Рішення № 140769831, 13.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13488/26

Провадження № 2/161/6725/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Черняка В.В.

за участю секретаря судового засідання Дмитрук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 подану через законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Автобук» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що 26.03.2024 року по пр. Грушевського 1Б в м. Луцьку відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортного засобу (далі - ТЗ) Nissan Leaf, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та потерпілого неповнолітнього пішохода ОСОБА_1 (відповідач допустив наїзд на пішохода та залишив місце ДТП до приїзду працівників поліції). Постановою суду від 18.06.2024 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, ст. 122-4 КУпАП. У зв`язку з ДТП потерпілому ОСОБА_1 були заподіянні тілесні ушкодження у вигляді забоїв та забійних саден поперекового відділу хребта, правої кисті, забійних саден обличчя, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Також, останньому було завдано матеріальної шкоди у розмірі 5700 грн. (пошкоджено замки кишень зимової куртки «Columbia», вартістю 500 грн., захисний екран телефону «Apple iPhone 11», вартістю 800 грн., понесено витрати на проведення магнітно-резонансної томографії потерпілого вартістю 4400 грн.). Крім того, позивач зазнав суттєвої шкоди психологічного здоров`я, порушення звичного ритму життя. Потерпілий оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 70 000 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 5700 грн. матеріальної шкоди та 70 000 грн. моральної шкоди (60000 грн. з ОСОБА_3 , 10000 грн. з ПП «Автобук» як власника джерела підвищеної небезпеки), а також покласти на відповідачів судові витрати у справі (оплата судового збору та витрати на правничу допомогу).

Ухвалою суду від 24.06.2026 року справу було залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.07.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в письмовій заяві просив здійснювати розгляд справи без участі сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про розгляд даної справи шляхом надіслання судової повістки за останнім відомим місцем проживання фізичної особи та за місцем реєстрації юридичної особи. Правом подачі відзиву на позов не скористались.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.06.2024 року у справі №161/7451/24 року ОСОБА_3 (далі відповідач 1) було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, ст. 122-4 КУпАП із застосуванням стягнення у вигляду штрафу у розмірі 3400 грн. (на підставі ст. 36 КупАП) (встановлено згідно даних АСДС).

Вказана постанова набрала законної сили.

Зі змісту постанови слідує, що 26.03.2024 о 09 год. 11 хв. в м. Луцьку по пр. Грушевського, 1Б, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом (надалі - ТЗ) марки «Nissan Leaf», н.з. НОМЕР_1 , проявив безпечність, був неуважним наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не надав переваги в русі пішоходу ОСОБА_4 , внаслідок чого скоїв наїзд на нього, що призвело до пошкодження майна пішохода, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б, 18.1 ПДР України. Крім того, він же, залишив місце ДТП, не повідомивши працівників поліції, чим порушив вимоги п.2.10 «а» ПДР України.

Зі змісту позову слідує, що власником ТЗ Nissan Leaf, н.з. НОМЕР_1 , є ПП «Автобук» (далі - відповідач 2).

Зі змісту постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 04.04.2024 року вбачається, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 були заподіянні тілесні ушкодження у вигляді забоїв та забійних саден поперекового відділу хребта, правої кисті, забійних саден обличчя, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що стверджується висновком експерта №199 від 26.03.2024 року (а.с.8).

Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на МРТ головного мозку та шийного відділу у розмірі 4400 грн. (а.с.9), а також факт завдання останньому матеріальної шкоди у розмірі 1300 грн. (пошкодження замків кишень зимової куртки «Columbia», вартістю 500 грн., та захисного екрану телефону «Apple iPhone 11», вартістю 800 грн).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Зважаючи на завдання матеріальної шкоди позивачу внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , вимоги про їх стягнення з винуватця ДТП є підставними та підлягають до задоволення.

Суд зауважує, що витрати на пошкоджені речі у розмірі 1100 грн. (куртка та телефон) підлягають до стягнення на користь неповнолітнього в особі батька (як його законного представника), а витрати за проведення МРТ у розмірі 4400 грн. підлягають до стягнення на користь батька потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд зауважує, що наявність трудових відносин між ОСОБА_3 та ПП «Автобук», а також факт перебування ТЗ ТЗ Nissan Leaf, н.з. НОМЕР_1 , у власності відповідача 2 не підтверджено належними доказами з боку позивача.

Відтак, вимоги до ПП «Автобук» до задоволення не підлягають.

Щодо стягнення моральної шкоди з відповідача 1, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та81 ЦПК України.

Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що він переніс душевні переживання у зв`язку з пошкодженням майна та заподіянням шкоди здоров`ю. Через дії відповідача змушений був змінити свій звичний життєвий режим.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Враховуючи доводи позивача, суд бере до уваги, що внаслідок дій відповідача позивач зазнав шкоди здоров`я та душевний хвилювань, був змушений звертатись за правничою допомогою, оскільки ОСОБА_3 не відшкодував збитки в добровільному порядку.

Вина відповідача 1 в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 60 000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача підлягає стягненню 30 000 грн. моральної шкоди на користь позивача.

З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, до стягнення з відповідача 1 на користь позивача підлягає 2662,40 грн. судового збору (пропорційно до розміру задоволених вимог, за вимогу про стягнення матеріальної шкоди та мінімальний розмір судового збору сплачений позивачем за вимогу про відшкодування моральної шкоди).

Іншими витратами є також витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії договору про надання правничої допомоги, акту виконаних робіт від 17.06.2026 року на загальну суму 20000 грн., копію квитанції від 04.02.2026 року.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на обставини справи, часткове задоволення позовних вимог, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, цінами на ринку адвокатський послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, у суду наявні підстави для часткового відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу розмірі 10000 грн.

Керуючись ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.4,12,13,76,81,82,141,263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь неповнолітнього ОСОБА_1 в особі його законного представника ОСОБА_2 1100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4400 (чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь неповнолітнього ОСОБА_1 в особі його законного представника ОСОБА_2 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь неповнолітнього ОСОБА_1 в особі його законного представника ОСОБА_2 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору та 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

В задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Законний представник неповнолітнього позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП невідомий).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Приватне підприємство «Автобук» (Львівська обл., м. Львів, вул. Володимира Великого 4; код ЄДРПОУ 44617040)

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк