Рішення № 140772456, 01.10.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Дата ухвалення
01.10.2026
Номер справи
369/9966/25
Номер документу
140772456
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 369/9966/25

Провадження №2/367/3326/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2026 року Ірпінський міський суд Київької області в складі:

головуючого судді Кухленка Д.С.,

за участю секретаря Шаповала О.О.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 11.05.2021 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 40000,00 грн. строком на 36 місяці, тобто з 11.05.2021 року до 10.05.2024 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості, згідно графіку платежів. Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 10.00% річних, комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.85% від виданої суми кредиту. ОСОБА_1 свої обов`язки виконувала не належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість.

29.08.2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», укладено договір про відступлення прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором, внаслідок чого позивач набув статус кредитора та, як наслідок, право вимоги до ОСОБА_1 .

На підставі вище зазначеного просили стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5 Б, оф. 5, код ЄДРПОУ 41904846) заборгованість за кредитним договором № 7/3261628 від 11.05.2021 року у розмірі 42 924,03 грн. та судові витрати в розмірі 2 442,40 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи судом належним чином з а зареєстрованим місцем проживання. Відзив на позов та клопотання від відповідача не надходили. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача ТОВ «Глобал Спліт» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав заяву в якій просив справу розглядати без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити частково.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 3 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Суд, дослідивши надані докази, вивчивши надані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.11.2021 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 7/3261628.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 168000,00 грн. строком на 72 місяці - з 26.11.2021 року до 25.11.2027 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту, як День повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 40000,00 грн. строком на 36 місяці - з 11.05.2021 року до 10.05.2024 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту, як День повернення кредиту.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Кредит надається позичальнику на споживчі потреби.

Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4. статті 1 Кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.85% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору.

Відповідно до платіжної інструкції №36625927-1 від 11 травня 2021 року встановлено, що АТ «Креді Агріколь Банк» на виконання кредитного договору №7/3261628 перерахував ОСОБА_1 40 000,00 грн. 11.05.2021 року.

29.08.2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», укладено договір №4-2023 про відступлення (купівлю продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 7/3261628 від 26.11.2021р.

15.09.2023 р. відбулася передача права вимоги за кредитним договором № 7/3261628 від 26.11.2021 року від АТ «Креді Агріколь Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», шо підтверджується Додатком №1 до Договору про відступлення права вимоги.

15.09.2023 року до ОСОБА_1 АТ «Креді Агріколь Банк» було направлено повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором №4-2023 від 29.08.2023р. до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ».

Факт отримання грошових коштів в сумі 40000,00 грн. строком на 36 місяці, тобто до 25.11.2027 року та факт передачі права вимоги підтверджується належними та допустимими доказами, тому суд вважає доведеним перехід права вимоги від АТ «Креді Агріколь Банк» до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ».

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 15.09.2023 року, який складено АТ «Глобал Спліт», встановлено, що загальна сума боргу ОСОБА_1 становить 42 924,03 грн та складається з: 0,00 грн рахунок строкової заборгованості по кредиту; 15 854,67 грн. рахунок простроченої заборгованості по кредиту; 4 269,36 грн. рахунок прострочених відсотків; 22 800,00 рахунок простроченої комісії.

Разом з цим, зазначений документ не є розрахунком, оскільки в ньому не зазначена математична складова виникнення заборгованості.

З виписок по рахунку, які складені ТОВ «Глобал Спліт» вбачається, що 11.05.2021 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 40 000,00 грн., після чого з червня 2021 року по січень 2022 року своєчасно здійснював оплати. Потім платежі не вносилися до липня 2022 року. 19.01.2023 року ОСОБА_1 сплатив 8 000,00 грн., які були зараховані на погашення прострочених відсотків. Виписки по рахунку сформовані ТОВ «Глобал Спліт» станом на 11.05.2024 року.

Матеріали справи містять повідомлення АТ «Креді Агріколь Банк» від 12.02.2025 року ОСОБА_1 про відступлення права вимоги. В цьому ж повідомленні висунута вимога про сплату повної заборгованості за кредитним договором в сумі 42 924,03 грн.

Зазначене повідомлення суд розцінює як вимогу дострокового повернення кредиту, передбачену ч.2 ст.1050 ЦК України.

