Ухвала суду № 140772966, 19.10.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/1489/15-ц

Провадження № 2-с/526/35/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі судді Максименко Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №526/1489/15-ц,

в с т а н о в и в :

19 серпня 2015 року Гадяцьким районним судом у справі №526/1489/15-ц видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь КПТГ «Гадячтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.05.2014 по 31.07.2015 в сумі 3 339,89 грн та судовий збір на користь держави в сумі 121,80 грн.

ОСОБА_1 вказує, що про наявність вказаного судового наказу дізналась випадково під час перевірки інформації на офіційному веб-порталі «Судова влада України», оскільки судових повісток не отримувала. Копію судового наказу фактично отримала поштою 17.09.2026 рекомендованим листом після звернення до суду про направлення їй копії судового рішення та 28 вересня 2026 року звернулась до суду з заявою про його скасування, зазначаючи, що не згідна із сумою боргу, оскільки за адресою, вказаною у судовому наказі, фактично не проживає з 2011 року, також просила поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу із вказаних підстав.

Дослідивши заяву про скасування судового наказу, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються, зокрема, клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Перевірити поважність підстав для поновлення строків на звернення до суду з заявою про скасування вказаного судового наказу неможливо, оскільки заявником на підтвердження її тверджень надано лише копію вказаного судового наказу, який було направлено їй судом листом з рекомендованим повідомленням 15.09.2026 року на її заяву про видачу копії судового наказу та який вона отримала 17.09.2026 року, що підтверджується трекінгом відстеження вказаного листа. Відповідно до довідки канцелярії суду матеріали вищезазначеної справи знищені, у зв`язку із закінченням строку зберігання.

У кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому, поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи, що судовий наказ було винесено 19.08.2015, а заява про скасування подана до суду 28.09.2026, тобто більше чим через 11 років після винесення судового наказу.

Єдиною підставою для скасування судового наказу заявником вказано, що вона з 2011 року не проживає за адресою, вказаною в судовому наказі, проте жодного доказу з цього приводу не надає.

Зважаючи на відсутність доказів причин поважності пропущеного строку для скасування судового наказу, суд не вбачає жодних правових підстав для його поновлення.

Враховуючи, що заявником пропущений строк на подачу заяви про скасування судового наказу, а доводи щодо поважності пропуску цього строку не доведені належним чином, вважаю за необхідне заяву про скасування судового наказу повернути заявниці.

Керуючись ст. ст.170,171,258,260 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

- клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу залишити без задоволення.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №526/1489/15-ц - повернути заявникові без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

Головуюча: Л. В. Максименко