Рішення № 140771733, 20.10.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/492/26

Провадження №2/291/523/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Федорчук І.В.,

за участю секретаря Герасимчук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ружинського районного суду Житомирської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» про припинення обтяження нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

11.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати припиненою іпотеку та припинити обтяження на нерухоме майно.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаний житловий будинок накладено іпотечне обтяження № 5403561 та заборона на нерухоме майно № 5403458 згідно договору іпотеки № 961 від 31.07.2007, укладеного між ТОВ «Житловий Альянс» та позивачем з метою забезпечення виконання основного договору № 011403 від 02.04.2007, укладеного між ТОВ «Житловий Альянс» та ОСОБА_2 . Сума забезпеченого зобов`язання становила 34 826,88 грн, що відповідало розміру позики, фактично наданої позичальнику відповідно до умов договору позики № 684 від 25.07.2007.

Боржник ОСОБА_2 виконала свої зобов`язання перед відповідачем у повному обсязі. Після повного виконання боржником зобов`язань іпотека припиняється, а іпотекодержатель зобов`язаний подати заяву до державного реєстратора щодо припинення обтяження. Однак ТОВ «Житловий Альянс» усупереч вимогам закону та відсутності будь-яких непогашених боргів не надало таку заяву, не видало позивачеві необхідної згоди реєстратора та не надало підтвердження про відсутність заборгованості.

Позивач двічі зверталася до відповідача із письмовими заявами про зняття обтяження, однак відповідач не вчинив жодних дій та не надав відповіді.

Збереження іпотечного обтяження, яке не має правових підстав, істотно порушує права позивача як власника нерухомого майна, унеможливлює вільне розпорядження будинком та створює необґрунтовані перешкоди у здійсненні права власності. Позивачем були здійсненні спроби врегулювання питання у досудовому порядку, однак відповідач не надав відповіді на звернення та жодних дій не вчинив.

Ухвалою суду від 14.05.2026 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 81).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило. Відповідач не подав до суду відзив.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`вилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тож у суду наявні підстави для ухвалення заочного рішення.

Згідно з ст. 247 ч.2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, виходячи із встановлених обставин справи та норм матеріального права, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що зокрема стверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер запису про право власності від 04.05.2026 (а.с.21-22).

31 липня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» укладено договір іпотеки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю та зареєстрований у реєстрі за № 961 (а.с.9-10).

Іпотека була встановлена з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, що виникло на підставі Основного договору № 011403 від 02 квітня 2007 року, укладеного між ТОВ «Житловий Альянс» та ОСОБА_2 (а.с.7-8).

Розмір забезпеченого іпотекою зобов`язання становив 34 826,88 грн, що відповідало розміру позики, фактично наданої позичальнику відповідно до договору позики № 684 від 25 липня 2007 року. (а.с.11).

На підставі договору іпотеки щодо належного позивачці нерухомого майна були зареєстровані іпотечне обтяження № 5403561 та заборона відчуження нерухомого майна № 5403458, що стверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер запису про право власності від 04.05.2026 (а.с.21-22).

На підтвердження повного виконання основного зобов`язання позивачкою подано до суду копії банківських квитанцій про здійснення платежів, які датовані 2007 2012 роками та розрахунок здійснених платежів за договором № 011403 від 02 квітня 2007 року. З наданого розрахунку вбачається, що загальна сума здійснених платежів становить 45 660,30 грн (а.с.39-59).

Разом із тим, відповідно до Додатка № 3 до Основного договору № 011403 від 02 квітня 2007 року сума у розмірі 8 160 грн була сплачена як адміністративні витрати, а тому не підлягала зарахуванню безпосередньо в рахунок погашення основного зобов`язання за договором позики.

Після виключення зазначеної суми із загального розміру здійснених платежів сума коштів, яка була зарахована в рахунок виконання основного зобов`язання, становить 37 500,30 грн.

Крім того, відповідно до Додатка № 1 до Основного договору № 011403 від 02 квітня 2007 року адміністративний платіж у сумі 2 700 грн був утриманий із суми позики на підставі заяви ОСОБА_2 від 05 липня 2007 року.

Таким чином, з урахуванням зазначеного адміністративного платежу в сумі 2 700 грн, який був утриманий із суми позики при її видачі, сума основного зобов`язання, яка фактично підлягала погашенню шляхом внесення позичальником платежів, становила 34 800 грн.

Згідно з наданими суду банківськими квитанціями з 14.05.2007 року по 10.08.2012 рік зазначена сума сплачена позичальником у повному обсязі (а.с.38-58)

При цьому загальна сума платежів, яка була внесена позичальником та зарахована в рахунок виконання основного зобов`язання, перевищує суму 34 800 грн, яка, з урахуванням умов договорів та здійснених при видачі позики утримань, підлягала погашенню.

Отже, надані позивачкою письмові докази у своїй сукупності підтверджують належне та повне виконання основного зобов`язання, забезпеченого договором іпотеки № 961 від 31 липня 2007 року.

Відповідачем доказів протилежного, зокрема доказів існування непогашеної заборгованості за Основним договором № 011403 від 02 квітня 2007 року чи договором позики № 684 від 25 липня 2007 року, суду не надано.

Рішенням Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 21.03.2024 за № 1296 було вирішено перейменувати частину АДРЕСА_1 та встановити нову юридичну адресу житловим будинкам в існуючій забудові, згідно Додатку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, встановлене судом повне та належне виконання позичальником основного зобов`язання має наслідком припинення такого зобов`язання.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, з припиненням основного зобов`язання, виконання якого забезпечувалося договором іпотеки № 961 від 31 липня 2007 року, припинилося і право іпотеки як похідне від такого зобов`язання.

При цьому саме по собі збереження запису про іпотеку в державному реєстрі після припинення основного зобов`язання не може свідчити про продовження існування матеріально-правової підстави для іпотеки.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про іпотеку» іпотека підлягає державній реєстрації відповідно до закону, а іпотекодержатель зобов`язаний вчинити передбачені законом дії щодо державної реєстрації припинення іпотеки після повного погашення забезпеченого нею основного зобов`язання.

Як встановлено судом, після повного виконання основного зобов`язання відповідач не вчинив необхідних дій щодо припинення зареєстрованої іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна.

При цьому позивачка двічі зверталася до відповідача із письмовими заявами щодо припинення обтяження та зняття заборони відчуження належного їй нерухомого майна, однак відповідач відповідних дій не вчинив та відповіді на звернення не надав.

За таких обставин збереження у державному реєстрі запису про іпотеку та заборону відчуження за відсутності чинного основного зобов`язання створює для позивачки як власника нерухомого майна юридичні перешкоди у здійсненні права розпорядження належним їй майном.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, подальше збереження зареєстрованої іпотеки та заборони відчуження після повного виконання основного зобов`язання є безпідставним обмеженням права позивачки на розпорядження належним їй нерухомим майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Втручання у це право повинно бути законним та відповідати вимогам справедливого балансу між вимогами загального інтересу і необхідністю захисту основоположних прав особи.

У цьому випадку подальше обмеження права власності позивачки зареєстрованою іпотекою та забороною відчуження після припинення забезпеченого зобов`язання не має належної матеріально-правової підстави, оскільки правова мета такого обмеження забезпечення виконання основного зобов`язання припинилася разом із самим зобов`язанням.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав на національному рівні.

У спірних правовідносинах ефективним способом захисту порушеного права позивачки є визнання іпотеки припиненою та припинення пов`язаних із нею обтяжень нерухомого майна, оскільки саме такий спосіб дозволяє усунути юридичні перешкоди у здійсненні позивачкою права власності.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц (провадження № 61-7769св18).

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна та іпотеки за умови належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Ефективним способом захисту є пред`явлення позову про визнання іпотеки такою, що припинена, а також про зняття заборони відчуження нерухомого майна та припинення відповідних обтяжень. (ipLex?)

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 467/140/22, у якій суд зазначив, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а право іпотекодавця підлягає судовому захисту шляхом визнання іпотеки припиненою та припинення пов`язаних із нею обтяжень.

Водночас суд враховує положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 27 цього Закону державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Отже, судове рішення про припинення іпотеки та відповідних обтяжень є передбаченою законом підставою для проведення державної реєстрації їх припинення.

При цьому суд не вбачає підстав для покладення на відповідача обов`язку вчинити конкретні реєстраційні дії, оскільки такі дії здійснюються державним реєстратором у порядку, визначеному законом, на підставі судового рішення, що набрало законної сили. Саме такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду.

Оцінюючи подані докази відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, суд бере до уваги копії квитанцій про здійснення платежів, розрахунок здійснених платежів, умови Основного договору № 011403 від 02 квітня 2007 року, договору позики № 684 від 25 липня 2007 року та договору іпотеки № 961 від 31 липня 2007 року.

У сукупності зазначені докази підтверджують факт повного виконання основного зобов`язання, на забезпечення якого було встановлено іпотеку.

Відповідачем належних та допустимих доказів існування заборгованості за основним зобов`язанням або інших правових підстав для подальшого існування іпотеки суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що основне зобов`язання, забезпечене договором іпотеки № 961 від 31 липня 2007 року, припинилося у зв`язку з його належним виконанням, а відтак припинилася іпотека як похідне від нього забезпечувальне зобов`язання.

У зв`язку з припиненням іпотеки підлягають припиненню також пов`язані з нею обтяження нерухомого майна іпотечне обтяження № 5403561 та заборона відчуження нерухомого майна № 5403458.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги про визнання припиненою іпотеки, встановленої договором іпотеки № 961 від 31 липня 2007 року, та припинення відповідних обтяжень нерухомого майна обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони залежно від результатів розгляду справи. У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачкою судовий збір підлягає стягненню з відповідача на її користь у розмірі, підтвердженому відповідним платіжним документом.

Таким чином, рішення суду після набрання ним законної сили є підставою для проведення державної реєстрації припинення відповідних обтяжень нерухомого майна у встановленому законом порядку.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 258259, 263265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 316, 317, 319, 321, 391, 526, 598, 599 Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 17 Закону України «Про іпотеку», статтями 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» про припинення обтяження нерухомого майна (зняття заборони відчуження) задовольнити.

Визнати припиненою іпотеку, встановлену договором іпотеки посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Пономарьовим В.Ю - та зареєстрованим в реєстрі за № 961 від 31 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс», щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19570898, відповідно до вказаного договору іпотеки зазначена АДРЕСА_1 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Припинити обтяження у вигляді іпотеки, реєстраційний номер обтяження 5403561, щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна, відомості про яке перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за записом № 58228894.

Припинити обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5403458, щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна, відомості про яке перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за записом № 58228816.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» на користь ОСОБА_1 - судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ТОВ «Житловий Альянс», ЄДРПОУ 33104978, юридична адреса: вул.. Богдана Хмельницького, буд. 55, поверх 6, м. Київ, 01054.

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя І.В. Федорчук