Таким чином остаточний розмір заборгованості сформовано станом на 12.02.2025 року.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Дослідивши вищевказані матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення виконання умов кредитного договору, внаслідок чого кредитодавець, в тому числі його правонаступник, має законні підстави вимагати дострокового повернення за кредитом.

Визначити суму, яку має сплатити ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» можливо лише після аналізу всіх обставин справи, в тому числі доводів зустрічного позову, який прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Надаючи правову оцінку пункту договору, яким банком встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, суд приходить до наступних висновків:

Із фактичних обставин цієї справи, вбачається, що анкета-заявка №0100115-11052021-001 від 11.05.2021 року передбачає комісійну винагороду в розмірі 2,85%. Вищевказана анкета-заявка не містить вказівки, за що саме встановлюється комісійна винагорода.

В матеріалах справи наявна копія кредитного договору від 11.05.2021 р. №7/3261628, пункт 1.4.2 якого встановлює комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,85% від виданої суми кредиту.

У абзаці другому п. 1.4.2 Кредитного договору зазначено, що обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати процентів тощо.

Судом встановлено, що кредитний договір не містить прямої вказівки на те, що комісія , визначена в абзаці першому п.1.4.2. Договору встановлюється саме за послуги, які зазначені в абзаці другому Кредитному договору. Абзац другий лише констатує факт замовлення перелічених в ньому послуг.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: "надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак, якщо: умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України, «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 25 постанови по справі №363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням, (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10));

Банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).

Враховуючи те, що позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними (пункт 32.8 постанови ВП ВС у справі №496/3134/19).

Враховуючи те, що всі послуги, які зазначені в абзаці другому пункту 1.4.2 Кредитного договору є звичайними послугами з адміністрування кредиту, встановлення плати за них є незаконним.

Разом з тим, враховуючи те, що встановлення плати за адміністрування кредиту підпадає під випадки, передбачені ч. 5 ст. 12 Закону України, «Про споживче кредитування», відповідно до яких умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс19) дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальний частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Taкi висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

Таким чином пункт 1.4.2 Кредитного договору від 11.05.2021р. №7/3261628 є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки кредит видавався на умовах ануїтету, відсоткова ставка та сума по кожному платежу була визначена на момент підписанні договору, розмір нарахованих відсотків не залежить від розміру комісії, яка обчислюється від суми виданого кредиту. Враховуючи те, що сума боргу зафіксована станом на 11.05.2024 року, суд вважає правильним зарахувати 6 840,00 грн. сплаченої комісії в рахунок погашення основного боргу за кредитом, а саме простроченої заборгованості.

За таких обставин позов ТОВ «Глобал спліт» підлягає частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал спліт» підлягає стягненню заборгованість за прострочена заборгованість: 9014,68 грн. (15 854,67 6 840), прострочені відсотки: 4 269,36 грн., а всього 13 284,03 грн. (тринадцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 03 коп.).

Позовні вимоги в частині стягнення простроченої комісії в розмірі 22 800,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат позивачем надано платіжну інструкцію №514 від 25.04.2025 року про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 750,00 грн, виходячи з розрахунку: 13 284,03 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 42 924,03 грн (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі вищенаведеного та ст. 526, 530, 536, 611, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 82, 141, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5 Б, оф. 5, код ЄДРПОУ 41904846) заборгованість за кредитним договором № 7/3261628 від 11.05.2021 року у розмірі 13 284,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5 Б, оф. 5, код ЄДРПОУ 41904846) судові витрати, які поніс позивач у зв`язку з розглядом судової справи в розмірі 750,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5 Б, оф. 5, код ЄДРПОУ 41904846.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: Д.С. Кухленко

Часті запитання

Який тип судового документу № 140772456 ?

Документ № 140772456 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140772456 ?

Дата ухвалення - 01.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140772456 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140772456 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 140772456, Ірпінський міський суд Київської області

Судове рішення № 140772456, Ірпінський міський суд Київської області було прийнято 01.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 140772456 відноситься до справи № 369/9966/25

Це рішення відноситься до справи № 369/9966/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140772453
Наступний документ : 140780278