Ухвала суду № 140772831, 20.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

4-с/381/10/26

381/2949/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря: Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Фастові Київської області скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Дубровіна Сергія Ігоровича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Дубровіна С.І. у зведеному виконавчому провадженні № 81771188, зобов`язати приватного виконавця скасувати арешт у частині 50 відсотків пенсійних коштів на його рахунку в АТ «УКРСИББАНК» та повідомити його про виконання ухвали суду відповідно до статті 453 ЦПК України.

Скаргу обґрунтовує тим, що 18.08.2026 приватним виконавцем відкрито виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів № 381/2949/24, виданих Фастівським міськрайонним судом Київської області 17.08.2026, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майнової та моральної шкоди. Виконавчі провадження об`єднано у зведене виконавче провадження № 81771188. Загальна сума стягнення з урахуванням винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження становить 130 709,63 грн.

У серпні 2026 року під час звернення до банківської установи скаржник дізнався, що кошти на рахунку, на який він отримує пенсію, арештовано, у зв`язку з чим він позбавлений можливості ними користуватися. 25.08.2026 направив приватному виконавцю заяву про зняття арешту з 50 відсотків пенсійних коштів, до якої долучив банківську виписку та реквізити рахунку. Заяву отримано приватним виконавцем 01.09.2026, однак арешт у відповідній частині не знято.

Зазначає, що 16.09.2026 з його рахунку примусово списано кошти, які становлять пенсію, про що він дізнався 19.09.2026 з банківської виписки. Посилається на те, що розмір його щомісячної пенсії становить 3 731,86 грн., а звернення стягнення на всі пенсійні кошти суперечить встановленим законом обмеженням. Крім того, вказує, що отримав лише постанови про відкриття виконавчих проваджень, інших документів щодо арешту коштів йому не надсилали.

Скаргу призначено до судового розгляду в судовому засіданні 14 жовтня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.

13.10.2026 року приватним виконавцем Дубровіним С.І. через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення копій матеріалів зведеного виконавчого провадження № 81771188.

Представник скаржника Кашаєва С.А. у судовому засіданні скаргу підтримала, просила її задовольнити. Пояснила, що надані банківські документи підтверджують зарахування на спірний рахунок саме пенсії, про що приватному виконавцю було відомо як із заяви боржника, так і з відповіді Пенсійного фонду України. Незважаючи на це, боржник позбавлений можливості отримувати навіть половину пенсії. Зазначила, що звернення стягнення на кошти після їх зарахування на банківський рахунок не може здійснюватися в обхід обмежень, встановлених для відрахувань з пенсії.

Приватний виконавець Дубровін С.І. проти задоволення скарги заперечував. Пояснив, що постанову про арешт коштів винесено в межах загальної суми стягнення із застереженням щодо коштів, накладення арешту та звернення стягнення на які заборонено законом. Банк не повідомляв про спеціальний режим використання рахунку. Вважає, що надані боржником документи такого режиму не підтверджують, а пенсія не включена до переліку виплат, визначених статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначив, що постанову про звернення стягнення на пенсію до органу Пенсійного фонду України не направляв, натомість звернув стягнення на кошти на банківському рахунку шляхом направлення платіжної інструкції. Також пояснив, що документи виконавчого провадження надсилав боржнику поштою.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти задоволення скарги, підтримали позицію приватного виконавця та посилалися на тривале невиконання боржником судового рішення. ОСОБА_2 також висловив сумніви щодо належності підпису на поданих боржником документах. Представник скаржника зазначила, що копії документів засвідчено нею при зверненні до суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали скарги та надані копії матеріалів виконавчого провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що 17.08.2026 Фастівським міськрайонним судом Київської області видано виконавчі листи у справі № 381/2949/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 1 764,85 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн., а на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 5 153 грн., моральної шкоди в розмірі 70000 грн. та витрат, пов`язаних із проведенням судово-психологічної експертизи, в розмірі 31000 грн.

18.08.2026 приватним виконавцем Дубровіним С.І. відкрито виконавчі провадження № 81768934 та № 81768938, які постановою від тієї ж дати об`єднано у зведене виконавче провадження № 81771188.

Постановою приватного виконавця від 18.08.2026 про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти та електронні гроші ОСОБА_1 на відкритих рахунках та електронних гаманцях, а також на тих, які будуть відкриті після винесення постанови, у межах суми стягнення 130709,63 грн. Постанова містить застереження щодо коштів, накладення арешту та звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до картки з реквізитами, виданої АТ «УКРСИББАНК» 19.08.2026, на ім`я ОСОБА_1 11.04.2023 відкрито рахунок № НОМЕР_1 , вид рахунку - картковий, тарифний план - «ПЕНСІЙНІ КАРТКИ». З банківської виписки за період з 01.02.2026 по 01.08.2026 вбачається зарахування на цей рахунок пенсійних виплат. У виписці зазначено, що видаткові операції обмежено з 18.08.2026 згідно з постановою про арешт.

25.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з 50 відсотків пенсійних коштів. До заяви долучено виписку за картковим рахунком та карткові реквізити від 19.08.2026. Отримання заяви 01.09.2026 підтверджується відміткою приватного виконавця про її реєстрацію за вх. № 2280, а також змістом його відповіді від 01.09.2026 за вих. № 44983.

У зазначеній відповіді приватний виконавець послався на відсутність підтвердження спеціального режиму використання рахунку та на те, що пенсія не зазначена у переліку виплат, визначеному статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження». Повідомив, що відповідне процесуальне рішення може бути прийнято після надання документів про надходження коштів, на які не може бути звернуто стягнення, або про спеціальний режим використання рахунку. Постанови про зняття арешту з частини пенсійних коштів не винесено.

З відповіді Пенсійного фонду України на запит приватного виконавця № 361009136 від 18.08.2026, отриманої 12.09.2026, вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірі 3731,86 грн.

Згідно з банківською випискою за період з 19.08.2026 по 18.09.2026 на рахунок скаржника зараховано пенсійні виплати, а 16.09.2026 проведено списання коштів у розмірі 3738,77 грн. на виконання платіжної інструкції, ініційованої приватним виконавцем Дубровіним С.І., у виконавчому провадженні № 81768938. Квитанція АТ «УКРСИББАНК» від 18.09.2026 підтверджує надходження від Пенсійного фонду України на той самий рахунок 3731,86 грн. із призначенням платежу «Зарахування пенсій/соцвиплат».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах та інші цінності, у тому числі кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Водночас частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено заборону звернення стягнення та накладення арешту, зокрема, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

За змістом частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Частиною п`ятою статті 13 цього Закону передбачено, що постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника врегульовано розділом IX Закону України «Про виконавче провадження». Стаття 68 цього Закону передбачає звернення стягнення на такі доходи шляхом винесення відповідної постанови, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі чи фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідні доходи.

Згідно з частиною другою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Наведені приписи підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 № 3-р(II)/2023 щодо гарантованості пенсії, що є основним джерелом існування, не нижче прожиткового мінімуму. Отже, передбачений законом граничний відсоток відрахувань не є безумовним дозволом стягувати відповідну частину пенсії без урахування інших встановлених законом гарантій та обмежень.

Крім того, підпунктом 3 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні передбачено припинення звернення стягнення на пенсію, стипендію, крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації.

Судове рішення у справі № 381/2949/24 стосуються відшкодування шкоди, завданої стягувачам внаслідок кримінального правопорушення, зокрема заподіяння їм тілесних ушкоджень. Тому сама по собі дія воєнного стану не свідчить про заборону звернення стягнення на пенсію в частині вимог про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, для яких законом передбачено відповідний виняток.

Однак, цей виняток не дозволяє стягувати всю пенсійну виплату та не усуває необхідності дотримання граничних розмірів відрахувань. Вимога про забезпечення можливості користуватися 50 відсотками пенсії не означає встановлення судом дозволу на безумовне стягнення решти її суми за всіма вимогами зведеного виконавчого провадження.

