Рішення № 140772215, 20.10.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 398/5616/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2026 рокуселище БородянкаБородянський районний суд Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М., за участі секретаря Слухай А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Бородянці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 березня 2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 457306397, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV6U4W6. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6 300,00 грн. На підставі договору факторингу № 28/1118-01, укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», додаткових угод, якими продовжено строк дії договору, та реєстру прав вимоги № 272 від 20 лютого 2024 року до вказаного договору, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача. 31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 31 липня 2024 року до договору факторингу № 31/0724-01 від 31 липня 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 08 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 24 329,20 грн. Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на день звернення до суду з вказаним позовом становить 24 329,20 грн і складається із: 6 296,81 грн заборгованість по кредиту, 18 032,39 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 457306397 від 01 березня 2023 року в розмірі 24 329,20 грн і судові витрати.

За ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

14 жовтня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому вона заперечувала щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що пролонгація строку кредиту на підставі п. 3.2 кредитного договору № 457306397 від 01 березня 2023 року не відбулася, оскільки позивачем не надано доказів того, що в особистому кабінеті відповідача чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду, а проценти нараховано за межами строку дії кредитного договору. Крім того, відповідач вважала недоведеним факт відступлення позивачу права грошової вимоги за кредитним договором. Вказувала, що за договором сума заборгованості мала становити 10 269,00 грн, з яких 6 300,00 грн сума кредиту, 3 969,00 грн проценти, тоді як нею сплачено на рахунок ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» 23 353,00 грн та на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» 1 336,00 грн, а всього 24 689,00 грн, а тому підстав для стягнення заборгованості немає. Просила відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн.

14 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що розрахунки заборгованості, складені ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», узгоджуються з умовами договору та іншими письмовими доказами у справі, позивач жодних додаткових нарахувань та штрафних санкцій не здійснював, а відповідач, вносячи платежі на погашення процентів, вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору.

14 листопада 2025 року та 17 листопада 2025 року від представників сторін надійшли додаткові пояснення.

За ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2025 року вказана справа була передана до Ірпінського міського суду Київської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

За ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2026 року вказана справа була передана до Бородянського районного суду Київської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Позивач ТОВ «ФК «Ейс» свого представника в судове засідання не направив, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 березня 2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 457306397, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV6U4W6, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 6 300,00 грн, зі сплатою процентної ставки 2,10% в день від суми кредиту за кожен день користування. Згідно з п. 7.1. договору, на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування 31 березня 2023 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Пунктом 8.8. договору визначено, що для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 10 269,00 грн і буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 3 969,00 грн і суму кредиту в розмірі 6 300,00 гривень.

Згідно з п. 3.1, 3.2 договору строк дисконтного періоду, який на момент укладення договору становить 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу, може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Для здійснення першої пролонгації позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 3 969,00 грн (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 7.3.1 договору протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування.

Відповідно до копії платіжного доручення № 7ac71b0f-7e16-42b0-9739-dfd1f34fd43c, 01 березня 2023 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснило ОСОБА_1 переказ коштів згідно договору № 457306397 від 01 березня 2023 року в розмірі 6 300,00 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 457306397 станом на 20 лютого 2024 року ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» грошові кошти в загальному розмірі 23 353,00 гривень, а саме: 31 березня 2023 року 3 969,00 грн, 27 квітня 2023 року 3 573,00 грн, 27 травня 2023 року 3 254,00 грн, 25 червня 2023 року 1 919,00 грн, 25 липня 2023 року 1 984,00 грн, 27 серпня 2023 року 2 183,00 грн, 25 вересня 2023 року 1 918,00 грн, 30 жовтня 2023 року 1 808,00 грн, 19 листопада 2023 року 1 056,00 грн, 21 грудня 2023 року 1 689,00 грн.

На підставі договору факторингу № 28/1118-01, укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року, додаткової угоди № 27 від 31 грудня 2021 року, додаткової угоди № 31 від 31 грудня 2022 року, додаткової угоди № 32 від 31 грудня 2023 року, якими було продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року, а також реєстру прав вимоги № 272 від 20 лютого 2024 року до вказаного договору, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 457306397 у розмірі 12 783,26 грн, що складається із: 6 296,81 грн заборгованість по основному боргу, 6 486,45 грн заборгованість по відсоткам.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 457306397 станом на 31 липня 2024 року ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «Таліон Плюс» грошові кошти в загальному розмірі 1 336,00 гривень, які було зараховано в рахунок погашення заборгованості за нарахованими процентами.

31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 31 липня 2024 року до договору факторингу № 31/0724-01 від 31 липня 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 457306397 у розмірі 24 329,20 грн, яка складається із: 6 296,81 грн заборгованість по основному боргу, 18 032,39 грн заборгованість по відсоткам.

На підставі договору факторингу № 08/07/25-Е, укладеного 08 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс», і реєстру боржників до вказаного договору, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 457306397 на загальну суму 24 329,20 грн, яка складається із: 6 296,81 грн заборгованість по основному боргу, 18 032,39 грн заборгованість по відсоткам.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 457306397, заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 липня 2025 року включно становить 24 329,20 грн, яка складається із: 6 296,81 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 18 032,39 грн прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини в справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» і відповідачем договору № 457306397 від 01 березня 2023 року дана фінансова установа надала позичальнику кредит, а остання зобов`язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі у визначений договором строк (30 днів) до 31 березня 2023 року.

Згідно з п. 3.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено за наявності двох умов: оплати позичальником протягом дисконтного та пільгового періодів усіх фактично нарахованих процентів та активації позичальником функції продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця. Отже, сама лише оплата процентів, без активації відповідної функції, не є продовженням дисконтного періоду.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення процентів, нарахованих після 31 березня 2023 року, мав довести продовження строку кредитування.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року у позивача витребувано докази активації позичальником функції продовження строку дисконтного періоду відповідно до п. 3.2 договору. Такі докази позивачем не надані. Позивач не скористався своїми правами для самостійного отримання таких доказів, адже відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Позивачем також не заявлено і клопотання про витребування цих доказів у ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» в порядку ст. 84 ЦПК України.

Наявна в матеріалах справи довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», сформована 06 серпня 2024 року, тобто після відступлення права вимоги, не містить відомостей про те, коли та яким способом ( в особистому кабінеті чи в терміналі самообслуговування) позичальником активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Вказана довідка лише відображає здійснені відповідачем платежі. Крім того, в цій довідці зазначено про сплату відповідачем 27 вересня 2023 року 1 336,00 грн з метою продовження дисконтного періоду, тоді як згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора такий платіж 27 вересня 2023 року не здійснювався, а кошти в сумі 1 336,00 грн сплачено відповідачем на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» лише 01 липня 2024 року. За таких обставин суд не може вважати зазначену довідку належним і достовірним доказом активації відповідачем функції продовження строку дисконтного періоду.

Таким чином доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом у порядку, передбаченому п. 3.2 договору, матеріали справи не містять.

Отже, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 31 березня 2023 року.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 457306397, заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 липня 2025 року включно становить 24 329,20 грн, яка складається із: 6 296,81 грн прострочене тіло, 18 032,39 грн прострочені відсотки.

Досліджена виписка з особового рахунку, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування позикою включає періоди, які виходять за межі строку кредитування (30 днів, до 31 березня 2023 року), а тому є безпідставною.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач повинна була сплатити кредитору відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 3 969,00 грн (6 300,00 грн х 2,10 % х 30 днів).

Згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором № 457306397 ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» грошові кошти в загальному розмірі 23 353,00 грн, на користь ТОВ «Таліон Плюс» 1 336,00 грн, а всього 24 689,00 грн.

Отже, відповідачем у повному обсязі сплачено відповідно до умов договору № 457306397 від 01 березня 2023 року тіло кредиту у розмірі 6 300,00 грн та відсотки за користування кредитом у розмірі 3 969,00 грн.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що заборгованість є повністю погашеною відповідачем, у зв`язку з чим вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача понесених судових витрат, слід зазначити таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем надано копії договору про надання правової допомоги № б/н-25 від 03 жовтня 2025 року, акта виконаних робіт від 14 листопада 2025 року та квитанції до прибуткового касового ордера від 03 жовтня 2025 року, згідно яких витрати понесені відповідачем на правничу допомогу складають 6 500,00 гривень.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20 жовтня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО