512-519 ЦК України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (Портфель Заборгованності) (а.с. 13-15).

Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, чинним законодавством унормована можливість передачі прав дійсної вимоги, тобто такої, що існує на момент передачі, а також такої, що виникне в майбутньому. Проте, передача права вимоги, яке могло виникнути, але не виникло у минулому законодавством не передбачено.

Попередні кредитори не скористались своїм правом на пред`явлення вимоги до боржника стосовно сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, відтак і не могли передати його за минулий період, коли обов`язку боржника сплатити суму боргу позивачу ще не існувало.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (включаючи Велику Палату), нарахування інфляційних втрат та 3% річних за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України має виключно компенсаційний, а не штрафний (каральний) характер.

Враховуючи, що позивач, отримавши право грошової вимоги до відповідача лише 28.04.2023 року, та при цьому не зазнав і не міг зазнати жодних збитків від знецінення грошових коштів у період період з 13.11.2017 року по 01.03.2020 року, і як наслідок позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини, якими позивач обґрунтовує наявність порушеного права, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судові витрати з розгляду справи слід покласти на позивача.

Керуючись ст.81, 141, 128, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю Цикл фінанс, м.Київ, вул.Авіаконструктора І.Сікорського буд.8, код ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення складено

20 жовтня 2026 року.

СуддяЛ. А. Грипіч