Рішення № 140771585, 20.10.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/4704/26

провадження у справі № 2/0285/2971/26

20 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючої судді Сташків Т. Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т. М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Брониківська сільська рада Звягельського району Житомирської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно,

УСТАНОВИВ :

30.07.2026 позивач звернулася до суду із вказаним позовом та просила постановити рішення суду, яким визнати за нею право власності на житловий будинок із господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її матір ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку по АДРЕСА_1 , земельних ділянок та грошових внесків. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері та прийняла спадщину, звернувшись до нотаріуса та отримала свідоцтва про право власності на земельні ділянки та грошові кошти. Інші спадкоємці відсутні. Однак, звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття у спадщину зазначеного майна, позивач отримала відмову, оскільки нотаріусу не надано правовстановлюючих документів, які підтверджували право власності матері на зазначений будинок. Матір позивача ОСОБА_2 не оформила своїх спадкових прав після смерті чоловіка, батька позивача, ОСОБА_3 , оскільки вважала, що погосподарська книга підтверджує її право власності на зазначене майно. З метою захисту своїх спадкових прав звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 03.08.2026 провадження у справі відкрите за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

Позивач просила розгляд справи провести без її присутності, наполягала на задоволенні позову.

Від відповідача у строк, установлений судом, відзиву не надійшло.

Ухвалою суду від 27.08.2026 підготовче провадження закрите, справа призначена до судового розгляду.

У судові засідання 27.08.2026, 15.10.2026 учасники справи не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки відповідач не повідомив про поважність причин повторної неявки в судове засідання та позивач у заяві не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, постановив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Федорівка Новоград-Волинського району помер батько позивача ОСОБА_3 , та спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом на майнові права члена КСП Дружба, права на земельну частку (пай) та грошових внесків (а. с. 16-17).

Також ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Федорівка Новоград-Волинського району померла матір позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 13-15).

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається, у тому числі, із житлового будинку АДРЕСА_1 .

Власником вказаного житлового будинку відповідно до виписки із погосподарської книги Брониківської сільської ради Звягельського району № 1 за 2024-2028 роки є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначено особовий рахунок домоволодіння № НОМЕР_1 , будинок побудований до 1984 року, загальна площа будинку 1,3 кв.м. (а. с. 7).

Відповідно до повідомлення КП Новоград-Волинське МБТІ Житомирської обласної ради право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 не зареєстровано. Вартість житлового будинку становить 57 370,00 грн, а станом на 22.10.2010 50 311,00 грн (а. с. 11).

З копії технічного паспорту на зазначений будинок від 07.06.2012 вбачається, що загальна площа будинку становить 71,3 кв. м. Рік побудови - до 1984 року (а. с. 19-20).

Позивач прийняла спадщину після смерті матері та отримала свідоцтво про право на спадщину на грошові внески, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.07.2012 (а. с. 18).

Однак постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю правовстанолюючого документу на зазначене майно.

На запит суду нотаріус повідомив, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 195/2011. Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Також відповідно до довідки Брониківської сільської ради Звягельського району ОСОБА_2 , 1936 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті була зареєстрована та проживала одна у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На момент її смерті інших зареєстрованих осіб за вказаною адресою не було (а. с. 8).

В узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування міститься роз`яснення про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Там же міститься роз`яснення про те, що окрім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Визнано правильною практику визнання права власності на будинок у порядку спадкування за наявності виписок із погосподарських книг про те, що будинок належав спадкодавцеві; технічного паспорту на будинок; висновку спеціалістів щодо технічного стану будинку, дотримання санітарних і протипожежних вимог; рішення ради та договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва будинку; відмови виконкому місцевої ради в оформленні права власності; постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

За правилами ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а тому прийняття спадщини частинами не можливе.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Також відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема iз правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо iнше прямо не випливає iз закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України в разi вiдсутностi документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Вирішуючи даний спір суд рахує за необхідне застосувати положення ст. ст. 100, 101 ЦК УРСР, 1963 року, які передбачають, що громадяни могли мати у власності житловий будинок, причому глава 10 «Особиста власність» цього ж Кодексу не пов`язувала наявність такого права з його обов`язковою державною реєстрацією.

Також, зважаючи, що будинок побудований до 1984 року, тому відсутні підстави для введення зазначеного об`єкта нерухомості у експлуатацію відповідно до «Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків …», затвердженого постановою КМ України від 09.09.2009 року № 1035.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовим висновком, викладеним Касаційним адміністративним судом Верховного Суду у постанові від 15.01.2021 у справі № 1540/3952/18, що прийняттю в експлуатацію підлягають індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, збудовані в період із 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року. Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 04.10.1991 №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» зазначено, що право власності на житловий будинок, збудований громадянами на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Судом установлено, що власник будинку помер у 2002 році, спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_2 , яка за життя не оформляла документи на належне їй нерухоме майно та не зареєструвала його належним чином.

Сукупність зібраних у справі доказів, дають суду право зробити висновок, що позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку, тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому витрати по сплаті судового збору слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 76-89, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ч. 100, 101 ЦК УРСР 1963 року, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок разом із господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 .

Стягнути із Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодек сом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Звягельським міськрайонним судом Житомирської област і за заявою відповідача протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 20 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач Брониківська сільська рада Звягельського району Житомирської області (11774, вул. Центральна, 22, с. Романівка, Звягельський район, Житомирська область; код ЄДРПОУ 04348800).

Суддя Т. Г. Сташків