У пунктах 65-68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20, провадження № 14-218цс21, викладено висновок про те, що не може бути накладено арешт на кошти, які становлять заробітну плату боржника, після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на кошти заробітної плати поза межами дозволених законом розмірів відрахувань. На інші кошти на рахунку таке обмеження не поширюється. У пунктах 74-77 цієї постанови роз`яснено, що зняття арешту на підставі повідомлення банку не виключає його зняття на підставі заяви боржника з документами, які підтверджують захищений законом характер коштів.

Зазначений підхід щодо необхідності врахування правової природи коштів та встановлених законом меж звернення стягнення має значення і для вирішення цієї скарги, оскільки пенсія є окремим видом доходу, порядок та граничні розміри відрахувань з якого безпосередньо визначені законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2026 у справі № 204/9551/18 розмежував первісне накладення арешту та подальше звернення стягнення на захищені законом кошти. У пунктах 47-54 цієї постанови зазначено, що за відсутності повідомлення банку або заяви боржника з підтвердними документами накладення арешту в межах суми стягнення не свідчить про неправомірність дій виконавця. Водночас, і за відсутності спеціального режиму рахунку, арешт підлягає зняттю у відповідній частині після подання боржником документів, які підтверджують пенсійне чи соціальне походження коштів та встановлену законом заборону звернення на них стягнення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23.06.2026 у справі № 554/11715/24, провадження № 61-13432св25, залишено без змін судові рішення про відмову у відшкодуванні майнової та моральної шкоди, заявленої до приватного виконавця та банку. У цій справі встановлено, що рахунок був універсальним, боржник не оскаржив постанову про арешт, не подавав виконавцю заяви про його зняття та не надав доказів зарахування на цей рахунок пенсійних виплат. Водночас, Верховний Суд підтвердив обов`язок виконавця зняти арешт після отримання, зокрема від боржника, документального підтвердження спеціального режиму рахунку та/або заборони звернення стягнення на відповідні кошти.

На відміну від обставин справ № 204/9551/18 та № 554/11715/24, ОСОБА_1 після спірного списання коштів звернувся до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з частини пенсії та надав банківську виписку і картку з реквізитами рахунку. Їх отримання 01.09.2026 підтвердив сам приватний виконавець у письмовій відповіді та у ході судового розгляду скарги.

Отже, у даній справі, судом перевіряється дотримання виконавцем обмежень після отримання документів про походження коштів, а не лише правомірність первісного арешту за відсутності такої інформації.

Назва тарифного плану «ПЕНСІЙНІ КАРТКИ» сама по собі не встановлює спеціального режиму рахунку. Разом із тим банківська виписка, долучена до заяви від 25.08.2026, підтверджує фактичні пенсійні надходження на зазначений у реквізитах рахунок. Надалі отримана виконавцем 12.09.2026 відповідь Пенсійного фонду України підтвердила отримання боржником пенсії в розмірі 3 731,86 грн. Виписка за період з 19.08.2026 по 18.09.2026 та квитанція від 18.09.2026 також підтверджують пенсійне походження відповідних надходжень. Ці докази оцінюються у сукупності, а не як підтвердження заборони арешту будь-яких коштів на цьому рахунку.

Саме по собі використання поточного карткового рахунку для отримання пенсії не надає усьому рахунку безумовного імунітету від арешту. З урахуванням наведених висновків Верховного Суду підстав визнавати неправомірним первісне накладення арешту 18.08.2026 лише через подальше підтвердження надходження на цей рахунок саме пенсії, немає. Водночас. відсутність у банківських документах формулювання про спеціальний режим використання рахунку не усуває обов`язку виконавця дотримуватися обмежень щодо конкретних пенсійних коштів після документального підтвердження їх походження.

Зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що спеціальний режим використання рахунку та заборона звернення стягнення на відповідні кошти передбачені як самостійні підстави для зняття арешту. Тому доводи приватного виконавця про необхідність надання виключно довідки банку про спеціальний режим рахунку є необґрунтованими.

Суд відхиляє доводи приватного виконавця про те, що після зарахування пенсії на рахунок у банку ці кошти втрачають правовий режим пенсійної виплати та можуть бути стягнуті у повному обсязі. Таке тлумачення фактично позбавляє змісту встановлені законом гарантії та дозволяє обійти їх шляхом направлення платіжної інструкції до банку замість постанови до органу, який виплачує пенсію.

Посилання приватного виконавця на відсутність пенсії у переліку виплат, наведеному у статті 73 Закону України «Про виконавче провадження», також не спростовує доводів скарги. Обмеження звернення стягнення на пенсійні кошти встановлено іншими нормами цього Закону, зокрема статтею 70 та пунктом 10-2 розділу XIII, які підлягають застосуванню у сукупності.

Отримавши 01.09.2026 заяву боржника з банківськими документами, приватний виконавець повинен був вирішити питання про звільнення від арешту тієї частини підтверджених пенсійних коштів, яка має залишатися у розпорядженні боржника. Проте, відповідної постанови не виніс. Наявність у загальній постанові застереження щодо захищених законом коштів не звільняє виконавця від обов`язку реагувати на отримані ним документи про походження конкретних коштів. Для поновлення права, про захист якого просить скаржник, визначальною є саме бездіяльність щодо часткового зняття арешту.

Висловлені заінтересованою особою ОСОБА_2 сумніви щодо підпису боржника на документах самі по собі не спростовують відомостей, які містяться в банківських документах та відповіді Пенсійного фонду України. Отримання заяви боржника з відповідними додатками підтверджене матеріалами, поданими самим приватним виконавцем.

Суд враховує, що обов`язковість виконання судового рішення та право стягувачів на отримання присуджених сум не надають виконавцю повноважень застосовувати заходи примусового виконання без дотримання встановлених законом обмежень. Тривале невиконання рішення боржником не є підставою для позбавлення його всієї пенсійної виплати.

Щодо доводів скаржника про неотримання документів виконавчого провадження, суд зазначає, що стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає доведення відповідних документів до відома сторін у встановленому цією статтею порядку. Наявність доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження сама по собі не скасовує обов`язку виконавця виконати вимоги цієї норми. Водночас саме неотримання боржником поштової кореспонденції не дає підстав визнавати неправомірними всі вчинені у провадженні виконавчі дії. Для вирішення цієї скарги визначальним є встановлений факт недотримання обмежень щодо пенсійних коштів після документального підтвердження їх походження.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а саме у частині зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з коштів, що становлять 50 відсотків кожної пенсійної виплати, яка надходить на рахунок скаржника. Таке зобов`язання забезпечує поновлення порушеного права, за захистом якого звернувся скаржник. Підстав для загального визнання неправомірними дій приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, про що зазначено у першому пункті прохальної частини скарги, суд не встановив. Окремої вимоги про повернення списаних коштів скаржник не заявляв, тому це питання у цій ухвалі не вирішується.

Заявлену вимогу про скасування «50 відсотків арешту рахунку» слід розуміти як вимогу про зняття арешту з коштів, що становлять 50 відсотків кожної пенсійної виплати, яка надходить на зазначений боржником рахунок. Саме ця частина пенсійних коштів підлягає звільненню від арешту. Такий спосіб поновлення порушеного права відповідає змісту скарги та не поширюється на інші кошти боржника на цьому рахунку.

Відповідно до частин першої та другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно зі статтею 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 76-81, 89, 258-261, 353, 354, 447-453 ЦПК України, статтями 13, 18, 28, 48, 56, 59, 68, 70, пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Дубровіна Сергія Ігоровича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Дубровіна Сергія Ігоровича усунути порушення прав ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , шляхом винесення постанови про зняття арешту, накладеного постановою від 18.08.2026 у зведеному виконавчому провадженні № 81771188, з коштів на рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві «УКРСИББАНК» у частині 50 відсотків кожної пенсійної виплати, що надходить на зазначений рахунок, та направлення такої постанови банківській установі для виконання і боржнику до відома.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Дубровіна Сергія Ігоровича повідомити Фастівський міськрайонний суд Київської області та ОСОБА_1 про виконання цієї ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА